ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 260/2850/22
адміністративне провадження № К/990/23102/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Луцович М.М.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року (головуючий суддя - Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Святецький В.В.)
у справі № 260/2850/22
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2022 року представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетині державного кордону України ОСОБА_1 від 17 липня 2022 року, прийняте заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ст. лейтенанта ОСОБА_2 ;
- зобов`язати не чинити перешкод ОСОБА_1 в перетині державного кордону України за наявності паспорту громадянина України для виїзду за кордон та студентського квитка чи інших документів, що підтверджують навчання, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 липня 2022 року позивач прибув до Міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «ІНФОРМАЦІЯ_2» для перетину державного кордону, однак заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ст. лейтенантом ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України. Зокрема, підставою оскаржуваного рішення визначено: «... пункт 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/20/22 від 24 лютого 2022 року у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтею 33 Конституції України (даний громадянин не надав на паспортний контроль належні документи, які дають право для перетину ДКУ студентам, що навчаються за кордоном, але відсутні будь-які військово-облікові документи...». Проте у пункті пропуску на підтвердження статусу студента, що навчається за кордоном, він пред`явив студентський квиток, а також інші документи, які підтверджували, що він є студентом польського навчального закладу з жовтня 2021 року і що термін літньої сесії для громадян України було продовжено, чим і було зумовлено його виїзд за кордон. Наголошує, що оскільки він є студентом, який навчається за кордоном, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а тому мав право на перетин державного кордону України. Також, позивач вказує, що ані закон, ані Правила перетинання кордону не містять норми про те, що особа для перетинання кордону має пред`явити будь-які інші документи, окрім паспорта та підтвердження факту навчання, тому така підстава як «відсутні будь-які військово-облікові документи», не ґрунтується на нормах законодавства. Крім того, законодавчі акти не містять застереження щодо того, що інші органи можуть самостійно визначати перелік документів для перетинання державного кордону, так само як і не містять норм, які б наділяли будь-які інші органи, в тому числі і Державну прикордонну службу та її підрозділи самостійно визначати перелік додаткових документів для перетину кордону України громадянами України. Отже, враховуючи те, що жоден закон не покладає на позивача додаткового обов`язку у пред`явленні додаткових документів для виїзду за кордон, жоден закон не покладає на позивача заборону в праві виїзду з країни, при цьому національний закон звільняє позивача від призову на період навчання, а тому на момент перетину кордону він не був обтяжений військовим обов`язком, а відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2023 року для розгляду справи №260/2850/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Мартинюк Н.М., Губська О.А.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що 17 липня 2022 року позивач прибув до Міжнародного пункту пропуску автомобільного сполучення «ІНФОРМАЦІЯ_2» для перетину державного кордону.
8. У пункті пропуску позивач пред`явив: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 18 вересня 2018 року; студентський квиток; довідку про навчання від 05 жовтня 2021 року; довідку про зарахування на навчання від 03 жовтня 2021 року; розпорядження про продовження літньої сесії для громадянина України.
9. 17 липня 2022 року заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ст. лейтенантом ОСОБА_2 було прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України ОСОБА_1 .
10. Підставою оскаржуваного рішення визначено: «... пункт 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/20/22 від 24 лютого 2022 року у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтею 33 Конституції України (даний громадянин не надав на паспортний контроль належні документи, які дають право для перетину ДКУ студентам, що навчаються за кордоном, але відсутні будь-які військово-облікові документи...».
11. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач 17 липня 2022 року під час дії правового режиму воєнного стану, у зв`язку з введенням якого можуть обмежуватися конституційні права, визначені статтею 33 Конституції України, не пред`явив на паспортному контролі військово-облікові документи, які підтверджують відстрочку від призову (призову за мобілізацією) для здобуття освіти та дають право для перетину державного кордону України студентам, що навчаються за кордоном, відтак відповідачем було правомірно винесено рішення від 17 липня 2022 року про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України.
13. У касаційній скарзі представник позивача посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
14. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у взаємозв`язку зі статтею 33 Конституції України та у взаємозв`язку з абзацом 2 частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про те, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти з урахуванням відсутності в законодавстві України прямої норми закону (саме закону, а не підзаконного нормативно-правового акту) про заборону чоловікам перетинати державний кордон України за ознакою статі під час дії воєнного стану.
15. В обґрунтування касаційної скарги представник позивача посилається на те, що позивач не мав обов`язку, а відповідач не мав права вимагати для виїзду будь-які додаткові військові документи, оскільки така вимога і обмеження прав останнього не визначена законом, наявність же внутрішніх листів, розпоряджень тощо не можуть бути ні підставою, ні виправданням для допустимого втручання в права людини.
16. Наголошує, що наразі в законодавстві України відсутній закон, яким би було встановлено заборону виїзду за кордон громадян України за ознакою статі.
17. Абзацом 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в свою чергу, визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. При цьому ні пункт 2.6 постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України» (який визначає, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, окрім осіб, визначених, зокрема в абзаці 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), ні стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не містять застережень щодо здобувачів освіти, які навчаються в іноземних закладах освіти. Більше того, за ієрархією нормативно-правових актів закон має вищу юридичну силу перед підзаконним нормативно-правовим актом у зв`язку з чим не можуть Правила перетину кордону, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України, нівелювати право особи бути звільненим від проходження військової служби за мобілізацією, яке встановлене законом. А, якщо це правило встановлено законом, то у відповідача немає причин для заборони виїзду за кордон такій особі.
18. Насамкінець касатор зазначив, що рішення прикордонників про відмову у виїзді за кордон не було пропорційним та не переслідувало легітимну мету, оскільки як студент денної форми навчання в силу закону, позивач не підлягає мобілізації на військову службу у зв`язку з введеним воєнним станом, а отже мета заборони виїзду за кордон - створення мобілізаційного резерву в Україні за рахунок позивача в будь-якому разі не може бути досягнутою, оскільки допоки триває навчання, він не може бути призваним на службу по мобілізації.
19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач звертає увагу суду на те, що під час правового режиму воєнного стану може бути обмежено право вільно залишати територію України, встановлене статтею 33 Конституції України. Так, з метою забезпечення обороноздатності України під час бойових дій з агресором - країною терористом РФ, забезпечення здійснення заходів щодо збереження територіальної цілісності та недоторканості України, а також забезпечення захисту громадян України з метою збереження життя та здоров`я, Головою Державної прикордонної служби України було прийнято рішення щодо заборони виїзду за кордон громадян України віком від 18 до 60 років у період здійснення в Україні заходів правового режиму воєнного стану згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 23-6122/0/6-22-Вих.
20. Водночас, зважаючи на численні звернення громадян, відповідно до листів Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 березня 2022 року № 300/1/С/962 та від 03 квітня 2022 року № 300/14/С/3079 військомати отримали розпорядження надавати відстрочку та дозвіл на перетин кордону тим, хто навчається в іноземних вишах на момент початку мобілізації, а прикордонники - зразок довідки щодо виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання військовозобов`язаного (призовника).
21. Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03 квітня 2022 року № 23-7913/0/6-22-Вих рішенням Голови Державної прикордонної служби України обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України не застосовуються до громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років - здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі).
22. Так, згідно роз`яснення Держприкордонслужби щодо перетинання державного кордону під час правового режиму воєнного стану різними категоріями громадян: «Здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі) у закладах освіти за кордоном і на час оголошення мобілізації перебували на території України та не змогли в установленому порядку виїхати за межі України для продовження навчання - мають право на виїзд з України у разі наявності:
студентського квитка або студентської візи;
перекладені та нотаріально завірені документи навчання особи у закордонному вузі;
військово-облікові документи з записом щодо надання їм відстрочки від призову (призову за мобілізацією);
довідка, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки для виїзду за кордон для здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти».
23. Відповідач наголошує, що підтвердженням відстрочки від призову (за мобілізацією) для здобуття освіти в рамках міжнародних договорів України у закладах освіти інших держав є наявність помітки у військово-облікових документах підстав, передбачених частинами дев`ятою, п`ятнадцятою статті 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзацу 18 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
24. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не пред`явив всіх необхідних документів (зокрема жодного військово-облікового документу для перетину кордону), які дають право для перетину державного кордону України студентам, що навчаються за кордоном, на переконання відповідача оскаржуване рішення є законним, винесеним в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.
25. Звернув увагу суду відповідач і на те, що відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 відділом КА та ІАЗ головного оперативно-розшукового відділу було встановлено навчальні заклади, до яких найчастіше слідують особи за підробленими документами, серед яких є заклад, до якого слідував позивач.
26. У наданих на відзив на касаційну скаргу поясненнях представник позивача вчергове наголосив на тому, що право, передбачене статтею 33 Конституції України, може бути обмежено виключно законом; наразі ж в законодавстві України відсутній закон, яким би було встановлено заборону виїзду за кордон громадян України за ознакою статі. При цьому стаття 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачає, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Тому така підстава відмови в перетинанні державного кордону як відсутність будь-яких військово-облікових документів, не ґрунтується на нормах законодавства.
27. Щодо заявленого аргументу у відзиві на касаційну скаргу як віднесення закладу, до якого слідував позивач, до закладів, в які найчастіше слідують особи за підробленими документами, представник позивача зазначив, що дане припущення не має відношення до позивача, більше того відповідач вперше заявив про таке на стадії касаційного оскарження, без підтвердження жодними допустимими та належними доказами.
28. Також представник позивача просив при розподілі судових витрат врахувати долучені докази понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
30. Спір виник у зв`язку із відмовою в перетинанні державного кордону України громадянину України призивного віку в особливий період в умовах правового режиму воєнного стану.
31. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у взаємозв`язку зі статтею 33 Конституції України та у взаємозв`язку з абзацом 2 частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про те, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти з урахуванням відсутності в законодавстві України прямої норми закону (саме закону, а не підзаконного нормативно-правового акту) про заборону чоловікам перетинати державний кордон України за ознакою статі під час дії воєнного стану.
32. Слід зауважити про те, що після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у постановах від 17 серпня 2023 року у справі № 380/7792/22, від 31 серпня 2023 року у справі №380/572/23, від 27 вересня 2023 року у справі № 380/16876/22, від 26 жовтня 2023 року у справі № 260/3428/22, від 26 жовтня 2023 року у справі № 260/3951/22, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/15200/22, від 23 листопада 2023 року у справі № 260/4613/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 380/18153/22 сформував правовий висновок, відповідно до якого той факт, що Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.
33. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Відповідно до статті 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
35. Водночас, стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
36. Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.
37. Зі змісту статті 23 Конституції України слідує, що кожна людина має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. З цього випливає, що людина є частиною суспільства, інтереси якого (як от національна безпека, громадський порядок, права та свободи інших людей) можуть виправдати обмеження прав людини, які не є абсолютними. Належне виконання громадянами своїх обов`язків має бути забезпечене державою.
38. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.
39. Частиною третьою статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
40. Пунктом 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
41. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 5 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня).
42. Пунктом 3 цього ж Указу передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
43. Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі - Указ № 65/2022), затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25 травня 2022 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 342/2022 від 17 травня 2022 року, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-IX, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня).
44. Із початком широкомасштабної військової агресії РФ фундаментальні національні інтереси, які полягають у збереженні суверенітету, територіальної цілісності і незалежності, що є засадничими умовами реалізації права українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт.
45. Частиною другою статті 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
46. Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
47. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).
48. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, зокрема Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
49. За приписами абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
50. З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
51. Призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу у зв`язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв`язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтею 22 якого визначено такий обов`язок громадян, як з`являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.
52. Статтею 23 цього ж Закону передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, відповідно до абзацу 2 частини третьої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, серед інших, не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
53. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, однак це не означає, що такі обмеження до вищевказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.
54. За приписами частини другої статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України, що надає підстави Кабінету Міністрів України враховувати при встановленні зазначених правил заходи воєнного стану, запроваджені Законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
55. Загальний порядок перетину державного кордону України визначений Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 57 (далі - Правила № 57), згідно з пунктом 2 якого у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
56. Окремі категорії груп осіб, яким дозволений перетин Державного кордону України у разі введення в Україні надзвичайного або воєнного стану, визначено пунктами 2-1 - 2-11 Правил (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
57. У контексті справ, пов`язаних із відмовою у перетині кордону громадянам України, які є здобувачами вищої освіти, ключове значення має пункт 2-6 цих Правил, відповідно до якого у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
58. З огляду на викладене вище, слід зазначити, що необхідність заборони виїзду військовозобов`язаних осіб пов`язана з проведенням комплексу заходів, здійснюваних, зокрема, з метою посилення обороноздатності держави та захисту її території від збройної агресії.
59. При цьому законодавцем передбачений перелік військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
60. Частиною третьою статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» регламентовано, що пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
61. За приписами частин першої-другої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
62. Як встановлено судами, 17 липня 2022 року позивач у пункті пропуску для перетинання державного кордону України на підтвердження статусу студента, який навчається за кордоном, пред`явив студентський квиток, довідку, що він є студентом І курсу (І семестру) денної форми навчання від 05 жовтня 2021 року, довідку про зарахування іноземця на навчання денної форми від 03 жовтня 2021 року, розпорядження про продовження літньої сесії для громадян України, а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
63. У той же час будь-яких військово-облікових документів для перетину кордону позивач не надав.
64. Представник позивача так і зазначає, що оскільки позивач є студентом, який навчається за кордоном, то він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а тому мав право на перетин державного кордону України на підставі наданих підтверджуючих документів.
65. Водночас колегія суддів наголошує на тому, що станом на час виникнення спірних правовідносин, в Україні діє воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію.
66. Згідно із вимогами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону).
67. Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2678-IX «Про внесення зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану» Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» було доповнено статтею 18-1 такого змісту:
«Стаття 18-1. Особливості призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану
1. Під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.
2. Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо:
організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку;
направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні».
68. Отже, мобілізація по своїй суті є логічним продовженням обов`язкового призову на строкову військову службу, яка під час дії воєнного стану не проводиться.
69. При цьому правове регулювання військового обов`язку здійснюється відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
70. Разом з тим, наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов`язку в частині таких складових як-от приписка до призовних дільниць; виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.
71. Оцінюючи доводи, викладені у позовній заяві, а також і в касаційній скарзі, про те, що обмеження щодо перетину кордону України не могли бути застосовані до позивача, оскільки в розумінні статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він є особою, яка не підлягає мобілізації на весь період навчання, колегія суддів зазначає, що ця обставина не дорівнює звільненню його від обов`язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову.
72. Водночас процедури надання відстрочки від призову на військову службу та надання права на перетин державного кордону в умовах воєнного стану є різними за змістом правовими процедурами з огляду на нормативно-правове регулювання та компетенцію органів, які визначають наявність таких прав.
73. Єдиним виключенням, яке надавало право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану студентам - чоловікам віком від 18 до 60 років, було продовження навчання таким, тобто студент мав вступити на навчання у закордонний вищий навчальний заклад до 24 лютого 2022 року. Разом з тим, в підтвердження права на виїзд за відповідних підстав особа мала надати не лише студентський квиток та відповідну довідку навчального закладу, а й військово-облікові документи, які б підтверджували надання відповідній особі відстрочки від призову за мобілізацією, зокрема військовий квиток з відповідною поміткою та довідку (про надання відстрочки від призову за мобілізацією) територіального центру комплектування та соціальної підтримки установленого зразка (лист Головнокомандуючого Збройних Сил України від 03 квітня 2022 року № 300/1/C/1079 та розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03 квітня 2022 року № 23-7913/0/6-22-вих).
74. Наразі відповідне питання врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року №366, згідно якої Правила № 57 доповнено пунктом 2-19 та визначено вичерпний перелік підтвердних документів для здобувачів освіти закладів вищої освіти України державної або комунальної форми власності, які є учасниками програм освітньої академічної мобільності, та прямують на навчання в іноземні заклади освіти, зокрема військово-облікові документи з відповідними відмітками районного (об`єднаного районного), міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
75. Покладення обов`язку ідентифікації осіб як таких, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як органи військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідає вимогам пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154.
76. Відповідно до абзацу двадцятого пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921, про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
77. Таким чином, Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних визначає перелік військово-облікових документів для призовників і військовозобов`язаних, а також свідчить про те, що законодавчі акти України вказують на відповідні військово-облікові документи з належними відмітками, які мають значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України під час дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації.
78. Верховний Суд наголошує, що приписи Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про прикордонний контроль», Правил № 57 ґрунтуються на тому, що право громадянина на перетин кордону має бути підтверджено певними документами, які дають уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби прийняти обґрунтоване рішення.
79. Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що надані позивачем представнику Державної прикордонної служби України документи (студентський квиток та довідка навчального закладу) не давали підстав для прийняття позитивного рішення уповноваженою посадовою особою, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.
80. Враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом воєнної загрози для суверенітету та незалежності України, Суд дійшов висновку, що спосіб реалізації державою у тих невизначених умовах воєнного стану прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту держави, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним, а тому в цій частині доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
81. Тож, колегія суддів дійшла висновку, що відмова позивачу в перетинанні державного кордону України прийнята за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону в межах та на підставі наданих йому повноважень, і таке рішення відповідає визначеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, а тому є правомірним.
82. Крім того, суд наголошує, що оскаржуване рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому у разі пред`явлення позивачем всіх необхідних документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить йому перешкод для перетинанні кордону України за наявності на те законних підстав.
83. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
84. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
85. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі № 260/2850/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду