ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа №260/3038/23
адміністративне провадження № К/990/33754/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 260/3038/23
за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до приватного нотаріуса ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області
на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2023, постановлену у складі головуючого судді Калинич Я.М.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Пліша М.А., суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 26.04.2023 Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулось до суду з позовом, у якому просило:
визнати протиправними дії приватного нотаріуса ОСОБА_2 щодо видання свідоцтва від 17.04.2019 №266 про придбання нерухомого майна [належного боржнику Приватному акціонерному товариству (далі - ПрАТ) «Машинобудівний завод «Тиса» (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі - код ЄДРПОУ) 14313211)], а саме: будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мартина Сергія, 4 з електронного аукціону на підставі протоколу №388182 про проведення електронних торгів, акту про проведені електронні торги від 22.02.2019 по зведеному ВП НОМЕР_3, проведення державної реєстрації нерухомого майна (номер запису про право власності №31230443) на власника - ОСОБА_1 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна №1813378921101, при наявності податкової застави згідно з актом опису від 25.08.2016 №7, про що державним реєстратором внесено запис про обтяження від 25.08.2016 №31230449;
скасувати номер запису про право власності №31230443 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна №1813378921101.
Позовну заяву Головне управління ДПС у Закарпатській області обґрунтувало посиланням на неправомірність дій приватного нотаріуса ОСОБА_2 та порушення алгоритму перереєстрації права власності з однієї особи на іншу, в цьому випадку - з ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса» на ОСОБА_1 та бездіяльність територіального органу державної виконавчої служби при реалізації результату публічних торгів (щодо незняття податкової застави), що призвело до того, що в Головному управлінні ДПС у Закарпатській області відсутні правові підстави для прийняття рішення для припинення податкової застави на спірне майно.
2. Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 260/3038/23 за вищевказаним позовом.
3. Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.06.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023, закрив провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. 05.10.2023 Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023, а справу № 260/3038/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд ухвалою від 23.10.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що 10.12.2018 відбулися електронні торги щодо нерухомого майна належного боржнику - ПрАТ «Машинобудівний завод Тиса», а саме будівель та споруд літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом проведення яких, ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській обл., 08.08.1995, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) визнано переможцем цих торгів.
Вказане майно реалізоване Державним підприємством «СЕТАМ» у процедурі примусового виконання зведеного виконавчого провадження від 19.11.2013 НОМЕР_3 з виконання виконавчих документів, де боржником є ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса».
17.04.2019 приватним нотаріусом ОСОБА_2 було видане свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронного аукціону №266 та проведена державна реєстрація нерухомого майна (номер запису про право власності №31230443).
06.05.2019 ОСОБА_1 , як єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «БЕЙС ІНВЕСТ» (Код ЄДРПОУ 42962097) прийняв рішення про передачу належного йому нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу, а саме: приміщень, будівель та споруд літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м. Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.11.2022 №314441812 право власності на вищевказане нерухоме майно належить ТОВ «БЕЙС ІНВЕСТ».
Водночас, згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.11.2022 № 314441812 нерухоме майно: будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є власністю ТОВ «БЕЙС ІНВЕСТ», перебуває у податковій заставі (номер запису про обтяження від 25.08.2016 31230449) на підставі акта опису від 25.08.2016 №7, складеного відділенням у м. Ужгороді Ужгородської об`єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Закарпатській області; обтяжувач: відділення у м. Ужгороді Ужгородської об`єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Закарпатській області; боржник: ПАТ «Машинобудівний завод Тиса» (код ЄДРПОУ 14313211).
Головне управління ДПС у Закарпатській області, вважаючи, що за наявності обтяження у вигляді податкової застави на вказане вище нерухоме майно, приватний нотаріус не мав прав здійснювати переоформлення права власності на це нерухоме майно, звернулося до суду із цим позовом як заставодержатель.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, через те, що позивач звернувся за захистом свого майнового права, оскільки вживав заходи щодо звернення стягнення на спірне майно боржника - ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса», яке попередньо визначив як таке, що перебуває у податковій заставі, та яке не могло бути перереєстроване на іншу особу після продажу такого майна на електронних торгах, на яких Державне підприємство «СЕТАМ» за дорученням Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, виступало продавцем.
8. Касаційну скаргу Головне управління ДПС у Закарпатській області мотивувало зокрема тим, що цей спір є публічно-правовим, оскільки у цій справі предмет та підстава позову жодним чином не пов`язані з майновими правами позивача як суб`єкта владних повноважень, який просить перевірити суд виключно владні, управлінські рішення відповідача щодо перереєстрації права власності на нерухому майно, наділеного функціями державного реєстратора Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), які на його думку є незаконними у зв`язку із невиконанням ним обов`язку перевірки поданих для реєстрації документів та перевірки інформації про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав, зокрема наявності чинного обтяження у вигляді податкової застави.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
10. Предметом спору у зазначеній справі є правомірність дій приватного нотаріуса щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за переможцем електронних торгів з реалізації цього майна, що на момент державної реєстрації перебувало у податковій заставі, заставодержателем якої є позивач - суб`єкт владних повноважень.
11. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1650 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
12. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
13. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
14. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
15. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.
16. Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
17. Відповідно до пункт 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
18. Учасниками публічно-правового спору, суб`єктами спірних адміністративних відносин, є суб`єкт владних повноважень, який у цих правовідносинах здійснює владні управлінські функції (повноваження), і суб`єкт, стосовно якого ці повноваження здійснюються.
20. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
21. Право на звернення до суду та способи судового захисту регламентовані положеннями статті 5 КАС України, частиною четвертою якої визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
22. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. З аналізу зазначеної норми Основного Закону України вбачається, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
24. Таким чином, з огляду на мету, адміністративне судочинство покликано, насамперед, захистити фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а не одних органів влади від інших.
25. Так, згідно із частиною першою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
26. При цьому положення частини другої статті 46 КАС України визначають, що позивачем в адміністративній справі можуть бути окрім громадян України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), також і суб`єкти владних повноважень.
27. Водночас, за загальним правилом, визначеним у частині четвертій статті 46 КАС України, суб`єкт владних повноважень виступає відповідачем в адміністративній справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, оскільки, як було зазначено вище, метою вирішення спору у сфері публічно-правових відносин є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. У свою чергу, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом (частина п`ята статті 46 КАС України).
29. Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені у частині першій статті 19 КАС України, змістом якої встановлено виключні випадки за яких суб`єкту владних повноважень надається право на звернення із позовом до адміністративного суду:
у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини першої статті 19 КАС України);
спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (пункт 4 частини першої статті 19 КАС України)
у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (пункт 5 частини першої статті 19 КАС України).
30. Зі змісту наведених законодавчих норм видно, що суб`єктом владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спору, що виник з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, а також коли право звернення до суду надано такому суб`єкту законом.
31. При цьому спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом умовно можна поділити на ті, що прямо передбачені положеннями КАС України (частина п`ята статті 46) та прямо передбачені спеціальним законодавством, яким визначаються повноваження (компетенції) такого суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій.
32. Таким чином, за загальним правилом один орган державної влади (його посадова чи службова особа) не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої, що суперечитиме меті адміністративного судочинства в цілому. В усіх інших випадках органи державної влади можуть вирішувати спори між собою в рамках існуючих адміністративних процедур.
33. Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.
34. При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.
35. Вирішення судом так званого «компетенційного» спору між суб`єктами владних повноважень у широкому розумінні спрямоване саме на захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, оскільки сприяє досягненню юридичної визначеності у відносинах між особами приватного права та органами державної влади (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 815/6347/17).
36. До того ж, для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб`єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.
37. Так, зміст податкової застави, підстави її виникнення, пріоритет та припинення врегульовано, зокрема, положеннями статей 88, 89, 91 та 93 Податкового кодексу України (далі - ПК України) через механізм застосування податкової застави, визначений Порядком застосування податкової застави податковими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586.
38. До функцій, наданих контролюючим органам, визначених підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, належать функції звернення до суду у випадках, передбачених законодавством (підпункт 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України).
39. Так, відповідно до пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:
- 20.1.30. звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами;
- 20.1.31. звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках/електронних гаманцях такого платника податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень;
- 20.1.32. звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом;
- 20.1.33. звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;
- 20.1.34. звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;
- 20.1.34-1. звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі;
- 20.1.35. звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;
- 20.1.35-1. звертатися до суду щодо зобов`язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на контролюючий орган;
- 20.1.35-2. звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу;
- 20.1.36. звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін;
- 20.1.37. звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання;
- 20.1.38. звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом;
- 20.1.39. звертатися до суду із заявами щодо порушення справ про банкрутство;
- 20.1.40. звертатися до суду щодо застосування санкцій, пов`язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України;
- 20.1.40-1. звертатися до суду щодо визнання осіб пов`язаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи;
- 20.1.40-2. звертатися до суду щодо вилучення в дохід держави (конфіскацію) пального або спирту етилового, транспортних засобів, ємностей та обладнання у разі виявлення фактів, зазначених у статті 228 цього Кодексу.
40. Відтак, не даючи оцінку на предмет законності оспорюваним діям державного реєстратора, колегія суддів дійшла висновку, що в жодному з проаналізованих нормативно-правових актів не закріплено право Головного управління ДПС у Закарпатській області на звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій приватного нотаріуса як спеціального суб`єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно за особою - переможем електронних торгів з реалізації цього майна в рамках виконавчого провадження та видання такій особі свідоцтва про придбання цього нерухомого майна, а також скасування запису про реєстрацію права власності на це майно за цією собою.
41. Таке правозастосування узгоджується із правовим висновком, неодноразово висловленим у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №826/3115/17 (провадження №11-892апп19), від 04.12.2019 у справі №826/6233/17 (провадження №11-662апп19).
42. Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й до дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
43. При цьому, Верховний Суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, але підлягають розгляду в порядку інших судових юрисдикцій, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
44. До того ж, як видно із Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2023 у справі № 907/850/22, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023, задоволено позовні вимоги ТОВ «БЕЙС ІНВЕСТ» до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області про припинення податкової застави: припинено податкову заставу нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстр речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження: від 25.08.2016 № 31230449) щодо належного ТОВ «БЕЙС ІНВЕСТ» (Україна, 88011, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Сергія Мартина, 4, код ЄДРПОУ: 42962097), а саме: будівель та споруд літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, І-1, І-2, І-3, І-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1813378921101).
45. Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що цей спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та наявні підстави для закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, але водночас, дійшли помилкового висновку про те, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
46. За приписами частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
47. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 351 КАС України).
48. З огляду на наведене, на думку колегії суддів оскаржувані судові рішення слід змінити в мотивувальній частині з урахуванням наведених у цій постанові мотивів, а в решті судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення.
Змінити мотивувальну частину ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 у справі № 260/3038/23, з урахуванням наведених у цій постанові мотивів.
В решті ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 у справі № 260/3038/23 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук А.Ю. Бучик Н.В. Коваленко