№ 260/8523/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року

м. Київ

справа №260/8523/23

адміністративне провадження № К/990/37725/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 (суддя Маєцька Н.Д.) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 (головуючий суддя Качмар В.Я., судді Гудим Л.Я., Кузьмич С.М.) у справі №260/8523/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, про визнання протиправним і нечинним нормативно-правового акту.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Ужгородської міської ради, в якому просили визнати протиправним і нечинним рішення Ужгородської міської ради від 30.03.2023 № 1229 "Про затвердження детального плану території, обмеженої АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста".

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження Ужгородського міського голови від 22.11.2022 "Про проведення громадських обговорень" прийнято провести з 26.11.2022 по 26.12.2022 перший (підготовчий) етап громадських обговорень щодо пропозицій громадськості до завдання на проектування та заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки до містобудівної документації детального плану території (за текстом також ДПТ).

Пунктом 3 цього розпорядження доручено Управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради відповідно до чинного законодавства та з урахуванням обмежень, які діють під час воєнного стану забезпечити доступ громадськості до завдання на проектування та заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки до містобудівної документації в Управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради.

3. Відповідно до розпорядження Ужгородського міського голови від 09.02.2023 № 68 "Про проведення громадських обговорень" прийнято провести з 10.02.2023 по 11.03.2023 громадські обговорення містобудівної документації та звітів про стратегічну екологічну оцінку ДПТ. Пунктом 3 вказаного Розпорядження Управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради доручено забезпечити доступ громадськості до матеріалів проекту містобудівної документації та звіту про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки до містобудівної документації в управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради.

4. У наведених розпорядженнях зазначено, що пропозиції та зауваження надсилаються на адресу: м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 4, Управління містобудування, тел. 61-71-03 або на e-mail: architect@rada-uzhgorod.gov.ua із зазначенням прізвища, імені, по-батькові та адреси особи, яка їх подає.

5. Відповідні оголошення були опубліковані в газетах "Ужгород" від 26.11.2022 № 47 (1172), "Новини Закарпаття" від 26.11.2022 № 46 (5010), "Ужгород" від 11.02.2023 № 6 (1183), "Новини Закарпаття" від 11.02.2023 №5 (5020). У цих оголошеннях також зазначено, що з матеріалами можна ознайомитися в Управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради.

6. На офіційному веб-сайті Ужгородської міської ради 06.03.2023 було опубліковано оголошення, що громадські слухання містобудівної документації "Детальний план території, обмеженої АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста" за результатами засідання архітектурно-містобудівної ради відбудеться 13.03.2023 о 14:00 год в приміщенні міської ради.

7. Відповідно до листа виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 04.08.2023 № 3209/03-17 в період обговорення містобудівної документації, що проходили з 10.02.2023 по 11.03.2023 на виконання розпорядження міського голови від 09.03.2023 №68, до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради жодних заяв, пропозицій чи скарг не надходило.

8. У протоколі громадських слухань проектів містобудівної документації від 13.03.2023 зазначено, що зауважень і пропозицій до проекту містобудівної документації та звіту про СЕО немає, тому прийнято рішення схвалити та взяти за основу проект ДПТ.

9. Ужгородська міська рада рішенням від 30.03.2023 № 1229 затвердила містобудівну документацію - детальний план території, обмеженої АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста.

10. Вважаючи рішення відповідача про затвердження детального плану території протиправним, позивачі звернулися до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Позов обґрунтовано тим, що детальний план території всупереч приписів Генерального плану міста Ужгород, визначив функціональне призначення території, де знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600, як багатоповерхову житлову забудову Ж-3. В той же час, згідно з чинним Генеральним планом міста Ужгорода, затвердженим рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2004 № 313 "Про генеральний план міста", територія, за рахунок якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600, визначена як проектна територія садибної забудови, існуюче використання (станом на 2004 рік) - городи.

12. Порушення своїх прав позивачі вбачають у тому, що багатоповерхова забудова, замість садибної, приведе до додаткового навантаження на інфраструктуру, збільшить число мешканців та погіршить умови проживання.

13. Позивачі зазначають, що громадські обговорення проекту містобудівної документації детального плану території проведені без участі Оноківської територіальної громади, що межує з Ужгородською міською територіальною громадою та без узгодження з Оноківською територіальною громадою умов використання суміжних територій. Крім того, зауважують, що громадські обговорення вказаної містобудівної документації проведені з порушенням процедури, встановленої статтею 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №555 (далі - Порядок №555) та Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку".

14. Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що відповідно до рішення Ужгородської міської ради від 30.03.2023 № 1229 "Про затвердження детального плану території, обмеженої АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста" територія земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600 знаходиться в межах багатоповерхової (до 5-ти поверхів, згідно з переліку переважних супутніх та допустимих видів використання) житлової забудови Ж-3.

Відповідач зазначає, що відповідно до наведеної містобудівної документації, територія запланованої забудови віднесена до житлової території з планувальною організацією багатоповерхової (до 5-ти поверхів, згідно переліку переважних супутніх та допустимих видів використання) житлової забудови.

Відповідач зауважує, що з метою визначення планувальної організації та функціонального призначення території, врахування реального розвитку території було уточнено положення Генерального плану. Відповідно до графічних матеріалів чинного генерального плану міста Ужгород та відображеної в ньому межі населеного пункту, зазначена територія та суміжні до неї території знаходяться в межах території міста. Тому детальний план території не потребував узгодження з іншими територіальними громадами.

Також відповідач зазначив, що повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості щодо проекту детального плану території було опубліковано у місцевій газеті та містило всю необхідну інформацію, за виключенням графічних матеріалів, однак з такими можна було ознайомитися в Управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, про що було зазначено в самому повідомленні.

15. Представник третьої особи надала суду пояснення щодо позову, в яких зазначила, що з метою визначення планувальної організації та функціонального призначення території, врахування реального розвитку території було уточнено положення Генерального плану та визначено відповідну територію як багатоповерхову (до 5-ти поверхів, згідно переліку переважних супутніх та допустимих видів використання) житлову забудову. Однак, характер забудови вказаної території залишився незмінним і відноситься до житлової забудови.

Зауважила, що обговорення містобудівної документації проведено з дотриманням вимог статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку № 555. Рішення прийнято відповідно до процедури, встановленої законом, тип забудови відповідної території не змінено, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання протиправним і нечинним оскаржуваного у справі рішення.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.10.2024 відкрив провадження у справі та, крім іншого, зобов`язав Ужгородську міську раду опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

17. Оголошення опубліковане в Єдиній міській газеті "Ужгород" від 28.10.2023 № 43 (1220) на сторінці № 5. В цьому оголошенні зазначено, що Ужгородська міська рада повідомляє, що Закарпатським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі № 260/8523/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення XXXIV сесії Ужгородської міської ради VІІІ скликання від 30.03.2023 №1229 "Про затвердження детального плану території, обмеженої АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста".

18. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 24.04.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024, у задоволенні позову відмовив.

19. Відмовляючи у позові, суди висновувалися на тому, що відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами. Зокрема, суди вважали, що:

- з метою визначення планувальної організації та функціонального призначення території, врахування реального розвитку території було уточнено положення Генерального плану міста Ужгород та визначено відповідну територію як багатоповерхову (до 5-ти поверхів, згідно з переліку переважних супутніх та допустимих видів використання) житлову забудови. Однак, характер забудови вказаної території залишився незмінним і відноситься саме до житлової забудови;

- з набранням постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі № 640/17011/20 законної сили відсутня заборона щодо розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови;

- погодження з Державіаслужбою повинні отримуватись при будівництві та при наданні містобудівних умов та обмежень, а не при розробленні детального плану;

- враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2022 № 722 "Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану" (далі - Постанова № 722), та оскільки територія запланованої забудови віднесена до житлової території з планувальною організацією баготоповерхової (до 5-ти поверхів) житлової забудови, а містобудівними умовами та обмеженнями встановлено гранично допустиму висотність - 15 метрів, то на переконання суду апеляційної інстанції, відсутні порушення в частині розроблення детального плану без врахування обмежень використання приаеродромної території;

- суди не встановили порушень нормативів щільності населення, оскільки вважали, що норматив щільності населення відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій".

20. Стосовно висновку судово-будівельної технічної-експертизи від 05.01.2024 № 651/10-23, що була зроблена на замовлення позивачів, суди зазначили, що висновок про невідповідність ДПТ чинному Генеральному плану ґрунтується на пунктах 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019, відповідно до якого розміщення багатоквартирних будинків в кварталах садибної забудови не допускається. В той же час, зазначена обставина спростовується постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі № 640/17011/20, якою визнано протиправним та нечинним абзац 2 пункту 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019.

21. Суди вважали помилковими твердження експерта про зміну функціонального призначення території, оскільки було лише уточнено положення Генерального плану та визначено відповідну територію як багатоповерхову (до 5-ти поверхів, згідно з переліком переважних супутніх та допустимих видів використання) житлову забудови. Однак, характер забудови території залишився незмінним і належить саме до житлової забудови.

22. Висновок судової будівельно-технічної експертизи від 08.03.2024 № 05/01-24, проведеної на замовлення відповідача, суди визнали обґрунтованим та узгодженим з встановленими судом обставинами.

23. Суди не погодилися з твердженням позивачів про порушення процедури прийняття оскарженого рішення, в частині проведення громадських обговорень проекту містобудівної документації ДПТ без участі Оноківської територіальної громади Ужгородського району, що межує з Ужгородською міською територіальною громадою та без узгодження з Оноківською територіальною громадою умов використання суміжних територій, мотивуючи це тим, що ДПТ, обмежено АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста не є "комплексним планом", тому не потребував узгодження з іншими територіальними громадами. Вказана містобудівна документація розроблена з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови частини території в межах Ужгородської територіальної громади.

24. Також суди визнали необґрунтованими доводи позивачів про обмеження прав громадськості на доступ до проекту спірного ДПТ, звіту про СЕО та матеріалів затвердженого ДПТ.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ПОЯСНЕНЬ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

25. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції і постановою суду апеляційної інстанції, позивачі звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять суд скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

26. Як на підставу касаційного оскарження, позивачі посилаються на пункти 1, 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема:

- суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи у цій адміністративній справі питання щодо відповідності спірного детального плану території чинному генеральному плану міста Ужгорода, застосували до спірних правовідносин норми частин четвертої, сьомої статті 19, частини другої, пунктів 1, 2 частини третьої, частини четвертої статті 21, пункту 6-3 розділу V "Перехідні положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) без врахування висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 11.05.2023 у справі № 380/23542/21, від 16.03.2023 у справі № 460/3890/20, від 01.08.2024 у справі № 640/25171/21 щодо відповідності детального плану території генеральному плану населеного пункту, порушення процедури громадського обговорення спірного ДПТ в частині відсутності оприлюднення матеріалів проекту ДПТ та звіту про стратегічну екологічну оцінку;

- суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.09.2021 у справі № 320/1030/19, від 21.09.2021 у справі № 344/1479/19, від 20.03.2019 у справі № 369/8195/17 щодо застосування статті 21 Закону №3038-VІ, абзацу десятого пункту 9, пункту 11 Порядку проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 (надалі - Порядок № 555);

- суди не застосували до спірних правовідносин норми підпункту 8 пункту 43 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 926 (надалі - Порядок №926); пункту 4.8 та абзацу другого пункту 7.17 ДБН 8.1.1-14:2021 "Склад та зміст містобудівної документації на місцевому рівні", затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України, від 30.12.2021 №367, зі змінами, внесеними наказами від 31.01.2022 №22, від 08.04.2022 №62 та від 16.05.2022 №72 (надалі - ДБН 5.1.1-14:2021), висновки Верховного Суду щодо застосування яких відсутні;

Також, скаржники зазначили про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм:

частини третьої статті 69 Повітряного кодексу України в поєднанні із пунктом 7.6 ДБН Б. 1.1-14:2021 щодо нанесення існуючих обмежень у використанні земельних ділянок під час розроблення ДПТ у подібних правовідносинах;

частини третьої статті 19 Закону № 3038-VI та пунктів 7.4 і 7.23 ДБН 6.1.1-14:2021 в частині обов`язкового розділу "Землеустрій та землекористування" як складової частини ДПТ, оскільки такий розділ у спірному ДПТ відсутній;

пункту 12 Порядку № 926 в частині обов`язкового врахування інтересів суміжних територіальних громад, інтересів територіальної громади, громадських інтересів при розробленні ДПТ, оскільки межі території, на яку розроблено спірну містобудівну документацію, охоплюють територію суміжної територіальної громади - Оноківської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області;

підпункту 13 пункту 43 Порядку № 926 в частині обов`язків замовника містобудівної документації оприлюднити матеріали проекту в процедурі громадського обговорення містобудівної документації;

Скаржники вважають, що судом першої інстанції всупереч приписів процесуального закону було приєднано до матеріалів справи висновок судового експерта Галієвої О.М. без поновлення процесуальних строків та покладено його в основу обґрунтування оскаржуваного рішення;

Суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу позивачів на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 про відмову у забезпеченні позову неповноважним складом та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість заявленого позивачами відводу.

27. Від ОСОБА_1 також надійшло клопотання про врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.10.2024 у справі № 807/1314/17.

28. Від Ужгородської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити без змін судові рішення.

29. У відзиві на касаційну скаргу Ужгородська міська рада погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а також зазначає, що позивачами не доведено невідповідність детального плану території генеральному плану, оскільки помилково вважається, що змінено функціональне призначення забудови та, не враховано, що має місце уточнення положень генерального плану, що відповідає статті 19 Закону № 3038- VI.

30. Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надійшло. У судових засіданнях у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду третя особа погодилася з аргументами відповідача.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, керується таким.

32. Згідно із статтею 8 Закону № 3038-VI планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

33. Згідно зі статтею 19 Закону № 3038-VI детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

34. Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

35. За приписами частини восьмої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

36. Відповідно до пункту 28 Порядку № 926 детальні плани території у межах території територіальної громади деталізують положення генеральних планів населених пунктів, а щодо територій, на які генеральні плани не розробляються, - комплексного плану відповідно до визначених цим Порядком складу та змісту детального плану території.

37. Згідно з пунктом 34 Порядку № 926 рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, а також оновлення і внесення змін до неї приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій) (далі - замовник), який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради, незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування (пункт 35 Порядку № 926).

38. У пункті 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 (надалі - Порядок № 290) визначено, що детальний план території як окрема містобудівна документація розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).

39. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" від 17.06.2020 № 711-IX внесено зміни до Земельного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та деяких інших законодавчих актів, якими встановлені нові правила планування територій, визначення та зміни цільового призначення земельних ділянок. Зокрема, запроваджено новий різновид містобудівної документації - комплексний план просторового розвитку території територіальної громади. Положення іншої містобудівної документації на місцевому рівні (генеральних планів та детальних планів території) повинні узгоджуватися з комплексним планом.

Цей Закон набирає чинності через один рік з дня його опублікування, крім абзаців другого - четвертого підпункту 12 пункту 8 розділу I та пункту 4 цього розділу, які набирають чинності з дня опублікування цього Закону.

40. Розділ V "Прикінцеві положення" Закону № 3038-VІ доповнено пунктом 6-3 згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" від 17.06.2020 № 711-IX (набрав чинності з 24.07.2021).

Цей пункт передбачає, що до 1 січня 2025 року функціональне призначення території може визначатися детальним планом території. Дія цього положення не поширюється на території, де затверджені комплексні плани або генеральні плани населеного пункту відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель". При визначенні функціональної зони в такому порядку не допускається зміна (уточнення) раніше визначених планом зонування, генеральним планом населеного пункту функціональних зон на території островів, у межах водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, водних об`єктів, а також території, на якій розташовані ліси, сквери, парки.

41. Суди попередніх інстанцій застосували цю правову норму для вирішення спору. Однак Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що такий висновок суперечить правовому висновку Верховного Суду, сформульованому у постанові від 01.08.2024 у справі № 640/25171/21. У тій справі за схожих обставин теж поставало питання про можливість застосування пункту 6-3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" від 17.06.2020 № 711-IX. Верховний Суд відхилив посилання на вказану норму, оскільки в місті Києві наявний чинний Генеральний план міста Києва до 2020 року, а детальний план території розробляється на його підставі та не може йому суперечити.

42. Суд не вбачає підстав для відступу від цього правового висновку. Застосовуючи його в контексті обставин цієї справи, Суд бере до уваги, що у м. Ужгороді є чинний Генеральний план, яким визначено функціональне призначення території і детальний план повинен розроблятися на його основі і не суперечити.

43. Таким чином, суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме застосували закон, який не поширюється на спірні відносини, тому в цій частині висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими.

44. Стосовно відповідності детального і генерального плану судами встановлено, що Генеральний план міста Ужгорода, затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2004 № 313, визначає вказану територію як територію садибної житлової забудови.

45. У постанові Верховного Суду від 01.08.2024 у справі № 640/25171/21, на яку посилаються скаржники, зазначено, що генеральний план передбачає розвиток напрямів використання територій міста, а не їх стале використання. Водночас детальний план визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Завданням генплану є не тільки сприяння розвитку населеного пункту, а й максимальне збереження цінних рис й особливостей існуючої забудови, історичних та археологічних пам`яток, особливо цінних ділянок природи. Саме генеральний план є тим документом, що гармонізує відносини між існуючими і новими територіями, позначає ті об`єкти і мережі, що повинні бути збудовані для існуючих територій.

Разом з тим, функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної зони визначаються планом зонування та/або детальним планом територій.

Визначення функціонального призначення земельної ділянки наведене в ДБН Б.1.1-14:2012 "Склад та зміст детального плану території", згідно з яким це використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають.

46. Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" від 17.06.2020 № 711-IX) функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.

47. Отже, функціональна зона території визначає дозволені види цільового призначення земельних ділянок - переважні (основні) та супутні.

48. З графічних матеріалів Генерального плану міста Ужгорода вбачається, що на території, обмеженій АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста, заплановано території різного цільового призначення: садибної забудови, багатоквартирної житлової забудови, громадської забудови, зелені насадження загального користування, зелені насадження спецпризначення, магістральні вулиці тощо.

49. У додатку до спірного детального плану території визначено перелік переважних, супутніх та допустимих видів використання:

- Невиробничі зони Г. Зокрема Г-5. Лікувальні зони;

- Житлові зони Ж. Зокрема, Ж-1. Зона садибної житлової забудови; Ж-3 Зона змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови.

- Ландшафтно-рекреаційні зони Р. Зокрема, Р-1. Зони об`єктів природно-заповідного фонду та ПЗС; Р-3. Рекреаційні зони озеленених територій загального користування.

- Зона транспортної інфраструктури. Зокрема, ТР.01 Зона магістральних вулиць, майданів (червоних лініях).

50. Попри те, що детальний план території передбачає різні допустимі види використання, суди дійшли правильного висновку про те, що переважаючим видом є садибна житлова забудова, оскільки для неї відведено більшу частину території.

51. За таких обставин, правильним є висновок про те, що детальний план території, обмеженої АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста з урахуванням переважних, супутніх та допустимих видів використання не суперечить Генеральному плану міста Ужгорода як комплексному планувальному документу.

52. Позивачі звертали увагу, що згідно із абзацом другим пункту 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019 розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається.

53. Суди обґрунтовано взяли до уваги, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі № 640/17011/20 визнано протиправним та нечинним абзац другий пункту 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019 "Розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається". З огляду на це, на час затвердження спірного детального плану заборони на розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не було.

54. Суд бере до уваги, що питання висотності, щільності забудови, технічних умов будівництва передбачаються у містобудівних умовах та обмеженнях земельної ділянки, які має бути враховано замовником під час проектування будівництва, а не у детальному плані території. Тому у цьому спорі доводи стосовно порушення цих вимог під час проектування будівництва не можуть враховуватися для оцінки правомірності детального плану території. Тим більше спір про оскарження містобудівних умов розглядається в іншій справі № 260/9623/23.

55. Положенням частини першої статті 19 Закону № 3038-VI передбачено, що детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Частиною другою статті 19 цього Закону передбачено, що детальний план території повинен містити відомості про межі та правові режими всіх режимоутворюючих об`єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту.

Детальний план території повинен містити відомості, передбачені статтею 45-1 Закону України "Про землеустрій" (ч. 3 ст. 19 Закону № 3038-VI). У цій статті передбачено, що детальний план території, також повинен містити переліки обмежень у використанні земель та переліки земельних ділянок, щодо яких встановлено обмеження у використанні земель.

Відповідно до пункту 84 частини першої статті 1 Повітряного кодексу України поняття "приаеродромна територія" визначене як обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

За приписами частини третьої статті 69 Повітряного кодексу України визначення умов забудови (здійснення будівництва) та використання землі на приаеродромній території здійснюється під час планування територій шляхом розроблення та затвердження містобудівної документації відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з урахуванням обмежень використання приаеродромної території (поверхонь обмеження перешкод, зон обмежень забудови щодо умов авіаційного шуму, захисних зон аеронавігаційного обладнання, а також обмежень, пов`язаних із заходженням на посадку та вильотом на аеродромі, використанням зон для виконання навчально-тренувальних та інших видів польотів).

Обмеження використання приаеродромної території розробляються експлуатантами аеродрому для кожного аеродрому окремо. Обмеження використання приаеродромної території затверджуються за погодженням з органами місцевого самоврядування: уповноваженим органом з питань цивільної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому цивільної авіації; уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому державної авіації; уповноваженим органом з питань цивільної авіації та уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому спільного використання.

Органи, які затвердили обмеження використання приаеродромної території, протягом 10 календарних днів з дня їх затвердження надають такі обмеження органам, уповноваженим затверджувати містобудівну документацію, для врахування при розробленні містобудівної документації.

Вимоги до складу, змісту, форми та порядок розроблення, погодження та затвердження обмежень використання приаеродромної території встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Визначення умов використання споруд та здійснення діяльності, визначеної частиною другою цієї статті (крім будівництва), на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

56. Таким чином, обмеження використання приаеродромної території розробляються експлуатантами аеродрому, затверджуються за погодженням з органами місцевого самоврядування, враховуються при розробленні містобудівної документації.

57. Суди встановили, що оспорюваний ДПТ потрапляє в зону обмежень приаеродромної території, оскільки відповідно до пункту 4 "Порядку встановлення обмежень використання приародромної території", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 № 1427 розмір приаеродромної території аеродромів (вертодромів) цивільної авіації залежить від класу (кодового позначення) аеродрому (вертодрому) та для аеродромів класу А, Б, В, Г (кодового номера 3, 4) визначається колом з радіусом 45 кілометрів від контрольної точки аеродрому, аеродромів класу Д, Е (кодового номера 1, 2) - 25 кілометрів від контрольної точки аеродрому, вертодромів - 12 кілометрів від контрольної точки вертодрому.

58. Відмовляючи у задоволені позову в частині визнання нечинним та скасувати положення абзацу другого розділу "Ж-3. Зона змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови" Додатку "Перелік переважних, супутніх та допустимих видів використання" до Детального плану території, обмеженої АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 30.03.2023 №1229, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутні порушення в частині розроблення і затвердження ДПТ без врахування обмежень використання приаеродромної території, оскільки територія запланованої забудови віднесена до житлової території з планувальною організацією багатоповерхової (до 5-ти поверхів) житлової забудови, а містобудівними умовами і обмеженнями встановлено гранично допустиму висотність - 15 метрів.

Водночас абзацом другим додатку до ДПТ передбачено можливість зведення житлових багатоквартирних чи інших будинків (відповідно до розробленої містобудівної документації в якості архітектурних акцентів).

Зміст цього абзацу вказує на те, що ДПТ не містить обмежень у використанні території, в тому числі встановлених відповідно до частини третьої статті 69 Повітряного кодексу України.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушення в частині розроблення і затвердження ДПТ без врахування обмежень використання приаеродромної території не можна визнати обґрунтованими. Тому положення абзацу 2 названого Додатку до оскаржуваного ДПТ належить скасувати.

59. Колегія суддів відхиляє довід касаційної скарги про те, що в порушення приписів процесуального закону судом першої інстанції було приєднано до матеріалів справи висновок судової експертизи без поновлення процесуальних строків через необґрунтованість того, які саме норми процесуального законодавства порушено судом першої інстанції.

60. У касаційній скарзі позивачі стверджують, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм частини третьої статті 19 Закону №3038--VI та пунктів 7.4 і 7.23 ДБН 6.1.1-14:2021 в частині обов`язкового розділу "Землеустрій та землекористування" як складової частини ДПТ, оскільки такий розділ у спірному ДПТ відсутній.

При цьому, вказаний аргумент не зазначався як підстава позову у позовній заяві та не аналізувався судами попередніх інстанцій в оскаржених рішеннях.

61. Стаття 160 КАС України визначає, що позивач викладає у позовній заяві свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (частина 1 статті 47 КАС України). Реалізація особою таких прав кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами (частина 2 статті 44 КАС України).

62. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 закрито підготовче провадження у цій справі.

У письмовому вигляді аргумент про недотримання розробником норм частини третьої статті 19 Закону №3038--VI та пунктів 7.4 і 7.23 ДБН 6.1.1-14:2021 в частині обов`язкового розділу "Землеустрій та землекористування" як складової частини ДПТ викладено у промові в судових дебатах в порядку статті 225 КАС України, поданий ОСОБА_1 24.04.2024. Тобто обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, було змінено після закриття підготовчого провадження, на стадії судових дебатів. Отже, позивачами не дотримано вимог частини 1 статті 47 КАС України і не змінено підстави позову у передбаченому процесуальним законодавством порядку.

З огляду на це доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, можуть бути підставами окремого позову, однак не можуть бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

63. Щодо доводів касаційної скарги про порушення процедури проведення громадських слухань, то відповідно до положень частин першої, абзацу 1 частини другої статті 21 Закону № 3038-VI громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: комплексні плани, генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

64. Необхідність проведення громадського обговорення передбачено також пунктом 17 Порядку № 555, відповідно до якого затвердження містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється. Матеріали щодо розгляду пропозицій громадськості є невід`ємною складовою зазначеної документації.

65. Виходячи з положень частини третьої - десятої статті 21 Закону № 3038-VI , суд вважає, що у процесі затвердження містобудівної документації, зокрема, детальних планів території, обов`язковим є забезпечення проведення громадських слухань проектів такої містобудівної документації, які відбуваються на етапі її розроблення і без проведення яких її затвердження забороняється. Також в межах проведення громадських слухань проектів містобудівної документації замовники забезпечують, серед іншого, належний розгляд і врахування пропозицій громадськості у спосіб, що визначений чинним законодавством.

66. Відповідно до пункту 9 Порядку № 555 пропозиції (зауваження) можуть подаватися в письмовій та/або усній формі під час громадських слухань із внесенням їх до протоколу громадських слухань. Письмові пропозиції подаються під час громадського обговорення протягом строків, визначених пунктом 6-1 цього Порядку. Письмові пропозиції подаються фізичними особами із зазначенням прізвища, імені та по батькові, місця проживання, із особистим підписом. Юридичні особи подають пропозиції із зазначенням найменування та місцезнаходження юридичної особи. Анонімні пропозиції не розглядаються.

67. За приписами пункту 11 Порядку № 555 пропозиції громадськості реєструються та розглядаються замовником містобудівної документації у місячний строк з дня їх надходження. За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова. У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії.

68. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на офіційному веб-сайті Ужгородської міської ради 06.03.2023 було опубліковано оголошення, що громадські слухання містобудівної документації "Детальний план території, обмеженої АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста" за результатами засідання архітектурно-містобудівної ради відбудеться 13.03.2023 о 14:00 год. в приміщенні Ужгородської міської ради.

69. Відповідно до листа виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 04.08.2023 №3209/03-17 в період обговорення містобудівної документації, що проходили з 10.02.2023 по 11.03.2023 відповідно до розпорядження міського голови від 09.03.2023 № 68, до управління містобудування та архітектури жодних заяв, пропозицій чи скарг не надходило.

70. Згідно з протоколом громадських слухань проектів містобудівної документації від 13.03.2023 зазначено, що оскільки немає зауважень і пропозицій до проекту містобудівної документації та звіту про СЕО прийнято рішення схвалити та взяти за основу проект детального плану території, обмеженої АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста.

71. Суд першої інстанції наголошував, що представник позивачів 1, 3 під час судового розгляду зазначала, що була присутньою на громадських слуханнях щодо обговорення проекту містобудівної документації та звіту про стратегічну екологічну оцінку "Детального плану території, обмеженої АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста та заявила зауваження про невідповідність проектованої містобудівної документації генеральному плану міста.

72. З протоколу громадських слухань проектів містобудівної документації від 13.03.2023 судом першої інстанції встановлено, що представник позивачів уточнила висотність забудови та отримала відповідь проектанта стосовно максимального обмеження висотності забудови у 13 метрів.

73. Вказане спростовує доводи позивачів про те, що через неналежне інформування громади про заходи в процесі розроблення ДПТ, вони були фактично обмежені у праві на участь у прийнятті рішення, яке стосується їх прав та обов`язків.

74. Щодо доводів скаржників щодо порушення процедури прийняття оскарженого Рішення, в частині проведення громадських обговорень проекту містобудівної документації ДПТ без участі Оноківської територіальної громади Ужгородського району, що межує з Ужгородською міською територіальною громадою та без узгодження з Оноківською територіальною громадою умов використання суміжних територій, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ДПТ, обмеженої АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста не є "комплексним планом", відтак не потребував узгодження з іншими територіальними громадами. Вказана містобудівна документація розроблена з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови частини території в межах Ужгородської територіальної громади.

75. Доводи скаржників про те, що графічні матеріали оскарженого ДПТ охоплюють територію суміжної територіальної громади - Оноківської ТГ Ужгородського району Закарпатської області не підтверджені належними доказами у справі, тому відхиляються як необґрунтовані.

76. Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1. на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.10.2024 у справі №807/1314/17, в якій детальний план території затверджувався двома закарпатськими райдержадміністраціями, зважаючи на те, що зі змісту вказаної постанови вбачається, що територія, на якій планується розміщення туристично-рекреаційного комплексу "Свидовець" розміщується в гірських районах - Тячівському та Рахівському. При цьому схема планування гірських територій Карпат як окремої частини території України, має розроблятись за рішенням Кабінету Міністрів України. Оскільки вона входить до різних обласних територіальних громад, тому повинна розроблятись за процедурою, передбаченою статтею 12 Закону № 3038-VI за рішенням Кабінету Міністрів України та на замовлення відповідних обласних рад.

Наведене свідчить, що обставини у справі № 807/1314/17 не є подібними до обставин цієї справи.

Так, у справі, що розглядається, доводи скаржників про те, що графічні матеріали оскарженого ДПТ охоплюють територію суміжної територіальної громади - Оноківської ТГ Ужгородського району Закарпатської області не підтверджені належними доказами у справі, тому правильно були відхилені судами як необґрунтовані.

77. Колегія суддів не погоджується з доводами позивачів про неврахування у спірних правовідносинах висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 11.05.2023 у справі № 380/23542/21 щодо відповідності детального плану території генеральному плану населеного пункту з тих підстав, що у справі № 380/23542/21, на відміну від цієї справи, вирішувалось питання невідповідності функціонального призначення земельної ділянки, зазначеної у ДПТ, генеральному плану. Разом з тим у справі №260/8523/23 функціональне призначення земельної ділянки, зазначеної у ДПТ відповідає генеральному плану.

78. Не є слушними і доводи скаржників про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.03.2023 у справі №460/3890/20 з підстав відмінності встановлених фактичних обставин у справах. У справі, на яку покликається позивач, на відміну від цієї справи, суди встановили невідповідність затвердженого рішенням Міськради детального плану території наявній станом на час виникнення спірних правовідносин містобудівній документації на місцевому рівні (генеральному плану та плану зонування).

79. Також, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, сформульованих від 30.09.2021 у справі №320/1030/19, від 21.09.2021 у справі №344/1479/19, від 20.03.2019 у справі №369/8195/17, оскільки правовідносини, які розглядались у наведених справах та у цій справі виникли за різним правовим регулюванням. У наведених позивачем справах правовідносини стосувались застосуванню положень статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17.06.2020 № 711-IX. Однак у цій справі правовідносини виникли після внесених змін Законом №711-IX, тому правовідносини у цій справі не є релевантними до правовідносин у наведених вище справам.

80. Стосовно доводів касаційної скарги щодо неповноважного складу суду, який розглядав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову та апеляційну скаргу по суті спору, колегія суддів враховує, що рішенням від 02.04.2015 №25 Рада суддів України затвердила Положення про автоматизовану систему документообігу суду (Положення № 25).

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 Положення № 25 передбачено, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи.

Якщо розгляд справи здійснюється колегіально, склад колегії суддів визначається автоматизованою системою (підпункт 2.3.11 Положення № 25).

Відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів (підпункт 2.3.25 Положення № 25).

Згідно з підпунктом 2.3.44 пункту 2.3 Положення № 25 раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються також: апеляційні та касаційні скарги, що надійшли до суду відповідної апеляційної чи касаційної інстанцій після визначення судді-доповідача у цій судовій справі, якщо провадження не закінчено.

81. За правилами частин и другої та третьої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що апеляційний перегляд одним незмінним складом суду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідає цьому Положенню.

82. З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 про відмову у забезпеченні позову надійшла до суду апеляційної інстанції 08.05.2024 та протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 260/8523/23 між суддями від 08.05.2024 визначено склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову від 23.04.2024 у цій справі: головуючий суддя Качмар В.Я., судді Кузьмич С.М., Гудим Л.Я.

Згодом протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду у справі № 260/8523/23 від 04.06.2024 розгляд касаційної скарги на рішення суду першої інстанції від 24.04.2024 у цій справі передано раніше визначеному складу суду. При цьому, на час надходження апеляційної скарги провадження щодо перегляду ухвали про відмову у забезпеченні позову тривало.

Таким чином, розподіл апеляційних скарг на ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову та рішення суду першої інстанції відбувся відповідно до вимог Положення №25.

83. Стосовно доводів скаржників щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції про необґрунтованість заявленого позивачами відводу колегія суддів зазначає про таке.

84. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.06.2024 відкрив апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою.

17.06.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід складу колегії суддів від розгляду вказаної справи з підстав того, що колегія суддів у цьому складі переглядала в апеляційному порядку рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у спорідненій справі № 260/9623/23. Предметом спору тієї справи є розпорядження голови Закарпатської ОДА про відведення зі зміною цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600 на підставі спірного детального плану території, що оскаржується у цій адміністративній справі. Також зазначено, що обидві справи № 260/9623/23 і № 260/8523/23 є пов`язаними, стосуються одного і того ж об`єкта будівництва.

85. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.06.2024 визнав заявлений відвід необґрунтованим з підстав не доведення заявницею наявність неупередженості суддів.

86. За правилами частин третьої, четвертої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частиною восьмою цієї норми визначено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

87. За змістом пункту 4 частини першої та частини четвертої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Слід звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

88. Колегія суддів не погоджується з доводами скаржників про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про необґрунтованість заявленого позивачами відводу, оскільки, судом апеляційної інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що заявниця у заяві не зазначила ґрунтовних підстав неупередженості суддів та не надала до суду відповідних доказів на підтвердження цього. Не зазначили цих підстав скаржники і у доводах касаційної скарги, а лише послалися на те, що не погоджуються з цією ухвалою суду апеляційної інстанції.

89. Відповідно до частин першої та другої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

90. Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не вірно застосували положення пункту 6-3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" від 17.06.2020 № 711-IX, висновки судів суперечать статті 19 Закону №3038-VI, суди не врахували висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 01.08.2024 у справі № 640/25171/212, щодо можливості застосування цієї норми, тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими і підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

91. Що стосується судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених позивачами у зв`язку з розглядом цієї справи, колегія суддів зазначає про таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Розподіл судових витрат передбачений статтею 139 КАС України.

Частинами третьою та сьомою цієї норми визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)

92. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

93. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

94. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

95. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

96. Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

97. Висновуючись на аналізі наведених норм, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

98. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

99. Верховний Суд приймає до уваги положення частини дев`ятої статті 139 КАС України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись, та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Положення процесуального законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правову допомогу підтверджуються наступними документами: посвідчення адвоката (копія міститься в матеріалах справи); ордер на надання правничої (правової) допомоги (копія міститься в матеріалах справи); договір про надання правової (правничої) допомоги, платіжне доручення з відміткою банку про сплату витрат на правничу допомогу, розрахунок витрат, акт виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), детальний опис робіт (послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

100. На підтвердження понесених витрат позивачі надали до суду:

договори про надання адвокатом Майстренко Наталією Миколаївною професійної правничої допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 26.07.2023 та від 07.09.2023, відповідно;

ордери про надання адвокатом Майстренко Наталією Миколаївною правничої допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 07.09.2023, від 26.07.2023, відповідно;

протоколи погодження суми гонорару, який підлягає сплаті ОСОБА_1 за договорами від 26.07.2023 на суму 10000,00 грн та який підлягає сплаті ОСОБА_3 за договором від 07.09.2023 на суму 10000,00 грн та на суму 45000,00 грн;

акти приймання-передачі виконаних робіт, наданих адвокатом Майстренко Наталією Миколаївною клієнту ОСОБА_3 від 27.04.2024 на суму 40000,00 грн; від 11.03.2025 на суму 10000,00 грн;

акт приймання-передачі виконаних робіт, наданих адвокатом Майстренко Наталією Миколаївною клієнту ОСОБА_4 за договором від 26.07.2023 на суму 10000,00 грн.

рахунок, пред`явлений адвокатом Майстренко Наталією Миколаївною платнику ОСОБА_1 від 30.08.2024 №3 на суму 10000,00 грн,

рахунок, пред`явлений адвокатом Майстренко Наталією Миколаївною платнику ОСОБА_3 від 30.08.2024 №4 на суму 10000,00 грн;

платіжні інструкції в підтвердження оплати гонорару за договором від 07.09.2023 ОСОБА_3 від 27.04.2024 №Р24А2651047821D6049 на суму 15000,00 грн, від 25.04.2024 №Р24АР24А2643298212D5003 на суму 5000,00 грн, від 23.02.2024 №24АР24А2372084971D6322 на суму 15000,00 грн, від 16.01.2024 №24А2210399621D6983 на суму 12000,00 грн; від 01.10.2024 №9356-1588-9641-2214 на суму 10000,00 грн;

платіжну інструкцію від 02.10.2024 №9356-2370-4238-2837 на підтвердження оплати гонорару ОСОБА_4 на суму 10000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено сплату судового збору:

за подання позову: ОСОБА_2 у розмірі 1073,60 грн відповідно до платіжної інструкції від 19.09. 2023 №1-222К; ОСОБА_3 у розмірі 1073,60 грн відповідно до платіжної інструкції від 26.09.2023 №9319-0656-2347-0011; ОСОБА_4 у розмірі 1073,60 грн відповідно до платіжної інструкції від 19.09.2023 №9318-3439-0345-6976;

за подання апеляційної скарги ОСОБА_3 у розмірі 1610,40 грн відповідно до платіжної інструкції від 17.06.2024 №9345-5464-1010-2746; ОСОБА_4 у розмірі 1610,40 грн відповідно до платіжної інструкції від 17.06.2024 №9345-5471-0514-8169;

за подання касаційної скарги ОСОБА_3 у розмірі 2147,20 грн відповідно до платіжної інструкції від 24.09.2024 №9355-4389-7198-7190; ОСОБА_4 у розмірі 2147,20 грн відповідно до платіжної інструкції від 24.09.2024 №9355-4346-8828-1754; Майстренко Наталією Миколаївною від імені ОСОБА_2 у розмірі 2147,20 грн відповідно до платіжної інструкції від 02.10.2024 №9356-2433-9529-2863.

Також адвокатом надані посадкові документи на Майстренко Наталію Миколаївну на потяг АТ "Укрзалізниця" від 08.03.2025, від 07.03.2025, від 17.01.2025.

Відповідно до посадкових документів витрати на проїзд Майстренко Наталії Миколаївни склали: з міста Києва до міста Ужгород 17.01.2025 (справа слухалась у Верховному Суді, м. Київ 16.01.2025) в сумі 932,21 грн; з міста Львів до міста Києва 12.03.2025 в сумі 458,33 та з міста Києва до міста Ужгород 15.03.2025 в сумі 905,17 грн (справа слухалась у Верховному Суді, м. Київ 13.03.2025). Всього витрати Майстренко Наталії Миколаївни на прибуття до суду склали 2295,71 грн.

101. У постанові від 04.06.2021 у справі №380/887/20 Верховний Суд зазначив, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

102. Ураховуючи часткове задоволення судом касаційної інстанції касаційної скарги позивачів та часткове задоволення позову, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, значенню справи, з урахуванням надання додаткових пояснень у справі, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом Верховним Судом даної справи, підлягають частковому відшкодуванню в розмірі в сумі 5000 грн ОСОБА_1 та в сумі 5000 грн ОСОБА_3 за рахунок відповідача, Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ 33868924).

103. Ураховуючи задоволення частини позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для перерозподілу судових витрат шляхом стягнення з відповідача частини витрат на правничу допомогу та частину витрат на судовий збір у таких розмірах:

- на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073,60 грн;

- на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1610,40 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 3333,33 грн, витрати на квитки у сумі 2295,71 грн;

- на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1610,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 16666,67 грн.

Керуючись статтями 2 3 134 143 139 252 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі №260/8523/23.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати положення абзацу другого розділу "Ж-3. Зона змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови" Додатку "Перелік переважних, супутніх та допустимих видів використання" до Детального плану території, обмеженої АДРЕСА_4, територією НПО "Реабілітація" та межею міста, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 30.03.2023 №1229, а саме: "житлові багатоквартирні чи інші будинки (відповідно до розробленої містобудівної документації в якості архітектурних акцентів)".

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 копійок;

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді в розмірі 3333,33 (три тисячі триста тридцять три) гривень 33 копійок, судовий збір в сумі 1610,40 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок та витрати на квитки у сумі 2295,71 (дві тисячі двісті дев`яносто п`ять) гривень 71 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської міської ради (площа Поштова, 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924).

Стягнути на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді 16666,67 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 67 копійок та судовий збір в сумі 1610,40 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської міської ради (площа Поштова, 3, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924).

В задоволенні іншої частини заяви позивачів про розподіл судових витрат у справі №260/8523/23 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб