№ 2610/28813/2012 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 2610/28813/2012

провадження № 61-9474св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Невідомої Т. О., Іванової І. В., Пікуль А. А.,

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» (далі - ТОВ «ФК «Інвест-Кредо») звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») кредитну заборгованість у розмірі 953 576,81 доларів США, що еквівалентно 7 621 939 грн 44 коп. На виконання вищезазначеного рішення постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 19 липня 2016 року було відкрито виконавче провадження.

23 лютого 2015 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року, в тому числі за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року у цій справі з ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк».

В подальшому, 15 квітня 2020 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» було укладено договір про відступлення права вимоги, предметом якого, зокрема, є вимоги до ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» просило замінити стягувача у виконавчому провадженні, а саме ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року заяву ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритому з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року у справі № 2610/28813/2012, а саме: з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».

Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року увалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено з інших правових підстав. Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року у справі № 2610/28813/2012, а саме: з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».

Судові рішення мотивовані тим, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512 514 ЦК України, а тому заява ТОВ «ФК «Інвест кредо» про заміну сторони виконавчого провадження є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, скасовуючи судове рішення першої інстанції та ухвалюючи аналогічне, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, зокрема, розглянув справу за відсутності учасника провадження, належним чином не повідомленого про дату, час та місце її розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, у якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначала неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «ФК «Інвест кредо» подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» кредитну заборгованість у розмірі 953 576,81 доларів США, що еквівалентно 7 621 939 грн 44 коп.

15 квітня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» було укладено договір про відступлення права вимоги, предметом якого, зокрема є вимоги до ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 442 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2-а-3494/11 та від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18 викладено правовий висновок наступного змісту. Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

У таких випадках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи з виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа, пред`явлення його до виконання, оскарження дій державного виконавця, у тому числі й щодо закриття виконавчого провадження. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них.

Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, первісним стягувачем є ПАТ «Дельта Банк», яке здійснило відчуження прав вимоги на користь заінтересованої особи, а тому втратило матеріально-правову та процесуальну заінтересованість в оскарженні дій державного виконавця, у тому числі й щодо закриття виконавчого провадження, та не зобов`язане вчиняти такі дії фактично для та на користь нового стягувача - ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», яке набуло прав вимоги за договором відступлення права вимоги, що встановлено судами.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10 (провадження

№ 61-17987св20), від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012 (провадження № 61-5419св21), від 27 листопада 2019 року у справі № 496/2685/13-ц (провадження № 61-29966св18).

Отже, судові рішення про заміну стягувача - ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником є обґрунтованими та відповідають вимогам матеріального та процесуального законодавства, а доводи касаційної скарги такі висновки не спростовують.

Посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) є безпідставними, оскільки постанова апеляційного суду їй не суперечить.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній зі справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. У цих справах застосовано інше нормативно-правове регулювання, ніж застосовано у справі яка переглядається з урахуванням встановлених у ній конкретних обставин.

Так зокрема, у справі № 916/617/17 Велика Палата Верховного Суду встановила, що закінчення виконавчого провадження відбулось у зв`язку зі смертю боржника, у той час як у справі, яка є предметом перегляду, виконавче провадження закрито з інших підстав.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров