№ 263/10009/13-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа 263/10009/13-ц

провадження № 61-13041св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тофіс-сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Артстройсервіс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на постанову Донецького апеляційного суду від 15 липня 2020 року, прийняту

у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2013 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Артстройсервіс» (далі - ТОВ «Артстройсервіс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Тофіс-сервіс» (далі - ТОВ «Тофіс-сервіс»), ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно.

Позовну заяву мотивувало тим, що 23 березня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 8576279, згідно з яким

ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3 849 637,62 грн, з кінцевим терміном повернення 23 вересня 2016 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 перед банком, укладено договори застави.

23 березня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу № 8653041, предметом якого є автомобіль марки DAF, модель 85CF 380, 2000 року випуску, колір червоний, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

23 березня 2010 року між банком та ТОВ «Тофіс-сервіс» укладено договір застави транспортних засобів № 8653915, предметом якого є автомобілі:

1) марки Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі

№ НОМЕР_3 , 2) марки Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_4 ; 3) марки Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі

№ НОМЕР_5 .

Банк зазначав, що з 23 квітня 2010 року позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, чим порушував порядок та строки повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом, що передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів, який є невід`ємною частиною кредитного договора.

22 червня 2010 року банк направив на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу

№ МРL-44/132 про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплату процентів за користування кредитом. Позичальник зазначений лист-вимогу банку отримав, однак не виконав.

22 червня 2010 року банк направив на адресу ТОВ «Тофіс-сервіс» як заставодавця вимогу про усунення порушення кредитного договору та повернення всієї суми кредиту та процентів. Письмова вимога представником заставодавця отримана, однак не виконана.

Станом на 24 березня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі

5 507 7997,48 грн, що складається із: 3796 403,93 грн - заборгованості за кредитом; 1 089 289,20 грн - заборгованості за процентами; 622 104,35 грн - пеня.

Банк стверджував, що у рамках кримінального провадження щодо посадових осіб ТОВ «Тофіс-сервіс», порушеного за його заявою, встановлено, що заставодавець ТОВ «Тофіс-сервіс» зняв з реєстрації та відчужив транспортні засоби ТОВ «Артстройсервіс», які є предметом договору застави від 23 березня 2010 року № 8653915, без згоди заставодержателя, тобто банку. У подальшому ТОВ «Артстройсервіс» здійснило відчуження частини заставлених транспортних засобів на користь відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Банк стверджував, що правовідносини, що склалися на підставі договорів застави транспортних засобів, стосуються взаємних прав та обов`язків

АТ «ПУМБ» та відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ «Артстройсервіс», ТОВ «Тофіс-сервіс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Уточнивши позовні вимоги, АТ «ПУМБ» просило суд:

- у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

від 23 березня 2010 року № 8576279 у розмірі 5 507 797,48 грн звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб за договором застави від 23 березня 2010 року № 8653041, а саме автомобіль DAF, модель 85CF 380, 2000 року випуску, колір червоний, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності

ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій;

- у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

від 23 березня 2010 року № 8576279 у розмірі 5 507 797,48 грн звернути стягнення на предмети застави - транспортні засоби за договором застави від 23 березня 2010 року № 8653915, а саме: 1) автомобіль Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_4 , який належить на праві власності ТОВ «Артстройсервіс»; 2) автомобіль Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі

№ НОМЕР_3 , який належить на праві власності

ОСОБА_2 ; 3) автомобіль Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_5 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій;

- стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 3 441,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 13 березня 2014 року, ухваленим у складі судді Шатілової Л. Г., позов

АТ «ПУМБ» задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

від 23 березня 2010 року № 8576279 у сумі 5 507 797,48 грн звернуто стягнення на предмет застави - транспортний засіб за договором застави від 23 березня 2010 року № 8653041, а саме автомобіль DAF, модель 85CF 380, 2000 року випуску, колір червоний, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності

ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

від 23 березня 2010 року № 8576279 у сумі 5 507 797,48 грн звернуто стягнення на предмет застави - транспортний засіб за договором застави від 23 березня 2010 року № 8653915, а саме автомобіль марки Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі

№ НОМЕР_4 , який належить на праві власності ТОВ «Артстройсервіс», шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

№ НОМЕР_3 , який належить на праві власності

ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

№ НОМЕР_5 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Артстройсервіс», ТОВ «Тофіс-сервіс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3 441 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку що у результаті невиконання зобов`язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, забезпеченим договорами застави, заставодержатель

АТ «ПУМБ» набуває право звернення стягнення на предмети застави.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 13 березня 2014 року скасовано в частині звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .

Відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ» у частині звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову про звернення стягнення на автомобіль, власником якого є ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного автомобіля згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки на час відчуження автомобіля обтяження на цей автомобіль було припинено на підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 23 лютого 2012 року.

В іншій частині в апеляційному порядку рішення суду не оскаржувалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року АТ «ПУМБ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 15 липня 2020 року, а рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 13 березня 2014 року в оскаржуваній частині залишити в силі.

В іншій частині судове рішення не оскаржується, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

04 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді

Коломієць Г. В. касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

05 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, надав неправильну оцінку фактичним обставинам справи, зокрема рішенню Господарського суду Донецької області від 23 лютого 2012 року щодо припинення обтяження на спірний автомобіль, не звернув увагу на ту обставини, що автомобіль знято з реєстрації та відчужено до ухвалення господарським судом вказаного судового рішення, яке згодом було скасовано Вищим господарським судом України. При цьому суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, статтю 27 Закону України «Про заставу», статтю 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у тій частині, що застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки відповідач ОСОБА_2 пропустив річний строк на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене 13 березня 2014 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 березня 2010 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником усіх прав та зобов`язань якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 8576279, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3 849 637,62 грн, зобов`язався використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути у строк не пізніше 23 вересня 2016 року.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором укладені договори застави, які зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (том 3, а.с.53-54).

23 березня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу № 8653041, предметом якого є автомобіль DAF, модель 85CF380, 2000 року випуску, колір червоний, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

23 березня 2010 року між банком та ТОВ «Тофіс-сервіс» укладено договір застави транспортних засобів № 8653915 предметом яких є: 1) автомобіль марки Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі

№ НОМЕР_3 ; 2) автомобіль марки Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_4 ; 3) автомоібль марки Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_5 .

Відповідно до вищезазначених договорів заставодавці ОСОБА_5 та

ТОВ «Тофіс-сервіс» поручилися перед банком своїм майном за виконання ОСОБА_6 зобов`язань за кредитними договорами.

23 березня 2010 року за меморіальним ордером № 737992854 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 3 849 637,62 грн.

Встановлено, що з 23 квітня 2010 року позичальник ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором не виконує, чим порушує порядок та строки повернення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, що є невід`ємною частиною кредитного договору.

22 червня 2010 року банк направив на адресу позичальника ОСОБА_1 лист-вимогу № МРL-44/132 З про дострокове повернення всієї суми кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом. Позичальник лист-вимогу отримав 22 червня 2010 року, однак вимогу банку про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплату процентів за користування кредитом у повному обсязі не виконав.

22 червня 2010 року банк направив на адресу ТОВ «Тофіс-сервіс» як заставодавця вимогу про усунення порушення кредитного договору та повернення всієї суми кредиту та процентів. Лист-вимога отримана представником ТОВ «Тофіс-сервіс» особисто, однак заборгованість на користь АТ «ПУМБ» не сплачена.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23 лютого 2012 року

№ 27/156Б на підставі пункту 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» скасовано арешт, накладений на майно ТОВ «Тофіс-сервіс».

У рамках кримінального провадження, відкритого у березні 2012 року за заявою АТ «ПУМБ» щодо вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ТОВ «Тофіс-сервіс», встановлено факт зняття з реєстрації та відчуження ТОВ «Тофіс-сервіс» транспортних засобів, переданих у заставу згідно з договором застави від 23 березня

2010 року № 8653915, на користь третьої особи - ТОВ «Артстройсервіс», без згоди на відчуження з боку заставодержателя в особі АТ «ПУМБ».

Зокрема, транспортний засіб марки Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_3 на підставі довідки-розрахунку 09 лютого 2012 року зареєстрований за ТОВ «Артстройсервіс».

Станом на 24 березня 2013 року за кредитним договором від 23 березня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 5 077 997,48 грн, з яких: 3 796 403,93 грн - заборгованість за кредитом; 1 089 289,20 грн - заборгованість за процентами; 622 104,35 грн - пеня.

Згідно з відповіддю Управління державної автоінспекції у Донецькій області від 28 жовтня 2013 року, ТОВ «Артстройсервіс» здійснило відчуження частини транспортних засобів, які є предметом договора застави

від 23 березня 2010 року № 8653915, на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ «ПУМБ» підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» та статті 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Системний аналіз положень Закону України «Про заставу» і Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що у разі відчуження боржником предмета обтяження без згоди заставодержателя, обтяження рухомого майна, що є предметом застави, зберігає свою силу для нового власника (покупця) у разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Покупець може бути добросовісним набувачем за умови, якщо на час укладення договору купівлі-продажу ТЗ в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній відповідний запис.

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи і на таку заставу може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Указаний правовий висновок викладений Верховним Судом України

у постановах від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та Верховним Судом у постановах

від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17, від 18 грудня 2019 року

у справі № 619/4033/18, від 02 березня 2020 року у справі № 461/11912/15-ц, від 12 березня 2020 року у справі № 359/1762/17, від 03 березня 2021 року у справі № 544/425/19, підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

Отже, оскільки за договором застави транспортного засобу від 23 березня 2010 року № 8653915 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відомості про обтяження автомобіля марки Renault, модель «Magnum», 2001 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_3 , тому правильними є висновки суду першої інстанції про те, що наступне його відчуження здійснювалося під час дії обтяження, за відсутності згоди обтяжувача.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 набув право власності на автомобіль за відплатним правочином від попереднього власника, не знав і не міг знати, що автомобіль перебуває під заставою, є добросовісним набувачем і у силу вимог статті 388 ЦК України та частини першої статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», є помилковими, оскільки застава зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, незалежно від оплатності правочину, на підставі якого набуте зазначене майно. Крім того, рішення господарського суду, на яке послався суд апеляційної інстанції як на підставу для застосування положення статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки ухвалене після укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу із заставодавцем.

Суд апеляційної інстанцій, скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на те, що судом з`ясовано фактичні обставини справи, надано оцінку зібраним доказам, правильно заставано норми матеріального права та ухвалив рішення відповідно до вимог статті 263 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги в частині порушень судом апеляційної інстанції вимог частини другої статті 358 ЦПК України колегія суддів відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга була подана особою, не повідомленою належним чином про розгляд справи в суді першої інстанції, хоча ОСОБА_2 неодноразово звертався із заявами про повідомлення його про стан розгляду справи, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявник з поважних причин пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке на підставі пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України підлягало поновленню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, постанову Донецького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року скасувати, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 березня 2014 року в частині вимог АТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави залишити в силі.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Документально підтверджені судові витрати у розмірі 3 441,00 грн за подання касаційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь АТ «ПУМБ».

Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного суду від 10 липня 2020 року скасувати, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 13 березня 2014 року в частині вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець