ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2020 року
Київ
справа №263/15399/16-а
адміністративне провадження №К/9901/3029/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року (у складі головуючого судді Христофорова А.Б.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О.)
у справі №263/15399/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди та вжиття заходів.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції (далі - УПП), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії інспектора УПП рядового поліції Рарог В.В. щодо незаконної зупинки транспортного засобу «NISSAN»;
- визнати протиправними дії щодо незаконного затримання та подальшого незаконного проведення медичного огляду від 28 жовтня 2016 року № 986 стосовно ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- стягнути з УПП моральну шкоду, яка була завдана у сумі 10000,00 грн.;
- притягнути інспектора УПП рядового поліції Рарог В.В. до адміністративної відповідальності у зв`язку з дискредитуванням звання поліцейського, підривом рівня довіри населення до поліції та нецільовим використанням палива.
2. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у іншу область України.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 жовтня 2016 року близько 09:00 години ранку ОСОБА_1 перебував на перехресті вул. П. Орлика та вул. М. Грушевського у Центральному районі м. Маріуполя, де був припаркований транспортний засіб «NISSAN», що належить позивачу.
5. Згідно з поясненнями представника відповідача 28 жовтня 2016 року на гарячу лінію « 102» було отримано повідомлення про виклик щодо конфлікту між працівниками райвідділу та приватним підприємцем стосовно відсутності дозвільних документів на здійснення торгівлі. Прибувши на місце події, працівники поліції виявили, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу «NISSAN» з порушенням вимог пункту 15.9 «д» Правил дорожнього руху України та запропонували йому усунути зазначене правопорушення.
6. Після пропозиції переставити транспортний засіб та під час перевірки документів на право керування транспортним засобом інспектор УПП рядовий поліції Рарог В.В. і старший інспектор УПП капітан поліції Пилипенко С. запідозрили, що позивач перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
7. Свої підозри працівники поліції пояснили наявністю наступних ознак: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови.
8. Від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці події водій відмовився, оскільки на його вимогу надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки працівники поліції вказані документи не надали. При цьому позивач виявив бажання пройти відповідний огляд в закладі охорони здоров`я.
9. Висновком медичного огляду наявність стану алкогольного сп`яніння не підтверджено, у зв`язку з чим позивача доставили до місцезнаходження його транспортного засобу.
10. Працівники поліції протокол адміністративного затримання позивача не складали, оскільки останній добровільно погодився на проведення медичного огляду.
11. Відповідно до змісту повідомлення про запрошення ОСОБА_1 запрошено до відділу поліції для розгляду справи про адміністративне правопорушення на 08 листопада 2016 року о 10 год 00 хв. Позивач до відділу поліції прибув, що підтверджується відповідною відміткою.
12. Вважаючи дії працівників поліції, зокрема рядового поліції Рарог В.В. , під час описаних обставин справи протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності у діях працівників поліції факту вимоги про зупинку транспортного засобу «NISSAN», оскільки автомобіль позивача уже був припаркований з порушенням і його попросили лише змінити місце стоянки.
14. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що фактично затримання позивача не відбувалось, а медичний огляд у закладі охорони здоров`я на стан алкогольного сп`яніння він пройшов добровільно. Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправними дій інспектора УПП рядового поліції Рарог В.В. щодо незаконного затримання та подальшого незаконного проведення медичного огляду від 28 жовтня 2016 року № 986 стосовно ОСОБА_1
15. Відмовляючи у позові, суди зазначили, що позивач не обґрунтував, у чому полягає шкода, не довів факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у його житті.
16. Також суди виходили з того, що до компетенції окружного адміністративного суду не належить розгляд питання про притягнення посадових осіб УПП до адміністративної відповідальності.
17. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі наполягає на тому, що працівники поліції наказали йому переставити транспортний засіб після того, як виявили (на їхню думку) ознаки алкогольного сп`яніння, тобто свідомо змусили керувати автомобілем особу, яка (на їхню думку) перебуває у стані алкогольного сп`яніння лише для того, щоб зафіксувати цей факт на відеокамеру. Вказане підтверджується відповідними записами з нагрудної камери працівників поліції.
18. Зазначає, що мало місце фактичне затримання позивача, оскільки він змушений був витратити свій час для надання пояснень і проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.
19. Водночас, основні доводи касаційної скарги ОСОБА_1 полягають у тому, що суди попередніх інстанцій не оцінили та не надали належну правову оцінку протиправним діям працівників поліції під час спілкування з позивачем та проведення медичного огляду. Стверджує, що із наявних відеозаписів чітко вбачається зневажливе, глузливе, образливе та принизливе ставлення працівників поліції до позивача протягом усього часу спілкування з ним під час спірних подій, яке однозначно принижувало його честь та гідність. Таке ставлення проявлялось, серед іншого у тому, що працівники поліції насміхалися з пояснень позивача про наявність у нього відповідного захворювання шлунково-кишкового тракту.
20. Вказує на те, що стосовно нього незаконно проведено особистий огляд без наявності понятих, на що суди попередніх інстанцій також безпідставно не звернули увагу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
22. Спірні правовідносини виникли стосовно наявності чи відсутності у діях працівників поліції, зокрема інспектора УПП рядового поліції Рарог В.В. , порушення вимог чинного законодавства України 28 жовтня 2016 року під час виконання ними службових обов`язків щодо фіксації можливого адміністративного правопорушення громадянином ОСОБА_1 та притягненням останнього до відповідальності.
23. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Відповідно до положень статті 6 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про національну поліцію» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 580) поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
25. Частиною першою статті 7 Закону № 580 визначено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
26. У статті 28 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
27. Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону № 580 поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов`язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов`язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.
28. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 580 визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
29. Відповідно до змісту статті 31 Закону № 580 поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
30. Згідно з пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
31. Приписами пункту 2.4 Правил дорожнього руху України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
32. Відповідно до Правил дорожнього руху України зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
33. Зважаючи на встановлені обставини справи та викладені положення норм права, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності юридичного факту зупинки працівниками поліції транспортного засобу позивача.
34. Згідно зі статтею 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.
35. Відповідно до пункту 2 розділу І наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Наказ №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
36. Згідно з пунктом 3 розділу І Наказу № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є:запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
37. Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
38. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Наказу №1452/735 поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
39. Згідно з пунктом 7 розділу І Наказу № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
40. Суд враховує те, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на обґрунтовану вимогу поліцейського є обов`язком водія. Своєю чергою, спосіб проходження медичного огляду позивач добровільно обрав сам.
41. Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності в діях інспектора УПП рядового поліції Рарог В.В. факту незаконного затримання ОСОБА_1 та подальшого незаконного проведення медичного огляду 28 жовтня 2016 року, оформленого відповідним висновком.
42. Відповідно до статті 19 Закону № 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
43. Виходячи зі змісту статей 17 18 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), колегія судді Верховного Суду також погоджується з висновком судів першої та другої інстанцій щодо відсутності в окружного адміністративного суду повноважень притягувати до адміністративної відповідальності працівника поліції у зв`язку з дискредитуванням звання поліцейського, підривом рівня довіри населення до поліції та нецільовим використанням палива.
44. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
45. Відмовляючи у задоволенні позову повністю, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності фактів зупинення транспортного засобу позивача, затримання ОСОБА_1 у розумінні приписів КУпАП та добровільності проходження позивачем медичного огляду. Таким чином, згідно з висновками судів попередніх інстанцій, оспорювані дії працівників поліції, зокрема інспектора УПП рядового поліції Рарог В.В., відповідають вимогам чинного законодавства України, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
46. Проте такі висновки судів є поверхневими, зроблені передчасно та без належного дослідження, опису й оцінки всіх доказів, які б могли підтвердити їх, з огляду на наступне.
47. Відповідно до статті 264 КУпАП особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.
48. ОСОБА_1 стверджує, що працівники поліції, зокрема інспектор УПП рядовий поліції Рарог В.В ., протягом усього часу спілкування з позивачем грубо принижували його честь та гідність шляхом приниження, глузування та іншого роду психологічного знущання, що відображено на відповідних відеозаписах з камер правоохоронців.
49. Відповідно до частини другої статті 11 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення спору судами попередніх інстанцій) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
50. Так само частиною другою статті 11 чинної редакції КАС України визначено. що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
51. Аналіз змісту позовних вимог, касаційної скарги та встановлених обставин справи дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом, оскільки вважає, що діями працівників поліції під час виконання ними службових обов`язків було грубо порушено його законні права.
52. Водночас, колегія суддів зазначає, що у цьому випадку некоректне формулювання позовних вимог шляхом прохання визнати протиправними дії інспектора УПП саме щодо незаконного зупинення, затримання та проведення медичного огляду, замість прохання визнати протиправними дії під час виконання службових обов`язків, не може бути підставою для відмови у позові повністю.
53. Виходячи зі змісту завдання адміністративного судочинства, принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі та можливості виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд адміністративної юрисдикції зобов`язаний не лише формально розглянути заявлені позовні вимоги, а й у комплексі дослідити обставини справи, надати їм відповідну правову оцінку і, у випадку необхідності, захистити порушене право позивача.
54. Суд касаційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що встановлення, аналіз та відповідна правова оцінка обставин, на які у своїх доводах посилається ОСОБА_1 , можуть мати вирішальне значення для розгляду цієї справи, оскільки це дасть змогу встановити наявність чи відсутність у діях інспектора УПП рядового поліції Рарог В.В. порушення вимог чинного законодавства України та законних прав позивача. Своєю чергою, такі обставини можуть бути зафіксовані у відповідному відеозаписі.
55. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
56. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
57. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
58. Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки ухвалені без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору, без надання оцінки всім аргументам учасників справи. Зокрема, суди попередніх інстанцій не встановили, не дослідили зафіксовані у відеозаписі з камер працівників поліції обставини, на які посилається ОСОБА_1 щодо незаконного особистого огляду та грубого приниження його гідності; не надали їм належну правову оцінку.
59. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
60. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
61. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
62. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
63. Під час нового розгляду спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); дослідити та оцінити обставини справи, зафіксовані за допомогою бодікамери інспектора УПП; на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.
64. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 353 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року скасувати, справу № 263/15399/16-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.В. Калашнікова
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду