Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 264/875/19
провадження № 61-22983св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2019 року у складі судді Матвєєвої Ю. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кочегарової Л. М., Попової С. А., Ткаченко Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час шлюбу набули спільне майно, а саме, автомобіль ЗАЗ DAEWOO LANOS TF69Y, VIN-код НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , а також будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що майно було зареєстровано на ім`я його батька - ОСОБА_4 . Після смерті матері він, ОСОБА_1 , фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом з матір`ю та був зареєстрований в будинку АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , який заповів усе майно ОСОБА_2 , що є перешкодою для оформлення ним права власності на належну йому 1/2 частину автомобіля та будинку.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на спірне майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення районного суду мотивовано тим, що незважаючи на одне місце реєстрації позивача та його матері ОСОБА_5 , позивач у встановленому законом порядку не реалізував свої спадкові права після смерті ОСОБА_5 , а батько позивача - ОСОБА_4 за життя розпорядився спільним сумісним майном подружжя, у тому числі автомобілем ЗАЗ DAEWOO LANOS TF69Y, залишивши заповіт на це майно на ім`я ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що ОСОБА_1 не довів, що на момент пред`явлення позову він вчинив дії, передбачені нормами ЦК України, на прийняття спадщини, оскільки відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
При цьому апеляційний суд зазначив, що твердження позивача про те, що він проживав разом з матір`ю ОСОБА_5 та є спадкоємцем першої черги після її, ніким не оспорюється.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року скасувати та змінити рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2019 року й визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку спірного транспортного засобу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2020 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відтак, підлягають скасуванню.
Вказує, що судами попередніх інстанцій не зазначено мотивів та норм права, відповідно до яких вони відхилили встановлені обставини та на підставі яких норм права встановили, що ОСОБА_4 мав законні підстави розпорядитися не належним йому майном, а саме - 1/2 частки спірного автомобіля.
Стверджує, що спірний автомобіль зареєстрований на ім`я його батька, ОСОБА_4 , є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та на підставі статей 60 70 СК України належить їм в рівних частках. Оскільки на час смерті матері він проживав разом з нею, відтак, вважається таким, що прийняв спадщину. При цьому звертає увагу, що судами встановлено, що інші спадкоємці після смерті ОСОБА_5 спадщину не приймали.
Посилається на те, що можливості оформити свідоцтво про право на спадщину на 1/2 спірного автомобіля він не має можливості, оскільки зазначене майно зареєстроване за його батьком, ОСОБА_4 , після смерті якого спадкоємцем є ОСОБА_2 .
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не мають жодних правових підстав.
Вказує, що твердження про те, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя суперечить обставинам справи, оскільки ОСОБА_4 починаючи з 16 грудня 2000 року проживав окремо від ОСОБА_5 та був зареєстрований за іншою адресою, спільне господарство подружжя не вело. З огляду на зазначене вважає, що спірний автомобіль, придбаний у 2008 році, тобто в період фактичного припинення шлюбних відносин за особисті кошти ОСОБА_4 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 22 вересня 1961 року (свідоцтво про одруження від 22 вересня 1961 року серії НОМЕР_3 )
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (свідоцтво про народження від 19 листопада 1968 року серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , та онукою ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину від 03 жовтня 1995 року № 1-4017 будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 , який був зареєстрований у вказаному будинку 06 грудня 2000 року.
Автомобіль ЗАЗ DAEWOO LANOS TF69Y, VIN-код НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу з 12 березня 2008 року був зареєстрований за ОСОБА_4
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до заповіту від 11 березня 2016 року ОСОБА_4 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, заповів ОСОБА_2 .
Згідно з заповітом від 29 квітня 2016 року, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належний йому на праві особистої власності житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_2 заповів ОСОБА_1 .
Зі спадкової справи ОСОБА_4 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися 09 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 та 15 січня 2019 року - відповідач ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 з 20 травня 2000 року зареєстрований у АДРЕСА_2 . Його мати ОСОБА_5 була зареєстрована на АДРЕСА_2 з 19 вересня 1968 року до 01 квітня 2016 року (знята з реєстрації у зв`язку зі смертю).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не відкривалася.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають установленим принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
На підставі пункту 11 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Стаття 1220 ЦК України передбачає, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Отже, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов`язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім`ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім`ї.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 1961 року, а у березні 2008 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на автомобіль ЗАЗ DAEWOO LANOS TF69Y, VIN-код НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту прийняття ним спадщини після смерті матері, ОСОБА_5 . При цьому суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача з посиланням на положення частини третьої статті 1268 ЦК України про те, що на момент смерті матері він постійно проживав з нею, отже, вважається таким, що прийняв спадщину.
З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується та вважає, що доводи касаційної скарги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
Зокрема, суди попередніх інстанцій проігнорували та не перевірили доводи позивача про те, що на момент придбання спірного автомобіля ОСОБА_4 шлюб між ним та ОСОБА_5 не було припинено, отже, вважається, що відповідно до статті 60 СК України діє презумція права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування і не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована.
На підставі положень частини першої статті 319 ЦК України, частини першої статті 357 ЦК України та того, що відповідачами не спростовано презумпцію спільності майна подружжя, не доведено, що спірний автомобіль придбаний за особисті кошти ОСОБА_4 та у період фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_5 , колегія суддів дійшла висновку, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і, з урахуванням презумпції рівності часток подружжя у спільному майні, кожному належить по 1/2 частині спірного автомобіля.
Крім того, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків щодо відсутності у ОСОБА_1 права на спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , оскільки належно не встановили факту прийняття ним спадщини та, відповідно, розміру частки у спадковому майні залежно від кількості спадкоємців після смерті ОСОБА_5 .
Зазначені обставини мають юридичне значення для правильного вирішення справи.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, а тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк