Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 266/232/18

провадження № 61-17278св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» та ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Гаврилової Г. Л., Кочегарової Л. М.,

Ткаченко Т. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (далі - ДП «ММТП»; підприємство) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що наказом відповідача від 05 грудня

2017 року № 563 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення вимог пунктів 2.1.9, 2.4 Посадової інструкції начальника вантажного району № 2-06-16 у зв`язку з тим, що 17 жовтня 2017 року підприємством виявлено проведення вантажно-розвантажувальних робіт на один трюм т/х «MARYLAND» на

9-му причалі 1-го вантажного району трьома портальними кранами одночасно в період з 14.10 год до 14.45 год, проте завантаження трюму каоліном, що не передбачено Правилами безпеки праці в морських портах і діючою технологією перевантаження, створювало умови підвищеної небезпеки з можливою аварією. Роботу на один трюм трьома портальними кранами одночасно допустив стивідор ОСОБА_2 , який за погодженням зі старшим диспетчером - начальником зміни ОСОБА_3 , самостійно прийняв рішення робити завантаження трюму № 3 одночасно трьома портальними кранами. Зазначав, що він не вчиняв дисциплінарного проступку. Первинна профспілкова організація ДП «ММТП» профспілки працівників вітчизняного водного транспортного комплексу не надала згоди на притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Правилами безпеки праці в морських портах, а також і пунктом 7.4.14 цих Правил, на які роботодавець посилався, не заборонено завантаження трюму трьома портальними кранами одночасно. Вказував, що він не допустив порушення посадової інструкції, оскільки рознарядку 17 жовтня

2017 року проводив заступник начальника 1-го вантажного району ОСОБА_4 , який був відповідальний за проведення даних робіт. Крім того, його не ознайомлено з Правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві.

Того ж дня, 05 грудня 2017 року, відповідачем винесено наказ № 1530/к про його звільнення з займаної посади за порушення вимог пунктів 2.1.11, 2.4 Посадової інструкції начальника вантажного району № 2-06-16 та пунктів 15.1.2, 15.5 Положення про систему управління охороною праці № 2-03-14 за систематичне невиконання посадових обов`язків покладених трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП. У наказі про звільнення роботодавець посилався на те, що він (позивач) уже притягувався до дисциплінарної відповідальності, зокрема: 1) наказом від 29 грудня 2016 року № 733 йому оголошено догану за невиконання посадової інструкції та Правил внутрішнього трудового розпорядку (однак даний наказ оскаржено ним у судовому порядку, а тому, на його переконання, він не може враховуватися при вирішенні питання про звільнення);

2) наказом від 31 жовтня 2017 року № 491 йому оголошено догану за порушення на 1-му вантажному районі, яке мало місце 17 жовтня 2017 року при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт на один трюм т/х «MARYLAND» на 9-му причалі 1-го вантажного району трьома портальними кранами одночасно в період з 14.10 год. до 14.45 год, завантаження трюму № 3 каоліном проводилося трьома портальними кранами одночасно; 3) наказом від 05 грудня 2017 року № 563 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення вимог пунктів 2.1.9, 2.4 Посадової інструкції начальника вантажного району № 3-06-16. Тобто фактично в один день його притягнуто до двох видів дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення за одне порушення, що є недопустимим.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ підприємства від 05 грудня 2017 року № 563 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення вимог пунктів 2.1.9, 2.4 Посадової інструкції начальника вантажного району № 2-06-16;

- визнати незаконним та скасувати наказ підприємства від 05 грудня 2017 року

№ 1530/к про його звільнення з займаної посади за порушення вимог пунктів 2.1.11, 2.4 Посадової інструкції начальника вантажного району № 2-06-16, пунктів 15.1.2, 15.5 Положення про систему управління охороною праці № 2-03-14, за систематичне невиконання посадових обов`язків покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України;

- поновити його на посаді начальника 1-го вантажного району ДП «ММТП»;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 грудня

2017 року до дня ухвалення рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог. Положеннями Правил безпеки праці в морських портах, Інструкції з охорони праці № 3-43-8 при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт портальними кранами та Інструкції з охорони праці № 3-41-5 для механізатора (докера-механізатора) при виконанні обов`язків сигнальника на вантажно-розвантажувальних роботах передбачено, що перевантаження навалочних вантажів грейферами створює умови підвищеної небезпеки, тому можливість роботи двох кранів на один трюм значно підвищує ризик створення аварійної ситуації і може загрожувати життю та здоров`ю людей. Тому Правилами безпеки праці в морських портах як виключення передбачені особливі умови для такого виду завантаження як завантаження двома кранами в один трюм. Робота ж трьох кранів на один люк взагалі не передбачена ані правилами, ані інструкціями з охорони праці. Допущені працівниками 1-го вантажного району порушення є наслідком бездіяльності начальника 1-го вантажного району ОСОБА_1 у питаннях забезпечення функціонування системи управління охороною праці в підрозділі, а також організації контролю за дотриманням вимог безпеки на усіх ділянках та робочих місцях, тобто порушень пунктів 2.1.11, 2.4 Посадової інструкції начальника вантажного району та пунктів 15.1.2, 15.5 Положення про систему управління охороною праці № 2-03-14. Перевіривши обґрунтованість рішень первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди притягнення до дисциплінарної відповідальності та на розірвання трудового договору з позивачем на відповідність нормам трудового законодавства, суд дійшов висновку, що це рішення не містить належного обґрунтування такої відмови.

Крім того, вирішуючи питання про поновлення строку, установленого статтею 233 КЗпП України, суд вважав за необхідне відмовити у поновленні такого строку у зв`язку з відсутністю поважних причин для цього. Позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження неможливості звернення до суду за захистом своїх трудових прав у період з дати ознайомлення його з оскаржуваними наказами, а саме з 05 грудня 2017 року до 15 січня 2018 року включно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «ММТП» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення від 05 грудня 2017 року № 1530/к, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу скасовано. Позов ОСОБА_1 до ДП «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення №1530/к від 05 грудня 2017 року задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «ММТП» від 05 грудня 2017 року № 1530/к про звільнення начальника 1 вантажного району ОСОБА_1 . У задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «ММТП» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відмовлено. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу від 05 грудня

2017 року № 563 про оголошення догани начальнику 1 вантажного району

ОСОБА_1 та в частині вирішення питання розподілу судових витрат залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача, пов`язаних із притягненням ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі наведеного наказу, оскільки останній у порушення п. п. 2.1.9, 2.4 Посадової інструкції начальника вантажного району

№ 2-06-16 не здійснив контроль за дотриманням вимог безпеки на всіх ділянках 1-го вантажного району порту. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача щодо правомірності здійснення завантаження трюму № 3 одночасно трьома портальними кранами з посиланням на те, що Правилами № 108 не заборонено проведення вантажно-розвантажувальних робіт трьома портальними одночасно, оскільки зазначеними Правилами передбачені виключні випадки одночасної роботи двох кранів на один трюм, а одночасна робота трьох кранів останніми взагалі не передбачена. Позивач не довів, що фактично не міг контролювати виробничий процес на підрозділі, що йому підпорядковувався, не зазначив, які саме функції виконував в той час, які б могли перешкодити виконання посадових обов`язків. Апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у рішенні виборного органу профспілкової організації відсутнє правове обґрунтування у відмові у наданні згоди притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; це рішення профспілкового органу ґрунтується на неправильному трактуванню Правил безпеки праці в морських портах, правомірності дій підлеглих ОСОБА_1 працівників та відсутності факту заподіяння порту шкоди, що не відповідає обставинам справи, наданим доказам, нормам діючого законодавства, та спростовані судом.

Водночас, апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо правомірності звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу ДП «ММТП» від 05 грудня 2017 року № 1530/к. Підставою для винесення цього наказу було те, що іншим наказом підприємства від 29 грудня 2016 року № 733 ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання вимог Посадової інструкції начальника вантажного району та Правил внутрішнього трудового розпорядку; наказом підприємства від 31 жовтня 2017 року

№ 491 встановлено ще один факт порушення позивачем вимог Посадової інструкції начальника вантажного району, яке виразилось в незабезпеченні чіткого функціонування системи управління охороною праці в підрозділі та нездійсненні контролю за дотриманням вимог праці на всіх ділянках району; наказом від 05 грудня 2017 року № 563 ОСОБА_1 оголошено догану за порушення вимог Посадової інструкції начальника вантажного району. Протягом поточного року видано 8 наказів по порту за фактами порушень працівниками 1-го вантажного району вимог безпеки праці та технологічної дисципліни, проте жодних заходів з боку начальника 1-го вантажного району ОСОБА_1 по посиленню контроля за функціонуванням системи управління охороною праці не зроблено, вчинення грубих порушень продовжуються, тобто невиконання посадових обов`язків начальника вантажного району, а саме - функції щодо забезпечення функціонування системи управління охороною праці має систематичний характер. Як допущені ОСОБА_1 порушення положень Посадової інструкції № 2-06-16, за які 05 грудня 2017 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, так і порушення положень зазначеної Посадової інструкції та Положення про систему управління охороною праці № 2-03-14, за невиконання яких ОСОБА_1 в той самий день, а саме 05 грудня 2017 року було застосовано заходи дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, пов`язані з незабезпеченням дотримання правил, норм, вимог і інструкцій з охорони праці, чіткого функціонування системи управління охороною праці в підрозділі при організації й виробництві вантажно-розвантажувальних робіт та нездійсненням контролю за дотриманням вимог безпеки праці району під час виконання вантажних робіт по перевантаженню каоліну зі складу 9-го причалу району на трюм № 3 т/х «MARYLAND»

17 жовтня 2017 року у період з 13 год 30 хв. до 14 год 45 хв. Тобто, зазначені події відбувались в один день, при виконанні вантажних робіт по перевантаженню в один трюм, одного т/х, в невеликий проміжок часу. Незважаючи на ці обставини, роботодавцем здійснено розмежування допущених позивачем порушень посадової інструкції і Положення про систему управління охороною праці № 2-03-14 та за незабезпечення дотримання правил, норм, вимог і інструкцій з охорони праці при організації й виробництві вантажно-розвантажувальних робіт та нездійснення контролю за дотриманням вимог безпеки праці під час виконання вантажних робіт по перевантаженню каоліну трьома кранами одночасно у період з 14 год 10 хв. до

14 год 45 хв. до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а за незабезпечення чіткого функціонування системи управління охороною праці в підрозділі при організації й виробництві вантажно-розвантажувальних робіт та нездійснення контролю за дотриманням вимог безпеки праці району під час виконання тих самих робіт по перевантаженню каоліну, пошкодження шахти трюму та ліквідації цієї аварії, що мало місце у період з 13 год 30 хв. в той же день ОСОБА_1 звільнено за систематичне невиконання ним своїх посадових обов`язків за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. При видачі 05 грудня 2017 року наказу № 563 відповідачу було відомо про подію, яка відбулась 17 жовтня 2017 року о 13 год 30 хв. та яка стала підґрунтям для звільнення позивача 05 грудня 2017 року, незважаючи на те, що до позивача після притягнення його дисциплінарної відповідальності у вигляді догани не висувались претензії щодо неналежного виконання посадових обов`язків та Правил внутрішнього трудового розпорядку. А претензії, які були висунуті відповідачем, та були підставою для видачі наказу про звільнення позивача з роботи, відбулися до видачі наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Отже, в діях ОСОБА_1 систематичності невиконання службових обов`язків не встановлено, оскільки після застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани він повторно не скоював дисциплінарного проступку.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, апеляційний суд зазначив, що ці вимоги є обґрунтованими з огляду на незаконність наказу про звільнення, однак вказані вимоги заявлені з пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України, що є підставою для відмови у їх задоволенні. Копію наказу про звільнення та трудову книжку ОСОБА_1 отримав в день звільнення 05 грудня 2017 року, а позов подав

15 січня 2018 року, доказів на підтвердження неможливості своєчасно подати позов він не надав.

Аргументи учасників справи

У вересні 2019 року представник ДП «ММТП» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у частині визнання незаконним та скасування наказу підприємства від 05 грудня 2017 року № 1530/к про звільнення позивача та залишити в силі у цій частині рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 червня 2019 року.

Представник ДП «ММТП» зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини першої статті 233 КЗпП України до спірних правовідносин. З вимогою про скасування наказу про звільнення від 05 грудня

2017 року позивач звернувся з пропуском місячного строку за відсутності поважних причин, а тому, установивши, що ця вимога є обґрунтованою апеляційний суд повинен був відмовити у її задоволенні на підставі статті 233 КЗпП України.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у частині відмови у поновленні його на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог.

ОСОБА_1 зазначає, що звільнення його з роботи було незаконним, а тому відмова у задоволенні його позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з пропуском строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, а саме на чотири дні, є порушенням принципу справедливості судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апеляційний суд не надав йому строк для подання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.

У жовтні 2019 року до Верховного Суду від представника ДП «ММТП» надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій ОСОБА_1 частині залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість у зазначеній частині. Вказує, що апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні цих вимог з огляду на пропуск позивачем строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про необхідність надання йому апеляційним судом додаткового строку для подання доказів на підтвердження поважності причин пропуску суперечить статтям 81 83 ЦПК України.

Аналіз змісту касаційних скарг свідчить про те, що постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани не оскаржується, а тому касаційному перегляду не підлягає.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ДП «Морський торговельний порт» та ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги ДП «ММТП» та залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 з таких мотивів.

Суди встановили, що наказом від 01 червня 1982 року № 323/к ОСОБА_1 призначено на посаду учня докера механізатора в Ждановський морський порт.

У період із 1982 року до 2009 року ОСОБА_1 неодноразово переводили на різні посади в ДП «ММТП».

Наказом підприємства від 21 липня 2009 року № 1037/к ОСОБА_1 переведено на посаду начальника 1-го вантажного району ДП «ММТП».

Наказом підприємства від 05 грудня 2017 року № 1530/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника 1-го вантажного району за порушення вимог п. п. 2.1.11, п. 2.4 Посадової інструкції начальника вантажного району № 2-06-16 та п.п.15.1.2, 15.5 Положення про систему управління охороною праці № 2-03-14 за систематичне невиконання посадових обов`язків покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі підстав пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Того ж дня, 05 грудня 2017 року, ОСОБА_1 ознайомлено із зазначеним наказом.

У наказі від 05 грудня 2017 року № 1530/к зазначено, що:

- 29 грудня 2016 року наказом № 733 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання п. 3.1.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку (далі - ПВТР) та п. 2.1.4 Посадової інструкції начальника вантажного району № 2 - 06 - 16;

- наказом від 31 жовтня 2017 року № 491 встановлено факт порушення ОСОБА_1 вимог Посадової інструкції начальника вантажного району, а саме незабезпечення чіткого функціонування системи управління охороною праці в підрозділі та нездійснення контролю за дотриманням вимог безпеки праці на всіх ділянках району, чим порушено п.п. 2.1.11, 2.4 Посадової інструкції начальника вантажного району № 2-06-16 та

п.п. 15.1.2, 15.5 Положення про систему управління охороною праці № 2-03-14;

- 05 грудня 2017 року наказом т.в.о. директора порту № 563 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення вимог п.п. 2.1.9, 2.4 Посадової інструкції начальника вантажного району, що виразились у незабезпеченні дотримання правил, норм, вимог і інструкцій з охорони праці при організації й виробництві вантажно-розвантажувальних робіт та нездійсненні контролю за дотриманням вимог безпеки праці на всіх ділянках району.

17 жовтня 2017 року в період з 14.10 год до 14.45 год на 9-му причалі 1-го вантажного району порту проводились вантажно-розвантажувальні роботи із завантаження каоліну на один трюм т/х «MARYLAND» трьома портальними кранами одночасно, що не передбачено Правилами безпеки праці в морських портах і діючою технологією перевантаження навалювальних вантажів та створює умови підвищеної небезпеки з можливою аварією. Комісією з розслідування даного випадку було виявлено, що при проведенні рознарядки заступник начальника 1-го вантажного району ОСОБА_4 дав вказівку старшому диспетчеру - начальнику зміни ОСОБА_3 завантажувати трюм № 3 двома портальними кранами. Однак стивідор ОСОБА_2 , який керував роботами по завантаженню судна за погодженням зі старшим диспетчером - начальником зміни ОСОБА_3 самостійно прийняли інше рішення, а саме - проводити завантаження трюму № 3 одночасно трьома портальними кранами, чим було порушено п. 7.4.14 Правил безпеки праці в морських портах РД 31.82.03-87.

26 жовтня 2017 року підприємство звернулося до виборного органу первинної профспілкової організації ДП «ММТП» профспілки працівників вітчизняного водного транспортного комплексу, членом якої був ОСОБА_1 , із поданням надати згоду на притягнення ОСОБА_1 начальника 1-го вантажного району до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за незабезпечення дотримання правил норм, вимог і інструкцій з охорони праці при організації й виробництва вантажно-розвантажувальних робіт та не здійснення контролю за дотриманням вимог безпеки праці на всіх ділянках району.

Рішенням виборного органу первинної профспілкової організації ДП «ММТП» профспілки працівників вітчизняного водного транспортного комплексу від 09 листопада 2017 року, в задоволенні подання відмовлено. Рішення профспілки мотивоване тим, що роботодавцем не доведено вину ОСОБА_1 та вчинення ним дисциплінарного проступку, ніякої шкоди та збитків підприємству не завдано; оскільки п. 7.4.14 Правил безпеки праці в морських портах не містить заборони проводити погрузку трьома кранами, відповідно не має порушень Правил. Всі притягнення до дисциплінарної відповідальності членів профспілки є безпідставними та носять дискримінаційний характер.

ДП «ММТП» визнало відмову первинної профспілкової організації в наданні згоди на притягнення до дисціплінарної відповідальності необґрунтованою та наказом від

05 грудня 2017 року № 563 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення вимог п.п.2.1.9, 2.4 Посадової інструкції начальника вантажного району.

30 жовтня 2017 року відповідач звернувся до виборного органу первинної профспілкової організації ДП «ММТП» профспілки працівників вітчизняного водного транспортного комплексу, членом якої був ОСОБА_1 із поданням надати згоду на звільнення ОСОБА_1 начальника 1-го вантажного району за пунктом 3 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку.

Рішенням виборного органу первинної профспілкової організації ДП «ММТП» профспілки працівників вітчизняного водного транспортного комплексу від 12 листопада 2017 року в задоволенні подання було відмовлено. Рішення профспілки мотивоване тим, що роботодавцем не доведено вину ОСОБА_1 та вчинення ним дисциплінарного проступку, ніякої шкоди та збитків підприємству не завдано; начальник 1-го вантажного району ОСОБА_1 не допустив порушення посадової інструкції, оскільки заступник начальника 1-го вантажного району ОСОБА_4 , що проводив рознарядку та був відповідальний за проведення вантажних робіт 17 жовтня 2017, не доповів йому про скоєння пошкодження ані в день скоєного, ані на наступний. Всі притягнення до дисциплінарної відповідальності членів профспілки є безпідставними та носять дискримінаційний характер.

Відповідач визнав таку відмову первинної профспілкової організації в наданні згоди на звільнення позивача необґрунтованою, тому звільнив останнього без згоди профспілки.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).

Звертаючись до суду вимогами про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 не зазначив про поважність причин пропуску строку.

Судами встановлено, що копію наказу про звільнення позивач отримав 05 грудня

2017 року, а з позовом до суду він звернувся 15 січня 2018 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

Представник позивача у суді першої інстанції як на поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом зазначала, що велика кількість святкових днів у грудні 2017 року та січні 2018 року, а також невручення наказу про звільнення стали причиною несвоєчасного подання позову.

Установивши, що позивач незаконно звільнений на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, однак він пропустив передбачений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду з позовом, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв`язку з наведеним постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає залишенню без змін.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 вищевказаних висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки він не довів, що визначений законом строк пропущено з поважних причин.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення у зв`язку з її необґрунтованістю та пропуском строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

Визнаючи незаконним і скасовуючи наказ ДП «ММТП» від 05 грудня 2017 року № 1530/к про звільнення ОСОБА_1 з роботи, суд апеляційної інстанції виходив із незаконності такого звільнення у зв`язку з тим, що судом не встановлено систематичності порушення позивачем своїх трудових обов`язків, як це передбачено пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду.

У постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15 зроблено висновок, що «статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду)».

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16 зазначено, що «встановлені статтями 228 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк».

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розвитку справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 490/9707/14-ц (провадження

№ 61-256св17) зроблено висновок, що «у статті 234 КЗпП не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами».

Положення частини першої статті 233 КЗпП України, яким визначено місячний строк звернення працівника з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення, поширюються як на вимоги про поновлення на роботі, так і на вимоги про скасування наказу про звільнення, оскільки ці вимоги об'єднані одним поняттям «справа про звільнення».

Апеляційний суд не врахував, що вимога про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення також заявлена з пропуском передбаченого статтею 233 КЗпП України місячного строку, що є підставою для відмови у задоволенні вказаної вимоги.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування положень статті 233 КЗпП України до вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення міститься у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від

05 лютого 2020 року у справі № 431/4019/17-ц (провадження № 61-18703св19).

Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зазначених вимог одночасно за необґрунтованістю та у зв`язку з пропуском передбаченого статтею 233 КЗпП України строку є помилковим, оскільки відмова у позові на підставі статті 233 КЗпП України можлива лише у разі обґрунтованості позовних вимог.

За таких обставин постанова апеляційного суду у частині вирішення вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції у вказаній частині - зміні з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає залишенню без змін, постанова апеляційного суду у частині вирішення вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції у вказаній частині - зміні з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом

на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення скасувати.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 червня 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення змінити у мотивувальній частині, виклавши його в редакції цієї постанови.

Постанову Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук