ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 266/507/17

провадження № 51-4785км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддівАнтонюк Н.О., Шевченко Т.В., за участю: секретаря судового засідання Манацької І.А.,захисника засудженогоСукача О.В. (в режимі відеоконференції), ОСОБА_1. (в режимі відеоконференції),прокурораЄременка М.В.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Сукача О.В. на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 грудня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 червня 2021 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Киштим Челябінської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_2

Оскаржені судові рішення

1. Оскарженим вироком ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 15 та частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

2. Суд визнав доведеним, що 21 жовтня 2016 року приблизно о 19:00 в будинку на АДРЕСА_1 між засудженим, який перебував в стані алкогольного сп`яніння, та потерпілим ОСОБА_2 виник конфлікт. Маючи умисел на вбивство, ОСОБА_1 здійснив постріл з мисливської рушниці в потерпілого, заподіявши тому тяжких тілесних ушкоджень, які не призвели до смерті з причин, що не залежали від волі засудженого.

3. Суд апеляційної інстанції залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

5. Він вважає, що суди не спростували версії засудженого про те, що він достовірно не знав про те, що рушниця заряджена, а постріл здійснив випадково, оскільки потерпіла ОСОБА_3 штовхнула руку зі зброєю. Засуджений мав реальну можливість позбавити життя потерпілого, однак не зробив цього. Таким чином, в ході судового розгляду не доведено умислу на вбивство, а тому вчинений ним злочин слід кваліфікувати за статтею 128 КК.

6. Захист вважає, що суди безпідставно надали перевагу показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , отриманим в порядку статті 225 КПК, перед свідченнями під час судового розгляду, хоча стороні захисту не було повідомлено про допит згаданих свідків слідчим суддею під час досудового розслідування.

7. На думку захисника, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки цей суд належним чином не спростував доводів апеляційної скарги та безпідставно залишив вирок без змін.

Позиції учасників касаційного розгляду

8. Під час касаційного розгляду захисник та засуджений підтримали доводи скарги. Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.

9. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

11. При вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення Суд керується статтями 412-414 КПК. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

12. У касаційній скарзі захисник переважно посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і просить дати доказам оцінку, відмінну від оцінки судами попередніх інстанцій.

13. Суд нагадує, що оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони Суд перевіряє, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

14. Сторона захисту не заперечує здійснення засудженим пострілу з рушниці в бік потерпілого, однак стверджує, що це відбулося випадково внаслідок поштовху з боку ОСОБА_3 .

15. Ця версія перевірялась судами попередніх інстанцій, які визнали, що вона суперечить наявним у справі доказам.

16. Суд першої інстанції на спростування цієї версії послався на показання потерпілого ОСОБА_2 , який на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду послідовно стверджував, що засуджений умисно вистрілив в нього без будь-якого стороннього впливу. Ці показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_3 під час слідчого експерименту, що в момент пострілу вона стояла на відстані від засудженого і його не торкалась.

17. Сторона захисту вважає недопустимими відомості, отримані від потерпілого та свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час допиту в порядку статті 225 КПК, оскільки він проведений без участі засудженого та захисника.

18. Суд зазначає, що питання допустимості доказів отриманих під час досудового розслідування неодноразово розглядалося цим Судом. Суд зазначав, що частина 2 статті 23 КПК допускає прийняття як доказу показань осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні у випадках, передбачених цим Кодексом, а частина 4 статті 96 КПК передбачає, що свідок може бути допитаний щодо попередніх показань, які не узгоджуються із його показаннями. Таким чином, показання, надані під час досудового розслідування, є допустимими і належними для з`ясування достовірності показань, які особа надає під час судового розгляду.[1]

19. Крім того, допит в порядку статті 225 КПК становить очевидний «випадок, передбачений цим Кодексом», на який посилається стаття 23 КПК.

20. Суд погоджується з тим, що при допиті в порядку статті 225 КПК не дотримано умов, що передбачені частиною 1 цієї статті, зокрема, сторона захисту не була повідомлена про нього.

21. Однак Суд бере до уваги те, що суд першої інстанції повторно допитав потерпілого та згаданих свідків під час судового розгляду і тим самим надав стороні захисту можливість піддати їх перехресному допиту. Тому Суд не вважає за необхідне детально аналізувати питання, чи був допит в порядку статті 225 КПК проведений з порушеннями, оскільки можливий негативний ефект від відсутності сторони захисту під час цього допиту був компенсований судом першої інстанції шляхом допиту в судовому засіданні.

22. Таким чином Суд вважає, що за обставин цієї справи показання потерпілого і свідків, отримані під час допиту в порядку статті 225 КПК, є допустимими доказами, які суд мав оцінити з погляду їх достовірності.

23. Суд зазначає, що потерпілий і свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю підтвердили свої показання під час досудового розслідування. Свідок ОСОБА_3 частково змінила свої показання, повідомивши суду, що в момент пострілу вона зачепила лікоть засудженого. Зміну своїх показань свідок пояснила тим, що через кілька місяців згадала певні подробиці події.

24. Суд першої інстанції не залишив поза увагою цю зміну в показаннях ОСОБА_3 і навів переконливі аргументи, чому він не визнав їх достовірними і чому спирався на її показання, надані в ході слідчого експерименту та в суді під час досудового слідства.

25. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновки судів попередніх інстанцій щодо достовірності показань цього свідка.

26. Щодо кваліфікації діяння засудженого, то відповідно до усталеної судової практики, узагальненої, зокрема, у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи»[2], питання про умисел на позбавлення життя вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, причин припинення злочинних дій, поведінки винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

27. Завстановлених у цій справі обставин (див. п. 2 вище), зокрема: використання вогнепальної зброї, якою вочевидь можуть бути спричинені небезпечні поранення, здійснення пострілу з близької відстані в напрямку грудей та живота, де розташовані життєво важливі органи, залишення потерпілого у безпорадному стані без спроби надання медичної допомоги тощо, - Суд не має підстав для сумніву в обґрунтованості висновку суду про спрямованість умислу засудженого на вбивство.

28. Сторона захисту під час розгляду не надала будь-яких доказів, які можливо було перевірити, того, що засуджений, стріляючи з близької відстані з рушниці, не передбачав можливості настання смерті потерпілого.

29. Отже, суд першої інстанції під час розгляду справи з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, обґрунтовано визнавши докази достатніми для доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, і правильно кваліфікував дії засудженого за частиною 2 статті 15 і частиною 1 статті 115 КК.

30. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши умотивовані відповіді на аргументи, наведені в апеляційній скарзі захисника, які переважно повторюються в його касаційній скарзі. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

31. Таким чином, у ході розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які дають підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 грудня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко Н.О. Антонюк Т.В. Шевченко

[1] Постанова від 11 лютого 2020 року у справі № 707/2709/16-к, https://reestr.court.gov.ua/Review/87760334, від 21 жовтня 2021 року у справі № 665/1685/17, https://reestr.court.gov.ua/Review/100615266

[2] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03#Text