Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 272/811/19

провадження № 61-8023св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її адвоката Шостачука Ігоря Миколайовича на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2019 року у складі судді Чуб І. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним та визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина.

Спадкоємцями першої черги спадкування за законом є вона, її син та дочка.

Вона прийняла спадщину після смерті чоловіка відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України. Син ОСОБА_5 спадщину не прийняв, оскільки заяву нотаріусу не подав. Дочка ОСОБА_2 прийняла спадщину, оскільки у строк, передбачений законом, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

До складу спадщини після смерті чоловіка увійшли: 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 3,0227 га з кадастровим номером 1820310100:05:000:0192, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована та території Андрушівської міської ради Житомирської області; грошовий вклад в іноземній валюті, відкритий в Андрушівському відділенні АКБ «Правекс-Банк».

Вважаючи, що залишається власником половини майна, вона 28 жовтня 2008 року подала до Андрушівської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини на користь дочки ОСОБА_2 . Зазначала, що її волевиявлення не було вільним та заяву про відмову від прийняття спадщини вона написала під впливом помилки, оскільки перебувала під психологічним тиском з боку відповідача та не могла належним чином оцінити ситуацію та не розуміла наслідків своєї дії. Не будучи обізнаною в законодавстві, вона повністю покладалася на відповідача та переоцінила її порядність. Нею були неправильно сприйняті умови правочину. При правильному роз`ясненні їй суті правочину та його правових наслідків вона ніколи не подала б заяву про відмову від спадщини. Крім того, під час підписання відмови від спадщини їй було 70 років та стан її здоров`я потребував постійного медикаментозного лікування. Невідповідність волі волевиявленню є істотною обставиною, яка призвела до втрати нею всього майна, що мало перейти у її власність після смерті чоловіка.

Про наслідки своїх дій їй стало відомо 06 червня 2017 року, коли вона звернулася до нотаріуса з метою складання заповіту, за яким хотіла все своє майно залишити сину.

Також вказувала на те, що у серпні 2017 року вона зверталась до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частину будинку.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у справі № 272/951/17 її позов задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 06 травня 2009 року Андрушівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , в 1/2 частині права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та визнано за нею право власності на 1/2 частини цього будинку.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати відмову від прийняття спадщини на користь відповідача від 28 жовтня 2018 року, яку вона подала до Андрушівської державної нотаріальної контори, недійсною; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 09 листопада 2010 року Андрушівською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , частково недійсним щодо 1/2 частини земельної ділянки площею 3,0227 га; визнати за нею право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 3,0227 га, що розташована та території Андрушівської міської ради Житомирської області.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довела наявність в її діях помилки при здійсненні правочину у вигляді відмови від прийняття спадщини за законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2020 року ОСОБА_1 та її адвокат Шостачук І. М. подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, не врахували, що відмову від спадщини позивач підписала під впливом помилки, а саме маючи похилий вік, поганий стан здоров`я та перебуваючи під впливом тяжких обставин, пов`язаних зі смертю чоловіка, вона не зрозуміла роз`яснень нотаріуса, а повністю довірилась своїй дочці, яка ввела її в оману щодо правових наслідків правочину.

Вказували на те, що судом першої інстанції застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 273/175/16-ц (провадження № 61-1753св18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та продовжено заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та продовжено заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено, відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина.

ОСОБА_1 (дружина спадкодавця) та ОСОБА_2 (дочка спадкодавця) є спадкоємцями першої черги за законом та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 : позивач відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, а відповідач шляхом подання 28 жовтня 2008 року заяви до нотаріуса про прийняття спадщини.

28 жовтня 2008 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) подала нотаріусу заяву про відмову на користь дочки ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті чоловіка.

У заяві про відмову від прийняття спадщини зазначено, що ОСОБА_1 , перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій, без будь-якого фізичного, морального тиску, погроз та примусу від прийняття спадщини після смерті чоловіка відмовляється безумовно і беззастережно. Позивач не заперечувала тієї обставини, що на заяві її підпис.

09 листопада 2010 року державним нотаріусом Андрушівської державної нотаріальної контори Житомирської області на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,0227 га, яка розташована на території Андрушівської міської ради, ділянка № НОМЕР_1 , м. Андрушівка Андрушівського району Житомирської області, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №162959, виданого Андрушівською райдержадміністрацією 22 травня 2006 року на підставі розпорядження голови Андрушівської райдержадміністрації від 18 червня 2003 року № 377, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010620200040. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки 1820310100:05:000:0192.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини п`ятої статті 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

За змістом статей 203 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За змістом наведеної норми обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що в розумінні положень статті 229 ЦК України позивач не довела наявність в її діях помилки при здійсненні правочину у вигляді відмови від прийняття спадщини за законом, оскільки нотаріусом було роз`яснено суть її дії та зміст статей ЦК України, які регламентують право спадкоємця на відмову від спадщини. Отже, підписуючи заяву про відмову від спадщини з усіх підстав на користь відповідача, ОСОБА_1 свідомо позбавила себе права на частку у спадщині.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 273/175/16-ц (провадження № 61-1753св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її адвоката Шостачука Ігоря Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник