Постанова

Іменем України

25січня 2023 року

м. Київ

справа № 273/1534/21

провадження № 61-1003св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Кредобанк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Євгенія Олегівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуАкціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 06 вересня 2021 року у складі судді Новицького Є. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк») про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на належний йому транспортний засіб «KIA SPORTEGE», 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчиненого 18 травня 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Барбуляк Х. М. за зверненням АТ «Кредобанк».

На обґрунтування позову посилався на те, що не має заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк»), правонаступником якого є АТ «Кредобанк». У виконавчому написі не зазначено, на підставі якого кредитного договору вчинено напис, є тільки посилання на договір застави. Письмову вимогу банк йому не надсилав.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 06 вересня 2021 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 18 травня 2021 року приватним нотаріусом Барбуляк Х. М., зареєстрований у реєстрі за № 1669 таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2021 року, шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням від 09 червня 2021 року № 65740489 про примусове виконання виконавчого напису від 18 травня 2021 року № 1669, вчиненого приватним нотаріусом Барбуляк Х. М. про звернення стягнення на рухоме майно, а саме: транспортний засіб марки і моделі «KIA SPORTEGE», легковий - загальний універсал - В, 2018 року випуску, що належить ОСОБА_1 , та задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного рухомого майна, вимог АТ «Кредобанк» на загальну суму 390 627,39 грн та зупинення розшуку майна боржника - транспортного засобу марки і моделі «KIA SPORTEGE», легковий - загальний універсал - В, 2018 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1591, колір - синій, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , що був оголошений у виконавчому провадженні від 09 червня 2021 року № 65740489 на підставі постанови про розшук майна боржника від 10 червня 2021 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлені обставини викликають сумніви щодо дійсного вручення ОСОБА_1 письмової вимоги про погашення заборгованості. Суд дійшов висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 06 вересня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розрахунковий документ про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення не підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання. Крім того, зі змісту вимоги та виконавчого напису випливає, що розмір заборгованості у вимозі не відповідає розміру заборгованості у виконавчому написі, що свідчить про те, що заборгованість не є безспірною.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У січні 2022 року АТ «Кредобанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, суд апеляційної інстанції не врахував, що якщо у виконавчому написі зазначено більшу суму заборгованості за кредитом, ніж у повідомленні, то зазначене не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості. Тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заборгованість є спірною.

Також 07 травня 2021 року банк належним чином надіслав боржнику досудову вимогу на адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , що зазначена у кредитному договорі ( АДРЕСА_1 ).

Оператор поштового зв`язку перенаправив вимогу на адресу актуального місця проживання - АДРЕСА_2 . Таке перенаправлення підтверджується врученням конверта з досудовою вимогою та описом вкладення цінного листа.

Доказами направлення досудової вимоги та її отримання є копія опису вкладення цінного листа на ім`я ОСОБА_1 , копія списку «66-ДНА» згрупованих відправлень та витяг з офіційного сайту АТ «Укрпошта».

Проте суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про неналежне направлення банком вимоги боржнику.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною АТ «Кредобанк», на підставі пунктів 1, 4частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 05 грудня 2018 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 20342/2018 та договір застави транспортного засобу.

07 квітня 2021 року АТ «Кредобанк» надав до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна відомості про зміну обтяження.

18 травня 2021 року винесено виконавчий напис про звернення стягнення на належний позивачу транспортний засіб «KIA SPORTEGE», 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для задоволення вимог АТ «Кредобанк» у розмірі 390 627,39 грн, з якої 353 870,19 грн заборгованість за кредитом, 8950,53 грн - відсотки, 25 306,67 грн - штраф (а. с. 25).

АТ «Кредобанк» надало суду копію досудової вимоги щодо виконання договірних зобов`язань від 06 квітня 2021 року, адресатом якої зазначений ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 (а. с. 146).

Згідно зі списку «66-ДНА» вимога була відправлена за цією адресою, але відправлення отримано у смт Першотравенськ без зазначення адреси та одержувача (а. с. 149-150).

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 він з 26 грудня 2019 року зареєстрований у АДРЕСА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Проте характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15 16 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника необхідно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Зазначений висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій зазначили, що АТ «Кредобанк» надало суду копію досудової вимоги щодо виконання договірних зобов`язань від 06 квітня 2021 року, адресатом якої зазначений ОСОБА_1 , адреса проживання - АДРЕСА_1 (а. с. 146). Згідно зі списком «66-ДНА» вимога була направлена за зазначеною адресою, але відправлення отримано у смт Першотравенськ без зазначення адреси та одержувача.

З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій зазначили, що у матеріалах справи відсутні докази про направлення банком ОСОБА_1 вимоги за місцем його реєстрації.

Суди не встановили, що ОСОБА_1 отримав відправлену банком вимогу (повідомлення). Повідомлення не містить підпису отримувача.

Отже, приватний нотаріус порушив підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.

У пункті 29 постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначено, «позивач переконував суд, що направив відповідне повідомлення (вимогу) як позичальнику, так і його поручителю. Проте суди вказали, що всупереч умовам кредитних договорів позивач відправив ці повідомлення (вимоги) рекомендованими листами, а не цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення. Тому суди не змогли встановити, як те, чи справді позивач відправив відповідачам відповідні повідомлення (вимоги), так і те, чи були останні вручені адресатам. Враховуючи наведене, порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами».

Зазначені висновки Верховного Суду не суперечать висновкам оскаржуваних судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у матеріалах справи відсутні докази направлення ОСОБА_1 вимоги за місцем його реєстрації.

Суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку наданим банком доказам на підтвердження надсилання боржнику вимоги та зазначили, що згідно з списку «66-ДНА» АТ «Кредобанк» направляв ОСОБА_1 письмову вимогу про погашення боргу за адресою: АДРЕСА_1 , проте з повідомлення про вручення посилки випливає, що вона була вручена у смт Першотравенськ без зазначення адреси та одержувача.

Відповідно суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що вказані обставини викликають сумніви щодо дійсного вручення ОСОБА_1 письмової вимоги про погашення заборгованості, оскільки позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Щодо доводів заявника про недослідження зібраних у справі доказів, то вони по суті зводяться до непогодження зі встановленими обставинами справи та переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Вказуючи на те, що заборгованість не є безспірною, суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту вимоги та виконавчого напису випливає, що розмір заборгованості у вимозі визначений станом на 06 квітня 2021 року, а у виконавчому написі станом на 07 травня 2021 року, розмір штрафу у виконавчому написі (25 306,67 грн) більший ніж розмір штрафу у вимозі (23 891,19 грн).

Як на підставу касаційного оскарження заявник також посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15, відповідно до яких та обставина, що зазначена у виконавчому написі сума заборгованості за кредитом більша ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості.

Верховний Суд відхиляє зазначені доводи, оскільки банк у касаційній скарзі не пояснив причин розбіжності у сумах, зазначених у виконавчому написі та у повідомленні про усунення порушень, на підтвердження виникнення більшої заборгованості не надав належних та допустимих доказів, не обґрунтував письмовими доказами, на підставі чого виникла така заборгованість.

Крім того, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та порядку повідомлення іпотекодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 06 вересня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак