Постанова

Іменем України

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 274/1625/23

провадження № 61-11747св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 травня 2023 року у складі судді Большакова Т. Б. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у складі колегії суддів:

Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариство з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» (далі - ТОВ «А.Т.К.»), в якому просила:

- розірвати договір оренди землі від 02 червня 2013 року, з урахуванням додаткової угоди від 03 березня 2016 року, укладених між ТОВ «А.Т.К.» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, площею 2,2811 га, з кадастровим номером 1820880300:06:000:0168;

- розірвати договір оренди землі від 02 червня 2013 року, з урахуванням додаткової угоди від 03 березня 2016 року, укладених між ТОВ «А.Т.К.» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, площею 2,2811 га, з кадастровим номером 1820880300:06:000:0169;

- розірвати договір оренди землі від 10 лютого 2015 року, з урахуванням додаткової угоди від 03 березня 2016 року, укладених між ТОВ «А.Т.К.» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, площею 1,5099 га, з кадастровим номером 1820880300:06:000:0170;

- розірвати договір оренди землі від 02 червня 2013 року, з урахуванням додаткової угоди від 03 березня 2016 року, укладених між ТОВ «А.Т.К.» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, площею 1,5146 га, з кадастровим номером 1820880300:06:000:0315;

- розірвати договір оренди землі від 02 червня 2013 року, з урахуванням додаткової угоди від 03 березня 2016 року, укладених між ТОВ «А.Т.К.» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, площею 1,3581 га, з кадастровим номером 1820880300:06:000:0316;

- розірвати договір оренди землі від 17 лютого 2013 року, з урахуванням додаткової угоди від 03 березня 2016 року, укладених між ТОВ «А.Т.К.» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, площею 2,2811 га, з кадастровим номером 1820880300:06:000:0317;

- стягнути з ТОВ «А.Т.К.» на її користь невиплачену орендну плату за

2018-2021 роки у сумі 95 861,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 , будучи власником зазначених земельних ділянок, уклав договори оренди землі з ТОВ «А.Т.К.». Додатковими угодами від 03 березня 2016 року був збільшений розмір орендної плати до 6% від нормативно грошової оцінки земельних ділянок та продовжений термін дії договорів до 03 грудня 2031 року.

За життя ОСОБА_2 усі перелічені земельні ділянки заповів позивачу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а 14 червня 2019 року позивачу було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на всі земельні ділянки та цього ж дня за нею зареєстровано право власності на зазначені земельні ділянки.

Зазначає, що відповідач систематично порушує умови договорів оренди, зокрема як слідує із довідки Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 17 серпня 2022 року відповідач (орендар) із 2017 року збільшив розмір орендної плати до 10% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а з 2019 року - до 14%, однак всупереч наведеному за користування земельними ділянками у 2018-2019 роках відповідач переказав 22 липня 2020 року на депозитний рахунок нотаріуса орендну плату в сумі 38 345,88 грн; за користування земельними ділянками у 2020 році відповідач переказав 30 грудня 2020 року - 15 977,70 грн, а за користування земельним ділянками у 2021 році відповідач переказав 29 грудня 2021 року - 15 977,70 грн.

Вважає, що при нарахуванні орендної плати за 2018-2021 роки відповідач виходив із 6% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, а не з 10%, як мало бути у 2018 році та не з 14%, як мало бути з 2019 року до 2021 року. Зауважує, що фактичне підвищення відповідачем розміру орендної плати підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків від 10 серпня 2022 року №0603-22-02588. Суми, що сплачені на депозитний рахунок нотаріуса, не тотожні сумам, які зазначені у податкових відомостях.

За таких обставин, недоплачена орендна плата за користування земельними ділянками у 2018-2019 роках склала суму 38 344,58 грн, у 2020 році -

28 758,41 грн, а у 2021 році - 28 758,41 грн.

Підставою для розірвання договору оренди землі зазначає систематичну несплату орендної плати (два та більше випадки) у належаному розмірі.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, провадження у цій справі в частині позовних вимог про стягнення орендної плати за 2018-2019 роки у розмірі 38 344,58 грн закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Роз`яснено одночасно позивачу наслідки, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Продовжено розгляд справи по суті в частині позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати за 2020-2021 роки.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про закриття провадження у цій справі у частині позовних вимог про стягнення орендної плати за 2018-2019 роки у розмірі 38 344,58 грн, оскільки набрало законної сили рішення суду у справі

№ 274/3707/20, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Суди зазначили, що ОСОБА_1 скористалася своїм правом на звернення з позовом у справі № 274/3707/20, в якій була заявлена вимога, зокрема, про стягнення невиплаченої орендної плати за 2018 - 2019 роки та суд у вказаній справі цю вимогу розглянув з тотожних підстав і у її задоволенні відмовив. Повторний розгляд такої ж вимоги лише внаслідок обґрунтування вимог інформацією податкового органу, при цьому розрахунок проведено за аналогічних вихідних даних із справою №274/3707/20, суперечитиме приписам юридичної визначеності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що дійсно судом вже розглядалася справа між тими ж сторонами та з тим самим предметом, але підстави звернення до суду різняться. Наводячи розрахунок орендної плати в справі № 274/3707/20, позивач враховувала довідку Райгородоцької сільської ради, якою передбачений збільшений розмір орендної плати - 10% та 14% від нормативно-грошової оцінки, а у справі, що розглядається, як на підставу, якою обраховано розрахунок суми орендної плати за період 2018-2019 роки, крім наведеної довідки, вказані відомості Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків. Відповідна підстава позову при зверненні до суду не була зазначена при розгляді справи № 274/3707/20.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «А.Т.К.» укладено договори оренди земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 2,2811 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0168; площею 2,2811 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0169; площею 1,5146 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0315; площею 1,3581 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0316; 10 лютого 2015 року - договір оренди земельної ділянки площею 1,5099 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0170, 17 лютого 2013 року - договір оренди земельної ділянки площею 2,2811 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0317, які розташовані на території Буряківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, терміном на п`ять років.

Згідно з пунктом 9 договорів орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: щорічно у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у пункті 5 договорів. Виплата здійснюється готівкою в термін до 31 грудня поточного року.

03 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «А.Т.К.» укладено додаткові угоди до вказаних договорів, якими було збільшено розмір орендної плати до 6 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок і продовжено термін дії договорів до 03 грудня 2031 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

14 червня 2019 року ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельні ділянки площею 2,2811 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0168, площею 2,2811 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0169, площею 1,5099 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0170, площею 1,5146 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0315, площею 1,3581 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0316, площею 2,2811 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0317, які розташовані на території Буряківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 09 лютого 2021 року (справа № 274/3707/20), яке набрало законної сили 06 вересня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до

ТОВ «А.Т.К.» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених 17 лютого, 02 червня 2013 року та 10 лютого 2015 року між ТОВ «А.Т.К.» та ОСОБА_2 . Цим же рішенням відмовлено у задоволенні позову

ОСОБА_1 до ТОВ «А.Т.К.» про стягнення невиплаченої орендної плати за 2018-2019 роки у розмірі 63 910,87 грн у зв`язку із тим, що 22 липня 2020 року товариство виплатило позивачу орендну плату за вказаний період.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просила, зокрема, стягнути з відповідача невиплачену орендну плату за 2018-2019 роки у розмірі

38 344,58 грн, з огляду на те, що відповідач задекларував сплату позивачу орендної плати з розрахунку 10% у 2018 році та 14% у 2019 році, хоча позивач отримала орендну плату із розрахунку 6% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 18 ЦПК Українисудові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України

За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальним правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Судами установлено, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду із аналогічними позовними вимогами до ТОВ «А.Т.К.» про стягнення невиплаченої орендної плати за 2018-2019 роки, у задоволенні яких було відмовлено рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 лютого 2021 року (справа № 274/3707/20), яке набрало законної сили 06 вересня 2021 року. Судом у цій справі встановлено, що за умовами договорів ТОВ «А.Т.К.» виплатило ОСОБА_1 орендну плату за період із 2018-2019 роки у повному обсязі, тобто з часу отримання відомостей про наявність спадкоємця відповідач сплатив орендну плату за умовами договорів у повному обсязі.

У справі № 274/3707/20, судове рішення у якій набрало законної сили, сторонами були: позивач - ОСОБА_1 , відповідач- ТОВ «А.Т.К.», підставою позову є невиплата орендної плати у належному розмірі, а предметом - стягнення невиплаченої орендної плати за 2018-2019 роки у розмірі 63 910,87 грн.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулася із позовними вимогами, зокрема про стягнення з ТОВ «А.Т.К.» невиплаченої орендної плати за 2018-2019 роки. Підставою позовних вимог є несплата відповідачем у спірний період (2018-2019 роки) орендної плати у відповідному розмірі.

Отже, сторони, предмет і підстави позовів у справі № 274/3707/20 та у справі, яка переглядається, є тотожними. Чинним процесуальним законодавством України не допускається подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є прийняте рішення, що фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили.

Повторне звернення з тими самим вимогами з тих самих підстав фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилося під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження у цій справі у частині позовних вимог про стягнення орендної плати за 2018-2019 роки у розмірі 38 344,58 грн із підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки набрало законної сили рішення суду у справі № 274/3707/20, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Аргументи касаційної скарги про те, що у справі, яка переглядається, як на підставу, якою обраховано розрахунок суми орендної плати за період

2018-2019 роки, крім довідки Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 17 серпня 2022 року №568 йде посилання на відомості Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, не є підставою для скасування судових рішень, враховуючи, що не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 25 червня 2019 року в справі №924/1473/15).

Колегія суддів зауважує, що до підстави позову не можуть входити обставини, що виступають доказами у справі, оскільки з ними закон не пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав і обов`язків. Вказані обставини лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,

а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 15 травня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 05 липня 2023 року- без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара