Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 274/2478/18

провадження № 61-6636св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від

01 жовтня 2020 рокуу складі судді Корбут В. В. тапостанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів:

Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивований тим, що цей напис вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат», зокрема, ним стягнуто заборгованість поза межами трирічного строку, передбаченого законодавством України.

Просила суд визнати виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Чуловським В. А., зареєстрований у реєстрі за № 24595, про стягнення з неї на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту № 286/25-435 від 30 травня 2007 року у розмірі 87 099,72 дол. США таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від

02 червня 2020 року замінено відповідача - АТ «Укрсоцбанк» на правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від

01 жовтня 2020 року, залишеним без змінпостановою Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., зареєстрований у реєстрі за № 24595, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту № 286/25-435 від 30 травня 2007 року у розмірі 87 099,72 дол. США. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавчим написом від

25 травня 2011 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л., зареєстрованим у реєстрі за № 648, стягнуто кредит у повному обсязі з іншими передбаченими договором платежами (усіма або їх частиною) - 59 575,97 дол. США. Це вказує на те, що АТ «Укрсоцбанк» виходив з того, що строк користування ОСОБА_1 кредитом закінчився, і ОСОБА_1 зобов`язана погасити кредит у повному обсязі та сплатити інші передбачені цим договором платежі. Це узгоджується з умовами договору кредиту № 286/25-435 від 30 травня 2007 року.

Не зважаючи на це, 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 24595, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту № 286/25-435 від 30 травня 2007 року за період з 01 грудня 2015 року по 11 вересня 2017 року у загальному розмірі 87 099,72 дол. США (а. с. 13). Обов`язковою умовою, необхідною для вчинення нотаріусом виконавчого напису є те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. В АТ «Укрсоцбанк» право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту № 286/25-435 від

30 травня 2007 року щодо погашення кредиту у повному обсязі, сплати процентів за фактичний час використання кредиту та нарахованих штрафних санкцій (штрафу, пені), виникло (існувало) вже станом на 25 травня 2011 року, а відтак оспорюваний виконавчий напис було вчинено більше ніж через три роки з дня виникнення права вимоги.

Таким чином спірний виконавчий напис було вчинено з порушенням наведених норм законодавства України, що є підставою для визнання цього напису таким, що не підлягає виконанню, тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 09 липня 2009 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору кредиту № 286/25-435 від 30 березня 2007 року, згідно якої з 20 жовтня 2008 року процентну ставку за користування кредитом визначено на рівні 15,00% річних, та погашенням суми основної заборгованості за кредитом та процентів за його використання згідно графіку до 10 числа наступного місяця з кінцевим терміном повернення заборгованості 29 березня 2022 року. У пункті 4.5. кредитного договору сторони погодили, що у випадку невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.7 (сплачувати проценти за використання Кредиту в порядку, визначеному п.п. 2.4., 2.5. цього Договору), 3.3.8 цього Договору (своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями) протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції штраф, пеню). Також пунктом п. 3 Додаткової угоди передбачено, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів визначених п. 2.4.1 та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково, більше ніж 30 календарних днів кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення позичальнику, а позичальник зобов`язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції протягом 30 днів з дня одержання вказаного письмового повідомлення кредитора. Пунктом 4 Додаткової угоди визначено, що інші умови Договору кредиту залишаються незмінними і діють в частині, що не суперечать Додатковій угоді, при цьому сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

Оскільки Додатковою угодою не внесені зміни до пункту 4.5. Кредитного договору, а положеннями п. 3 Додаткової угоди від 09 липня 2009 року додатково врегульовані правовідносини щодо права банку вимагати достроково повернення кредиту у разі несплати тіла та відсотків протягом 30 днів, положення п. 4.5. Кредитного договору не зазнали змін та є чинними. З аналізу змісту пункту 4.5 кредитного договору випливає, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості строком 60 днів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Останній платіж за тілом кредиту ОСОБА_1 здійснила 30 грудня 2008 року, а за відсотками - 06 липня 2009 року. Оскільки за умовами пункту 4.5. кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив на 61 день після порушення строків сплати боргу за тілом кредиту та відсотками, то після зміни строку виконання зобов`язання (05 вересня 2009 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.5. кредитного договору позичальник зобов`язаний був повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати. Вказані обставини встановлені рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року у справі № 274/2804/17, що залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від

09 березня 2021 року.

Оскільки зміна строку виконання зобов`язання, відповідно до умов кредитного договору, відбулася 05 вересня 2009 року, то саме з цього часу у кредитора виникло право вимоги у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат».

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що строк, визначений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», закінчився 06 вересня 2012 року (останній платіж здійснено 06 липня 2009 року + 60 днів (п. 4.5 кредитного договору) + 3 роки (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Оспорюваний виконавчий напис вчинено 31 жовтня 2017 року, тобто поза межами строку, визначеного статтею 88 Закону України «Про нотаріат».

Крім цього, з виконавчого напису, який вчинений приватним нотаріусом Чуловським В. А. 31 жовтня 2017 року, вбачається, що стягнення заборгованості провадиться за період з 01 грудня 2015 року по 11 вересня 2017 року. Разом з тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц. Наведене дає підстави зважити ще й на ту обставину, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 286/25-435 від

30 березня 2007 року, яку вимагав банк за виконавчим написом нотаріуса від

31 жовтня 2017 року, не була безспірною.

З урахуванням наведеного, спірний виконавчий напис був вчинений із порушенням вимог закону, оскільки подані приватному нотаріусу документи подані за межами трирічного строку з дня виникнення права вимоги, окрім того заборгованість боржника також не була безспірною, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аргументи учасників справи

У квітні 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Стягнути із відповідача судовий збір, сплачений АТ «Альфа-Банк» за подання апеляційної скарги.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що вимога на дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором позичальнику в період, передбачений п. 3 Додаткової угоди № 1 від 09 липня 2009 року, не направлялася.

Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. за реєстровим № 648 від 12 травня 2011 року не є достроковою вимогою, адже його складав нотаріус, а дострокові вимоги боржнику направляє кредитор.

У пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зроблений висновок: «звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором».

Суд першої інстанції не врахував, що письмова вимога була направлена ОСОБА_1 29 червня 2017 року, а виконавчий напис вчинений 31 жовтня 2017 року, тобто було дотримано тридцяти денний строк від дати направлення вимоги до дати вчинення Виконавчого напису.

Окрім того, оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті.

Аналіз статей 16 ЦК України, 34, 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що визначені способи захисту прав та інтересів осіб у вигляді визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності або визнання недійсними актів нотаріуса, проте на час вирішення даного спору не передбачено такого способу захисту прав, як визнання виконавчих написів (актів чи дій) нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

Межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-211цс17; у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 640/18354/14-ц; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі

№ 638/13683/15-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 30 березня 2007 року АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 286/25-435, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 45 000,00 дол. США, зі сплатою 13 % річних, та погашенням суми основної заборгованості за кредитом та процентів за його використання згідно графіку до 10 числа наступного місяця з кінцевим терміном повернення заборгованості до 29 березня 2017 року на умовах, визначених договором.

У пункті 4.5. кредитного договору сторони погодили, що у випадку невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.7 (сплачувати проценти за використання Кредиту в порядку, визначеному п.п. 2.4., 2.5. цього Договору), 3.3.8 цього Договору (своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями) протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції штраф, пеню.

У пунктах 3.3.7 та 3.3.8 договору кредиту передбачено, що Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за використання Кредиту в порядку, визначеному пунктами 2.4, 2.5 цього Договору, своєчасно та в повному обсязі погашати Кредит із нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1. цього Договору.

Пунктом 7.4 договору кредиту № 286/25-435 від 30 травня 2007 року встановлено, що у випадку настання обставин, визначених, зокрема, пунктом 4.5 цього Договору, строк користування Кредитом вважається таким, що закінчився і, відповідно, Позичальник зобов`язаний погасити Кредит, сплатити відсотки за фактичний час використання Кредиту та нараховані штрафні санкції.

09 липня 2009 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору кредиту № 286/25-435 від

30 березня 2007 року, згідно якої з 20 жовтня 2008 року процентну ставку за користування кредитом визначено на рівні 15 % річних, та погашенням суми основної заборгованості за кредитом та процентів за його використання згідно графіку до 10 числа наступного місяця з кінцевим терміном повернення заборгованості 29 березня 2022 року.

Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів визначених п. 2.4.1 та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково, більше ніж 30 календарних днів кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення позичальнику, а позичальник зобов`язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції протягом 30 днів з дня одержання вказаного письмового повідомлення кредитора. Пунктом 4 Додаткової угоди визначено, що інші умови Договору кредиту залишаються незмінними і діють в частині, що не суперечать Додатковій угоді, при цьому сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

Останній платіж за тілом кредиту ОСОБА_1 здійснила 30 грудня 2008 року, а за відсотками - 06 липня 2009 року.

Вказані обставини також встановлені рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року у справі № 274/2804/17, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від

09 березня 2021 року.

Виконавчим написом від 25 травня 2011 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л., зареєстрованим у реєстрі за № 648, звернено стягнення на нерухоме майно, яке було передано в іпотеку ПП «Виробничо-комерційна інформативна фірма «Експертінвестпроект» за іпотечним договором від 30 липня 20207 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 286/25-435 від 30 травня

2007 року, укладеним між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , стягнення здійснено за період з 05 травня 2010 року по 05 травня 2011 року, за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропонувалось задовольнити вимоги АТ «Укрсоцбанк» у розмірі 59 575,97 дол. США.

31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 24595, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту № 286/25-435 від 30 травня 2007 року за період з 01 грудня 2015 року по 11 вересня 2017 року у загальному розмірі

87 099,72 дол. США.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першої статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (відповідно до статті 18 ЦК України).

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого

2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада

2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада

2017 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) - «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) вказано, що:

«оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності

10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом

27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника». Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів № 779 та № 780 такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

У справі, що переглядається, суди не врахували, що договір кредиту

№ 286/25-435 від 30 травня 2007 року, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 31 жовтня 2017 року вчинено оспорюваний виконавчий напис не посвідчений нотаріально (а. с. 14-18), а отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

За таких обставин суди мали задовольнити позов у цій справі у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, що є достатньою та самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. У зв`язку з цим судові рішення належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня

2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), дають підстав для висновку, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення змінити в мотивувальні частині, а в іншій частині залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від

01 жовтня 2020 рокута постанову Житомирського апеляційного суду від

18 березня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук