Постанова

Іменем України

17 березня 2020 року

м. Київ

справа № 274/4841/17

провадження № 61-8937св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Бердичівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги державного підприємства «Сетам», подану адвокатом Конепуд Дмитром Васильовичем, та Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Бердичівський МВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області), Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - ГТУЮ у Житомирській області), Державного підприємства «Сетам» (далі -

ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсними електронних торгів та їх результатів.

Позовна заява, з урахуванням доповнень та уточнень, мотивована тим, що ознайомившись з матеріалами цивільної справи № 2-1978/11, їй стало відомо, що ОСОБА_2 став переможцем електронних торгів від 04 вересня

2017 року згідно протоколу № 282958 по реєстраційному лоту № 234392 та набув у власність легковий автомобіль «Mercedes-Benz 313 Sprinter», 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до відомостей, що містяться в акті про проведені електронні торги (аукціон), виданого начальником міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Пригуновим В. В. від 15 вересня 2017 року, даний транспортний засіб реалізовувався без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а власником його на момент проведення торгів був боржник - ОСОБА_3 .

Зазначене вище не відповідає дійсності, оскільки даний автомобіль перебуває у її спільній власності з колишнім чоловіком ОСОБА_3 , так як на нього був накладений арешт ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня 2014 року, який є чинним та нескасованим, та було здійснено його поділ по 1/2 частці, що підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили по справі № 274/2779/14-ц. Реалізація автомобіля здійснювалася через систему електронних торгів «Сетам». Жодних документів, листів чи повідомлень щодо реалізації на електронних торгах автомобіля їй з відділу виконавчої служби не надходило; не було також ніяких листів та повідомлень стосовно проведення аукціону та виставлення на ньому лоту - зазначеного автомобіля. При реалізації арештованого майна боржника були порушені вимоги чинного законодавства та мала місце реалізація майна, що належить позивачу як особі, яка не є боржником за виконавчим провадженням.

Згідно Порядку реалізації арештованого майна державний виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника зобов`язаний з`ясовувати питання чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами та чи мають право на користування даним майном інші особи, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Дане питання держаним виконавцем в повній мірі з`ясовано не було, оскільки державний виконавець лише пересвідчився в тому, що автомобіль зареєстрований на ім`я боржника і при цьому не з`ясував його сімейний стан на момент придбання, та не встановив чи не придбаний автомобіль в період шлюбу, та чи мають інші особи право на користування майном. Відтак реалізації на електронних торгах підлягала частка спірного автомобіля боржника, а не весь автомобіль, який належить боржнику та позивачці на праві спільної сумісної власності, а тому не міг бути реалізований з електронних торгів - реалізація автомобіля, в якому знаходиться частка позивачки, не відповідає вимогам закону.

Відсутність реєстрації рішення суду, як правовстановлюючого документа у відповідному державному реєстрі, як і скасування такої реєстрації, що була здійснена, за умов чинності судового рішення, не впливає на правовий статус відповідного майна, не позбавляє фактичного власника права володіння, користування чи розпорядження ним та наділяє його законними інтересами стосовно такого майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 03 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Давши юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, взявши до уваги, що позивачкою не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що електронні торги відбулися з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», Тимчасового положення та підтвердження того, що проведення електронних торгів спричинило порушення прав чи інтересів позивачки, відхиливши аргументи позивачки про те, що вона є власником 1/2 частини автомобіля за рішенням суду, оскільки, вона не скористалася своїм правом та не зареєструвала протягом 10 днів у відповідному територіальному сервісному центрі право власності на 1/2 частину автомобіля, встановивши, що у державного виконавця були відсутні вказані відомості, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 03 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсними результати електронних торгів з реалізації арештованого майна за лотом № 234392 (транспортний засіб - легковий автомобіль «Mercedes-Benz 313 Sprinter», 2002 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ) оформлені протоколом

№ НОМЕР_3 від 04 вересня 2017 року та актом про проведення електронних торгів (аукціону) від 15 вересня 2017 року.

Стягнуто з ДП «Сетам» на користь ОСОБА_2 130 149,99 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ДП «Сетам», Бердичівського МВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області, ГТУЮ у Житомирській області на користь ОСОБА_1 по 400,00 грн судового збору з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що на час реалізації автомобіля «Mercedes-Benz 313 Sprinter», 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 арешт, накладений ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня 2014 року, не знятий. За цих обставин суд дійшов висновку про визнання недійсними електронних торгів, на яких було продано майно, яке перебувало під забороною відчуження.

Разом з цим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з ДП «Сетам» на користь ОСОБА_2 130 149,99 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

11 травня 2019 року представник ДП «Сетам» - адвокат Конепуд Д. В. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 грудня 2018 року.

Касаційна скарга представника ДП «Сетам» - адвоката Конепуда Д. В. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вирішуючи спір не встановив порушень правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів та порушення прав позивача за результатами проведення таких торгів.

Державним виконавцем не було допущено помилок під час опису, арешту та передачі на реалізацію спірного майна, адже виконавець пересвідчився у тому, що право власності на автомобіль зареєстровано саме на боржника - ОСОБА_3 .

Позивачем не було здійснено дій щодо реєстрації права власності на 1/2 частку спірного автомобіля.

Державному виконавцю не могло бути відомо про існування судового рішення у справі № 274/2779/14-ц. Державний виконавець не зобов?язаний з?ясовувати сімейний стан боржника станом на момент придбання транспортного засобу.

Позивачка має право не звернення до ОСОБА_3 з позовом про компенсацію їй вартості 1/2 частки автомобіля, і саме це є належним способом захисту своїх прав, на відміну від звернення до суду з вимогою про скасування результатів електронних торгів.

29 травня 2019 року Бердичівський МВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду

від 01 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 грудня 2018 року.

Аргументи касаційної скарги Бердичівський МВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області зводяться до того, що державним виконавцем не було допущено помилок під час опису, арешту та передачі на реалізацію спірного майна, адже виконавець пересвідчився у тому, що право власності на автомобіль зареєстровано саме на боржника - ОСОБА_3 . Позивачем не було здійснено дій щодо реєстрації права власності на 1/2 частку спірного автомобіля.

Доводи інших учасників справи

03 липня 2019 рокуОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ДП «Сетам» залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду

від 01 квітня 2019 року залишити без змін.

20 серпня 2019 року ГТУЮ у Житомирській області через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 грудня 2018 року.

20 серпня 2019 рокуОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу Бердичівського МВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року залишити без змін.

09 вересня 2019 рокуОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ГТУЮ у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року поновлено ДП «Сетам» строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Сетам» на постанову Житомирського апеляційного суду

від 01 квітня 2019 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року поновлено Бердичівському МВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Бердичівському МВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного суду

від 01 квітня 2019 року у даній справі.

Зупинено дію постанови Житомирського апеляційного суду від 01 квітня

2019 року до закінчення касаційного провадження.

У червні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційних скарг ДП «Сетам», подану адвокатом Конепуд Д. В., та Бердичівського МВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня

2014 року у цивільній справі № 274/2779/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до

ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , житловий будинок по АДРЕСА_3 , легковий автомобіль «Mercedes-Benz 313 Sprinter», 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вантажний автомобіль ГАЗ 2752 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , та заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна а саме, квартири

АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , житлового будинку по АДРЕСА_3 , легкового автомобіля «Mercedes-Benz 313 Sprinter», 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вантажного автомобіля ГАЗ 2752 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 10 березня 2016 року у цивільній справі № 274/2779/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та за зустрічним позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволено повністю. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково. Поділено майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , право власності по 1/2 ідеальній частині на житловий будинок загальною площею 63,0 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_3 ; по 1/2 ідеальній частині квартири АДРЕСА_2 , по 1/2 частині легкового автомобіля «Mercedes-Benz 313 Sprinter», 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартістю 90 000,00 грн; по 1/2 частині вантажного автомобіля ГАЗ 2752, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , вартістю 20 000,00 грн; по 1/2 частині легкового автомобіля «Toyota

Camry 2.4», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , вартістю 200 000,00 грн; та по 1/2 частині сукупності будівельних матеріалів та обладнання, використаних під час будівництва гаражів № 12 та № 13 загальною площею 48 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_4 , вартістю 10 249,00, грн залишивши вказане майно у їх спільній частковій власності. Зустрічний позов в іншій частині залишено без задоволення.

Згідно копії постанови про об?єднання виконавчих проваджень, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції від 18 січня 2014 року при виконанні виконавчого листа № 2-2397 виданого 26 червня 2012 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з

ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 28 146,59 грн, постановлено об?єднати виконавчі провадження у зведене виконавче провадження № 41575285.

Постановою державного виконавця від 11 січня 2014 року при виконанні виконавчого листа № 2-239 виданого 26 червня 2012 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з

ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 28 146,59 грн, постановлено накласти арешт на майно , що належить боржнику

ОСОБА_3

21 лютого 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_3 , а саме: транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes-Benz 313 Sprinter»,

2002 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Відповідно до листа УПП у місті Житомирі від 07 жовтня 2016 року вказаний автомобіль працівниками УППП у місті Житомирі ДПП було виявлено та затримано для тимчасового зберігання.

21 лютого 2017 року державним виконавцем Радомишльського РВДВС ГТУЮ в Житомирській області винесено постанову про опис та арешт майна, а саме автомобіля марки «Mercedes-Benz 313 Sprinter», 2002 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Згідно облікової карти приватного АМТ транспортний засіб марки «Mercedes-Benz 313 Sprinter»,2002 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , тип кузова вантажопасажирський В, з 12 грудня 2007 року зареєстровано за ОСОБА_3 , як єдиним власником даного транспортного засобу.

04 вересня 2017 року через систему електронних торгів «Сетам» проведені електронні торги з продажу арештованого в рамках виконавчого провадження легкового автомобіля «Mercedes-Benz 313 Sprinter», 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що складено протокол № 282958 з визначенням переможця ОСОБА_2 та акт про проведені електронні торги від 15 вересня 2017 року. Переможцем торгів внесена сума в розмірі 130 149,99 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Відповідно до пункту 10 частини другої Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити, зокрема, відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15 16 ЦК України, а також статей 1 2-4 14 215 ЦПК України, у редакції 2004 року, що також узгоджується із статями 2 3 4 5 18 265 ЦПК України, у редакції Закону № 2147-VIII

від 03 жовтня 2017 року, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14 153 ЦПК України, у редакції 2004 року, що також узгоджується із статями 18 153 157 ЦПК України, у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України, у редакції 2004 року, що також узгоджується з частиною другою статті 149 ЦПК України, у редакції Закону № 2147-VIII

від 03 жовтня 2017 року, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Тому той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом України у постановах

від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 18 січня 2017 року у справі

№ 6-2552цс16 та від 01 лютого 2017 року у справі № 6-2360цс16.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що на час проведення електронних торгів щодо реалізації автомобіля марки «Mercedes-Benz 313 Sprinter», 2002 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_4 , вказане майно перебувало під арештом на підставі ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня

2014 року, яка є чинною. Відомості про обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 06 червня 2014 року. Суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційних скарг про недоведеність позивачкою порушення її права проведеними спірними електронними торгами є безпідставними, та такими, що не відповідають дійсності, оскільки під час проведення електронних торгів було відчужено майно, яке належить їй на підставі судового рішення. Вказане судове рішення є чинним. Та обставина, що позивачкою не було зареєстровано за собою право власності на автомобіль, не має правового значення, оскільки реєстрація права власності це факт підтвердження державою такого права, яке набувається на підставі правочинів, або судового рішення.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанцій, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційні скарги ДП «Сетам», подану адвокатом

Конепуд Д. В., та Бердичівського МВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області підлягають залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію постанови Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги державного підприємства «Сетам», подану адвокатом Конепуд Дмитром Васильовичем, та Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Житомирського апеляційного суду від 01 квітня

2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев