ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2025 року
м. Київ
справа № 274/6529/21
провадження № 61-4728св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача- адвокат Бреднєв Олександр Олександрович;
відповідачі: заступник начальника Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Велидчук Олександр Іванович, головний державний виконавець Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Хмельницький) Яременко Валентина Михайлівна, ОСОБА_2 ;
треті особи: Акціонерне товариство «Сенс-Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бреднєва Олександра Олександровича на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 березня 2024 року у складі судді Корбута В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до заступника начальника Бердичівського відділу державної виконавчої служби
у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)
Велидчука О. І., головного державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Хмельницький) Яременко В. М., ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Сенс-Банк» (далі - АТ «Сенс-Банк»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними та скасування постанови і акта державного виконавця.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2013 року стягнуто з неї та її чоловіка - ОСОБА_4 , на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 150 022,86 грн, судовий збір по 850 грн та по 60 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення (справа № 0603/2-1332/11).
Постановою Бердичівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 06 грудня 2013 року відкрито виконавче провадження ACBП № НОМЕР_1 та
№ НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 24 вересня
2013 року № 2-1332/11, виданого Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області, про стягнення з неї та ОСОБА_4 боргу у сумі
1 150 022,86 грн на користь ПАТ «Укрсоцбанк».
За інформацією заступника начальника Бердичівського відділу Державної виконавчої служби Велидчука О. І. від 25 серпня 2021 року № 3/23774 у справі
№ 0603/2-1332/11 на виконанні у Бердичівському відділу Державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_3 від 14 лютого 2014 року на загальну суму 5 878 022,55 грн про стягнення боргу з
ОСОБА_4 на користь юридичних та фізичних осіб. У зв`язку з цим 14 лютого 2014 року було прийнято постанову про приєднання виконавчого провадження
№ НОМЕР_2 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Позивач зазначала, що у постанові Житомирського апеляційного суду
від 26 серпня 2021 року у справі за її позовом до ОСОБА_4 , заступника начальника Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби
Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Хмельницький) Велидчука О. І., треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», про визнання права власності на 1/4 частину магазину та зняття арешту з майна зазначено,
що 1/2 частка магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » перебуває у спільній сумісній власності її та
ОСОБА_4 (справа № 274/5623/16-ц).
Оскаржуваною постановою державного виконавця Яременко В. М. 1/2 частку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» передано ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості боржника - ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що з прилюдних торгів вказану частку магазину не було реалізовано, не зважаючи на те, що у зведеному виконавчому провадженні вона також була боржником, але не була боржником перед ОСОБА_2 , та були інші стягувачі, зокрема, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк, перед яким вона є боржником.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними та скасувати постанову і акт головного державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Яременко В.М. від 15 вересня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 про передачу стягувачу - ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу за виконавчим листом № 0603/7357/12, виданим Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області 13 листопада 2013 року, 1/4 частки магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», літ. 1, загальною площею 557,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 18 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції встановив, що зі змісту постанови Житомирського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 274/5623/16-ц вбачається, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/4 частку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та зняття арешту відмовлено з тих підстав, що обраний подружжям спосіб порушує майнові права та інтереси третіх осіб, зокрема ОСОБА_2 , як стягувачів, направлений
на недопущення звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_4 , сторони діють очевидно недобросовісно та зловживають своїми правами.
У цій справі є підстави вважати, що дії ОСОБА_1 щодо пред`явлення позову про визнання недійсними та скасування постанови, акта державного виконавця є недобросовісними та зловживанням правом, направлені на повернення майна ОСОБА_4 , на яке було звернуто стягнення, порушує майнові права та інтереси кредитора, стягувача - ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 березня
2024 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, зазначивши, що
є підстави вважати, що дії ОСОБА_1 щодо пред`явлення позову
про визнання недійсними та скасування постанови, акта державного виконавця є очевидно недобросовісними, спрямовані на повернення спірного майна
у власність боржника з метою уникнення звернення стягнення на це майно,
що порушує права ОСОБА_2 . Суд посилався на практику Верховного Суду щодо недобросовісності та зловживання сторонами своїми правами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бреднєв О. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої і постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бреднєва О. О., з підстав, передбачених пунктами 2, 4, частини другої статті 389 ЦПК України
у вищевказаній справі.
У травні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бреднєва О. О. мотивована тим, що у постанові Житомирського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 274/5623/16-ц за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/4 частку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований по
АДРЕСА_1 , зазначено, що магазин перебуває у спільній сумісній власності позивачки із ОСОБА_4 .
Державним виконавцем 1/2 частку зазначеного магазину передано ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу ОСОБА_4 , проте є інші стягувачі у зведеному виконавчому проваджені.
Судами не взято до уваги те, що у разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку черговості, визначеної статтею 46 цього Закону (у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна також з урахуванням відповідних норм Закону України «Про заставу» та/або Закону України «Про іпотеку»),
а в межах однієї черги, визначеної статтею 46 цього Закону, - у порядку надходження виконавчих документів на виконання (частина десята
статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»).
ОСОБА_1 не є боржником перед ОСОБА_2 , проте втратила своє майно
у спільній сумісній власності. Разом із тим, позивач, як боржник перед АТ «Альфа-Банк», який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», втратила можливість розрахуватися своєю часткою магазину із банком та у подальшому із новим стягувачем - ОСОБА_3 .
Зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушення статті 263 ЦПК України, оскільки не ґрунтується на засадах верховенства права, без дотримання норм процесуального права, відсутні обґрунтування у частині передачі 1/2 частки магазину лише одному стягувачу, залишились нез`ясованими обставини, що мають значення для справи, на які посилалась у позові, як на підставу своїх вимог.
Державні виконавці, а в подальшому і суди, до спірних правовідносин
не застосували статтю 61 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої та апеляційної інстанцій застосували практику Верховного Суду, викладену у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17), в якій розглядався інший предмет спору, а тому просить відступити від його висновку.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом
На примусовому виконанні у Бердичівському відділі державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебував виконавчий лист № 0603/7357/12 від 13 листопада 2013 року, виданий Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 2 475 552,95 грн та судових витрат (виконавче провадження № НОМЕР_5).
Постановою головного державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 15 вересня 2021 року у рахунок погашення заборгованості за зведеним виконавчим листом передано ОСОБА_2 1/2 частку нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », літ -1, загальною площею 557,4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 (том 1, а. с. 91-93).
Постановою заступника начальника Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Велидчука О. І. від 30 вересня 2021 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 0603/7357/12, виданого 13 листопада 2013 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області, закінчено
(том 1, а. с. 92).
Державним виконавцем Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) складено акт від 15 вересня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, за яким 1/2 частку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить ОСОБА_4 , передано у власність ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бреднєва О. О. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 10 лютого
2021 року у справі № 754/5841/17).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідно до постанови Житомирського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у справі
№ 274/5623/16-ц 1/2 частка магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » перебуває у спільній сумісній власності її та ОСОБА_4 , тому передача у рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 0603/7357/12 від 13 листопада
2013 року, виданим Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області, ОСОБА_2 порушує її права та охоронювані законом інтереси.
З мотивувальної частини постанови Житомирського апеляційного суду
від 26 серпня 2021 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду
від 28 червня 2023 року, вбачається про те, що 1/2 ідеальна частина нежитлової будівлі - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під літ. А-1, загальною площею 557,5 кв. м,
що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та
ОСОБА_4 як подружжя (справа № 274/5623/16-ц ).
Проте у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/4 частку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та зняття арешту відмовлено з тих підстав, що обраний подружжям спосіб порушує майнові права та інтереси третіх осіб (зокрема ОСОБА_2 ), як стягувачів й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_4 , а тому сторони діють очевидно недобросовісно та зловживають своїми правами.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи та надавши їм оцінку, дійшов обґрунтованого висновку, що пред`явлення даного позову ОСОБА_1 є очевидно недобросовісним й спрямоване на повернення спірного майна у власність боржника з метою уникнення звернення стягнення на це майно, що порушує права стягувача - ОСОБА_2 .
Посилання у касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - адвоката
Бреднєва О. О. про те, що, ухвалюючи судові рішення, суди до спірних правовідносин не застосували статтю 61 Закону України «Про виконавче провадження», позивач, як боржник перед АТ «Альфа-Банк» втратила можливість розрахуватися своєю часткою магазину із банком та у подальшому із новим стягувачем - ОСОБА_3 , є безпідставними.
ОСОБА_1 у цій справі не довела порушення її прав, які підлягають захисту
в обраний нею спосіб, а дії спрямовані на недопущення звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_4 , що є зловживання матеріальними правами.
Крім того, у матеріалах справи відсутні відомості, що інші стягувачі, зокрема,
АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 , виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно чи оскаржували дії органи державної виконавчої служби у передбаченому законом порядку.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що у спірного майна є власник
і обраний позивачем спосіб судового захисту жодним чином не є ефективним.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі
№ 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
У касаційній скарзі зазначалося про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права викладеного у постанові Верховного Суду
від 06 березня 2019 року у справі №317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, посилаючись, що у вказаній справі інший предмет спору.
Колегія суддів не знаходить підстав, які б свідчили про необхідність відступлення від такого висновку, заявником таких підстав не наведено.
У зазначеній постанові Верховного Суду зазначалися загальні принципи зловживанням правом і недобросовісність дій позивача. У кожній конкретній справі наявні різні обставини таких дій.
Доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бреднєва Олександра Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 18 березня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 25 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць