№ 276/1154/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

18 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 276/1154/16-ц

провадження № 61-787св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Поромівська сільська рада Хорошівського району Житомирської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І., у справі позовом ОСОБА_1 до Поромівської сільської ради Хорошівського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Поромівської сільської ради Хорошівського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно, зокрема, земельна ділянка, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1821183601:03:001:0212, розташована на АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельна ділянка, площею 0,3800 га, кадастровий номер 1821183601:03:001:0213, розташована в с. Поромівка Хорошівського району Житомирської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; житловий будинок, площею 79,0 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 .

Відповідно до заповіту від 29 грудня 1994 року ОСОБА_3 за життя заповіла все належне їй майно своїй дочці ОСОБА_4 , яка є матір`ю ОСОБА_1 . За життя її мати ОСОБА_4 вступила у спадщину, але не встигла оформити права власності на зазначене спадкове майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, після її смерті залишилося спадкове майно, зокрема, житловий будинок, площею 106,3 кв. м, розташований на АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, площею 0,3300 га, кадастровий номер 1821183601:03:001:0215, розташована в с. Поромівка Хорошівського району Житомирської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1821183601:03:001:0214, розташована на АДРЕСА_2 , із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

ОСОБА_1 зазначила, що її мати ОСОБА_4 за життя залишила заповіт на її ім`я від 02 червня 1999 року. Однак оформити спадкові права на зазначене вище майно їй, як спадкоємцю, неможливо, оскільки постановою нотаріуса від 05 грудня 2016 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що на зазначене вище спадкове майно відсутні правовстановлюючі документи - не зареєстровано право власності.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на вимоги статей 328 1216-1218 1241 1268 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила суд визнати за нею право власності на:

- земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1821183601:03:001:0212, розташовану на АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- земельну ділянку, площею 0,3800 га, кадастровий номер 1821183601:03:001:0213, розташовану в с. Поромівка Хорошівського району Житомирської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

- житловий будинок, площею 79,0 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок, площею 106,3 кв. м, розташований на АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, площею 0,3300 га, кадастровий номер 1821183601:03:001:0215, розташовану в с. Поромівка Хорошівського району Житомирської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1821183601:03:001:0214, розташовану на АДРЕСА_2 , із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 25 січня 2017 року у складі судді Мельника М. Л. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно:

- житловий будинок на АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок на АДРЕСА_2 ;

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач після смерті матері у встановлений законом строк прийняла спадщину, є спадкоємцем за заповітом, при зверненні до нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, що є підставою для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 25 січня 2017 року скасовано, прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції постановив, що матеріали справи містять відомості про те, що спадкоємцями ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до заповіту від 02 червня 1999 року є дві її дочки: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , по 1/2 ідеальних частин. Однак позивач зазначила в позові, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , а суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи містили відомості про наявність ще одного спадкоємця за заповітом, зокрема ОСОБА_2 .

Також суд першої інстанції не врахував те, що відповідачем у цій справі визначено позивачем лише Поромівську сільську раду Володарсько-Волинського (Хорошівського) району.

Пред`явлення позивачем позовних вимог про визнання права власності на майно за заповітом до неналежного відповідача свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому апеляційний суд зіслався на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18), постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 20 серпня 2019 року у справі № 908/2116/18, від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19), від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20), оскільки судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 не було з`ясовано, чи порушуються її права та інтереси оскаржуваним рішенням.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від Пороміської сільської ради Хорошівського району Житомирської області та ОСОБА_2 не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

У квітні 2022 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року і витребувано із Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області цивільну справу № 276/1154/16-ц.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 15 вересня 1995 року Поромівською сільською радою Володарсько-Волинського району Житомирської області (а. с. 33).

Відповідно до заповіту від 29 грудня 1994 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Поромівської сільської ради народних депутатів Володарсько-Волинського району Житомирської області Євпак М. М., ОСОБА_3 заповіла все своє майно, яке на день смерті буде їй належати, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, в тому числі і житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_3 , своїй дочці ОСОБА_4 (а. с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерт серії НОМЕР_2 , виданим 01 лютого 2000 року виконкомом Перемівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області (а. с. 39).

Відповідно до довідки Поромівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області від 17 листопада 2016 року № 975 ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 3 від 01 лютого 2000 року, фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 14 від 15 вересня 1995 року, в шестимісячний термін шляхом розпорядження майном та особистими речами.

Згідно із заповітом від 02 червня 1999 року, посвідченим секретарем Поромівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області, ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, в тому числі й жилий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 , заповіла одну другу частину своїй дочці ОСОБА_1 , другу частину своїй дочці ОСОБА_6 (а. с. 51).

Відповідно до довідки Поромівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області від 26 вересня 2016 року № 865 на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 3 від 01 лютого 2000 року , яка була зареєстрована і постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 , на день її смерті і протягом шести місяців після її смерті ніхто не був зареєстрований і ніхто не проживав (а. с. 38).

Згідно з довідкою Поромівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області від 26 вересня 2016 року № 867 ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 3 від 01 лютого 2000 року, в лютому місяці 2000 року робила дрібний ремонт спадкового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 53).

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 04 листопада 2016 року № 271 згідно з інвентаризаційною справою № 181 станом на 31 грудня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на нерухоме майно не зареєстровано (а. с. 15).

З довідок Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 04 листопада 2016 року № 273 та від 21 червня 2018 року № 187 вбачається, що відповідно до інвентаризаційної справи № 182 станом на 31 грудня 2012 року за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на нерухоме майно не зареєстровано (а. с. 37, 95).

З відповідей приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Косинського С. О. від 17 жовтня 2018 року № 73/02-14, № 74/02-14, № 75/02-14, № 76-02-14 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведено спадкову справу за № 80/2016. Спадкоємцями в даній спадковій справі в 1/2 ідеальних часток є дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 90-93).

Відповідно до довідки Поромівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області від 03 липня 2018 року № 575 ОСОБА_2 фактично вступила в управління спадковим майном, що залишилося після спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала та була зареєстрована на день смерті за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки в 2002 році вчиняла дрібний ремонт у спадковому будинку - побілку, фарбування (а. с. 98).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом позову в справі, що переглядається в касаційному порядку, є визнання права власності на спадкове майно.

Судом апеляційної інстанції встановлено, не спростовано матеріалами справи та позивачем те, що спадкоємцями ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до заповіту від 02 червня 1999 року є її дві дочки: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , по 1/2 ідеальних частин.

Однак позивач, звертаючись до суду з позовом у цій цивільній справі, зазначила, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , і вказала відповідачем у справі Поромівську сільську раду Володарсько-Волинського (Хорошівського) району.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що виходячи зі змісту та підстав заявлених позовних вимог у цій справі, позивач пред`явила позовні вимоги щодо визнання права власності на спадкове майно до неналежного відповідача, оскільки відповідно до заповіту ОСОБА_4 від 02 червня 1999 року спадкоємцями її майна є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач не позбавлена права на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду з відповідним позовом до належних відповідачів.

Колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18), постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 20 серпня 2019 року у справі № 908/2116/18, від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19), від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20), оскільки висновки у цих справах, і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про припинення речових прав шляхом скасування державної реєстрації

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з клопотанням про припинення речових прав шляхом скасування державної реєстрації, в якому просить припинити речові права на майно, яке згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 жовтня 2021 року № 278541197, № 278540360 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 25 січня 2017 року, так як це рішення суду було скасовано постановою Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року.

Колегія суддів вважає, що це клопотання не підлягає задоволенню, оскільки справа переглядається в касаційному порядку, і ОСОБА_2 не є її стороною.

Разом з цим, ОСОБА_2 не позбавлена права звернутися до суду за захистом своїх порушених прав шляхом звернення до суду з відповідним позовом у встановленому законом порядку.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець