№ 276/683/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 276/683/17

провадження № 61-5684 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Іршанська селищна рада Житомирської області;

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Іршанської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті її чоловіка - ОСОБА_4 , відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 .

Зазначала, що звернувшись до державного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, вона отримала відмову, оскільки вона не прийняла спадщину після померлого в порядку та в строк, встановлені чинним законодавством.

Вважала, що пропустила вказаний строк з поважної причини, оскільки хворіла та за станом здоров`я не мала можливості вчасно звернутись до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав.

Ураховуючи викладене, позивач просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 30 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено додатковий строк терміном два місяці для подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 є позивач, ОСОБА_1 ,. та померла співвідповідач - ОСОБА_3 , після смерті якої спадкова справа не заводилась. Позивач за станом здоров`я не мала можливості вчасно звернутися до нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини, відповідач, Іршанська селищна рада, позов визнає, а тому суд вважав, що строк для прийняття спадщини позивачем пропущений з поважних причин.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 30 липня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Іршанської селищної ради Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняла його мати - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спірна квартира 04 березня 2014 року була подарована нею ОСОБА_2 . Відтак, ухвалене у цій справі судове рішення суду першої інстанції порушує права та обов`язки ОСОБА_2 .

Оскільки відповідачем ОСОБА_1 визначила Іршанську міську раду, а позовних вимог до ОСОБА_2 , як власника спірної квартири не пред`явила, клопотань про залучення ОСОБА_2 до участі у справі, як співвідповідача не заявляла, то за таких обставин відсутні підстави для задоволення позову до Іршанської міської ради у зв`язку з пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Унаслідок смерті ОСОБА_3 припинилася її цивільна правоздатність, а позивачка звернулася до суду з позовом після її смерті, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову суду апеляційної інстанції скасувати посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанова Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 759/3515/19, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 276/683/17 із Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких - територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (відповідні сільські, селищні, міські ради). В матеріалах справи відсутні докази наявності реалізованих спадкових прав ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_5 спадкоємців не встановлено. Тому ОСОБА_6 не є належним відповідачем у цій справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Іршанської селищної ради Житомирської області убачається, що 12 жовтня 2002 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 (а.с. 6).

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 13 липня 2017 року Черняхівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Житомирській області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 175/06, ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_1 . Спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 прийняла його мати - ОСОБА_3 , яка відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 25 жовтня 2006 року є спадкоємцем цілої частки майна ОСОБА_4 , а саме квартири АДРЕСА_1 (а.с. 44-67).

Згідно з копією свідоцтва про смерть від 25 серпня 2016 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 163).

Постановою Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області від 06 грудня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона не прийняла спадщину після померлого в порядку та в строк, встановлені чинним законодавством (а.с. 35).

З копії договору дарування вбачається, що 04 березня 2014 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 157-158).

Зі змісту договору дарування квартири убачається, що спірна квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Володарсько-Волинської нотаріальної контори Житомирської області Скрит Л. Г. 25 жовтня 2006 року за реєстровим №534.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 березня 2014 року убачається, що ОСОБА_2 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності: 4861225 (а.с. 159).

З копії ухвали про відкриття провадження у справі від 03 лютого 2022 року у справі № 276/2181/21 убачається, що суддею Володарського-Волинського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та договору дарування, визнання права власності на 1/2 частку квартири в порядку перерозподілу спадщини та витребування майна (а.с. 134).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняла його мати - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спірна квартира 04 березня 2014 року була подарована нею ОСОБА_2 . Відтак, ухвалене у цій справі судове рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права та обов`язки ОСОБА_2 , який не був залучений відповідачем до участі у справі.

Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

У частині першій статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

У частині третій статті 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок, що «за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».

Судами встановлено, що 12 жовтня 2002 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_1 . Спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 прийняла його мати - ОСОБА_3 , яка відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 25 жовтня 2006 року є спадкоємцем цілої частки майна ОСОБА_4 , а саме квартири АДРЕСА_1 (а.с. 44-67).

На підставі договору дарування від 04 березня 2014 року ОСОБА_3 подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 - своєму синові та рідному брату ОСОБА_4 (а.с. 157-158).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 163).

Отже, за обставин цієї справи, судами встановлено, що ОСОБА_1 , дружина спадкодавця, з часу його смерті у 2006 році із заявою про прийняття спадщини не зверталась, спадщину після померлого у порядку та строк, визначений законом, не прийняла. Обґрунтовуючи доводи позовної заяви про визначення додаткового строку на прийняття спадщину, поважних причин для визначення такого строку судом не навела.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень цивільного процесуального закону.

Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Частиною першою статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказана норма права визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 , особа, яка не брала участь у справі, з березня 2014 року є законним власником спірної квартири на підставі договору дарування від 04 березня 2014 року, складеного його матір`ю - ОСОБА_3 , яка була б належним відповідачем у цій справі, проте у 2016 році померла.

Таким чином, ураховуючи конкретні обставини цієї справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вирішення спору може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Посилання касаційної скарги на те, що належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких - територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, є вірними, проте при вирішенні цього спору Верховний Суд виходить з конкретних обставин цієї справи, а саме: тривале (понад десять років) зволікання позивачки із зверненням з заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка; не зазначення нею поважних причин для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини; набуття з 2014 року ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у справі, права власності на спірну квартиру.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 07 червня 2022 року залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 07 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович