Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 278/2883/18

провадження № 61-7807св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскона-Південь», Державне підприємство «Житомирське лісове господарство», Житомирська обласна державна адміністрація, Товариство з додатковою відповідальністю «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартного устаткування»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Евіна Андрія Костянтиновича на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 січня 2021 року у складі судді Зубчук І. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Галацевич О. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскона-Південь», Державного підприємства «Житомирське лісове господарство», Житомирської обласної державної адміністрації, Товариства з додатковою відповідальністю «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартного устаткування» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася у вересні 2018 року до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскона-Південь» (далі - ТОВ «Аскона-Південь»), Державного підприємства «Житомирське лісове господарство» (далі - ДП «Житомирське лісове господарство»), Житомирської обласної державної адміністрації, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:

- зобов`язати відповідачів усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1827083200:05:000:0846, шляхом відновлення її попереднього стану та знесення самовільно збудованих складових об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер 48898218229 вимощення І, вимощення ІІ, огорожі 1, ворота 3, навісу Н;

- скасувати земельний сервітут шляхом розірвання договору про встановлення земельного сервітуту від 29 листопада 2016 року, укладеного між ДП «Житомирське лісове господарство» та Товариством з додатковою відповідальністю «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартного устаткування» (далі - ТДВ «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартного устаткування»).

Зазначений позов, ОСОБА_1 мотивувала тим, що ТОВ «Аскона-Південь» самочинно звело споруди на спірній земельній ділянці, огородило її, і протиправно використовує земельну ділянку лісового фонду в промислових цілях.

Відповідачі обмежили її публічне право на користування землями лісового фонду, вільне перебування в лісах державної та комунальної власності.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2018 року, зокрема задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Евіна А. К. в частині залучення до участі у справі як співвідповідача ТДВ «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартного устаткування».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Житомирський районний суд Житомирської області рішенням від 28 січня 2021 року відмовив у задоволенні позову.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що під час розгляду справи не встановлено, що у позивача є підстави для звернення із позовом для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки такі відсутні. Окрім того встановлено, що металеві конструкції, які розміщені на земельній ділянці кадастровий номер 1822083200:05:000:0846, є тимчасовими та не є об`єктом нерухомого майна, оскільки навіс не прив`язаний до конкретної земельної ділянки та може бути переміщений у просторі без заподіяння йому шкоди, тобто є рухомим об`єктом.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що ТДВ «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартного устаткування» використовує земельну ділянку у відповідності до умов договору про встановлення земельного сервітуту від 29 листопада 2016 року, яка є вільною для доступу всім громадянам, в тому числі і позивачу, що узгоджується із нормами статті 23 ЛК України, згідно з якою громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та комунальної власності, але в той же час права лісокористувачів можуть бути обмежені на користь інших заінтересованих осіб на підставі, як в даному випадку, договорів сервітуту.

Житомирський апеляційний суд постановою від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Евіна А. К., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишив без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 січня 2021 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що не встановивши порушення прав позивача на користування лісовим фондом та наявності у неї права на звернення до суду із позовом про припинення земельного сервітуту, суд першої інстанції зробив правильний висновок про безпідставність позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Представник ОСОБА_1 - адвокат Евін А. К. подав у травні 2021 року касаційну скаргу на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що вирішуючи цей спір суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що він стосується не лише приватноправових інтересів відповідачів, але й загальних інтересів суспільства, зокрема гарантованих статтею 66 ЛК України права на загальне використання лісових ресурсів.

Також суди дійшли помилкового висновку про те, що огородження, вирубка та забудова земельної ділянки лісового фонду не суперечить правовій природі і меті використання земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки обставинам відсутності погодження на зведення у лісі тимчасових будівель і споруд, необхідних для ведення господарської діяльності із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку.

Об`єкти нерухомого майна (комплексу), складові частини якого (вимощення І, вимощення ІІ, огорожа 1, ворота 3, навіс Н), розташовані на спірній лісовій земельній ділянці зареєстрованій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому є перешкодою для вільного доступу до неї для реалізації права загального природокористування.

Під час вирішення питання щодо порушення прав позивача на лісокористування та наявності у неї права на звернення до суду із позовом про припинення земельного сервітуту не застосовано норми права, що підлягали застосуванню та не враховано правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-377цс15.

Законодавство України не передбачає надання суб`єктам господарювання на умовах сервітуту земельних ділянок лісогосподарського призначення з правом зведення тимчасових будівель і споруд, оскільки воно унеможливлює доступ громадян до лісу, лісокористування та створює перешкоди щодо використання спірної земельної ділянки постійним землекористувачам.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Житомирська обласна державна адміністрація 10 червня 2021 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що позивач не вказала за захистом яких саме прав та законних інтересів вона звернулася до суду, що порушені Житомирською обласною державною адміністрацією, не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, не обґрунтовано та не підтверджено доказами, яким чином відповідачі в цілому чинять перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою.

Суду не надано позивачем належних та допустимих доказів про те, що Житомирська обласна державна адміністрація здійснює перешкоди у користуванні земельною ділянкою та порушує її права і законні інтереси.

ДП «Житомирське лісове господарство» 24 червня 2021 року подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судами норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач не зверталася до постійного лісокористувача про видачу спеціального дозволу на використання лісових ресурсів. Крім того, жодних звернень щодо порушення свого права на вільне перебування на землях, наданих в постійне користування відповідачу від позивача не надходило.

У матеріалах справи містяться акти перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Житомирській області №№ 1006/7/К15/446, 1006/7/К15/445, в яких зазначено про відсутність порушень діяльності підприємств в селі Довжик Житомирського району.

Позивачем не надано допустимих та належних доказів на підтвердження своїх доводів про порушення права відповідачами користування спірною земельною ділянкою.

ТДВ «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартного устаткування» 25 червня 2021 року подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що договором про встановлення земельного сервітуту від 29 листопада 2016 року щодо спірної земельної ділянки права позивача не порушувалися, не заперечувалися і не зачіпалися у будь-який інший спосіб. При цьому наявні ознаки штучності позову про оспорення зазначеного договору. Позивачем не вказується про можливе порушення її прав чи законних інтересів, визначених для товариства сервітутом щодо земельної ділянки 0,1300 га, хоча остання розміщується між земельними ділянками площами 0,3285 га та 0,4535 га (загальна площа 0,7820 га).

Державне підприємство, як володілець земельної ділянки лісового фонду на праві постійного користування, наділений одноособовим достатнім обсягом правомочностей для надання відносно такої землі сервітуту шляхом укладення відповідного договору із товариством як особою, яка в свою чергу має право на встановлення сервітуту або вимагати його встановлення.

Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги безпідставними.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 травня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Житомирського районного суду Житомирської області.

Справа № 278/2883/18 надійшла до Верховного Суду 03 червня 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 25 листопада 2021 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Власником земельної ділянки загальною площею 573,9132 га з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, кадастровий номер 1822083200:05:000:0846, яка знаходиться на території Кам`янської сільської ради Житомирського району Житомирської області, є держава в особі Житомирської обласної державної адміністрації, а користувачем - ДП «Житомирське лісове господарство».

Між ДП «Житомирське лісове господарство» та ТДВ «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартного устаткування» 29 листопада 2016 року укладено договір про встановлення земельного сервітуту, згідно з умовами якого земельний сервітут встановлюється відносно частини земельної ділянки на території Кам`янської сільської ради Житомирського району Житомирської області площею 573,9132 га із цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, кадастровий номер 1822083200:05:000:0846, що перебуває в постійному користуванні ДП «Житомирське лісове господарство», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 58200590 від 26 квітня 2016 року) в інтересах сервітуарія на право проїзду транспортних засобів, в тому числі вантажних, площею 0,7820 га згідно плану меж земельного сервітуту (додаток 1 до Договору, який є невід`ємною частиною цього договору).

Розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації від 26 жовтня 2016 року № 354 «Про надання земельних ділянок, поновлення договорів оренди землі, продаж земельних ділянок, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою та проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітут» погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту ТДВ «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартного устаткування» для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,7820 га за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Житомирське лісове господарство» в межах Кам`янської сільської ради Житомирського району (пункт 14).

Між ТДВ «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартного устаткування» та ТОВ «Аскона-Південь» 20 лютого 2017 року було укладено договір найму (оренди), згідно з пунктом 1.2 якого в найм (оренду) передано комплекс загальною площею 4 322,5 кв. м, який складається із: адмінбудівлі загальною площею 556,4 кв. м, літера «Е»; майстерні з прибудовою загальною площею 2 756,2 кв. м, літера «К»; станції монтажно-лінійної дільниці загальною площею 668,30 кв. м, літера «Л»; виробничої будівлі загальною площею 290,5 кв. м, літера «М»; будівлі ТП загальною площею 51,1 кв. м, літера «Т»; вимощення І; вимощення ІІ; огорожі №№ 1, 2; воріт №№ 3, 4.

З матеріалів перевірок Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Державної екологічної інспекції Поліського округу судами встановлено, що у селі Довжик по вулиці Нескорених, 12 Житомирського району, на земельній ділянці, яка огороджена парканом впритул до будівлі складу ТОВ «Аскона-Південь» розміщено тимчасову збірно-розбірну господарську споруду - навіс з металевих конструкцій. ТДВ «Житомирський ДЕЗНУ» будівельних робіт на земельній ділянці не проводить. Також встановлено належне виконання вимог договору про встановлення земельного сервітуту від 29 листопада 2016 року, укладеного між ДП «Житомирське лісове господарство» та ТДВ «Житомирський ДЕЗНУ». Тимчасові металеві конструкції, які розміщені на земельній ділянці кадастровий номер 1822083200:05:000:0846, не є об`єктом нерухомого майна, оскільки навіс не прив`язаний до конкретної земельної ділянки та може бути переміщений у просторі без заподіяння йому шкоди, тобто є рухомим об`єктом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами другою-четвертою статті 23 ЛК України громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та комунальної власності, якщо інше не передбачено законом. Права власників лісів або лісокористувачів можуть бути обмежені на користь інших заінтересованих осіб на підставі закону, договорів, заповіту або за рішенням суду. Установлення лісового сервітуту не веде до позбавлення власника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовий сервітут, права володіння, користування та розпоряджання нею, а користувача - володіння, користування.

Частиною першою статті 66 ЛК України передбачено, що громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав`яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачами її прав на вільне перебування у лісі, а також обмеження у праві безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав`яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби, тощо, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Частиною другою статті 102 ЗК України на вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, що власником спірної земельної ділянки є держава в особі Житомирської обласної державної адміністрації, а користувачем - ДП «Житомирське лісове господарство».

Між ДП «Житомирське лісове господарство» та ТДВ «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартного устаткування» 29 листопада 2016 року укладено договір про встановлення земельного сервітуту.

З огляду на викладене, не встановивши порушення прав позивача на користування лісовим фондом та наявності у неї права на звернення до суду із позовом про припинення земельного сервітуту, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов також обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог в цій частині.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-377цс15, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Висновки у справі, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Також відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, послався крім того на те, що металеві конструкції, які розміщені на спірній земельній ділянці, є тимчасовими і не є об`єктом нерухомого майна, оскільки навіс не прив`язаний до конкретної земельної ділянки та може бути переміщений у просторі без завдання йому шкоди, тобто є рухомим майном, а сторонами договору про встановлення земельного сервітуту належно виконуються його умови.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна, оскільки встановивши, що відповідачами не порушено прав позивача на вільне перебування у лісі, а також обмеження у праві безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав`яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби, суди не повинні були встановлювати факти віднесення спірного майна до рухомого чи нерухомого, а також встановлювати належне виконання сторонами договору про встановлення земельного сервітуту.

Вказані посилання у оскаржуваних судових рішеннях не призвели до неправильного вирішення справи, тому не тягнуть за собою їх скасування.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, третя, четверта статті 412 цього Кодексу).

Враховуючи викладене, зміст оскаржуваних судових рішень дає підстави для висновку про те, що рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року слід змінити на підставі статті 412 ЦПК України, а саме в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Евіна Андрія Костянтиновича задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук