ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2020 року

Київ

справа №278/809/15а

адміністративне провадження №К/9901/3333/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Львівської митниці ДФС

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року (Судді: Жизневська А.В., Котік Т.С., Малахова Н.М.),

за позовом ОСОБА_2

до Львівської митниці ДФС

про визнання протиправними дій та скасування постанови про порушенням митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Львівська митниця), в якому просив суд визнати незаконними (протиправними) дії Львівської митниці ДФС України щодо винесення відносно нього постанови про порушення митних правил від 27.02.2015 року №0263/20910/15, скасувати вищенаведену постанову про порушення митних правил від 27.02.2015 року № 0263/20910/15. В обґрунтування позову посилався на незаконність притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України, оскільки він митних правил не порушував, та міг користуватися власним автомобілем на території України протягом року відповідно до ст. 380 МК України, а тому постанова підлягає скасуванню.

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 26 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначив, що оскільки автомобіль позивачем ввозився в режимі транзиту, то він мав покинути територію України протягом 10 діб, однак перевищив цей строк. При складанні протоколу ОСОБА_2 не вказував про передачу автомобілю бійцям АТО, документів на підтвердження таких фактів не представив, відмовився від пояснень. Окрім цього навіть при умові передачі автомобілю в зону АТО, ОСОБА_2 знову порушив митні правила, оскільки будь-яка передача товарів в режимі транзиту заборонена. З огляду на викладене представник митниці наполягав на законності оскаржуваної постанови та просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно представлених судам документів ОСОБА_2 є громадянином Республіки Польща (арк. справи 11) та з 18.01.2011 року має тимчасову посвідку на постійне проживання в Житомирській області (арк. справи 12), На праві особистої власності йому належить автомобіль Volkswagen Passat р/н НОМЕР_1 , постійно зареєстрований на території Республіки Польщі (арк. справи 28).

Відповідно до пп. в , п. 50 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України ОСОБА_2 є громадянином-резидентом.

Постановою Львівської митниці Державної фіскальної служби України від 27.02.2015 року № 0263/20910/15 ОСОБА_2 визнано винним за ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн., за порушення строків режиму транзиту транспортного засобу особистого користування Volkswagen Passat р/н НОМЕР_2 , який було ввезено в Україну 03.08.2014 року та станом на 11.02.2015 року не вивезено (арк. справи 6-7).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 380 МК України міг ввезти транспорт особистого користування на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Згідно класифікатора УКТ ЗЕД автомобіль позивача підпадає під код 8703 (автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі). Факт ввезення автомобіля для особистого користування та сплата всіх належних митних платежів представником позивача не доведені. Таким чином позивач дійсно порушив правила ввозу товарів на територію України в режимі транзит. Слушними є й твердження відповідача, що ОСОБА_2 при перетині кордону не зазначав, що має передати автомобіль в зону АТО, більш того, будь-яка передача автомобіля, що перебуває під митним контролем заборонена.

Не погодившись з таким висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції задовольняючи позов, керувався тим, що в ході розгляду справи у суді першої інстанції та в ході апеляційного розгляду справи митним органом жодним доказом не підтверджено, що ОСОБА_2 переміщав через кордон транспортний засіб особистого користування, як товар чи транспортний засіб комерційного призначення, а в ході апеляційного розгляду справи на запит апеляційного суду Львівською митницею ДФС України не надано ніяких підтверджуючих документів ввезення ОСОБА_2 особистого транспортного засобу в режимі «Транзит» - відсутні документи, що підтверджують письмове декларування переміщення транспортного засобу особистого користування чи сплати коштів ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції не погоджується з вищенаведеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, матеріали справи містять контрольний талон та витяг з програмно-інформаційного комплексу «Інспектор-2006», скріплений печаткою загального відділу Львівської митниці ДФС, відповідно до якого 03 серпня 2014 року громадянином ОСОБА_2 ввезено на митну територію України через п/п "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС через зелений коридор в митному режимі "транзит" з метою особистого користування на території України транспортний засіб: Volkswagen Passat р/н НОМЕР_2 (арк. справи 96-98).

Згідно частини першої статті 90 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом статті 93 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту та бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Відповідно до п. 57 ст. 4 Митного кодексу України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Пунктом 60 ст. 4 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Отже системний аналіз пунктів 57, 60 частини першої статті 4 Митного кодексу України свідчить про те, що транспортні засоби особистого користування, якими громадяни користуються для власних потреб, в розумінні митного законодавства є товарами. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі № 466/6388/14-а (К/9901/13348/18).

Вищевикладене спростовує висновки суду апеляційної інстанції про не підтвердження, що ОСОБА_2 переміщав через кордон транспортний засіб особистого користування, як товар.

Статтею 95 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що транспортний засіб ввезений на митну територію України у режимі «транзит» має бути доставлений у орган доходів і зборів призначення у строк, визначений статтею 95 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 470 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з постанови про порушення митних правил, ввезений позивачем 03 серпня 2014 року в Україну транспортний засіб у режимі «транзит» з митної території України станом на 11 лютого 2015 року гр. ОСОБА_2 не вивозився, та у інший митний режим ніж «транзит» поміщений не був. Жодних довідок про неможливість вивезення вищевказаного транспортного засобу не порушуючи строків транзиту станом на 11 лютого 2015 року митниці надано не було.

Отже, не вивезення позивачем транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту є порушенням строків перебування транспортного засобу на митній території України, тому суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії митниці про встановлене порушення, та, як наслідок застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8 500 грн. є обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства.

З врахуванням викладеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте помилився з мотивами відмови, застосувавши до даних правовідносин вимоги ч. 3 ст. 380 МК України вказавши на «можливість ввезення транспорту особистого користування на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів», а повинен був застосувати вимоги статті 381 МК України, яка є спеціальною до даних правовідносин, та регулює, що громадянам дозволяється поміщувати у митний режим транзиту транспортні засоби особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування, проте зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Як вказувалось судом вище, автомобіль, який належить позивачу на праві особистої власності: Volkswagen Passat р/н НОМЕР_1 , постійно зареєстрований на території Республіки Польщі. Отже вимоги ч. 3 ст. 380 МК України не застосовуються до даних правовідносин, тому мотивувальна частина постанови суду першої інстанції підлягає зміні з мотивів викладених судом касаційної інстанції в цій постанові.

При цьому, суд касаційної інстанції приймає висновки суду першої інстанції про неприйняття посилань позивача як на підставу для задоволення позову, на те, що відповідно до довідки від 20.01.2015 року № 38 позивач передав вказаний транспортний засіб бійцям АТО через ВО «Майдан», оскільки як вказано митним органом, ОСОБА_2 при перетині кордону та під час складання протоколу не зазначав, що має передати автомобіль бійцям АТО, та не надав жодних документів на підтвердження цих фактів. Більш того, будь-яка передача автомобіля, що перебуває під митним контролем заборонена, а стаття 192 МК України покладає на громадянина обов`язкове повідомлення митного органу про обставини події (аварії, або дії обставин непереробної сили), місце знаходження товарів і транспортного засобу у випадку, якщо він не зміг прибути до митного органу призначення.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року скасувати.

Змінити мотивувальну частину постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 26 травня 2015 року з підстав вказаних в мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко