Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 279/1345/21

провадження № 61-15640св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «Укрпалетсистем»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року в складі судді Невмержицької О. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Укрпалетсистем»(далі - ПП «Укрпалетсистем») та просив визнати незаконним і скасувати наказ про його звільнення № 78-к від 12 лютого 2021 року, поновити його на посаді оператора заправних станцій АЗС № 63 в ПП «Укрпалетсистем» та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2020 року по день ухвалення рішення в цій справі.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 01 квітня 2016 року його було прийнято на посаду оператора заправних станцій АЗС № 63 в ПП «Укрпалетсистем», а наказом № 362-к від 20 липня 2017 року звільнено за власним бажанням. Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року наказ про його звільнення визнано незаконним та поновлено його на роботі.

На виконання цієї постанови суду відповідач скасував наказ про його звільнення, поновив його на роботі та встановив йому робоче місце на рівнозначній посаді на АЗК № 122, що розташована в місті Черкаси.

У лютому 2021 року він дізнався, що укладений 01 вересня 2020 року між ним та ПП «Укрпалетсистем» трудовий договір розірвано відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП за прогул без поважних причин.

Вважав таке звільнення незаконним, так як внаслідок скасування наказу про звільнення від 20 липня 2017 року, продовжив дію наказ про прийняття його на роботу від 01 квітня 2016 року, відповідно до якого він прийнятий на посаду оператора заправних станцій АЗС № 63, що розташована в місті Києві, а оскільки ця заправна станція станом на день скасування наказу про його звільнення припинила свою роботу, тобто його робоче місце припинило існування, він фізично не міг здійснити прогул.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача у зв`язку з прогулом на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, проведено відповідачем із дотриманням вимог чинного трудового законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Дату звільнення ОСОБА_1 , зазначену в наказі ПП «Укрпалетсистем» № 78-к від 12 лютого 2021 року, змінено з «01.09.2020» на «12.02.2021».

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки останній допустив прогули без поважних причин, однак не врахував, що працівник може бути звільнений з роботи не раніше дня видання наказу про звільнення. Оскільки наказом від 12 лютого 2021 року позивача звільнено з 01 вересня 2020 року, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне змінити дату звільнення ОСОБА_1 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року в справі № 489/1609/17, від 12 листопада 2020 року в справі № 369/9301/18, від 20 січня 2021 року в справі № 201/2668/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 278/1232/18, від 31 травня 2021 року в справі № 753/1721/19, від 13 липня 2021 року в справі № 681/695/19, від 08 вересня 2021 року в справі № 721/910/19, від 22 вересня 2021 року в справі № 490/372/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);

судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи, не врахували, що передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України підстав для звільнення його за прогул не існувало, адже фактично відповідач звільнив його за те, що він не погодився працевлаштуватись чи перевестись на інші посади в ПП «Укрпалетсистем», а тому безпідставно відмовили в задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

14 грудня 2021 року справа № 279/1345/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що з 03 квітня 2016 року ОСОБА_1 працював оператором заправних станцій АЗС № 63 у ПП «Укрпалетсистем». 19 липня 2017 року він подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.

Наказом ПП «Укрпалетсистем» № 362-к від 20 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади оператора заправних станції АЗС № 63 з 20 липня 2017 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року поновлено ОСОБА_1 на посаді оператора заправних станцій у ПП «Укрпалетсистем».

На виконання зазначеної постанови, наказом ПП «Укрпалетсистем» № 418-к від 25 серпня 2020 року скасовано абзац 1 наказу № 362-к від 20 липня 2017 про звільнення з роботи ОСОБА_1 , доручено відділу кадрів запропонувати йому наявні вакансії оператора заправних станцій, оскільки АЗС № 63, на якій він працював, вже не працює.

Наказ про його поновлення був надісланий ОСОБА_1 разом з повідомленням № 3135 від 25 серпня 2020 року, у якому було запропоновано вакантні посади за посадою оператора заправних станцій з проханням прибути до ПП «Укрпалетсистем» для подачі повного пакету документів для поновлення на роботі.

Після отримання повідомлення позивач не прибув до ПП «Укрпалетсистем» і не приступив до виконання своїх обов`язків, що не заперечується сторонами.

Наказом відповідача № 235-СР від 23 грудня 2020 року створено комісію для проведення службового розслідування по факту відсутності ОСОБА_1 на роботі з 01 вересня 2020 року.

10 січня 2021 року ОСОБА_1 надав відповідачу письмове повідомлення про те, що не приступає до роботи у зв`язку з припиненням роботи АСЗ № 63, де він працював.

20 січня 2021 року відповідач направив на адресу позивача лист, у якому зазначив, що встановив йому робоче місце на рівнозначній посаді оператора заправних станцій АЗС № 122 (місто Черкаси, вулиця 30-чя Перемоги, 13/7), у зв`язку з тим, що АЗС № 63 припинила свою роботу, а неодноразові вимоги самостійно обрати собі робоче місце на інших АЗС залишені ним поза увагою.

У період з 10 грудня 2020 року по 12 лютого 2021 року працівниками підприємства складено відповідні акти фіксації та доповідні записки щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі.

12 лютого 2021 року начальником юридичного відділу Рупс В. О., заступником начальника відділу кадрів Литвинчук І. В. та заступником директора з економічної безпеки Гаєвським Ю. В. складено службову записку щодо проведеної роботи з повідомлення ОСОБА_1 про поновлення його на роботі на посаді в підприємстві та обставин неприбуття на роботу останнього.

Наказом ПП «Укрпалетсистем» № 78-к від 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 , оператора заправної станції, 01 вересня 2020 року звільнено за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідач на виконання судового рішення видав наказ про поновлення позивача на роботі, визначив йому робоче місце на рівнозначній посаді на іншій АЗС, оскільки АЗС № 63, на якій він раніше працював, припинила свою діяльність, однак позивач на роботу не з`явився та поважних причин неявки не навів, у зв`язку з чим вважав законним його звільнення з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Проте колегія суддів з таким висновком погодитися не може, з огляду на таке.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Невихід працівника на роботу у зв`язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 08 травня 2019 року в справі № 489/1609/17.

Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У цій справі встановлено, що відповідач у зв`язку з неможливістю поновити позивачу попередні умови праці (визначити робоче місце на посаді оператора АЗС № 63, що була розташована в місті Києві), визначив йому робоче місце на посаді оператора АЗС № 122, що розташована в місті Черкаси, тобто перевів позивача на роботу в іншу місцевість, при цьому згоди на таке переведення ОСОБА_1 не надавав.

Таким чином, оскільки переведення позивача на робоче місце, що розташоване в іншому населеному пункті, відбулося за відсутності його згоди, тобто з порушенням вимог статті 32 КЗпП України, невихід позивача на роботу в даному випадку не може вважатися прогулом без поважних причин, а отже звільнення ОСОБА_1 за пунктом4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося без законної підстави, у зв`язку з чим наявні підстави для поновлення його на роботі.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з подальшими змінами та доповненнями (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період з червня по липень 2017 року (останні два відпрацьовані місяці) становила 48, 05 грн, а кількість робочих годин протягом цього періоду - 360, що підтверджується довідкою ПП «Укрпалетсистем» від 26 грудня 2017 року та постановою Житомирського районного суду від 11 серпня 2020 року в справі № 279/3334/17.

Вимушений прогул ОСОБА_1 тривав з 02 вересня 2020 року по 05 жовтня 2022 року, що складає 4 522 робочі години.

Отже, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка у зв`язку з поновленням позивача на роботі підлягає виплаті на його користь, становить 217 282, 10 грн (48, 05 грн х 4 522 робочі години).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з підстав, наведених вище.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Укрпалетсистем» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеногопрогулузадовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оператора заправних станції Приватного підприємства «Укрпалетсистем» з 02 вересня 2020 року.

Стягнути з Приватного підприємства «Укрпалетсистем» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 217 282, 10 грн без вирахування сум з утримання податків та зборів за період з 02 вересня 2020 року по 05 жовтня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов