ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №279/3208/19

адміністративне провадження №К/9901/33473/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу поліцейського роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гриба Юрія Ігоровича на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі №279/3208/19 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гриба Юрія Ігоровича про визнання протиправною та скасування постанови серії НК №327779 від 15 червня 2019 року про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом поліцейського роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гриба Юрія Ігоровича, в якому просив визнати протиправною та скасувати як незаконну постанову по справі про адміністративне правопорушення від 15 червня 2019 року серії 327779, провадження у справі закрити.

Позов мотивовано тим, що 15 червня 2019 року відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно позивача за частиною другою статті 122, частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнув позивача до відповідальності у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 серпня 2019 року позов задоволено. Скасовано постанову про адміністративне правопорушення від 15 червня 2019 року серії НК №327779 за частиною другою статті 122, частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 винесену поліцейським роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Грибом Ю. І., а справу про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Зазначене рішення ухвалено в порядку спрощеного провадження спрощеного позовного провадження за відсутності позивача та відповідача. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень електронний примірник рішення суду першої інстанції від 09 серпня 2019 року надіслано судом 14 серпня 2019 року, зареєстровано 15 серпня 2019 року й оприлюднено в цьому реєстрі 16 серпня 2019 року.

Супровідний лист суду першої інстанції щодо направлення на адресу учасників справи копій вказаного рішення датовано 19 серпня 2019 року.

18 вересня 2019 року поліцейський роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Гриб Ю. І. оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року визнано неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 09 серпня 2019 року, а апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали, вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог ухвали апелянт подав клопотання з викладенням причин та обставин пропуску строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що Управлінням патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції копію оскаржуваного рішення отримано 23 серпня 2019 року. 30 серпня 2019 року направлено апеляційну скаргу через засоби поштового зв`язку до Сьомого апеляційного адміністративного суду та до суду першої інстанції, однак помилково в адресі Коростенського міськрайонного суду Житомирської області вказано м. Київ, замість м. Коростень, в зв`язку з чим лист з апеляційною скаргою 05 вересня 2019 року повернуто до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції. 18 вересня 2019 року прийнято рішення щодо повторного направлення апеляційної скарги за вірною адресою суду першої інстанції. Враховуючи, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду відбувся з незалежних від апелянта причин, останній має право на його поновлення в силу приписів статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви поліцейського роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гриба Ю. І. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 серпня 2019 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження з мотивів пропуску відповідачем строку апеляційного оскарження і визнання судом неповажними наведених апелянтом підстав для його поновлення.

У касаційній скарзі поліцейський роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Гриб Ю. І., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 31 жовтня 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

При цьому, за приписами частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлені у статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України .

Частиною четвертою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційні скарги на судове рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно зі статтею 271 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених, статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі, яка є справою з приводу рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, поліцейський роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Гриб Ю. І. 18 вересня 2019 року подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 09 серпня 2019 року.

Третій апеляційний адміністративний суд, залишаючи без руху апеляційну скаргу та в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що апелянт пропустив установлений статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк на апеляційне оскарження, а зазначені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Так, стаття 286 Кодексу адміністративного судочинства України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення). При цьому зазначеною статтею не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас підставою для поновлення пропущеного процесуального строку можуть бути лише об`єктивні, тобто такі, що сталася за незалежних від волі особи, обставини, підтверджені належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності доказами.

З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Своєю чергою, безпідставний перегляд судового рішення, що набрало законної сили, матиме наслідком порушення одного з фундаментальних аспектів верховенства права - принципу юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 286 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України в аналогічних справах та на необхідність врахування цих висновків в даній справі, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки в них йдеться про можливість поновлення строків апеляційного оскарження в цій категорії справ. Оскаржувана ухвала апеляційної інстанції мотивована іншим, а саме відсутністю підстав для поновлення строку звернення до суду. Суд апеляційної інстанції не обмежений у повноважені щодо поновлення строку на апеляційне оскарження за наявності відповідних підстав, тобто належної оцінки причин пропуску строку на оскарження.

Оскільки, в матеріалах даної адміністративної справи наявна лише апеляційна скарга відповідача, подана 18 вересня 2019 року через Коростенський районний суд, твердження відповідача про направлення 30 серпня 2019 року апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду не підтверджені належними доказами. Крім того, апеляційним судом встановлено, що згідно із КП «ДСС» Сьомого апеляційного адміністративного суду, апеляційна скарга поліцейського роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гриба Ю.І. у справі №279/3208/19, що подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, станом на 30 жовтня 2019 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходила.

Враховуючи наведене, і навіть якщо обраховувати строк подання апеляційної скарги з моменту отримання скаржником рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 серпня 2019 року, то кінцевою датою оскарження є 02 вересня 2019 року, тоді як апеляційна скарга подана лише 18 вересня 2019 року, визначений процесуальним законом десятиденний строк на апеляційне оскарження пропущений на 16 днів.

Отже, Верховний Суд погоджується з позицією апеляційного суду про відсутність підстав визнавати поважними причини пропуску поліцейським роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Грибом Ю. І. строку на апеляційне оскарження та, відповідно, наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу поліцейського роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гриба Юрія Ігоровича залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко