Постанова

Іменем України

09 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 279/3662/18

провадження № 61-13146св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Усика Г. І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах, а також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ,

відповідачі: військова частина НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, житлова комісія Коростенського гарнізону,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуКвартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2019 року у складі судді Коренюка В. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах, а також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира (далі КЕВ м. Житомира), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, житлова комісія Коростенського гарнізону, про визнання рішення гарнізонної житлової комісії незаконним та скасування рішення про зняття зквартирного обліку.

Позов обгрунтований тим, що із серпня 1989 року до травня 2013 року та з березня 2014 року до березня 2015 року він проходив службу в Збройних Силах України. Під час служби в 1994 році отримав однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , однак залишився на квартирному обліку як особа, що потребує поліпшення житлових умов.

05 жовтня 2009 року позивач здав вказану квартиру до Коростенського КВЖРЕП № 3 та знятий разом з членами сім`ї з реєстраційного обліку у вказаній квартирі. У2009році його дружина ОСОБА_3 отримала від органів місцевого самоврядування квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 50,5 кв. м, яка приватизована на чотирьох осіб (членів сім`ї), по 7,5 кв. м. на кожну особу. У цій квартирі позивач проживає і на цей час. Наказом КСВЗбройних Сил України від 07 березня 2015 року № 170 ОСОБА_1 звільнено звійськової служби, однак позивач залишився на квартирному обліку житлової комісії Коростенського гарнізону в загальному списку на поліпшення житлових умов. Рішенням гарнізонної житлової комісії від 21 червня 2017 року № 48 ОСОБА_1 знято з квартирного обліку з підстав відсутності документів, які підтверджують здачу приватизованої квартири на АДРЕСА_3 .

На думку позивача, таке рішення порушує його права та не відповідає законодавству, яким не передбачено такої підстави для зняття з квартирного обліку, як зазначена гарнізонною житловою комісією.

Зазначає, що житловій комісії не надано документів про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває у його власності. Крім того, житлова комісія Коростенського гарнізону не врахувала, що неповнолітня дочка ОСОБА_2 з 19 січня 2016 року має інвалідність і відповідно до медичного висновку № 1/2017 не може проживати в одній кімнаті з членом сім`ї.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення в/ч НОМЕР_1 та КЕВ м. Житомира, оформлене протоколом житлової комісії Коростенського гарнізону від 21 червня 2017 року № 48, про зняття його та неповнолітньої дочки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зквартирного обліку, а також зобов`язати відповідачів поновити їх на квартирному обліку в житловій комісії Коростенського гарнізону в черзі для поліпшення житлових умов з часу взяття на квартирний облік 15 листопада 1996 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2019 року, яке залишене без змін в частині задоволення позовних вимог постановою Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення засідання гарнізонної житлової комісії Коростенського гарнізону про зняття з квартирного обліку майора запасу ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують здачу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , (пункт 2 резолютивної частини протоколу засідання гарнізонної житлової комісії від 21червня 2017 року № 48). Зобов`язано КЕВ м. Житомира поновити майора запасу ОСОБА_1 на квартирному обліку Коростенського гарнізону в черзі для поліпшення житлових умов з часу взяття на квартирний облік з 15 листопада 1996 року. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що законодавством не передбачена можливість зняття з узагальненого списку військовослужбовців та осіб, звільнених звійськової служби, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання) та зі списку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, у зв`язку з «відсутністю документів, які підтверджують здачу приватної власності». У позивача виникли справедливі сподівання на отримання житла та поліпшення у такий спосіб життєвого рівня його сім`ї. Зняття позивача з квартирного обліку унеможливлює досягнення цієї мети та становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), а також статті 48 Конституції України. Оскаржуване рішення засідання гарнізонної житлової комісії Коростенського гарнізону перешкоджає позивачу в реалізації ним своїх прав на житло. Вирішуючи позов участині вимоги щодо поновлення на квартирному обліку неповнолітньої дочки позивача, ОСОБА_2 , суд першої інстанції відмовив з підстав того, що рішення засідання житлової комісії Коростенського гарнізону від 21 червня 2017 року прийняте стосовно зняття зквартирного обліку лише майора запасу ОСОБА_1 та не стосувалося його неповнолітньої дочки ОСОБА_2 . Також суди дійшли висновку про відмову взадоволенні позову в частині зобов`язання в/ч НОМЕР_1 поновити позивача разом зйого неповнолітньою дочкою на квартирному обліку в житловій комісії Коростенського гарнізону в черзі для поліпшення житлових умов, оскільки в/ч НОМЕР_1 не є уповноваженою особою для здійснення таких повноважень, як це визначено пунктом 8.11.19 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (далі Інструкція 737).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року КЕВ м. Житомира звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14лютого 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2019року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Суди неповно дослідили фактичні обставини справи та не надали оцінки тому, що лише 20 квітня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про скасування права власності сім`ї ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_4 згідно зрішенням органу місцевого самоврядування від 20 травня 2009 року. Здання позивачем та членами його сім`ї вказаної квартири 05 жовтня 2009 року до Коростенського ВЖРЕП № 3 не відповідає статті 24 Житлового кодексу Укранської РСР (далі ЖК УкранськоїРСР) та суперечить положенням Інструкції № 737.

Відповідно до законодавства, яке регламентувало забезпечення житлом військовослужбовців, житлова комісія військової частини (військового комісаріату) не мала повноважень приймати рішення про розподіл кв. АДРЕСА_4 .

Відповідно до статті 35 ЖК Української РСР сім`я ОСОБА_1 самовільно штучно погіршила свої житлові умови з метою отримання додаткового житла та не мала права перебувати на квартирному обліку для покращення житлових умов з 20 квітня 2017року часу реєстрації речових прав. Оскільки позивач не надав довідки про здання житлового приміщення органам Міністерства оборони України, немає підстав для відновлення облікової справи позивача.

КЕВ м. Житомира не наділений повноваженнями утворювати житлову комісію, тому виконати судові рішення в частині поновлення майора запасу ОСОБА_1 на квартирному обліку Коростенського гарнізону в черзі для поліпшення житлових умов зчасу постановлення його на квартирний облік з 15 листопада 1996 року не зможе.

Аргументи інших учасників справи

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними йобгунтованими.

Заявник не надав доказів того, що позивач штучно погрішив свої житлові умови. Приватизована ОСОБА_1 і членами його сім`ї кв. АДРЕСА_4 звільнена ними у 2009 році.

Оскільки рішення про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку приймалося гарнізонною житловою комісією, яка не є юридичною особою, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зобов`язав КЕВ м. Житомира поновити позивача на квартирному обліку.

Відповідач у касаційній скарзі стверджує про незаконність здачі квартири та виділення її війсковослужбовцю ОСОБА_1 , проте не оспорив в судовому порядку такої здачі та її виділення сім`ї ОСОБА_1 .

У заяві від 17 жовтня 2019 року в/ч НОМЕР_1 зазначила, що не заперечує в задоволенні касаційної скарги КЕВ м. Житомира.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження усправі.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до наказу КСВ ЗСУ від 07 березня 2015 року № 170, ОСОБА_4 звільнений із військової служби. На квартирному обліку він перебував уКоростенському гарнізоні в загальній черзі за № 4.

Під час проходження служби в 1994 році позивач отримав від Міністерства оборони України однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі вказане житло приватизоване позивачем та членами його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Рішенням Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 20 травня 2009 року №238 скасовано розпорядження відділу житлової політики від 08 травня 2008 року №928 про приватизацію цієї квартири.

Свідоцтво про право власності на це житлове приміщення анульовано.

01 липня 2009 року позивач і члени його сім`ї зняті з реєстраційного обліку за цією адресою. Вказане житлове приміщення передане сім`єю ОСОБА_6 на баланс КВЖРЕП №3, що підтверджується актом приймання-передачі від 05 жовтня 2009 року.

Долучений до матеріалів справи витяг з протоколу № 1 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 червня 2009року містить інформацію про те, що службова квартира за адресою: АДРЕСА_3 , виділена капітану ОСОБА_7 .

Суди також встановили, що позивач разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 , зареєстрований та проживає у двокімнатній квартирі АДРЕСА_5 . Загальна площа квартири становить 50,5 кв.м, житлова площа 28,2кв.м. У цьому житловому приміщенні також проживає колишня дружина позивача та дочка ОСОБА_5 , зазначене житло приватизоване на чотирьох осіб сім`ї ОСОБА_1 .

На засіданні гарнізонної житлової комісії, яке відбулося 21 червня 2017 року, прийнято рішення про зняття позивача з квартирного обліку у зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують здачу квартири за адресою: АДРЕСА_3 (протокол від 21 червня 2017 року № 48).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованою станом на 07 серпня 2018 року, за ОСОБА_1 немає реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані ірозгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються впорядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційну скаргу у цій справі подано у липні 2019 року, тому вона підлягає розгляду впорядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені врішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які єобов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, зазначена норма визнає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII), який, зокрема, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових ісоціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття знезалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 11 Закону № 2011-XII).

Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у військових комісаріатах іквартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Мінстрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі Порядок №1081).

Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла (пункт 24 Порядку № 1081).

Згідно з пунктом 30 Порядку № 1081 військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 2.18 Інструкції № 737, чинної на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) уразі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення; отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або увідставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що зазначена Інструкція та положення житлового законодавства не містять норм, які б передбачали зняття з квартирного обліку з підстав, вказаних в оскаржуваному рішенні житлової комісії гарнізону.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Правильними є висновки судів, що за відсутніості у матеріалах справи доказів того, що позивач штучно погіршив свої житлові умови, вказаний факт є недоведеним. Приватизована позивачем та членами його сім`ї квартира за адресою: АДРЕСА_3 звільнена сім`єю ОСОБА_1 у2009році. Та обставина, що це житло було передане на баланс КВЖРЕП №3 м.Коростеня, не є підставою для зняття позивача з квартирного обліку, оскільки після виселення з неї сім`ї ОСОБА_6 ця квартира не втратила статусу службового приміщення, перебувала на балансі Міністерства оборони України й була виділена сім`ї військовослужбовця, що підтверджується змістом протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 червня 2009 року.

Доводи касаційної скарги, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира не наділений повноваженнями утворювати житлову комісію, тому виконати судові рішення в частині поновлення майора запасу ОСОБА_1 на квартирному обліку Коростенського гарнізону в черзі для поліпшення житлових умов з часу постановлення його на квартирний облік з 15 листопада 1996 року не зможе, спростовуються таким.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІI Інструкції № 737 облік військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у квартирно-експлуатаційних органах, військових частинах та гарнізонах. Узагальнені списки осіб, що перебувають на обліку, всіх військових частин знаходяться у ГКЕУ ЗС України.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Оскільки рішення про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку приймалось гарнізонною житловою комісією, яка не є юридичною особою, суд першої інстанції, звисновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зобов`язав КЕВм. Житомира поновити позивача на квартирному обліку.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та необхідності переоцінки доказів у справі, австановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Білоконь

Г. І. Усик