Постанова

Іменем України

22 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 279/4966/16-ц

провадження № 61-2699св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2018 року у складі судді Шульги О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М. , Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про виділення в натурі частини будинку та земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що позивач є співвласником 1/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та співвласником земельної ділянки, площею 0,0352 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель. Відповідачу належить 1/8 частки цього будинку та відповідної земельної ділянки. Сторони не досягли згоди щодо володіння та користування будинком і земельною ділянкою, що належать їм на праві спільної часткової власності.

Просив виділити йому в натурі в особисту приватну власність такі приміщення: вітальню, площею 15,3 кв. м, позначену на технічному плані цифрою 2-1, кухню, площею 10,2 кв. м, позначену на технічному плані цифрою 2-2, кладову, площею 0,8 кв. м, позначену на технічному плані цифрою 2-3, сан. Кімнату, площею 2,9 кв. м, позначену на технічному плані цифрою 2-4, та частину кімнати, площею 9,7 кв. м, позначену на технічному плані цифрою 2-5, та відповідну земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити ОСОБА_2 в натурі в особисту приватну власність такі приміщення: кімнату, площею 10,0 кв. м, позначену на технічному плані цифрою 2-5 та жилу кімнату, площею 14,6 кв. м, позначену на технічному плані цифрою 2-6 та відповідну земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, позов задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 в натурі у власність такі приміщення в будинку АДРЕСА_1 : вітальню 2-1, площею 15,3 кв. м, кухню 2-2 (частина), площею 8,5 кв. м, кімнату 2-5 (частина), площею 5,2 кв. м, що становить площу 29 кв. м, вартістю 164 595,00 грн, припинивши після сплати відповідачу компенсації за відхилення від вартості часток право спільної часткової власності ОСОБА_1 на вказане житлове приміщення. Виділено ОСОБА_2 в натурі у власність такі приміщення в будинку АДРЕСА_1 : кухню 2-2 (частина), площею 1,7 кв. м, кладову 2-3, площею 0,8 кв. м, санкімнату 2-4, площею 2,9 кв. м, кімнату 2-5 (частина), площею 14,5 кв. м, кімнату 2-6, площею 14,6 кв. м, що становить 34,5 кв. м, вартістю 113 999,00 грн, припинивши після отримання компенсації за відхилення від вартості належної частки право спільної часткової власності ОСОБА_2 на вказане житлове приміщення.

Для реалізації зазначеного виділу зобов`язано ОСОБА_1 ліквідувати дверні прорізи між приміщеннями № 2-2 та № 2-3, № 2-2 та № 2-5; влаштувати перегородки в приміщенні № 2-5, розділивши його на три приміщення: суміщений санвузол, площею 5,2 кв. м (№ 2-5) та кухню площею 10,3 кв. м (№ 2-5). в якій ОСОБА_2 необхідно влаштувати у зовнішній стіні віконний проріз; влаштувати перегородку в приміщенні № 2-2, розділивши його на два приміщення: кухню-нішу, площею 8,5 кв. м, (№ 2-2) та коридор площею 1,7 кв. м. Приміщення кухні-ніші повинне бути обладнане електроплитою та примусовою вентиляцією, а газове обладнання в ньому повинно бути відсутнє; ліквідувати віконний проріз в приміщенні № 2-5, зі сторони входу в частину житлового будинку, влаштувавши дверний проріз; влаштувати прибудову з ганком перед входом до частини житлового будинку; ліквідувати віконний проріз в приміщенні № 2-5, зі сторони входу в частину житлового будинку, влаштувавши дверний проріз; змінити функціональне призначення приміщення № 2-1 на житлову кімнату; влаштувати суцільний проріз між приміщеннями № 2-1 та № 2-2 шляхом демонтажу віконного блоку та простінку між дверним та віконним прорізами.

Зобов`язано ОСОБА_2 влаштувати зовнішній дверний проріз з ганком перед входом в приміщення № 2-5; ліквідувати перегородку між приміщеннями № 2-3 та № 2-4, а в новоутвореному приміщенні облаштувати суміщений санвузол; влаштувати дверний проріз між приміщеннями № 2-2 та № 2-5.

Виконання вказаних робіт можливо лише після розроблення та затвердження проектної документації відповідно до законодавства.

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожну з частин житлового будинку забезпечити індивідуальними системами електропостачання, газопостачання, водопостачання, каналізації та опалення (в тому числі окремими приладами обліку лічильниками, шляхом влаштування нових або розгалуженням існуючих інженерних мереж). Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 26 598,00 грн компенсації за відхилення від вартості належної їй частки.

У задоволенні вимог про виділення відповідної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що другий варіант поділу належного сторонам житлового помешкання є найбільш доцільним, оскільки наявність на праві власності іншого житла у позивача надає йому можливість проводити роботи щодо перепланування без проживання в спірному житлі, натомість відповідач іншого житла не має, тому їй необхідно мати у користуванні приміщення для забезпечення життєвих потреб. З урахуванням того, що переобладнання та перепланування житлового будинку передбачає втручання в несучі конструкції суди дійшли висновку про покладення на сторін обов`язку отримати дозвільні документи на переобладнання та перепланування житлового приміщення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення, просив їх скасувати та ухвалити у справі нове рішення про виділення у власність ОСОБА_1 як співвласнику 1 згідно з першим варіантом експертизи, виключивши з резолютивної частини рішення суду першої інстанції тезу про необхідність розроблення та затвердження проектної документації згідно з законодавством. Стягнути з відповідача на користь позивача 12 975,00 грн витрат на проведення судової експертизи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права.

Суди не надали оцінки тому факту, що позивач є інвалідом І групи загального захворювання та потребує постійного стороннього догляду, тому йому необхідно виділити в натурі приміщення як співвласнику 1 згідно з варіантом експертизи № 2.

Суди дійшли неправильного висновку, що виконання робіт з поділу кватири у житловому будинку можливо лише після розроблення та затвердження проектної документації відповідно до законодавства, оскільки під час судового розгляду справи вже проводилася судова будівельно-технічна експертиза й експертом вже зазначено, які роботи необхідно провести. Дійшовши висновку про необхідність розроблення та затвердження проектної документації, суд першої інстанції, вийшов за межі позовних вимог та експертного висновку, яким не передбачено жодних погоджень з органами місцевого самоврядування.

Аргументи інших учасників справи

У лютому 2019 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Зазначила, що доводи касаційної скарги безпідставні й необґрунтовані, висновків оскаржуваних судових рішень не спростовують.

У висновку судової будівельно-технічної експертизи від 04 листопада 2017 року заначено, шо визначити детальний перелік, обсяги та вартість робіт, необхідних для виконання робіт з поділу будинку можливо лише після розроблення та затвердження проектної документації відповідено до законодавства, оскільки варіанти поділу (як перший, так і другий) передбачають зміну кількості квартир, загальної площі, геометричих розмірів будівлі, а також втручання в несучі конструктивні елементи та інженерні мережі, та є реконструкцією.

Обидва запропонованих експертом варіанти поділу частини житлового будинку передбачають втручання в несучі конструктивні елементи та інженерні системи загального користування.

Суд першої інстанції правильно вирішив питання розподілу судових витрат за проведення судової експертизи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з договором дарування 1/4 частки жилого будинку від 27 серпня 2002 року співвласниками 1/4 частки житлового будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У договорі дарування зазначено, що житловий будинок в цілому дерев`яний, жилою площею 119,6 кв. м. До будинку належать хліви Б,В,Д,Г, туалет Т, огорожа, хліви в,д, туалет т1.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 06 квітня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками (кожен) 1/8 часток житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , загальною площею 203,4 кв. м.

Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок на АДРЕСА_1 (1/4 частка житлового будинку), виготовленого станом на 17 березня 2016 року Комунальним підприємством «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, загальна площа будинку 203,4 кв. м.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно зі статтею 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Системний аналіз положень статей 183 358 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц, провадження № 61-40289св18.

Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі статтею 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Ці норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового врегулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1443цс16 та від 03 квітня 2013 року у справі №6-12цс13.

Суди встановили, що здійснення поділу спірного майна між сторонами є можливим, однак з незначним відступленням від ідеальних часток.

Експертом у висновку судової будівельно-технічною експертизи № СЕ-4404-1-849.17 від 04 листопада 2017 рокузапропоновано два варіанти поділу частини житлового будинку (квартири № 2) на АДРЕСА_1 , виходячи з фактичних об`ємно-планувальних та конструктивних характеристик, на момент проведення експертизи. Водночас згідно з висновком експертизи визначити технічну можливість та розробити варіанти поділу земельної ділянки на АДРЕСА_1 не надається можливим.

Суди обгрунтовано виходили з того, що справедливим варіантом розподілу спірного житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд є запропонований експертом варіант № 2, оскільки він найбільше відповідає інтересам сторін. Наявність на праві власності іншого житла у позивача надає йому можливість проводити роботи з перепланування без проживання в спірному житлі, натомість відповідач іншого житла не має, тому їй необхідно мати у користуванні приміщення для забезпечення життєвих потреб. Суд апеляційної інстанції зазначив, що за наявності I групи інвалідності позивач більше потребує належних умов проживання та можливості догляду за ним сторонніми особами, що може бути забезпечено за місцем його проживання в іншому, належному йому на праві власності житлі, на час проведення переобладнання.

За другим варіантом позивачу виділено в натурі приміщення як співвласнику 1: вітальню 2-1, площею 15,3 кв.м, кухню 2-2 (частина), площею 8,5 кв.м, кімнату 2-5 (частина), площею 5,2 кв.м, що становить площу 29 кв.м, вартістю 164 595,00 грн, а відповідачу - як співвласнику 2: кухню 2-2 (частина), площею 1,7 кв.м, кладову 2-3, площею 0,8 кв.м, санкімнату 2-4, площею 2,9 кв.м, кімнату 2-5 (частина), площею 14,5 кв.м, кімнату 2-6, площею 14,6 кв.м, що становить 34,5 кв.м, вартістю 113 999,00 грн. Врахувавши, що вартість ідеальної частки позивача в результаті поділу перевищує вартість ідеальної частки відповідача, суди дійшли правильного висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 26 598,00 грн компенсації за відхилення від вартості належної їй частки.

Згідно зі статтею 152 Житлового кодексу Української РСР виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Згідно з висновком судової експертизи суди дійшли висновку, що переобладнання та перепланування житлового будинку за другим варіантом поділу передбачає втручання в несучі конструкції. Зазначений варіант поділу передбачає зміну кількості квартир, загальної та житлової площі, зміну геометричних розмірів будівлі, а також втручання в несучі конструктивні елементи та інженерні мережі та є реконструкцією.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про покладення на позивача та відповідача обов`язку здійснити переобладнання та перепланування житлового будинку відповідно до висновку судової будівельно-технічною експертизи № СЕ-4404-1-849.17 від 04 листопада 2017 року на підставі спеціальних дозвільних документів, які надаються уповноваженими органами державної влади.

Касаційна скарга не містить переконливих аргументів щодо незаконності та несправедливості судових рішень у справі, а її доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями та викладенням цитат Конституції України та ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18 зазначила, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена судами. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги та зводяться до незгоди із судовими рішеннями у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко