№ 27/55(914/4078/21) - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 27/55(914/4078/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

Спільного українсько-німецького підприємства "Тристалко" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - Квіткін Ю.М.,

Приватного підприємства "Рома" - Рабінович М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Рома"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Орищин Г.В., Скрипчук О.С.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 (суддя Чорній Л.З.)

у справі №27/55(914/4078/21)

за позовом Спільного українсько-німецького підприємства "Тристалко" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Приватного підприємства "Рома"

про стягнення 1061962,42 грн заборгованості,

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Рома"

до Спільного українсько-німецького підприємства "Тристалко" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання недійсним договору оренди від 02.01.2018

у межах справи №27/55

за заявою Спільного українсько-німецького підприємства "Тристалко" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

1. У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №27/55 за заявою боржника Спільного українсько-німецького підприємства "Тристалко" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СП "Тристалко") про визнання банкрутом.

2. У грудні 2021 року на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява СП "Тристалко" до Приватного підприємства "Рома" (далі - ПП "Рома") про стягнення заборгованості в сумі 1061962,42 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами існують договірні відносини на підставі договору оренди від 02.01.2018, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду цілісний майновий комплекс та щомісяця сплачує орендодавцю оренду плату. Позивач посилається на те, що на виконання умов договору ним передано, а відповідачем прийнято майно за актом приймання-передачі від 02.01.2018. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати не виконав.

4. У січні 2022 року ПП "Рома" подало зустрічний позов до СП "Тристалко" про визнання недійсним договору оренди від 02.01.2018.

5. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що підпис директора ПП "Рома", який міститься у договорі оренди від 02.01.2018 та акті приймання-передачі від 02.01.2018 не відповідає його дійсному підпису та містить відмінності, що дозволяє дійти висновку, що оспорюваний договір оренди від 02.01.2018 та додатки до нього були підписані невідомою позивачеві особою, без відповідних на те повноважень, шляхом копіювання підпису директора ПП "Рома".

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. 02.01.2018 між СП "Тристалко" (орендодавець) та ПП "Рома" (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) цілісний майновий комплекс - Жовківський цегельний завод, який знаходиться за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17.

7. Згідно з п. 2.1 договору за користування орендованим майном орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 145833,34 грн без ПДВ. Загальна суму цього договору становить 3350000,00 грн.

8. Відповідно до п. 2.2 договору орендна плата проводиться орендарем щомісячно шляхом переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, але не пізніше 5-го числа наступного за місяцем оплати.

9. Згідно з п. 3.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у п. 3.2 цього договору, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

10. Відповідно до п. 3.2 договору майно повинно бути передане орендодавцем і прийняте орендарем за актом приймання-передачі протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання даного договору. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін на скріплюється печатками, і є складовою та невід`ємною частиною даного договору, визначений як додаток №1.

11. На підтвердження фактичного існування майна за адресою: Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, 17 до матеріалів справи позивач додав копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23.12.2019 за №194573656.

12. Позивач за первісним позовом за актом приймання-передачі майна від 02.01.2018 передав відповідачу за первісним позовом в оренду цілісний майновий комплекс, а саме - Жовківський цегельний завод, що знаходиться за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17.

13. У п. 3 вказаного акта зазначено, що технічний стан майна у момент його передачі є задовільний та такий, що відповідає технічним та санітарним вимогам. Ніяких зауважень або вимог від орендаря до орендодавця немає. Акт приймання-передачі від 02.01.2018 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб. Копія акта міститься в матеріалах справи.

14. Господарський суд Львівської області в рішенні від 02.09.2021 у справі №27/55(914/208/21), яке набрало законної сили, встановив факт укладення договору оренди від 02.01.2018 і передачі майна в оренду за актом приймання-передачі майна від 02.01.2018 та часткове виконання зазначеного договору.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

15. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 первісний позов задоволено. Стягнуто з ПП "Рома" на користь СП "Тристалко" заборгованість в сумі 1061962,42 грн з орендної плати. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

16. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 залишено без змін.

17. Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості за договором оренди від 02.01.2018 за період з січня 2018 року до серпня 2018 року у розмірі 1061962,42 грн є обґрунтованими, законними і підтверджуються матеріалами справи.

18. При цьому, розглянувши заяву відповідача за первісним позовом про застосування позовної давності, господарські суди врахували норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ, яким внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стосовно продовження строків, а саме доповнено п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

19. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, господарські суди дійшли висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів наявність обставин, за яких суд може визнати спірний правочин недійсним, адже документальними доказами у справі підтверджується власноручне підписання керівником ПП "Рома" оспорюваних договору та акта.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

20. ПП "Рома" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

21. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень зазначає обставини, передбачені п. 1, п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

22. Так, скаржник вказує на те, що господарськими судами не враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладено в постанові від 07.07.2021 у справі №9901/226/19, стосовно того, що розгляд справи, за наявності клопотань про його відкладення від учасників процесу, позбавив сторони права бути заслуханими, що свідчить про невиконання судом гарантій щодо справедливого і публічного розгляду справи, а також позбавлення сторін на ефективну участь у такому розгляді справи.

23. Також скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування до ст.ст. 257 та 267 ЦК України п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, що був внесений Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" у подібних правовідносинах.

24. Скаржник зауважує, що господарський суд першої інстанції під час розгляду справи порушив норми процесуального права, оскільки безпідставно відхилив клопотання ПП "Рома" про витребування документів у Виконавчого комітету Жовківської міської ради Львівського району Львівської області та Центру надання адміністративних послуг Жовківської міської ради (вказані документи є частиною доказової бази скаржника, які підтверджують його доводи), що в подальшому вплинуло на законність прийнятого рішення у справі. Господарський суд апеляційної інстанції при розгляді справи також безпідставно, на думку скаржника, відмовив ПП "Рома" у задоволенні клопотань про призначення судової технічної експертизи документів.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25. У відзиві на касаційну скаргу СП "Тристалко" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 - без змін.

26. СП "Тристалко" вважає доводи касаційної скарги безпідставними та необґрунтованими, а судові рішення, що оскаржуються, законними, обґрунтованими та такими, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

27. При цьому, у відзиві СП "Тристалко" з посиланням на ч. 1 ст. 124 ГПК України зазначило, що у зв`язку із розглядом касаційної скарги ПП "Рома" СП "Тристалко" очікує понести витрати на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

28. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду первісних позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1061962,42 грн та зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 02.01.2018.

Щодо первісних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати

29. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а вислу норм ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

31. Частина 1 ст. 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

32. Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

33. Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

34. Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

35. Отже, за наслідками укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.

36. Господарські суди встановили, що відповідач за первісним позовом прийняв в оренду цілісний майновий комплекс - Жовківський цегельний завод, який знаходиться за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17.

37. Отже, господарські суди, з урахуванням встановлених обставин справи, дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості за договором оренди від 02.01.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної давності

38. Господарські суди, розглянувши заяву відповідача за первісним позовом про застосування позовної давності у цій справі, врахували норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

39. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник зазначає, що норми вказаного Закону не можуть автоматично застосовуватись у всіх судових справах і потрібно аналізувати в кожному випадку, яким чином карантинні обмеження вплинули на можливість позивача звернутися до суду.

40. Так, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02.04.2020.

41. Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст.ст. 257 258 ЦК України, були продовжені.

42. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування до ст.ст. 256, 257, 258 п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ), викладені у постановах від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 25.08.2021 у справі №914/1560/20, від 08.02.2022 у справі №918/964/20, від 31.05.2021 у справі №926/1812/21, від 07.11.2023 у справі №910/5188/22.

43. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин.

44. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та було відмінено лише з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

45. Отже, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачає, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена ст.ст. 257 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до постанови №211, тобто 12.03.2020. А тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12.03.2020, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування ст. 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності).

46. З огляду на норми ст.ст. 256, 257, 258, п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 27.12.2021, Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів, що позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з січня 2018 року до серпня 2018 року у розмірі 1061962,42 грн не пропущена.

47. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав вважати, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування до ст.ст. 257 267 ЦК України п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, що був внесений Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" у подібних правовідносинах.

48. Отже, розглянувши заяву відповідача за первісним позовом про застосування позовної давності у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Щодо зустрічного позову про визнання недійсним договору

49. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

50. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

51. Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

52. Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

53. Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

54. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

55. Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України достатнім є проставлення підпису повноважної особи сторони договору для його вчинення (укладення), а відтиск печатки сторони договору чи інших додаткових умов для його укладання не вимагається.

56. Звертаючись до господарського суду із зустрічним позовом, ПП "Рома" як на підставу недійсності договору вказувало, що оспорюваний договір оренди від 02.01.2018 та додатки до нього були підписані невідомою позивачеві особою, без відповідних на те повноважень, шляхом копіювання підпису директора ПП "Рома".

57. У цьому зв`язку, господарські суди встановили, що відповідно до висновку експерта №1914-Е від 20.09.2022 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, яка проведена на підставі ухвали суду першої інстанції від 08.06.2022, підписи від імені Демчини Р.І., розташовані у розділі: 8 "Місцезнаходження та реквізити сторін" у графі: "Орендар" перед словом: "Р.І. Демчина" на останньому (третьому) аркуші договору оренди №б/н ви 02.01.2018 та у графі: "Орендар", перед словом: "Р.І. Демчина" на акті приймання передачі від 02.01.2018, виконані самим Демчиною Р.І. Крім того, відповідно до висновку експерта №1915-Е від 03.11.2022 за результатами судової технічної експертизи друкарських форм, яка проведена на підставі ухвали суду першої інстанції від 08.06.2022, відтиски круглої печатки від імені ПП "Рома", розташовані в договорі оренди та акті приймання-передачі від 02.01.2018, складені СП "Тристалко" та ПП "Рома", нанесені не за допомогою круглої печатки ПП "Рома", вільні та експериментальні зразки якої були надані для порівняльного дослідження, а за допомогою іншої рельєфної еластичної (гумової, фотополімерної) друкарської форми.

58. Відповідно до ст.ст. 13 76 77 86 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

59. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій, що позивач за зустрічним позовом не довів наявність обставин, за яких суд може визнати спірний правочин недійсним, адже документальними доказами у справі підтверджується власноручне підписання керівником ПП "Рома" оспорюваних договору та акта, а відмінність відбитку печатки на цих документах від відбитку печатки, вільні зразки якої надано для проведення технічної експертизи, наведеного не спростовують, що вірно встановив місцевий господарський суд під час розгляду справи.

Щодо неврахування господарськими судами висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.07.2021 у справі №9901/226/19

60. Так, у касаційній скарзі скаржник з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/226/19 зазначає, що апеляційний господарський суд безпідставно відмовив у клопотанні ПП "Рома" від 20.09.2023 про відкладення розгляду справи.

61. Верховний Суд зазначає, що апеляційним господарським судом розгляд справи неодноразово відкладався, судові засідання призначалися на 13.07.2023, 17.08.2023 та 21.09.2023. При цьому, на судові засідання представник скаржника жодного разу не з`явився, а подав 03.07.2023 та 20.09.2023 клопотання про відкладення розгляду справи.

62. Відповідно до ч. 11, ч. 12 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

63. Отже, враховуючи строк розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, встановлений ст. 273 ГПК України; не забезпечення тричі скаржником явки свого представника у судові засідання, не визнання господарським судом апеляційної інстанції явки представника скаржника обов`язковою, Верховний Суд вважає, що господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відхиленням клопотання ПП "Рома" про відкладення розгляду справи та ухвалення рішення по суті спору в судовому засіданні 21.09.2023.

64. При цьому, є помилковими посилання скаржника про неврахування господарськими судами висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.07.2021 у справі №9901/226/19 стосовно того, що розгляд справи, за наявності клопотань про його відкладення від учасників процесу, позбавив сторони права бути заслуханими, що свідчить про невиконання судом гарантів щодо справедливого і публічного розгляду справи, а також позбавлення сторін на ефективну участь у такому розгляді справи.

65. Так, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розгляд справи, який здійснюється перший раз, за наявності клопотань про відкладення розгляду справи від учасників процесу позбавив сторони права бути заслуханими, що свідчить про невиконання судом гарантій щодо справедливого і публічного розгляду справи.

66. Отже, обставини у справі, що переглядаються, та у справі №9901/226/19 є різними, оскільки на відміну від справи №9901/226/19 (відмова у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи під час розгляду справи вперше), у справі №23/55(914/4078/21) господарський суд апеляційної інстанції відкладав розгляд справи тричі і скаржник жодного разу не забезпечив явку свого представника у судове засідання.

Щодо непризначення господарськими судами судової технічної експертизи за клопотанням ПП "Рома" та щодо відмови судом першої інстанції у витребуванні доказів за клопотанням ПП "Рома"

67. Відповідно до рішення господарського суду першої інстанції, 14.04.2023 представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) подав клопотання про витребування ряду доказів у Виконавчого комітету Жовківської міської ради Львівського району Львівської області та у Центру надання адміністративних послуг Жовківської міської ради Львівського району.

68. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

69. Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

70. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

71. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

72. Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4).

73. Згідно із ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

74. Суд першої інстанції, залишаючи клопотання ПП "Рома" про витребування доказів без розгляду, виходив з того, що клопотання заявлене з пропуском визначеного процесуальним законом строку, і жодних поважних причин пропуску цього строку заявником зазначено не було.

75. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що клопотання ПП "Рома" щодо витребування доказів, не підлягало задоволенню.

76. Також скаржник вважає, що господарські суди безпідставно не призначили судову технічну експертизу за клопотанням ПП "Рома" для встановлення послідовності підписання та проставлення печатки на договорі оренди від 02.01.2018 та акті приймання-передачі від 02.01.2018.

77. Водночас, Верховний Суд враховує, що відповідно до наявних матеріалів справи, розгляд справи господарським судом першої інстанції здійснювався тривалий час, за клопотанням ПП "Рома" у справі вже призначались судова комплексна почеркознавча та технічна експертизи. Тобто ПП "Рома" мало можливість запропонувати поставити судовим експертам усі питання, які вважало за необхідне.

78. Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України).

79. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

80. Враховуючи, що клопотання про призначення експертизи представником позивача за зустрічним позовом подано на стадії розгляду справи по суті, тобто з пропущенням строку для його заявлення, то відповідно до положень ч. 2 ст. 207 ГПК України, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення клопотання представника відповідача про призначення у справі експертизи без розгляду.

81. Щодо доводів скаржника про непризначення судової технічної експертизи за клопотанням ПП "Рома" безпосередньо апеляційним судом, Верховний Суд зазначає таке.

82. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

83. Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

84. Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 267 ГПК України за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.

85. Разом із тим, призначення судової експертизи на стадії апеляційного провадження можливе, якщо суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у призначенні такої експертизи.

86. Водночас, господарський суд першої інстанції залишив відповідне клопотання представника відповідача про призначення у справі експертизи без розгляду, оскільки клопотання про призначення експертизи представником позивача за зустрічним позовом подано на стадії розгляду справи по суті, тобто з пропущенням строку для його заявлення.

87. Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованість залишення судом першої інстанції без розгляду клопотання ПП "Рома" про призначення судової технічної експертизи, а отже у апеляційного суду були відсутні підстави для призначення такої експертизи з огляду на положення ч. 3 ст. 269 ГПК України.

88. Враховуючи викладене, доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи не знайшли свого підтвердження.

89. Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

90. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

91. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

92. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції, - без змін.

Судові витрати

93. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Рома" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 у справі №27/55(914/4078/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Погребняк