№ 280/1038/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

111

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 280/1038/23

адміністративне провадження № К/990/29482/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №280/1038/23 за позовом ОСОБА_1 до командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року (суддя-доповідач Бойченко Ю.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року (головуючий суддя Дурасова Ю.В., судді - Божко Л.А., Лукманова О.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо невиплати позивачу премії та додаткової винагороди за грудень 2022 року на підставі протоколу НОМЕР_1 №593-22/з від 26 грудня 2022 року;

- визнати протиправними та скасувати окремі положення індивідуального акта, у якому позивач зазначений під №127, з формулюваннями «вживання алкогольних напоїв» та посилання на протокол НОМЕР_1 №593-22/з від 26 грудня 2022 року.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу премію та додаткову винагороду за грудень 2022 року в повному обсязі.

Також в позові позивач просив стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн.

2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі №280/1038/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту (а.с.33-34).

3. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року позовну вимогу щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити позивачу премію та додаткову винагороду за грудень 2022 року залишено без розгляду (а.с.96).

4. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року прийнято до розгляду заяву позивача від 05 квітня 2023 року про зміну позовних вимог (а.с.83-91) та постановлено розгляд справи здійснювати з урахуванням змінених позовних вимог (а.с.97).

5. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року, закрито провадження в адміністративній справі №280/1038/23, відмовлено у стягненні на користь позивача судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 21 000 грн та відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про постановлення окремої ухвали відносно представника позивача (а.с.145-146).

6. Обґрунтовуючи наявність підстав для закриття провадження у цій справі суди попередніх інстанцій зазначили, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22 лютого 2023 року № 90 внесено зміни до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05 січня 2023 року №12 та від 06 січня 2023 року №14 (в частині положень, що оскаржуються), а ОСОБА_1 нараховано та виплачено премію та додаткову винагороду за грудень 2022 року, що у свою чергу свідчить про виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень, і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання дій відповідачів протиправними.

7. Щодо витрат на правничу допомогу, суди попередніх інстанцій указали, що до суду не надано ані договору про надання правової (правничої допомоги), укладеного між позивачем та адвокатом, ані жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 21000 грн, як-то платіжного доручення, квитанції або касового ордеру, тому відсутні підстави щодо стягнення на користь позивача зазначених витрат.

8. Також суди дійшли висновку про те, що заявлення клопотань, у тому числі про витребування доказів і відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, не свідчить про зловживання процесуальними правами, а тому відсутні підстави для постановлення окремої ухвали щодо представника позивача.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

9. Не погоджуючись із такими судовими рішенням ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

10. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваних судових рішень в частині закриття провадження у справі та відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, позивач зазначив, що з метою захисту своїх законних прав заявив дві позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідачів щодо його внесення у наказ на невиплату на підставі протоколу та визнання протиправними відповідних положень цих наказів.

11. Уважає, що подальше виправлення допущеного відповідачами порушення не може свідчити про те, що таких дій не було взагалі або вони не були протиправними.

12. Переконує, що виплата коштів є спробою відповідачів уникнути відповідальності за протиправність своїх дій, які полягають у внесенні позивача ОСОБА_3 у накази на невиплату додаткової винагороди та премії на підставі протоколу про адміністративне правопорушення.

13. Зазначає, що клопотання відповідачів про закриття провадження у справі підписане представником, чиї повноваження належним чином не підтверджені. Указує, що звертався до суду першої інстанції із заявою про залишення відзиву [у якому, у тому числі було викладено клопотання про закриття провадження у справі] без розгляду із зазначених підстав, проте суд першої інстанції не розглянув таку заяву.

14. Звертає увагу на те, що зміна наступними наказами певних правовідносин не може виключати відсутність спору щодо їх протиправності на момент виникнення цих правовідносин. Відповідно, закриття провадження у справі за таких фактичних обставин є, на його думку, створенням перешкод у доступі до правосуддя, що є порушенням положення частини першої статті 5 КАС України та свідчить про порушення норм процесуального права.

15. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначив, що у тексті позовної заяви повідомив суд, що докази, які підтверджують понесені витрати, будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що пов`язано із необхідністю підрахунку розміру інших витрат відмінних від гонорару адвоката, що неможливо провести на момент подання позовної заяви.

16. Указує, що наполягав та наполягає на подальшому розгляді цієї справи, а тому добросовісно покладався на те, що у цій справі судом буде прийняте рішення суду, після чого питання про розподіл судових витрат буде вирішене в установленому законом порядку додатковим рішенням.

17. Зауважує, що неподання до суду доказів про розмір судових витрат обумовлене тим, що позивача ніхто не повідомляв про дату та час судового засідання, у якому буде вирішено питання про закриття провадження у справі.

18. Підсумовуючи викладене зазначає, що наразі відсутні підстави вважати, що повне відновлення його законних прав та інтересів можливе без визнання протиправними дій відповідачів, з приводу яких ним [позивачем] заявлені відповідні позовні вимоги. Переконує, що таким чином відповідачі намагаються уникнути установлення факту протиправності позбавлення військовослужбовців виплат на підставі протоколів про адміністративне правопорушення та тим самим надалі впроваджувати позбавлення виплат на підставі таких протоколів, які за своєю правовою природою є суб`єктивною думкою особи, яка його склала.

19. З огляду на викладене, просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у частині закриття провадження у справі та відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, та направити справу №280/1038/23 на продовження розгляду до суду першої інстанції.

20. Від представника відповідачів надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому відповідачі зазначають про необґрунтованість касаційної скарги та просять оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

21. 28 серпня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2023 року для розгляду справи №280/1038/23 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

23. Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі №280/1038/23.

24. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року призначено справу №280/1038/23 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IV. Позиція Верховного Суду

25. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

26. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зазначає таке.

27. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 уважав порушеними свої права внаслідок позбавлення його премії та додаткової винагороди за грудень 2022 року на підставі протоколу НОМЕР_1 №593-22/з від 26 грудня 2022 року про вчинення ним військового адміністративного правопорушення.

28. У тексті позовної заяви (а.с.1-30) указав, що з огляду на відсутність у нього інформації про документи, на підставі яких його було позбавлено премії та додаткової винагороди за грудень 2022 року, позовні вимоги сформульовані таким чином:

1) Визнати протиправними дії відповідачів щодо невиплати позивачу премії та додаткової винагороди за грудень 2022 року на підставі протоколу НОМЕР_1 №593-22/з від 26 грудня 2022 року;

2) Визнати протиправним та скасувати окремі положення індивідуального акта, у якому позивач зазначений під №127, з формулюванням «вживання алкогольних напоїв» та посиланням на протокол НОМЕР_1 №593-22/з від 26 грудня 2022 року;

3) Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виплатити позивачу премію та додаткову винагороду за грудень 2022 року в повному обсязі;

4) Стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката Сердюка Р.В. у розмірі 21000 грн, пропорційно до встановлених судом неправомірних дій кожного зі співвідповідачів, які призвели до порушення свобод та інтересів позивача.

29. 13 березня 2023 року відповідачі подали до суду відзив на позовну заяву та витребувані судом докази (а.с.42-76). У цьому відзиві відповідачі указали, що у справі №280/1038/23 відсутній предмет спору, оскільки Військова частина НОМЕР_1 ще до того, як отримала позовну заяву, виправила помилкові відомості, зокрема, наказом від 22 лютого 2023 року №90 внесла зміни до наказів №12 від 05 січня 2023 року та №14 від 16 січня 2023 року, що мало наслідком виплату позивачу суми грошового забезпечення за грудень 2022 року у повному обсязі.

30. З огляду на викладене просили закрити провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

31. Позивач, у свою чергу, 15 березня 2023 року подав до суду заяву про залишення відзиву без розгляду (а.с.78-79), оскільки вважав, що відзив поданий від імені відповідачів у цій справі складений та підписаний особою, яка не має належним чином оформлених повноважень на їх представництво.

32. Також, 05 квітня 2023 року позивач направив до суду заяву про часткове залишення позовних вимог без розгляду, повторне витребування доказів від відповідачів та зміну позовних вимог (а.с.83-91).

33. Згідно указаної заяви позивач визнав, що станом на дату оформлення такої заяви, належні йому премія та додаткова винагорода за грудень 2022 року виплачені у повному обсязі, а тому уважав, що таку вимогу слід залишити без розгляду.

34. Водночас, наполягав на подальшому розгляді справи у частині інших позовних вимог, оскільки уважав, що здійснене відповідачами виправлення порушень не дає підстав вважати, що це приведе до повного відновлення законних прав та інтересів позивача, якого окрім фактичної невиплати коштів також протиправно внесено у накази на невиплату премії і невиплати додаткової винагороди на підставі протоколу.

35. Після уточнення позовних вимог ОСОБА_1 , судовому розгляду підлягали такі вимоги:

- наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №12 від 05 січня 2023 року «Про преміювання особового складу частини за особистий внесок у загальні результати служби», у додатку до якого ОСОБА_1 зазначений у рядку № НОМЕР_3 ;

2) Визнати протиправними окремі положення індивідуального акта, а саме:

- наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №14 від 06 січня 2023 року «Про виплату додаткової винагороди», у додатку №5 до якого ОСОБА_1 зазначений у рядку № НОМЕР_4 на підставі протоколу НОМЕР_1 №593-22/з від 26 грудня 2022 року в частині, що стосується позивача;

3) Стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката Сердюка Р.В. у розмірі 21000 грн, пропорційно до встановлених судом неправомірних дій кожного зі співвідповідачів, які призвели до порушення свобод та інтересів позивача.

36. У подальшому, після подання відповідачами відзиву та подання позивачем заяви про часткове залишення позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 було виплачено премію та додаткову винагороду за грудень 2022 року, а тому у цій частині позовні вимоги залишено без розгляду ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року.

37. Однак, оскаржуваної ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року, клопотання представника відповідачів про закриття провадження у справі - задоволено; провадження у справі №280/1038/23 закрито; у стягненні на користь ОСОБА_1 з відповідачів витрат на правову допомогу відмовлено; у задоволенні клопотання відповідачів про постановлення окремої ухвали відносно представника позивача - відмовлено.

38. Так, пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України установлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

39. У тексті постанови від 26 червня 2018 року у справі №800/369/17, на яку слушно посилається позивач у тексті касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

40. Тобто для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.

41. Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

42. Колегія суддів констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України необхідним є установлення факту виправлення суб`єктом владних повноважень порушень, які оскаржуються позивачем в судовому порядку. При цьому, відповідне усунення порушень має бути здійснено суб`єктом владних повноважень самостійно та в обсязі, який дає підстави для висновку про повне відновлення порушених прав позивача, з яким останній погоджується.

43. Водночас, із матеріалів справи установлено, що позивач не повідомляв суд про повне їх відновлення та не указував про те, що рішення суду у цій справі вже не зможе повністю відновити його законних прав та інтересів.

44. Навпаки, позивач заперечував проти закриття провадження у справі з підстав того, що уважав протиправним внесення його у накази про невиплату премії та додаткової винагороди на підставі протоколу, тобто без належно підтвердженого факту притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та/або адміністративної відповідальності.

45. З огляду на викладене Верховний Суд уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

46. Додатково колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам скаржника про підписання відзиву [у якому, у тому числі, викладено клопотання про закриття провадження у справі] особою, чиї повноваження, на його думку, не підтверджені в установленому законом порядку та не розглянув клопотання про залишення такого без розгляду.

47. У тексті апеляційної скарги позивач зазначав про указану обставину, однак суд апеляційної інстанції залишив її поза увагою.

48. Указане дає підстави для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції вимог підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 322 КАС України щодо необхідності зазначення у мотивувальній частині постанови мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

49. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у означеній вище частині позовних вимог, що відповідно до приписів частини першої статті 353 КАС України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у цій частині і направлення справи для продовження розгляду.

50. Також, відмовляючи у задоволенні клопотання про стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідачів витрат на правничу допомогу суди попередніх інстанцій зазначили, що визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу. За таких обставин суди уважали за можливе і необхідне на підставі частини восьмої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов`язок їх відшкодування на іншу сторону.

51. Однак, з огляду на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу теж підлягають скасуванню.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

52. Приписами частини першої статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

53. За указаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги касаційної скарги про скасування ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року та направлення справи до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

V. Висновок щодо розподілу судових витрат

54. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 350 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року скасувати в частині закриття провадження у справі №280/1038/23 та відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, а справу №280/1038/23 у цій частині направити на продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду.

3. В іншій частині ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі №280/1038/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду