ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
справа № 280/11957/21
адміністративне провадження № К/990/10941/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №520/11072/19
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправними та скасування постанов
за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2022 (головуючий суддя Артоуз О.О.)та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 (колегія у складі: головуючого судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 06.12.2021 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив:
1) визнати протиправною та скасувати частково постанову відповідача від 10.11.2021 №2069 про накладення на нього штрафу за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання, а саме:
- пункт 1 щодо накладання штрафу у розмірі 85 000 гривень на нього за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії;
- підпункт 1 пункту 2 в частині щодо зобов`язання його у строк до 10.12.2021 надати до Відділу НКРЕКП у Запорізькій області на паперових носіях форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внесків па регулювання» за І-IV квартали 2020 року;
2) визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 10.11.2021 №2070 про накладення штрафу на ПАТ «Запоріжсталь» за несвоєчасну сплату внесків на регулювання та здійснення заходів державного регулювання, а саме:
- пункт 1 щодо накладання штрафу у розмірі 7 588 грн на ПАТ «Запоріжсталь» за несвоєчасну сплату внесків на регулювання у IV кварталі 2020 року.
- пункт 2 щодо зобов`язання ПАТ «Запоріжсталь» у строк до 31.12.2021 погасити заборгованість по внесках на регулювання в сумі 418,10 тис.грн, у тому числі: заборгованості по внесках на регулювання за видом ліцензованої діяльності з виробництва електричної енергії за І квартал 2020 року в розмірі 123,24 тис.грн; заборгованість по внесках на регулювання за видом ліцензованої діяльності з виробництва електричної енергії за II квартал 2020 року в розмірі 70,41 тис.грн; заборгованість по внесках на регулювання за видом ліцензованої діяльності з виробництва електричної енергії за III квартал 2020 року в розмірі 72,69 тис.грн.; заборгованість по внесках на регулювання за видом ліцензованої діяльності з виробництва електричної енергії за IV квартал 2020 року в розмірі 151,76 тис.грн..
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно та неправомірно прийнято в частині постанову від 10.11.2021 №2069 та постанову від 10.11.2021 №2070, оскільки порушення в певній частині були під час перевірки усунуті позивачем; не мають серйозності і тривалості правопорушення; не мають негативних наслідків для інтересів ринку електричної енергії та його учасників; з 20.10.2020 в перевіряємому періоді та на момент винесення постанов діяльність позивача не підлягала ліцензуванню. Позивач вважав, що відповідачем при визначені штрафу на суму 85000 грн. не враховано принципу пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, тоді як чинним законодавством передбачено застосування менш суворих заходів впливу - застереження або попередження. Також, позивач вказує, що він виробляє електричну енергію та використовує її у власній господарській діяльності для власних виробничих потреб металургійної галузі, має лише витрати по виробництву електричної енергії, при цьому не здійснює діяльності з постачання електричної енергії, не здійснює реалізації виробленої електричної енергії споживачам та не отримує доходів від реалізації електричної енергії. Крім того, позивач зауважив, що відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII та п.5 «Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання», затвердженого постановою НКРЕКП від 06.04.2017 №491, базою нарахування внеску на регулювання є чистий дохід платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором. З огляду на викладене, вважає, що позивач не є платником внеску на регулювання і в діяльності позивача відсутня база нарахування такого внеску, тому нарахування відповідачем штрафу за несвоєчасну сплату внесків на регулювання на суму 7588 грн. та зобов`язання погасити заборгованість по внесках на регулювання на суму 418,10 тис.грн. є неправомірними. При цьому, позивач посилається на те, що методика розрахунку суми внеску на регулювання, яка була використана відповідачем, не відповідає положенням чинного законодавства і така методика розрахунку призводить до зайвого нарахування сум внеску на регулювання. Також, позивач зазначає про надання відповідачу звітів про сплату внеску на регулювання форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) за І-IV квартали 2020 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2022, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023, адміністративний позов задоволено.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розрахунок внеску на регулювання, застосований відповідачем, не враховує наявності у металургійному виробництві: товарів, робіт (послуг) не реалізованих у звітному періоді, по яким не виникає отримання доходу у такому звітному періоді; товарів робіт (послуг), які не використовуються в господарській діяльності позивача, коли виникнення доходу відсутнє взагалі. Також, в розрахунку відповідачем не враховуються особливості амортизаційних нарахувань основних засобів, передбачених бухгалтерським та податковим обліками, а саме наявності витрат - обсягів електричної енергії, використаних у певному звітному періоді для виробництва (капітального та поточного ремонту) основних засобів та інших необоротних активів, які підлягають амортизації протягом строку їх корисного використання (експлуатації) в продовж багатьох звітних періодів у межах норм амортизаційних відрахувань. Зазначені витрати поступово компенсуються доходами впродовж багатьох звітних періодів в межах строків, визначених законодавством.
Відповідно до п.5 Порядку №491 сума внеску на регулювання визначається платником внеску за встановленою формулою Rkv = Dkv* Vkv/100 %, де: Rkv - сума внеску на регулювання; Dkv - сума чистого доходу платника внеску від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал; Vkv - ставка внеску на регулювання, визначена постановою НКРЕКП. Зазначена формула не містить таких термінів (величин), як корисний відпуск електричної енергії, товарна продукція або собівартість продукції, які використовуються відповідачем для розрахунку внеску на регулювання. Розрахунок внеску на регулювання, застосований відповідачем, не за вимогами чинного законодавства та не може бути визнаний правомірним. Постанова від 10.11.2021 №2070 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Позивач здійснював виробництво електричної енергії виключно на власні потреби для її використання у металургійному виробництві та не отримує доходу від реалізації електричної енергії споживачам. Тому, в діяльності позивача відсутня база нарахування внеску на регулювання та не виникає зобов`язань щодо нарахування та сплати такого внеску. Також, позивачем підтверджено надання відповідачу звітів про сплату внеску на регулювання, форма звітності № 20-НКРЕКП (квартальна), за І - IV квартали 2020 року, в яких проставлені нульові показники зазначеного внеску в рядку 1 (постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом). Діяльність позивача у сфері енергетики не призвела до негативних наслідків для інтересів ринку електричної енергії та його учасників. Діяльність позивача у сфері енергетики взагалі не має вплив на операції з постачання електричної енергії споживачам або на будь-які інші операції з передачі, розподілу, купівлі-продажу електричної енергії на відповідному ринку. Чинне законодавство передбачає застосування санкцій у вигляді застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень. Відповідачем не доведено та не надано належних доказів щодо підтвердження порушень встановлених актом перевірки. Постанова від 10.11.2021 №2069 у частині заявлених позивачем вимог не відповідає принципу обґрунтованості, оскільки прийнята без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття вмотивованого рішення є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Відповідач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
6. В обґрунтування своїх вимог, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили, що всі обсяги електричної енергії, які споживаються обладнанням (устаткування), яке не задіяне в технологічних процесах виробництва електричної енергії, або використовуються для провадження іншої не ліцензованої діяльності виробника на території підприємства чи споживаються іншими суб?єктами господарювання на території ліцензіата, мають бути віднесені до корисного відпуску електричної енергії, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій. Нездійснення позивачем діяльності з постачання електричної енергії не виключає факту здійснення діяльності з виробництва електричної енергії та обов?язку сплати внесків на регулювання за здійснення такого виду діяльності.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. 27.03.2023 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.
8. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С. Г., судді: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.
9. Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №280/11957/21.
10. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач - Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00191230), зареєстроване 18.04.2000. Основний вид економічної діяльності (КВЕД 24.10) Виробництво чавуну сталі та феросплавів (а.с.91-101 т.1).
12. Відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані їй Законом України «Про ринок електричної енергії» №2019-VІІІ (далі - Закон №2019-VІІІ) та Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2007 №309 та Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 №1467, повноваження.
13. В період з 01.10.2021 по 29.10.2021 відділом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Запорізькій області проведена планова перевірка дотримання позивачем вимог законодавства та ліцензійних умов з виробництва електричної енергії за період з 09.12.2019 по 31.12.2020, за результатами якої 19.10.2021 складений акт перевірки №549 (а.с.27-77 т.1).
14. Висновками перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1467, зазначених в пунктах №№ 1.5, 1.7, 1.8, 3.4 акту перевірки:
- підпункту 9 пункту 2.2 глави 2 в частині обов`язку ліцензіата надавати до НКРЕКП документи (їх копії), інформацію (дані, відомості, звітність), необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП;
- підпункту 8 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов в частині обов`язку ліцензіата надавати до НКРЕКП документи (їх копії), інформацію (дані, відомості, звітність), необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП;
- підпункту 4 пункту 2.2 глави 2 щодо обов`язку ліцензіата сплачувати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внески на регулювання, що визначаються НКРЕКП;
- підпункту 3 пункту 2.2 глави 2 щодо обов`язку ліцензіата сплачувати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внески на регулювання, що визначаються НКРЕКП;
- пункту 7 Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого НКРЕКП від 06.04.2017 №491, яким, зокрема, встановлено, що внески на регулювання сплачуються щоквартально суб`єктами господарювання до спеціального фонду державного бюджету протягом перших 30 днів поточного кварталу, наступного за звітним;
- підпункту 38 пункту 2.2 глави 2 в частині обов`язку ліцензіата у визначеному НКРЕКП порядку публікувати на своєму веб-сайті інформацію про частку кожного джерела енергії, використаного для виробництва електричної енергії, та про вплив на навколишнє природне середовище, спричинений виробництвом електричної енергії, за попередній рік;
- підпункту 37 пункту 2.2 глави 2 в частині обов`язку ліцензіата у визначеному НКРЕКП порядку публікувати на своєму веб-сайті інформацію про частку кожного джерела енергії, використаного для виробництва електричної енергії, та про вплив на навколишнє природне середовище, спричинений виробництвом електричної енергії, за попередній рік;
- підпункту 2 пункту 2.2 щодо обов`язку ліцензіата повідомляти НКРЕКП про всі зміни даних, які були зазначені в документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, не пізніше одного місяця з дня настання таких змін;
- підпункту 5 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов відповідно до якого, ліцензіат повинен провадити ліцензовану діяльність виключно з використанням засобів провадження господарської діяльності та в межах місць провадження господарської діяльності ліцензіата, які зазначені в документах, що додаються до заяви про отримання ліцензії (з урахуванням змін до них, поданих ліцензіатом до НКРЕКП).
15. Позивачем подано до відділу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Запорізькій області лист від 05.11.2021 №33/2053824 про надання письмових пояснень та обґрунтувань з запереченнями проти висновків, зазначених в п.1.7, 3.4 акту перевірки (а.с.78-80.
16. На підставі акту перевірки відповідачем 10.11.2021 прийнято:
- постанову №2069 про накладення штрафу на позивача у розмірі 85000 грн. за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання, у тому числі зобов`язання позивача у строк до 10 грудня 2021 року надати звітність НКРЕКП (а.с.17-21 т.1);
- постанову №2070 про накладення штрафу на позивача у розмірі 7588 грн. за несвоєчасну сплату внесків на регулювання у IV кварталі 2020 року та здійснення заходів державного регулювання, у тому числі зобов`язання позивача у строк до 31 грудня 2021 року погасити заборгованість по внесках на регулювання в сумі 418,10 тис.грн. (а.с.22-24 т.1).
17. Не погодившись із вищезазначеними постановами, позивач оскаржив їх до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
19. Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 року №1540-VIII (далі по тексту - Закон №1540) визначено, що регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики - діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії та іншої діяльності.
20. Згідно із статтею 3 Закону №1540-VIII регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
21. Згідно з частиною 1 статті 11 Законом №1540-VIII фінансування Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів здійснюється за рахунок надходження до спеціального фонду Державного бюджету України внесків на регулювання, які сплачуються суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 13 цього Закону. Внески на регулювання зараховуються до доходів спеціального фонду Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються за цільовим призначенням на фінансування діяльності Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів.
22. Порядок сплати внесків на регулювання визначено статтею 13 Закону №1540-VIII.
23. Частинами 2 і 3 статті 13 Закону №1540-VIII визначено, що базою нарахування внеску на регулювання є чистий дохід платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за звітний квартал.
Ставка внеску на регулювання визначається Регулятором щорічно шляхом ділення планового обсягу потреб у фінансуванні Регулятора на чистий дохід платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за попередній рік.
Ставка внеску на регулювання підлягає перегляду Регулятором щоквартально з урахуванням обсягу чистого доходу платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за попередній квартал.
Ставка внеску на регулювання не може перевищувати 0,1 відсотка чистого доходу платника внеску на регулювання від діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг за попередній квартал.
Методика (порядок) визначення ставки внеску на регулювання затверджується Регулятором.
24. Пунктом 5 Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.04.2017 №491 (далі по тексту - Порядок №491) визначено, що базою нарахування суми внеску на регулювання є чистий дохід платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал.
25. Водночас Інструкція щодо заповнення форми звітності №6-НКРЕ-ехерговиробництво (квартальна) «Звіт про ліцензовану діяльність суб`єктів господарювання з виробництва електричної та теплової енергії», затверджена Постановою НКРЕ від 04.10.2012 №1257, та Інструкція щодо заповнення форми звітності №4-КРЕКП - виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», затверджена постановою НКРЕКП від 28.02.2019 №282, а також зазначені форми звітності не мають визначення - база нарахування внеску на регулювання. Так само чинне законодавство, яким регулюється правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, діяльність суб`єктів господарювання у сферах енергетики, не має визначення терміну - чистий дохід.
26. Частиною 1 статті 142 Господарського кодексу України встановлено, що прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
27. Відповідно до частини 2 статті 142 Господарського кодексу України склад валового доходу та валових витрат суб`єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об`єкта оподаткування.
28. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:
витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);
доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);
власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства.
29. Отже, платники внеску на регулювання мають розраховувати суму внеску на регулювання, як визначений відсоток від чистого доходу (обсягу коштів), отриманого від провадження ліцензованої господарської діяльності, що регулюється НКРЕКП. Базою нарахування внеску на регулювання від діяльності з виробництва електричної енергії має бути чистий дохід суб`єкта господарювання, отриманий від продажу електричної енергії споживачам. У цих умовах істотною обставиною є одержання суб`єктом господарювання доходу (обсягу коштів), як це визначено чинним законодавством.
30. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що твердження відповідача, згідно яких базою нарахування суми внеску на регулювання має бути товарна продукція від діяльності з виробництва електричної енергії або виробнича собівартість електричної енергії, не закріплені в положеннях чинного законодавства та суперечать вищенаведеним правовим нормам.
31. З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював виробництво електричної енергії виключно на власні потреби для її використання у металургійному виробництві та не отримує доходу від реалізації електричної енергії споживачам. У позивача виникають лише витрати по виробництву електричної енергії.
32. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в діяльності позивача відсутня база нарахування внеску на регулювання та не виникає зобов`язань щодо нарахування та сплати такого внеску. Розрахунок внесків на регулювання, застосованого відповідачем в акті перевірки, суперечить положенням чинного законодавства та не відповідає фактичним результатам господарської діяльності позивача.
33. Відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про корисне використання позивачем усієї виробленої електричної енергії у відповідних звітних періодах. Відтак, саме по собі використання електричної енергії у металургійному виробництві не призводить до отримання позивачем доходу (обсягу коштів), а навпаки відображається у бухгалтерському обліку (за аналогією у податковому обліку), як витрати виробництва. Електрична енергія не може бути реалізована позивачем у чистому вигляді як товарна продукція, тому що вона вже є використаною для виробництва металургійної продукції та для інших цілей. За результатами металургійного виробництва позивач отримує лише доходи (обсяг коштів) від реалізації металургійної продукції.
34. Відповідно до пункту 1 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі по тексту - ПСБО 16) це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
35. Відповідно до пункту 7 ПСБО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
36. Згідно з пунктом 11 ПСБО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт) послуг, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
37. Відповідно до пункту 1 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 (далі по тексту - ПСБО 15) це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.
38. Згідно пункту 5 ПСБО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
39. Згідно з пунктом 1 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246 (далі по тексту - ПСБО 9) це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
40. Відповідно до пункту 4 ПСБО 9 запаси - активи, які:
1) утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;
2) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
3) утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
41. Згідно із пунктом 5 ПСБО 9 запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
42. Пунктом 10 ПСБО 9 встановлено, що первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
43. Відповідно до пункту 1 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №2 (далі по тексту - ПСБО 7) це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
44. Згідно з пунктом 4 ПСБО 7 терміни мають таке значення:
амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації);
основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
45. Пунктом 23 ПСБО 7 передбачено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
46. Згідно з підпунктом 5 пункту 26 ПСБО 7 нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством.
47. Відповідно до підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового Кодексу України мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів в залежності від встановлених цим Кодексом груп складають від 2 до 20 років.
48. Відповідно до підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел: вартість гудвілу; витрати па придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.
Термін «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.
49. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що розрахунок внеску на регулювання, застосований відповідачем, не враховує наявності у металургійному виробництві: товарів, робіт (послуг) не реалізованих у звітному періоді, по яким не виникає отримання доходу у такому звітному періоді; товарів робіт (послуг), які не використовуються в господарській діяльності позивача, коли виникнення доходу відсутнє взагалі. Також, в розрахунку відповідачем не враховуються особливості амортизаційних нарахувань основних засобів, передбачених бухгалтерським та податковим обліками, а саме наявності витрат - обсягів електричної енергії, використаних у певному звітному періоді для виробництва (капітального та поточного ремонту) основних засобів та інших необоротних активів, які підлягають амортизації протягом строку їх корисного використання (експлуатації) в продовж багатьох звітних періодів у межах норм амортизаційних відрахувань. Зазначені витрати поступово компенсуються доходами в продовж багатьох звітних періодів в межах строків, визначених законодавством.
50. Формула суми внеску на регулювання, передбачена пунктом 5 Порядку №491, не містить таких термінів (величин), як корисний відпуск електричної енергії, товарна продукція або собівартість продукції, які використовуються відповідачем для розрахунку внеску на регулювання, а тому розрахунок внеску на регулювання, застосований відповідачем, не відповідає вимогам чинного законодавства та не є правомірним.
51. Крім вказаного, суди вірно звернули увагу, на частину 5 статті 77 Закону №2019-VІІІ, якою встановлено, що при визначенні санкцій за порушення, передбачені цією статтею, регулятор та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, враховують серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини. Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення регулятором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, під час перевірки вважаються пом`якшуючими обставинами.
52. Відповідно до положень пункту 10.2 та пункту 10.3 глав 10 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 при застосуванні санкцій НКРЕКП має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив. У разі повного або часткового усунення ліцензіатом порушень ліцензійних умов, вимог законодавства, виявлених під час перевірки, до моменту прийняття рішення на засіданні НКРЕКП, що обов`язково підтверджується відповідними документами, факт усунення враховується при прийнятті рішення щодо застосування до ліцензіата санкцій та/або заходів регуляторного впливу. При визначенні санкцій за порушення, передбачені законами України «Про ринок електричної енергії» та «Про ринок природного газу», НКРЕКП враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини. Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення НКРЕКП під час перевірки вважаються пом`якшуючими обставинами. За порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП може застосовувати до ліцензіатів не тільки накладення штрафу, а також санкції у вигляді застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень.
53. Тож основним напрямком цього закону є регулювання відносини, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин та мінімізації витрат на постачання електричної енергії.
54. Згідно з пунктом 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 року №1467, в редакції з 20.10.2020, діяльність з виробництва електричної енергії суб`єктів господарювання не підлягає ліцензуванню у випадках, якщо електрична енергія виробляється без мети її продажу на підставі договору та споживається для власних потреб.
55. З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював виробництво електричної енергії виключно на власні потреби для її використання у металургійному виробництві та не отримує доходу від реалізації електричної енергії споживачам. В діяльності позивача відсутня база нарахування внеску на регулювання та не виникає зобов`язань щодо нарахування та сплати такого внеску.
56. Позивачем підтверджено надання відповідачу звітів про сплату внеску на регулювання, форма звітності №20-НКРЕКП (квартальна), за І - IV квартали 2020 року, в яких проставлені нульові показники зазначеного внеску в рядку 1 (постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом).
Діяльність позивача у сфері енергетики взагалі не має впливу на операції з постачання електричної енергії споживачам або на будь-які інші операції з передачі, розподілу, купівлі-продажу електричної енергії на відповідному ринку.
57. За таких обставин чинне законодавство передбачає застосування санкцій у вигляді застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень.
58. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності порушень, визначених актом перевірки, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
59. У зв`язку з вказаним, постанови від 10.11.2021 №2070 та №2069 у частині заявлених позивачем вимог є протиправними та підлягають скасуванню, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій.
60. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
61. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
62. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець