ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року

м. Київ

справа №280/1447/19

адміністративне провадження №К/9901/35441/19

№К/9901/1035/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Господарського суду Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (суддя - Сіпака А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді: Круговий О.О., Шлай А.В.) у справі № 280/1447/19 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області, третя особа - Державна судова адміністрація України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Господарського суду Запорізької області (далі - відповідач ) щодо непроведення нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років у період роботи з 22 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року (включно) (далі також - спірний період) відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2862-ХІІ);

- зобов`язати Господарський суд Запорізької області перерахувати та виплатити позивачу надбавку за вислугу років за період роботи з 22 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року (включно) у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-ХІІ, а саме: з 22 листопада 2004 року по 14 квітня 2005 року включно у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку (з урахуванням посадового окладу, премій всіх видів, індексації доходу, різниці окладу, надбавки за виконання особливо важливої роботи, надбавки за високі досягнення у праці, додаткового посадового окладу до щорічної відпуски, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань), а з 15 квітня по 31 грудня 2005 року (включно) у тому ж розмірі - 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас у розмірі 300,00 грн;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити за спірний період роботи заробітну плату за час відпуски та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказаний період;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за спірний період роботи, індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;

- зобов`язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили рішення у цій справі.

Позовна заява мотивована тим, що на день звільнення позивача з посади судді йому не виплачено заробітну плату в повному обсязі відповідно до вимог Закону № 2862-ХІІ. На думку скаржника, дії відповідача щодо нарахування надбавки за вислугу років не від розміру загальної суми щомісячної заробітної плати, а від розміру посадового окладу у період з 22 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року (включно) є протиправними та такими, що порушують його конституційні права. Позивач наголошує, що у зв`язку з недоплатою надбавки за вислугу років відповідач невірно розрахував позивачу також заробітну плату за час відпустки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за такий період, адже розмір вказаних виплат залежить від середньомісячного заробітку. Водночас, позивач вважає, що має право на нарахування інфляційних втрат на суми недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за спірні періоди, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з виплатою компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідач позов не визнав, зазначав, що заробітна плата позивачу у спірний період нараховувалась та виплачувалась у належному розмірі відповідно до норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Господарський суд Запорізької області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 22 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року (включно) в розмірі визначеному частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-ХІІ з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: з урахуванням окладу, премії всіх видів, індексації доходу, різниці окладу, надбавки за виконання особливо важливої роботи, надбавки за високі досягнення у праці, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас у розмірі 300,00 грн, інших нарахувань. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 22 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року (включно) заробітну плату за час відпустки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказаний період. Також зобов`язано Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за спірний період роботи індексацію, відповідно до Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсацію, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано наявністю у позивача права на виплату надбавки за вислугу років, яка обчислюється від загальної суми щомісячної заробітної плати відповідно до приписів частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ, а не від розміру посадового окладу, як вчинено відповідачем. Суд зазначив, що внаслідок неправильного нарахування та виплати надбавки за вислугу років, відповідачем здійснене неправильне нарахування позивачу у спірний період всіх видів складових заробітної плати, передбачених чинним на той час законодавством.

Не погоджуючись із постановленим рішенням суду, позивач та відповідач оскаржили його до апеляційного суду.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 13 листопада 2019 року апеляційні скарги задовольнив частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 280/1447/19 скасував та ухвалив нову постанову, якою позовні вимоги позивача задовольнив частково. Визнав протиправними дії (бездіяльність) Господарського суду Запорізької області відносно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 22 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року (включно) заробітної плати з урахуванням надбавки за вислугу років, розрахованої відповідно до приписів частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ. Зобов`язав Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням різниці виплаченої суми недоплачену в період з 22 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року (включно) заробітну плату з урахуванням надбавки за вислугу років, розрахованої відповідно до приписів частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ, а саме 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку, включаючи посадовий оклад, премії, індексацію доходу, надбавки за особливий характер роботи, високі показники, додатковий оклад до щорічної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а в період з 15 квітня 2005 року по 31 грудня 2005 року (включно) з урахуванням доплати за кваліфікаційний 4 клас. Зобов`язав Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням різниці виплаченої суми, заробітну плату за час перебування ним у 2005 році у відпустці та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплачену у цей період, з урахуванням донарахованої надбавки за вислугу років. Зобов`язав Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» на суму недоплаченої у період з 22 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2005 році сум заробітної плати під час відпустки та матеріальної допомоги для вирішення побутових питань. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав на неповне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, зокрема, про необхідність визначення розміру відсотку від загальної суми щомісячного заробітку, що підлягає застосуванню при перерахунку надбавки за вислугу років та врахування того, що доплата за кваліфікаційний 4 клас має ураховуватися не за весь спірний період , а з 15 квітня 2005 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги. Позиція інших учасників справи

На рішення судів першої та апеляційної інстанції надійшли касаційні скарги відповідача та третьої особи у яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржники просять скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Обґрунтування скаржників, покладені в основу касаційних скарг, полягають у тому, що нарахування та виплата заробітної плати, у тому числі надбавки за вислугу років у спірний період здійснювались відповідно до норм діючого на той час законодавства лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на відповідний рік. Скаржники зазначили, що надбавка за вислугу років позивачу визначалась з урахуванням положень частини першої статті 123 Закону України «Про судоустрій України» від 07 лютого 2002 року № 3018-III, Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» та «Інструкції зі статистики заробітної плати», яка його доповнює, Законів про Державний бюджет України на відповідні роки, Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці в органах правосуддя у бюджетній сфері на державній службі, листа Міністерства праці та соціальної політики України № 03-3/7891-018-2 від 23 грудня 2003 року, які діяли одночасно у спірний період та врегульовували питання оплати праці, а не виключно Законом № 2862-ХІІ. Скаржники вказували, що у спірний період виконання спеціального Закону № 2862-ХІІ проводилось у взаємозв`язку з нормами загального закону про працю, якими гарантовані державою виплати (у зв`язку з щорічною відпусткою, додатковий оклад до щорічної відпустки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премія) не відносились до складових заробітної плати та не ототожнювались з нею. Крім того, згадані виплати не були визначені у частині перші статті 44 Закону № 2862-XII як складові заробітної плати судді, а тому не підлягають перерахунку. На думку відповідача та третьої особи, судом першої інстанції неправильно розтлумачено Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», оскільки всупереч статті 3 цього Закону позивачем заявлено вимоги про нарахування компенсації щодо оспореної заробітної плати, а не нарахованої.

17 січня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги, в яких відповідач просить залучити до матеріалів справи Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 у справі № 17/81-97, № 1-1/98 (справа про тлумачення терміну «законодавство») вказуючи на те, що з роз`яснень, наданих у цьому рішенні слідує, що відповідач здійснював нарахування і виплату позивачеві надбавки за вислугу років виключно відповідно до вимог чинного на той час законодавства, тобто із дотриманням законодавства, яким було врегульовано спірні правовідносини, відтак права позивача не порушив, а вказані дії не є протиправними діями відповідача.

Позивачем до Суду надані заперечення (відзив) з приводу подання касаційної скарги та доповнень до неї, в яких ОСОБА_1 вказує на порушення скаржником строків подання до суду доповнень до касаційної скарги, без обґрунтування необхідності таких доповнень, що зазначені у частині першій статті 337 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому просить при перегляді їх не враховувати. Позивач просив Суд залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального або процесуального права при їх ухваленні.

Також позивач надав відзив (заперечення) на касаційну скаргу третьої особи, в якому він з аналогічних підстав просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін ухвалені у цій справі рішення.

Рух касаційної скарги

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач та третя особа звернулися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційними скаргами.

Ухвалами Верховного Суду від 21 грудня 2019 року та від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Державної судової адміністрації України та Господарського суду Запорізької області. Відмовлено скаржникам у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 22 вересня 2020 року відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Указом Президента України від 16 листопада 2004 року № 1419/2004 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Господарського суду Запорізької області; на підставі Постанови Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року № 2512-VI позивача обрано на посаду судді Господарського суду Запорізької області безстроково; Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2016 року № 997-VІІІ відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України позивача звільнено з посади судді Господарського суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку; наказом голови Господарського суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року №4к відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивача відраховано зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку.

Судами встановлено, що позивачу заробітну плату за спірний період нараховано виходячи із наступних складових: посадовий оклад в період з 22 листопада 2004 року по 31 грудня 2004 року - 490,00 грн; в період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року - 541,00 грн; вислуга років судді - 20 відсотків від суми посадового окладу з урахуванням доплати за вислугу років, доплати за ранг, премій щомісячних, до свят та квартальних, доплати за вислугу років державної служби; надбавки за інтенсивність суддям, індексації доходу, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально - побутових питань; додаткового окладу, а з 15 квітня 2005 року - доплати за кваліфікаційний 4 клас в розмірі 300,00 грн.

З листа голови Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2019 року № 003707 слідує, що судді ОСОБА_1 щомісячна доплата за вислугу років нараховувалася та виплачувалася у період з 22 листопада 2004 року по 14 квітня 2005 року у розмірі 20 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за надбавку за інтенсивність праці суддям і надбавку за високі показники суддям, а з 15 квітня 2004 року по 31 грудня 2005 року - з урахуванням доплати за кваліфікаційний 4 клас (300,00 грн) та надбавки за інтенсивність праці суддям і надбавки за високі показники суддям. З 22 листопада по 31 грудня 2004 року розмір посадового окладу судді складав: 490,00 грн, з 01 січня по 31 грудня 2005 року - 541,00 грн.

Оскільки нарахування та виплата позивачу надбавки за вислугу років за період з 22 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року (включно) здійснювалась відповідачем не у відповідності до прямих приписів частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставою для звернення позивача до суду першої інстанції слугувала та обставина, що відповідач нараховував та виплачував ОСОБА_1 у період з 22 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року включно надбавку за вислугу років виходячи із суми розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, та при розрахунку надбавки за вислугу років не враховувалися інші виплати та надбавки, що зазначені в розрахункових листах.

Закон № 2862-ХІІ визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.

За приписами частин першої, четвертої статті 44 Закону № 2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів», від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Тож варто зауважити, що лише з 2006 року виплату щомісячної надбавки за вислугу років суддям було обмежено, а саме: у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

З наведеного правового регулювання слідує, що з 01 січня 2006 року (під час дії статті 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік») надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а у спірних періодах з 22 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року (включно) ( під час дії частини четвертої статті 44 в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів»» від 24 лютого 1994 року № 4015-XII), надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Отже, зважаючи, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідачем для обчислення позивачу надбавки за вислугу років застосовувався посадовий оклад з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а не загальна сума щомісячного заробітку, то позивач має право на здійснення перерахунку надбавки за вислугу років у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-XII у чинній редакції Закону № 4015-XII, а саме з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку - окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи.

Водночас колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у спірні періоди заробітну плату за час відпустки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань слідує перерахувати із врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років, оскільки у разі встановлення судом наявності підстав для здійснення перерахунку сум, які входять до складових заробітної плати, перерахунку підлягають також суми, які були обраховані на основі таких складових.

Такі виплати як заробітна плата за час відпустки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань взаємозалежні від заробітної плати судді та входять до складу заробітної плати, з огляду на наступне.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Дана норма ставить у залежність суму заробітної плати за період відпустки від виплат, які нараховуються особі за 12 календарних місяців роботи.

Судом першої інстанції встановлено, що додатковий посадовий оклад та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань були виплачені позивачу при наданні щорічної основної відпустки відповідно до підпункту 2 пункту 21 Постанови про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів № 865 від 03 вересня 2005 року.

Відповідно до підпункту 2 пункту 21 цієї Постанови, в чинній редакції, у разі надання відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону №2862-XII, а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.

Редакція даного пункту не змінювалась до закінчення спірного періоду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані вище виплати заробітної плати за час відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань взаємозалежні від заробітної плати судді.

Вищезазначене, окрім спеціальних норм, слідує також із рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, у якому зазначено, що під заробітною платою, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Вищезазначене спростовує доводи відповідача про те, що заробітна плата за час відпустки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не підлягають перерахунку, оскільки вони не входять до складових заробітної плати суддів та не були визначені у частині першій статті 44 Закону України «Про статус суддів» як складові заробітної плати судді.

Отже, такі обставини свідчать про наявність підстав для перерахунку позивачу заробітної плати за час відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за спірні періоди.

Доводи відповідача про те, що розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді правомірно визначався відповідно до Закону України «Про статус суддів» та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці, а саме: розміри посадових окладів та премій установлювалися Кабінетом Міністрів України, розміри надбавок за кваліфікаційний клас суддів та інших надбавок у різні періоди, визначались Указами Президента та/або постановами Кабінету Міністрів України, Судом не приймаються, оскільки позивач не висловлює незгоду із розміром таких доплат, які визначались різними нормативно-правовими актами, а оскаржує надбавку за вислугу років, яка за Законом № 2862-ХІІ передбачає урахування всіх складових заробітної плати, не враховуючи у якому розмірі вони були визначені.

Відповідач також зауважував, що у спірний період премія не відносилась до обов`язкових виплат, на відміну від надбавки за вислугу років та нараховувалась лише у випадку залишку коштів фонду економії оплати праці в межах кошторисних призначень після нарахування обов`язкових виплат (посадового окладу, надбавки та доплат).

Колегія суддів зазначає, що є помилковим посилання відповідача в обґрунтування своїх доводів на положення інших нормативно-правових актів, що регулюють питання оплати праці у бюджетній сфері, оскільки гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим ( частина третя статті 11 Закону № 2862-ХІІ).

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону № 2862-ХІІ, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Зважаючи на визначені у частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами слід зазначити, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років у спірний період, підлягають застосуванню положення Закону № 2862-ХІІ, який має вищу юридичну силу, над підзаконними нормативними актами.

Верховний Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що на момент звернення позивача до суду першої інстанції йому не були нараховані (виплачені) суми надбавки за вислугу років до заробітної плати за спірні періоди, а тому передчасні та відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на підставі Закону № 2050-ІІІ з огляду на наступне.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 Суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Водночас, зі змісту статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-ІІІ) випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Така сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-ІІІ).

Згадані вище статті 2, 3 Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Колегія суддів звертає увагу, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати на суму недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за спірний період роботи компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Колегія суддів вказує, що аналогічний висновок щодо застосування норм права у спірних правовідносинах міститься в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 816/301/16, у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 280/2528/19, який враховується судом відповідно до частин п`ятої статті 242 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення судових рішень, і їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, у касаційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що оскільки висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням виправлених порушень допущених судом першої інстанції, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції відсутні, то касаційну скаргу Державної судової адміністрації України та Господарського суду Запорізької області слід залишити без задоволення.

На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильність застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Господарського суду Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 280/1447/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк