Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 280/1740/18

провадження № 61-11353св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 2 200, 00 грн щомісячно з моменту звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 16 грудня 2011 року, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився синОСОБА_3 . На даний час сімейні відносини між ними припинилися, вони проживають окремо. Зазначала, що між сторонами не досягнуто згоди з приводу виконання відповідачем свого обов`язку щодо утримання дитини.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1 500, 00 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитинувідповідного віку, на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 13 листопада 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач позов визнав частково, у нього на утриманні не перебувають інші особи.

Відповідно до довідки № 12190/02 від 17 жовтня 2018 року, виданої Головою комісії з припинення діяльності Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_5, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Коростишівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1 452, 00 грн.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 був взятий на облік як фізична особа-підприємець, вид діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами з 16 жовтня 2018 року. Відповідач до звернення ОСОБА_1 до суду з позовом був зареєстрований як фізична особа-підприємець та знявся з обліку після отримання ним позовної заяви 28 січня 2019 року, що свідчить про його намагання приховати реальний дохід.

Відповідачу належить на праві власності 35/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведені обставини суд з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, її потреб для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500, 00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 березня 2019 року змінено, зменшено розмір аліментів з 1 500, 00 грн до 1 050, 00 грн щомісячно.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у Коростишівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності з 10 жовтня 2016 року по 01 листопада 2019 року у розмірі 1 452, 00 грн, є інвалідом 2 групи довічно.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець припинив свою діяльність 28 січня 2019 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач отримує доходи від розпорядження належним йому нерухомим майном та спроможний сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

Твердження суду першої інстанції щодо того, що відповідач знявся з обліку як фізична особа-підприємець після отримання позовної заяви, що свідчить про його намагання приховати реальний дохід та ухилитися від сплати аліментів, ґрунтується на припущеннях.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважав за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір стягнутих аліментів на утримання сина із 1 500, 00 грн до 1 050, 00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, зменшити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і спосіб їх стягнення, а саме стягувати аліменти не в твердій грошовій сумі, а в розмірі ј всіх видів його доходів.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що суд апеляційної інстанції не виконав вимоги статті 182 СК України, відповідно до якої суд під час визначення розміру аліментів враховує стан здоров`я платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Під час розгляду справи він посилався на скрутне матеріальне становище, спричинене інвалідністю 2 групи. Сума його сукупного доходу складає 1 452, 00 грн, відтак він позбавлений можливості сплачувати аліменти у розмірі 1 050, 00 грн. Проте суд зазначене не врахував та визначив розмір аліментів, який перевищує Ѕ частину його пенсії.

Визначення судом розміру аліментів у твердій грошовій сумі порушує вимоги статті 183 СК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

02 липня 2019 року справа № 280/1740/18 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 16 грудня 2011 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 .

Сторони не заперечують, що син проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Згідно з статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

08 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання», яким частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Відповідно до Закону України № 2475-VIII від 03 липня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилання захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28 серпня 2018 року, частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, відповідно до якого виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2019 року становить 2 027, 00 грн.

При вирішенні питання про розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , апеляційний суд належно перевірив обставини, обумовлені статтею 182 СК України, взяв до уваги як стан здоров`я і матеріальне становище дитини, так і стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини та положень статті 182 СК України щодо мінімального розміру аліментів на дитину обґрунтовано визначив розмір аліментів на неповнолітнього ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 050, 00 грн щомісячно, починаючи з дня подання до суду позовної і до досягнення дитиною повноліття.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідають вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук