ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 280/2150/23
адміністративне провадження № К/990/29867/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 280/2150/23
за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року, ухвалене головуючим суддею Конишевою О.В.
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Чепурнова Д.В., суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі - відповідач), де просив:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову, винесену Романенком Анатолієм Юрійовичем, начальником відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 20.03.2023 № 308987 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач указує, що не є автомобільним перевізником, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області на ділянці автодороги М 14 «Одеса - Мелітополь-Новоазовськ 126 км», було здійснено 26.01.2023 перевірку транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіпу KRONE А2, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать позивачу, за результатами якої складено акт № 320405.
4. Постановою відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області № 308987 від 20.03.2023 за результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлено, що ОСОБА_1 26.01.22023 о 11 год 10 хв на а/д М 14 «Одеса - Мелітополь-Новоазовськ 126 км» допущено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-III) перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів визначених статті 48 Закону № 2344-III, а саме: відсутність у водія під час здійснення вантажного перевезення, протокол перевірки та адаптації тахографу, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статі 60 Закону № 2344-III, на підставі чого відповідачем застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн.
5. Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
6. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.05.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.08.2023, позовну заяву задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.03.2023 №308987 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не є автомобільним перевізником, оскільки він не зареєстрований фізичною особою-підприємцем, не є власником юридичної особи, тобто не є суб`єктом господарювання, а отже не може бути автомобільним перевізником в розумінні Закону № 2344-III.
7.1. У цьому аспекті судами зауважено, що згідно із статтею 33 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
7.2. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, відповідно до положень Господарського кодексу України, адміністративно-господарський штраф може застосовуватися виключно до суб`єкта господарювання.
7.3. Таким чином, за висновком судів, застосування відповідним органом державної влади адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до статті 60 Закону № 2344-III можливе лише до суб`єкта господарювання, а саме до фізичної особи-підприємця або юридичної особи.
7.4. Судом апеляційної інстанції додатково зауважено, що законодавець не пов`язує настання відповідної адміністративно-господарської відповідальності із фактом перебування транспортного засобу у власності відповідної фізичної чи юридичної особи.
7.5. Оскільки ОСОБА_1 не зареєстрований підприємцем, що саме відповідачем не заперечено, а тому судами констатовано, що він не є суб`єктом господарювання та до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, у тому числі, передбачені статтею 60 Закону № 2344-III.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
8. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Укртрансбезпека звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.05.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі № 280/2150/23 скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
9. Ця касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
9.1. Так, касатор зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 1, 60 Закону № 2344-ІІІ та статті 241 Господарського кодексу України.
9.2. Скаржник указує, що відповідно до статті 48 Закону № 2344-111, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
9.3. Зокрема, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
9.4. Відповідач переконує, що у відповідності до приписів вимог чинного законодавства, у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і виданою тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, проте, за твердженнями скаржника, вказані документи не були пред`явлені посадовим особам під час перевірки транспортного засобу.
9.5. Отже, на переконання скаржника, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовуєтеся транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).
10. Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ведмедовська Ганна Олексіївна, надійшов відзив на вищевказану касаційну скаргу, у якому сторона позивача просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
10.1. У цьому відзиві зазначено, що відповідач, приймаючи рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності мав, по-перше, встановити суб`єктний склад правопорушення, в тому числі шляхом витребування у позивача підтверджуючих документів щодо його перебування на обліку в податковій службі як суб`єкта-господарювання та/або самостійно отримати такі документи; по-друге, встановити вину; по-третє, встановити причинний зв`язок між перевезенням ОСОБА_2 (водієм) вантажу та власником транспорту - ОСОБА_1 .
10.2. Однак, як зауважує сторона позивача, оскаржувану постанову відповідачем було вирішено прийняти лише на підставі отриманих уповноваженими особами відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївської області від ОСОБА_2 (водія), а це ТТН, посвідчення водія та реєстраційних документів на транспорт.
10.3. Підкреслює, що відповідно до абзацу 5 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1371) сервісний центр МВС за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
10.4. Крім того, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 № 3565-VI було внесено зміни до статті 126 КУпАП після чого несення відповідальності за непред`явлення документів про право користування автомобілем, із цієї статті було виключено.
10.5. Отже, як наголошує сторона відповідача, на час виникнення спірних правовідносин чинне законодавство не передбачало обов`язкового отримання тимчасового реєстраційного талону та відповідальності за ненадання документів щодо користування автомобілем.
10.6. У підсумку сторона позивача вказує, що враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фізичні особи, вони правомірно скористалися наданим їм правом на приймання-передачу прав користування транспортним засобом DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп KRONE А2, реєстраційний номер НОМЕР_2 за усною домовленістю на певний період без будь-якої плати за це.
11. Від відповідача до Суду надійшли заперечення на відзив на касаційну скаргу, доводи якого в цілому є аналогічними аргументам касаційної скарги Укртрансбезпеки.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2023 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20.12.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до частини першої статті 345 КАС України.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
16. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
17. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
18. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо фізичної особи, яка, як встановлено судами попередніх інстанцій, не є автомобільним перевізником вантажу в розумінні статті 33 цього Закону, та відповідно не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
19. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 2344-III).
20. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
21. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
22. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
23. Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
24. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
25. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
26. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
27. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).
28. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
29. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
30. Частиною першою статті 47 Закону № 2344-III визначено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
31. Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
32. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
33. Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
34. Так, Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція №385)
34.1. За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
35. У постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд вже зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.
36. Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
37. При цьому, у статті 1 Закону № 2344-III наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
37.1. послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;
37.2. товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
38. Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (статті 33 Закону № 2344-III).
39. Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
40. Згідно із підпунктами 3.1-3.5 пункту 3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363) договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).
41. Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.
42. Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.
43. За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
44. Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
45. Верховний Суд, аналізуючи наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
46. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
47. У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
48. Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.
49. Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
50. При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
51. У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.
52. Із обсягу встановлених судами обставин цієї справи слідує, що посадовими особами Укртрансбезпеки було здійснено 26.01.2023 перевірку транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіпу KRONE А2, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № 320405.
53. Постановою відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області № 308987 від 20.03.2023 за результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлено, що ОСОБА_1 26.01.22023 о 11 год 10 хв на а/д М 14 «Одеса - Мелітополь-Новоазовськ 126 км» допущено порушення статті 34 Закону № 2344-III перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів визначених статті 48 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статі 60 Закону № 2344-III, на підставі чого відповідачем застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф.
54. Водночас суди попередніх інстанцій, проаналізувавши положення Закону № 2344-III, а також Інструкції № 385, зазначили, що відповідальності за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники - суб`єкти господарювання, а не інші особи (власники транспортних засобів, тощо).
55. У цій справі сторонами не заперечується, що транспортний засіб, який у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований на позивача, однак, за доводами останнього, ТЗ за усною домовленістю на певний період був переданий ОСОБА_2 (водій), який використовував автомобіль для власних потреб.
56. За доводами касаційної скарги обов`язковим у цьому випадку документом відповідно до положень Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, є тимчасовий реєстраційний талон, що підтверджував б факт передачі позивачем належного йому ТЗ щодо якого контролюючим органом здійснювалася перевірка іншій особі.
57. У аспекті вказаних доводів колегія суддів зазначає, що у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 560/514/22 та від 07.12.2023 у справі № 600/1407/22-а викладено висновок про те, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.
58. Разом із тим, як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 не зареєстрований підприємцем, що саме відповідачем і не заперечено.
59. Так, у позовній заяві позивач наголошував на тому, що довідкою ГУ ДПС у Запорізькій області від 07.03.2023, яку він надіслав відповідачу у відповідь на отримане ним лист-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, підтверджується факт відсутності реєстрації останнього суб`єктом підприємницької діяльності.
60. Крім того, позивач акцентував увагу і на тому, що в акті перевірки № 320405 автомобільним перевізником уповноваженими особами Укртрансбезпеки на підставі ТТН визначено ФОП ОСОБА_3 , тоді як позивач є ОСОБА_1 . Вказане, зокрема підтверджується матеріалами справи.
61. З наведеного слідує, що автомобільного перевізника під час розгляду справи органом контролю було встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.
62. При цьому, посадова особа контролюючого органу, застосовуючи до позивача адміністративно-господарській штраф за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не встановила правовий статус власника транспортного засобу ОСОБА_1 , водія ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 у цих правовідносинах.
63. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано та без врахування всіх обставин у справі.
64. Підсумовуючи наведе, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
65. Доводи та аргументи скаржника не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду скаржника із наданою правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
66. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
67. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
68. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
69. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
70. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 280/2150/23 без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов М.В. Білак