ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа №280/2659/19
адміністративне провадження № №К/9901/9568/20, К/9901/9651/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мартинюк Н.М.,
розглянув у попередньому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 280/2659/19
за позовом ОСОБА_1
до прокуратури Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Генеральна прокуратура України
про стягнення середнього заробітку
за касаційними скаргами:
1) прокуратури Запорізької області
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Білак С. В., суддів Олефіренко Н. А., Шальєвої В. А.,
2) представника Офісу Генерального прокурора
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, ухвалене в складі судді Бойченко Ю. П.,
та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Білак С. В., суддів Олефіренко Н. А., Шальєвої В. А.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 03 червня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до прокуратури Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахування заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:
1.1. стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2017 року по 21 травня 2018 року у розмірі 578705,36 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів;
1.2. стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року в справі № 808/892/17 за період з 22 травня 2018 року по день розгляду позовної заяви;
1.3. стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
2. На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що за результатами розгляду справи № 808/892/17 судами встановлено факт його незаконного звільнення з органів прокуратури, проте питання стягнення з прокуратури Запорізької області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишається не вирішеним з огляду на скасування постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі №808/892/17 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 в цій частині. Підставою для скасування рішень в цій частині та прийняття Верховним Судом постанови про відмови в задоволенні цієї частини вимог стало те, що ці вимоги були звернуті до неналежного відповідача - Генеральної прокуратури України, а не прокуратури Запорізької області.
3. Позивач також у позові вказував, що згідно з довідкою прокуратури Запорізької області його середньоденна заробітна плата на посаді заступника прокурора Запорізької області, з урахуванням коефіцієнта підвищення (починаючи з 06 вересня 2017 року), складала 2538,76 грн. Враховуючи кількість днів вимушеного прогулу, позивач зазначав про необхідність стягнення з відповідача 578 705,36 грн загального розміру середнього заробітку за цей період.
4. Крім того, однією з підстав позову стало те, що на дату звернення до суду, судове рішення від 21 травня 2018 року в справі № 808/892/17 залишається не виконаним, у зв`язку із чим, на думку позивача, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
5. Позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати на понесену правничу допомогу.
6. Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні позов не визнав. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час. Отже, з урахуванням отриманої позивачем допомоги по безробіттю у період з 31 березня 2017 року по 31 березня 2018 року в сумі 81553,16 грн, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 497 152,20 грн. У свою чергу, за виключенням податку з доходів фізичних осіб та військового збору, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має складати 400 237,52 грн.
7. Також відповідач не погоджувався з вимогою позивача щодо виплати йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, оскільки, за доводами відповідача, у прокуратури Запорізької області відсутні повноваження щодо призначення (поновлення) позивача на посаді заступника прокурора Запорізької області. Поряд з цим представник відповідача повідомив, що на адресу прокуратури жодних інформацій, листів, доручень тощо Генеральної прокуратури України щодо питання поновлення ОСОБА_1 з моменту набрання рішенням №808/892/17 законної сили не надходило. Отже, представник відповідача вважає, що у спірних правовідносинах прокуратура Запорізької області не є роботодавцем та, відповідно, затримка виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді відбулась не з вини прокуратури Запорізької області.
8. Ухвалами суду першої інстанції від 02 серпня 2019 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог, а також залучено Генеральну прокуратуру України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
9. Наказом Генерального прокурора України від 11 грудня 2014 року № 1662к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника прокурора Запорізької області.
10. Наказом Генерального прокурора України від 01 березня 2017 року №45 к позивача звільнено з посади заступника прокурора Запорізької області та з органів прокуратури з 10 березня 2017 року у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
11. Наказом Генерального прокурора України від 07 березня 2017 року № 47 к дату звільнення позивача змінено на 06 березня 2017 року.
12. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року в справі № 808/892/17, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
12.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 01 березня 2017 року №45к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Запорізької області з 01 березня 2017 року у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та наказ Генерального прокурора України від 07 березня 2017 року № 47к про зміну наказу Генерального прокурора України від 01 березня 2017 року №45к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Запорізької області з 01 березня 2017 року у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
12.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області.
12.3. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
12.4. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області з 07 березня 2017 року та в частині стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць - 48 236,44 грн.
13. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2019 року касаційні скарги прокуратури Запорізької області та Генеральної прокуратури України задоволено частково.
13.1. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано і в цій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог.
14. У постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що Генеральна прокуратура України не є належним відповідачем за позовною вимогою про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07 березня 2017 року по 21травня 2018 року, оскільки позивач обіймав посаду заступника керівника прокуратури Запорізької області, на яку його було поновлено судом з 07 березня 2017 року, і саме прокуратура Запорізької області надала довідку про суму нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за січень-лютий 2017 року.
15. Судами попередніх інстанцій також установлено, що позивач звертався до Генеральної прокуратури із запитом про надання інформації щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року про його поновлення на посаді заступника прокурора Запорізької області в добровільному порядку.
16. 16 серпня 2019 року до Генеральної прокуратури України надійшла постанова від 09 серпня 2019 року ВП №59758928 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 808/892/17 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області, при цьому у постанові допущено описку в частині анкетних даних стягувача, що ускладнює її виконання.
17. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20 серпня 2019 року по ВП №59758928 внесено зміни (доповнення) до постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 серпня 2019 року, шляхом зазначення вірного ім`я по батькові стягувача.
18. Наказом Генерального прокурора від 11 вересня 2019 року № 143к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Запорізької області та в органах прокуратури з 07 березня 2017 року, про що листом Генеральної прокуратури України від 11 вересня 2019 року №11/1/1-1872вих-19 повідомлено Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
19. Відповідно до довідки прокуратури Запорізької області від 22 травня 2019 року №18-154вих-19, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 1 099,03 грн. за 1 календарний день.
20. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" встановлений посадовий оклад прокурора регіональної прокуратури з 06 вересня 2017 підвищено до 8 500,00 грн, отже, коефіцієнт підвищення склав 2,31 (8 500,00 / 3 675,00 - посадовий оклад прокурора регіональної прокуратури до 06 вересня 2017 року).
21. З 06 вересня 2017 року середньоденна заробітна плата становила 2 538,76 грн (1 099,03*2,31).
22. Період вимушеного прогулу позивача складає 296 робочих днів та обраховується, починаючи з першого дня після звільнення, з урахуванням наказу Генерального прокурора України від 07 березня 2017 року №47к про зміну наказу Генерального прокурора України від 01 березня 2017 року №45к в частині дати звільнення ОСОБА_1 - з 10 березня 2017 року по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто 21 травня 2018 року.
23. Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу до 06 вересня 2017 року складає 120 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2017 року по 05 вересня 2017 року становить 131 883,60 грн (120 днів*1099,03 грн).
24. За період з 06 вересня 2017 року по день винесення рішення (21 травня 2018 року) кількість днів вимушеного прогулу складає 176 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 578 705,36 грн (131883,60 +446821,76).
25. У період з 31 березня 2017 року по 31 березня 2018 року позивач перебував на обліку у Південному районному центрі зайнятості м. Запоріжжя та отримав допомогу по безробіттю у сумі 81 553,16 грн, що підтверджується Довідкою від 04 вересня 2019 року № 4179/1.
26. За період з 22 травня 2018 року по 10 жовтня 2019 (включно) період затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді складає 328 робочих днів, а саме: травень 2018 - 7 днів, червень 2018 - 20 днів, липень 2018 - 22 дні, серпень 2018 - 22 дні, вересень 2018 - 20 днів, жовтень 2018 - 22 дні, листопад 2018 - 22 дні, грудень 2018 - 20 днів, січень 2019 - 21 день, лютий 2019 - 20 днів, березень 2019 - 20 днів, квітень 2019 - 21 день, травень 2019 - 22 дні, червень 2019 - 18 днів, липень 2019 - 23 дні, серпень 2019 - 21 день, вересень 2019 - 7 дні.
27. Враховуючи середньоденну заробітну плату позивача, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення складає 832 713,28 грн (328 дні * 2538,76 грн).
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
28. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
28.1. Стягнуто з прокуратури Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29 а, код ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2017 року по 21 травня 2018 року в розмірі 497 152 (чотириста дев`яносто сім тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 20 копійок.
28.2. Стягнуто з прокуратури Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29 а, код ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року в справі № 808/892/17 за період з 22 травня 2018 року по 10 вересня 2019 року в сумі 832 713 (вісімсот тридцять дві тисячі сімсот тринадцять) гривень 28 копійок.
28.3. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
28.4. Рішення суду в частині стягнення з прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 76 162 (сімдесят шість тисяч сто шістдесят дві) гривні 80 копійок підлягає негайному виконанню.
28.5. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривен 00 копійок.
29. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав допомогу по безробіттю у сумі 81 553,16 грн, яка підлягає виключенню із загальної суми розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
30. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 у справі №808/892/17 за період з 22 травня 2018 року по день розгляду позовної заяви, то суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавець передбачив обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
31. Посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 07 лютого 2019 року, якою зупинено виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року суд першої інстанції визнав безпідставним, оскільки рішення підлягало виконанню негайно, ще після його винесення судом першої інстанції.
32. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення в сумі 832 713,28 грн.
33. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року в адміністративній справі № 280/2659/19 скасовано, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
33.1. Стягнуто з прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2017 року по 21 травня 2018 року в розмірі 578 705,36 грн;
33.2. Стягнуто з прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі № 808/892/17 за період з 22 травня 2018 року по 10 вересня 2019 року у сумі 832 713,28 грн.
33.3. Постанова суду в частині стягнення з прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
33.4. Стягнуто з прокуратури Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн.
34. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та нормами чинного законодавства не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
35. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 березня 2018 року в справі №818/149/17.
36. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
37. Посилання відповідача та третьої особи на те, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року в справі №808/892/17 не виконувалося через його оскарження в судах вищої інстанції, а також існування обставин, які ускладнювали його виконання, зокрема, неподання позивачем заяви про поновлення на посаді, наявності описки в анкетних даних позивача, зазначених у виконавчому листі, на думку суду апеляційної інстанції, не є поважними причинами, які унеможливлювали виконання вищевказаного рішення.
38. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що посилання відповідача на те, що прокуратура Запорізької області не є роботодавцем ОСОБА_1 та, отже, затримка виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді відбулась не з її вини, є безпідставними, оскільки відповідно до статей 1, 7 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, до складу якої входить, серед іншого, Генеральна прокуратура України та регіональні прокуратури, а отже несвоєчасне поновлення позивача на посаді Генеральною прокуратурою України, за умови отримання ним заробітної плати у прокуратурі Запорізької області, не може бути підставою для відмови у виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
IV. Касаційне оскарження
39. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 03 квітня 2020 року.
40. 02 квітня 2020 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу представника Офісу Генерального прокурора як правонаступника третьої особи на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
41. На обґрунтування вимог касаційної скарги представник Офісу Генерального прокурора зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року за заявою Генеральної прокуратури України було зупинено виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року, отже, у відповідача у тій справі не було підстав для його виконання.
42. Крім того, за доводами представника Офісу Генерального прокурора, позивач не міг бути поновлений на роботі внаслідок відсутності його заяви про поновлення на роботі та видання відповідного наказу, як це визначено статтями 21 24 КЗпП України. До того ж на цю посаду було призначено вже іншу особу. Враховуючи відсутність волевиявлення позивача на продовження роботи, на думку представника Офісу Генерального прокурора, існує необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 24 січня 2019 року в справі 760/9521/15-ц.
43. Представник Офісу Генерального прокурора також зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково визначено кількість робочих днів у 2019 року, як наслідок судами здійснено помилковий розрахунок (має бути 327 дня, а не 328).
44. У зв`язку із зазначеним представник Офісу Генерального прокурора просить скасувати оскаржувані ним судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду в справі № 808/892/17, в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.
45. Касаційна скарга містить клопотання про розгляд справи за участі представника Офісу Генерального прокурора.
46. У касаційній скарзі, поданій відповідачем, підставами для касаційного оскарження визначено те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 30 січня 2018 року в справі № 910/4518/16) та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду (постанова від 10 жовтня 2019 року в справі № 522/13736/15) і той факт, що відповідач не є безпосереднім роботодавцем позивача.
47. Посилаючись на правові позицій Верховного Суду, викладені в постановах від 06 серпня 2019 року в справі № 0640/4691/18, від 12 грудня 2018 року в справі № 805/5003/15-а, від 11 липня 2018 року в справі № 813/6551/15 та від 14 березня 2018 року в справі № 805/5097/15-а, відповідач зазначає, що кошти, отримані позивачем як допомога по безробіттю, мають бути вирахувані із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
48. Касаційна скарга відповідача також містить доводи щодо того, що суд апеляційної інстанції мав у резолютивній частині постанови визначити суми без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
49. Крім того, відповідач також наголошує на тому, що у квітні 2019 року було 20 днів, а не 21, як визначив суд апеляційної інстанції. Так само як представник Офісу Генерального прокурора, представник відповідача зазначає про відсутність підстав для виконання рішення в справі № 808/892/17, оскільки ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року було зупинено виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року.
50. У зв`язку з наведеним відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
51. Касаційна скарга відповідача містить клопотання про розгляд справи за участі представника прокуратури Запорізької області.
52. Ухвалами Верховного Суду від 04 червня 2020 року (з урахуванням ухвали від 05 червня 2020 року) відкрито касаційні провадження та витребувано справу.
53. Підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача визначена необхідність перевірки твердження відповідача про застосування судом апеляційної інстанції статей 235 236 Кодексу законів про працю України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року в справі № 0640/4691/18, від 12 грудня 2018 року в справі № 805/5003/15-а, від 11 липня 2018 року в справі № 813/6551/15, від 14 березня 2018 року в справі № 805/5097/15-а.
54. Підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника Офісу Генерального прокурора є твердження про необхідність необхідність відступлення від правового висновку, у якому зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню відповідно до статті 235 та з урахуванням вимог статті 236 КЗпП України, викладеного в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року, ухваленого у справі № 760/9521/15-ц та застосованого судом апеляційної інстанції у цій справі
55. 17 липня 2020 року справа № 280/2659/19 надійшла до Верховного Суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
56. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
57. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
58. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
59. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
60. Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
61. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
62. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
63. В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
64. Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинною на час прийняття оскарженого рішення, далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
65. Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України (у редакції, чинною на час прийняття оскарженого рішення), невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом
66. За статтею статті 370 КАС України (у редакції, чинною на час прийняття оскарженого рішення) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
67. Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
68. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
69. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).
70. З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, дню звільнення працівника з роботи.
71. Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
VІ. Позиція Верховного Суду
72. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
73. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
74. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційних скарг, суд касаційної інстанції виходить з такого.
75. Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи вирішено дві групи питань: 1) щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2017 року по 21 травня 2018 року, а також 2) щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року в справі № 808/892/17 за період з 22 травня 2018 року по день розгляду позовної заяви.
76. Щодо позовної вимоги про середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2017 року по 21 травня 2018 року, то, як установлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи № 808/892/17, в якій вирішувалося питання про поновлення позивача на роботі, ця вимога вирішена не була, оскільки вона була спрямована до неналежного відповідача. Внаслідок цього Верховний Суд в постанові 24 квітня 2019 року в справі № 808/892/17 зауважив, що скаржник не позбавлений права на звернення з відповідною позовною вимогою до належного відповідача - прокуратури Запорізької області, що і стало однією з підстав позову в цій справі.
77. При вирішенні цієї позовної вимоги суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та нормами чинного законодавства не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
78. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 березня 2018 року в справі №818/149/17, від 23 червня 2020 року в справі № 802/1184/16-а, від 03 липня 2020 року №П/811/835/16 та ін., що відповідає також правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (у справі № 6-511цс16) та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 826/808/16.
79. Таким чином, правильним є розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2017 року по 21 травня 2018 року, який здійснив суд апеляційної інстанції та стягнув з відповідача всю суму в розмірі 578705,36 грн, без врахування того, що протягом певного періоду позивач отримував допомогу по безробіттю.
80. Щодо посилання відповідача на стягнення судом апеляційної інстанції середнього заробітку за час вимушеного прогулу без урахування податків і обов`язкових платежів, то відсутність вказівки в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів, не є підставою для невиконання роботодавцем функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановленому законодавством.
81. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, то статтею 5-1 КЗпП України установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
82. Невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення є відповідною підставою для звернення позивача до суду. При цьому, позивач наділений правом самостійно обирати спосіб захисту його порушених прав, як то шляхом звернення до суду з відповідним позовом, так і шляхом встановлення контролю за виконанням судового рішення про поновлення його на посаді.
83. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 червня 2018 року по справі № 826/808/16.
84. З огляду на встановлені державні гарантії обов`язковості виконання судових рішень, Верховний Суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
85. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року в справі № 808/892/17, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі та звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області з 07 березня 2017 року.
86. Водночас рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року в справі № 808/892/17, яке набрало законної сили і в частині поновлення особи на роботі було звернуто до негайного виконання не виконувалося відповідачем до 11 вересня 2019 року, коли наказом Генерального прокурора № 143к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Запорізької області та в органах прокуратури з 07 березня 2017 року.
87. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
88. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
89. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.
90. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
91. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
92. За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
93. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року в справі № 760/9521/15-ц і Суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції у справі, що розглядається.
94. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у зв`язку з цим безпідставним посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 07 лютого 2019 року в справі № 808/892/17, якою було зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку, оскільки до винесення вищевказаної ухвали відповідач повинен був виконати рішення суду першої інстанції в тій частині, яка підлягала негайному виконанню.
95. Також безпідставними є доводи відповідача та представника Офісу Генерального прокурора щодо неможливості виконання судового рішення внаслідок того, що рішення про поновлення на роботі приймалося прокуратурою вищого рівня, оскільки за наслідком судового розгляду справи № 808/892/17 визнано протиправними та скасовано наказ Генерального прокурора України від 01 березня 2017 року №45к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Запорізької області з 01 березня 2017 року у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та наказ Генерального прокурора України від 07 березня 2017 року № 47к про зміну наказу Генерального прокурора України від 01 березня 2017 року №45к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Запорізької області з 01 березня 2017 року у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, а також поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області.
96. Тобто, суди всіх інстанцій за наслідками розгляду справи № 808/892/17 підтвердили незаконність звільнення позивача та поновили його на посаді. Механізм поновлення позивача на посаді суди як першої та апеляційної інстанції, так і касаційної інстанції, не визначали - це безпосередній обов`язок роботодавця.
97. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано взяв до уваги особливість ієрархічної побудови системи прокуратури та визначив, що прокуратура становить єдину систему, до складу якої входить, серед іншого, Генеральна прокуратура України та регіональні прокуратури, а отже несвоєчасне поновлення позивача на посаді Генеральною прокуратурою України, за умови отримання ним заробітної плати у прокуратурі Запорізької області, не може бути підставою для відмови у виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
98. Інакший підхід не забезпечить дотримання гарантій, взятих на себе державою, у разі незаконного звільнення особи, а також суперечив би принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).
99. У касаційній скарзі представник Офісу Генерального прокурора просить у зв`язку з наведеними аргументами скасувати рішення суду першої інстанції, разом з тим рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року скасовано постановою суду апеляційної інстанції у цій справі, а отже, воно не може переглядатися судом касаційної інстанції.
100. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а не переоцінює установлені обставини справи.
101. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
102. Враховуючи межі касаційного перегляду, а також підстави для відкриття касаційних проваджень, Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційні скарги залишаються без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
VІІ. Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційні скарги прокуратури Запорізької області та представника Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року в справі № 280/2659/19 залишити без змін.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіН.В. Шевцова Н.А. Данилевич Н.М. Мартинюк