ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2024 року
м. Київ
справа № 280/2664/23
адміністративне провадження № К/990/37141/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу № 280/2664/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дічко Віталій Сергійович,
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Конишевої О.В.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: судді-доповідача - Чепурнова Д.В., суддів: Сафронової С.В., Семененко Я.В..
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діяв адвокат Дічко Віталій Сергійович, звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті за період з 01.04.2022 по 14.09.2022 щомісячного грошового забезпечення, включаючи додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку, визначеному Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884);
1.2. зобов?язати в/ч НОМЕР_1 виплатити позивачці щомісячне грошове забезпечення померлого ОСОБА_2 з 01.04.2022 по 12.05.2022, включаючи додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, в порядку, визначеному Порядком № 884;
1.3. зобов?язати в/ч НОМЕР_1 виплатити позивачці щомісячне грошове забезпечення померлого ОСОБА_2 з 12.05.2022 по 14.09.2022, включаючи додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, в порядку, визначеному Порядком № 884.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є матір`ю солдата ОСОБА_2 , який за повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 зник безвісти 14.03.2022 під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії російської федерації поблизу населеного пункту Благодатне Донецької області під час зіткнення з противником та не повернувся до розташування військової частини, а у травні 2022 року стало відомо, що він загинув. Службовим розслідуванням, призначеним наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 12.05.2022 № 1021 по факту загибелі ОСОБА_2 , встановлено дату загибелі останнього - 14.03.2022, про що складений акт про настання смерті від 12.05.2022 № 16. Свідоцтво серії № НОМЕР_2 про смерть ОСОБА_2 позивачка отримала 25.07.2022. Відповідно до витягу з протоколу № 2745 засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень, травм, контузій, каліцтв від 23.11.2022 травма та поранення, які призвели до смерті ОСОБА_2 , ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.
2.1. Позивачка стверджує, що їй одночасно з повідомленням про зникнення сина роз`яснили право звернутися до відповідача із заявою про отримання грошового забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 , яким позивачка і скористалася. Так, за твердженням позивачки, у квітні та травні 2022 року вона написала кілька заяв та направила їх на адресу відповідача, але грошового забезпечення замість ОСОБА_2 не отримувала. Разом з тим 29.09.2022 на її рахунок в АТ «Райффайзен Банк» від відповідача надійшла допомога на поховання у розмірі 11 965 грн та 125 488,39 грн грошового забезпечення ОСОБА_2 за березень 2022 року.
2.2. З відповіді в/ч НОМЕР_1 від 05.04.2023 № с/1638 на адвокатський запит представника позивачки останній стало відомо, що зі списків особового складу ЗСУ ОСОБА_2 виключений у зв`язку з його смертю (з загибеллю) лише 06.09.2022 на підставі наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.09.2022 № 159-РС, а зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 - з 14.03.2022 на підставі наказу командира цієї в/ч від 14.09.2022 № 258, довідка про розмір грошового забезпечення та грошовий атестат ОСОБА_2 видали 26.09.2022.
2.3. З наведеного позивачка робить висновок, що ОСОБА_2 у період з 14.03.2022 по 12.05.2022 перебував у статусі особи, яка зникла безвісти, а в період з 12.05.2022 по 14.09.2022 продовжував перебувати у списках особового складу в/ч НОМЕР_1 , а тому вона на підставі приписів Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядка № 884 має право отримати грошове забезпечення ОСОБА_2 , включаючи додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, за вказані періоди до дня його виключення зі списків особового складу військової частини.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Позивачка є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не одружений і не має дітей (т. 1 а.с. 13-22).
4. Згідно з витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2022 № 57 солдата ОСОБА_2 зарахували на посаду стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 24).
5. 14.03.2022 під час виконання бойового завдання солдат ОСОБА_2 загинув, що підтверджує акт про настання смерті від 12.05.2022 № 16; матеріали службового розслідування за фактом загибелі військовослужбовця, зокрема, відомості з журналу ведення бойових дій 1 механізованого батальйону, а також витяг з наказу від 12.05.2022 № 89 «Про підсумки службового розслідування по факту загибелі солдата ОСОБА_2 », свідоцтв про смерть серії НОМЕР_3 від 25.06.2022 (т. 1 а.с. 23, 31-36, 43, 44).
6. Службовим розслідуванням встановлено, зокрема, з журналу ведення бойових дій 1 механізованого батальйону (т. 1 а.с. 40-42), що про факт загибелі солдата ОСОБА_2 стало відомо 14.03.2022.
7. Згідно з витягом з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_4 (по особовому складу) від 06.09.2022 № 159-РС (т. 1 а.с. 27) солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України через смерть (загибель). Загинув 14.03.2022.
8. Згідно з витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2022 № 258 солдата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок вибухової травми, з 14.03.2022 виключено зі списків особового складу частини і направлено документи для виключення з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 28).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.
9.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до Розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, належне солдату ОСОБА_2 , але не отримане ним до дня смерті (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув), а саме по 31.03.2022) грошове забезпечення було виплачено позивачці, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивачки та не заперечується нею.
9.2. Суд апеляційної інстанції зауважив, що ОСОБА_2 виключили зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 14.03.2022 на підставі Наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2022 № 258, тож від цієї дати у відповідача відпав обов?язок з виплати грошового утримання ОСОБА_2 та немає підстав платити й позивачці.
9.3. Наголошуючи на тому, що позивачкою не оскаржувався вищевказаний наказ, суд цієї інстанції дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності у діяльності відповідача, позаяк така бездіяльність була наслідком виконання наказу від 14.09.2022 № 258. З тих самих причин апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що акт про настання смерті ОСОБА_2 складений 12.05.2022, а тому у відповідача не було підстав для виключення загиблого військовослужбовця із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 до цієї дати. Цей суд висновував, що наведені доводи фактично свідчать про незгоду з рішенням відповідача, викладеним у наказі № 258, однак, вчергове підкреслюючи, що цей наказ не є предметом спору у цій справі, вирішив, що вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
9.4. Тож у підсумку суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що період з 01.04.2022 по 14.09.2022, за який позивачка просить виплатити грошове забезпечення солдата ОСОБА_2 - це період, який виник після смерті солдата ОСОБА_2 , а тому позивачка не має права на отримання грошового забезпечення за цей період.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
10. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дічко В.С., звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
10.1. Касаційна скарга подана з підстав пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України - суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2020 у справі № 810/2184/16, від 18.02.2021 у справі № 804/4633/17 щодо застосування Порядку виплати грошового забезпечення сім?ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884.
10.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження справи, розглянутої правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні), за підпунктом а пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржниця зауважує, що з 2022 року значна кількість військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань визнається такими, що зникли безвісти, пізніше частина з яких виявляється в полоні, а інші визнаються загиблими. Однак відсутня єдина правозастосовча практика суб`єктів владних повноважень (військових частин) щодо того, чи потрібно нараховувати та виплачувати грошове забезпечення за безвісно зниклого військовослужбовця, якщо він згодом визнається померлим. У зв`язку з викладеним, уважає, що касаційний розгляд цієї справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в частині виплати грошового забезпечення членам сімей зниклих безвісти військовослужбовців. Наголошує, що у цій справі позивачка вимагала від військової частини здійснити виплату грошового забезпечення за визнаного без вісті зниклим сина у період з моменту визнання його безвісти зниклим до визнання померлим (загиблим) і з визнання померлим до видання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини.
10.3. На обґрунтування касаційної скарги за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржниця зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неправильно визначено характер спірних правовідносин, у зв`язку з чим неповністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, судом зроблені висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи, а також не враховані та не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.
10.4. Сторона позивачки наполягає, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили дату, коли відповідач міг достовірно дізнатися та фактично достовірно дізнався про факт загибелі ОСОБА_2 . У цьому зв`язку підкреслює, що, як слідує із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2022 № 1021, відповідачу стало відомо про те, що 14.03.2022 під час обстрілу солдат ОСОБА_2 отримав поранення не сумісне з життям з рапорту командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 від 12.05.2022 № 6382.
10.5. Підкреслюючи, що тіло ОСОБА_2 не було евакуйоване та залишилося на непідконтрольній Україні території, а відтак провести будь-яке медичне підтвердження факту його смерті було неможливим, сторона позивачки наголошує, що факт його смерті був підтверджений виключно показаннями свідків, що слідує з акту службового розслідування, за змістом якого лише 12.05.2022 були допитані 2 свідки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які повідомили, що бачили як ОСОБА_2 отримав поранення несумісні з життям.
10.6. Тому, на переконання скаржниці та її представника, в період до 12.05.2022 відповідач повинен був продовжувати ведення військового обліку у відношенні ОСОБА_2 , який відповідно до приписів діючої на той час Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333, полягає у тому, що військовослужбовець повинен мати конкретний статус: в строю, не в строю (відпустка, лікарняний тощо), зниклий безвісти, як такий, що самовільно залишив частину, у полоні, загиблий. Саме від того як обліковується військовослужбовець і залежить його грошове забезпечення, а також порядок його виплати.
10.7. Втім відповідач не надав документів щодо обліку ОСОБА_2 у період з 14.03.2022 по 12.05.2022 ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, а судами відповідно ці обставини взагалі не встановлювалися. Поряд із цим суди попередніх інстанцій свої висновки щодо відсутності оскаржуваної бездіяльності відповідача помилково, на думку сторони позивачки, обґрунтовували наказом від 14.09.2022 № 258, якого у періоді з 14.03.2022 по 12.05.2022 не існувало та який не міг у цьому періоді виправдовувати бездіяльність відповідача. Також суди обох інстанцій лишили поза увагою сповіщення сім?ї від 12.07.2023 № 963 як доказ статусу ОСОБА_2 у військовій частині протягом спірного періоду, за змістом якого «солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 зник безвісти в період з 06.03.2022 по 02.04.2022 в районі населеного пункту Мар?їнка Донецької області після виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки».
10.8. Таким чином, до моменту отримання результатів службового розслідування, на переконання скаржниці, відповідач був зобов`язаний обліковувати солдата ОСОБА_2 як безвісно відсутнього військовослужбовця, здійснювати йому нарахування грошового забезпечення та виплачувати це забезпечення його матері, як здійснювати таке нарахування і виплату до моменту виключення цього військовослужбовця зі списків особового складу частини, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 №810/2184/16.
10.9. Сторона позивачки також наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не застосували норми матеріального права, які належало застосувати до цих правовідносин та на які посилалася позивачка у позовній заяві, а саме Порядку № 884, не надали жодної оцінки доводам позивачки про порушення її права через недотримання присів цього Порядку та не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм цього Порядку, викладених у постанові від 18.02.2021 у справі № 804/4633/17.
10.10. Також суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції посилався у рішенні на відзив відповідача, однак позивач та представник позивача - адвокат Дічко В.С. - цей відзив не отримували. Відзив теж не долучили до справи в електронному суді. Цим суд першої інстанції позбавив позивача права реалізувати передбачене право на відповідь на відзив за статтею 163 КАС України.
11. Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2023 відкрите касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
12. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 01.05.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.
Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із реалізацією матір`ю загиблого військовослужбовця права на отримання його грошового забезпечення за періоди до встановлення факту його загибелі, а також до моменту виключення його із списків особового складу військової частини.
16. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
17. Статтею 17 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
18. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
19. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
20. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
21. За приписами статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
22. Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
23. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).
24. Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
25. За приписами частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім?ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
26. Згідно з частиною 6-1 статті 18 Закону № 2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.
27. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
28. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
29. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 260).
30. Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими врегульована розділом ХХХ Порядку № 260.
31. Пунктом 1 розділу ХХХ цього Порядку визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
32. Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату (пункт 2 розділу ХХХ Порядку № 260).
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
33. Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
34. Порядок № 884 визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім?ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань , захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
35. Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).
36. Відповідно до пункту 4 цього ж Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
37. Пунктом 5 Порядку № 884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: (І) подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; (ІІ) подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; (ІІІ) подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; (IV) з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
38. Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації) (пункт 6 Порядку № 884).
40. Поруч із цим поза увагою судів залишилася та обставина, що наказ Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони № 260 від 07.06.2018, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування (20.07.2018) та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - 01.03.2018.
41. Тож вирішуючи спір у цій справі суди попередніх інстанцій застосували нормативно-правовий акт, який втратив чинність на момент виникнення спірних правовідносин.
42. Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили виключно з того, що відповідач, встановивши факт загибелі внаслідок вибухової травми 14.03.2022 солдата ОСОБА_2 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2022 № 258, виключив останнього з 14.03.2022 зі списків особового складу частини, як наслідок у відповідача після виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу відпав обов`язок з виплати йому грошового утримання, та в свою чергу, підстав для такої виплати не має і по відношенню до позивачки.
43. Водночас суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки доводам сторони позивачки про те, що факт смерті ОСОБА_2 був підтверджений лише 12.05.2022 проведеним службовим розслідуванням.
44. Суди не встановлювали обставин як обліковувався у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , про зникнення безвісти якого офіційно було повідомлено його матір, у період до 12.05.2022, а також як продовжував обліковуватися цей солдат після встановлення факту його загибелі до моменту його виключення із списків особового складу наказом від 14.09.2022. Необхідних доказів суди не витребовували та не досліджували.
45. Суди не надали жодної оцінки доводам позивачки, покладеним нею у підстави позову, про порушення відповідачем положень Порядку № 884. Суди не встановлювали обставин чи направлялися позивачкою відповідачу заяви про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця із наданням необхідного пакету документів, чи отримував такі заяви відповідач, чи були вони розглянуті протягом 15 днів з прийняттям відповідного рішення, як того вимагає пункт 5 цього Положення.
46. Натомість, обмежившись виключно наявністю наказу від 14.09.2022, яким ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу 14.03.2022, суди попередніх інстанцій не з`ясували суті спірних правовідносин, ураховуючи хронологію подій, які передували прийняттю цього наказу, не з`ясували всіх обставин на які посилалася позивачка у позовній заяві та з якими пов`язувала протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати їй грошового забезпечення ОСОБА_2 .
47. При цьому, при вирішенні спірних правовідносин суди попередніх інстанцій застосували нормативно-правовий акт, який на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність та не застосували приписи Порядку № 884.
48. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в розрізі кожного з предметів оскарження у цій справі, і це порушення не можливо усунути на стадії касаційного провадження.
49. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
50. Верховний Суд звертає увагу, що принцип офіційного з`ясування обставин у справі знаходить свій вираз також у приписах частини другої статті 9 КАС України, відповідно до яких суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
51. Колегія суддів наголошує, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, які правові норми підлягають застосуванню при вирішенні спору.
52. Необхідно врахувати, що одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.
53. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
54. Тож при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
55. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору та надати оцінку доводам касаційної скарги в частині необхідності застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.12.2020 у справі № 810/2184/16, від 18.02.2021 у справі № 804/4633/17.
56. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.
57. За правилами статей 349 та 353 КАС України оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
58. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України, обравши належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивачки, якщо під час розгляду справи таке порушення буде підтверджено.
59. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дічко Віталій Сергійович, задовольнити частково.
2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 280/2664/23 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк