ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 січня 2024 року

справа № 280/2805/23

адміністративне провадження № К/990/40737/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року (суддя - Бойченко Ю. П.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року (колегія суддів: Чередниченко В. Є., Іванов С. М., Шальєва В. А.)

у справі №280/2805/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі, скаржник у справі) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі також - податковий орган, скаржник у справі), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0008621305, №0008601305, №0008611305

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що, зокрема, наказ про проведення перевірки направлений контролюючим органом засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_1 . Разом із тим, з 1999 року позивач зареєстрована за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 , про що свідчить штемпель у паспорті, а тому отримати від податкової будь-яку кореспонденцію позивач не могла. З огляду на вказане, позивач вважає, що у податкового органу відсутні докази щодо належного та вчасного направлення (вручення) позивачу копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що свідчить про неправомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки проведеної на підставі зазначеного наказу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що наказ про проведення перевірки, повідомлення про її проведення, акт, складений за результатами перевірки, а також оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлені контролюючим органом на податкову адресу позивача. При цьому, та обставина, що позивач за вказаною адресою не проживає, не свідчить про порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки. Будь-яких інших обставин, які, на думку позивача, свідчили б про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ОСОБА_1 не повідомлено, а судом не встановлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржила його до Третього апеляційного адміністративного суду.

Апеляційну скаргу скаржник обґрунтувала тим, що судом першої інстанції порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, оскільки судом не було перевірено наявність належних підстав для проведення позапланової документальної перевірки та обґрунтованості прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень. Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зіслалася на неправильне застосування судом першої інстанції пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України; безпідставний невихід судом першої інстанції за межі позовних вимог з метою захисту прав позивача; невідповідність акта перевірки вимогам діючого законодавства.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі №280/2805/23 без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, Третій апеляційний адміністративний суд виходив з того, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову, враховуючи те, що наказ про проведення перевірки, повідомлення про її проведення, акт, складений за результатами перевірки, а також оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені контролюючим органом на податкову адресу позивача, при цьому, та обставина, що позивач за вказаною адресою не проживає, не свідчить про порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки.

Також суд наголосив на тому, що суд першої інстанції розглянув справу у межах вимог заявлених у позові, серед яких відсутні вимоги щодо визнання дій відповідача щодо проведення перевірки протиправними або визнання протиправним та скасування наказу щодо проведення перевірки та доводи відносно того, що наказ та запит відповідача містить різні підстави для проведення перевірки та запит отриманий позивачем не є належним, а також інші доводи викладені позивачем лише в апеляційній скарзі, а не у позові, як підстави для його задоволення.

04 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №280/2805/23.

Позивач у касаційній скарзі визначає підставами касаційного оскарження пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Також скаржник вказала на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

ОСОБА_1 зазначила, що суди попередніх інстанцій при ухваленні рішення не керувалися правовими позиціями Верховного Суду, які регулюють питання процедури проведення позапланової невиїзної перевірки (пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України), та які регулюють питання листування податкового органу з платниками податків (стаття 42 Податкового кодексу України), зіславшись окрім іншого на постанови Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №520/8681/18, від 02 травня 2018 року у справі №804/3006/17, від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19.

Також позивач наголосила на тому, що суди попередніх інстанцій порушуючи принцип офіційного з`ясування обставин справи не надали належну оцінку відсутності законних підстав для проведення позапланової перевірки, що призвело до помилкових висновків щодо дотримання контролюючим органом порядку проведення документальної позапланової перевірки. Крім того, в порушення зазначеного вище принципу, суди не перевірили обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд ухвалою від 26 грудня 2023 року відкрив провадження у справі №280/2805/23 та витребував справу у суду першої/апеляційної інстанції.

04 січня 2024 року справа №280/2805/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

09 січня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наголошується на правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Податковий орган просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21 січня 2019 року № 223, у період з 18 лютого 2019 року по 22 лютого 2019 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 18 лютого 2019 року, за результатами якої складено акт від 01 березня 2019 року №91/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 903 808,04 гривень;

- підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, підпункту 1.3. пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір за 2016 рік у сумі 75 317,35 гривень;

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пунктів 179.1, 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, а саме не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 26 квітня 2019 року № 0008621305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 94 146,69 гривень (з яких 75 317,35 гривень - грошове зобов`язання, 18 829,34 гривень - штрафні санкції);

- від 26 квітня 2019 року № 0008601305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 1 129 760,05 гривень (з яких 903 808,04 гривень - грошове зобов`язання, 225 952,01 гривень - штрафні санкції);

- від 26 квітня 2019 року № 0008611305, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 170,00 гривень.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При прийнятті рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи позивача стосуються питання дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки. Правомірність або ж протиправність винесених податкових повідомлень-рішень судами не досліджувалося, оскільки позовна заява не містила такі підстави позову.

Суди попередніх інстанцій установили, що позапланова перевірка проведена відповідно до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21 січня 2019 року № 223 та повідомлення про проведення перевірки від 22 січня 2019 року № 38/894/14/08-01-13-05. Копія наказу та письмове повідомлення про проведення такої перевірки направлені відповідачем на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення 22 січня 2019 року. Однак, вказані документи не були отримані позивачем та повернулися до контролюючого органу із відміткою «повернення за закінченням терміну зберігання».

Суди попередніх інстанцій спростували посилання ОСОБА_1 на те, що з 1999 року вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , відтак вказана адреса є її податковою адресою, тим, що відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України підтверджується, що податковою адресою позивача на момент проведення перевірки є: АДРЕСА_1 .

Відтак суди зазначили, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, платник має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що податковим органом повідомлено позивача про проведення перевірки у порядку встановленому Податковим кодексом України, відтак контролюючим органом дотримано процедуру проведення перевірки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки судами правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень не досліджувалась.

Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність порушень при проведенні перевірки, не може сам по собі бути підставою для визнання правомірними податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що нечітке визначення позивачем підстав заявлених позовних вимог не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Враховуючи те, що предметом розгляду є податкові повідомлення-рішення, суди повинні дослідити підстави та правомірність їх прийняття, за необхідності зобов`язавши позивача уточнити позов.

Крім того, суди попередніх інстанцій стверджуючи, що копія наказу та письмове повідомлення про проведення такої перевірки направлені відповідачем на податкову адресу позивача, не дослідили письмове повідомлення про проведення перевірки. Суд дійшов до таких висновків з огляду на відсутність в матеріалах справи вказаного документу.

Також суди, наголошуючи на обов`язку позивача подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки протягом місяця з дня виникнення таких змін, помилково зіслалися на норми Податкового кодексу України. Враховуючи, що позивачем востаннє змінено місце реєстрації у 1999 році, суди повинні були застосувати норми права, які регулювали обов`язок повідомлення платників податків подавати контролюючим органам відомості про зміну даних станом на той час, оскільки Податкового кодексу України на той момент не існувало.

За таких обставин, Суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача, вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Не встановлення та не надання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Керуючись статтями 3 72-77 90 242 345 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 280/2805/23 скасувати.

Справу № 280/2805/23 направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

Л. І. Бившева

І. Я. Олендер