№ 280/4264/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 280/4264/21

адміністративне провадження № К/990/15772/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агрофірма "Солодководне"

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року

в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрофірма "Солодководне"

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрофірма "Солодководне" (надалі також - НВП «Агрофірма «Солодководне») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (надалі також - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 7 травня 2021 року №00064670718.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року позов задоволено.

Від представника Позивача надійшли заява про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 27625 грн та заява про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених Позивачем під час розгляду справи.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Ухвалюючи додаткову постанову, суд першої інстанції на підставі аналізу поданих доказів дійшов висновку, що витрати Позивача на правничу допомогу підтверджені документами, форма і зміст яких відповідає вимогам належності, допустимості та достатності. Щодо відповідності наданих Позивачем доказів вимогам достовірності, то суд врахував, що усі подані процесуальні документи у цій справі підписані та завірені саме адвокатом Хомутовим Г.В., який і представляв Позивача у всіх засіданнях по цій справі, які проводились Запорізьким окружним адміністративним судом у цій справі.

Як вказав суд першої інстанції, попри відсутність поданого Відповідачем клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд погоджується з обґрунтованістю заявлених витрат і не вважає завищеним обсяг витраченого адвокатом Хомутовим Г.В. часу з урахуванням того, що спір, розглянутий у цій справі, не є типовим, а обставини, які підлягали доказуванню, і перелік доводів потребували витрат значної кількості часу враховуючи відсутність даних про існування аналогічних справ. Суд врахував значний обсяг складених представником Позивача процесуальних документів (позовної заяви та відповіді на відзив), унікальність тексту яких (створення тексту адвокатом) не спростована, а також перелік тих обставин, які адвокат мав перевірити та описати для забезпечення належного захисту прав Позивача. Суд відзначив відсутність обставин, які б викликали сумнів щодо тривалості часових витрат адвоката у цій справі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року змінено, стягнуто з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрофірма "Солодководне" витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Апеляційний суд, скасовуючи додаткову постанову суду першої інстанції, зазначив, що надання таких послуг як: складання проекту позовної заяви та подача до Запорізького окружного адміністративного суду позовної заяви; оформлення відповіді відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) та її роздрукування з додатками; ознайомлення з відзивом та ін., то послугами з правової допомоги є консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо. Натомість перераховані представником Позивача послуги не відносяться до правових, оскільки до правових послуг безпосередньо відносяться такі послуги, як складання позову, апеляційної скарги, відзиву та ін. В силу того, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво, то зазначення таких послуг як подача до суду відповіді на відзив на позовну заяву не є видом правової/правничої допомоги.

Виходячи з аналізу викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що сума, яку позивач просив стягнути із Відповідача, не підтверджена та не обґрунтована. Надаючи оцінку доказам щодо стягнення на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27625 грн, колегія суддів апеляційної інстанції взяла до уваги, що послуги в такому розмірі не містять обґрунтувань вказаної суми з урахуванням складності справи, витраченого часу, ціни позову, співмірності вказаної суми наданим послугам.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції та вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року.

Позивач стверджує, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції не звернуто увагу на те, що чинне процесуальне законодавство не допускає самостійного зменшення судом витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання сторони, та не враховано висновків Верховного Суду, за змістом яких обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Як вказує Позивач, схожі за змістом неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 24 червня 2021 року у справі №520/12026/19 та від 3 грудня 2021 року у справі №817/861/18.

На думку Позивача, безпідставними є посилання суду апеляційної інстанції в постанові на:

- необґрунтованість та відсутність підтверджень суми витрат на правничу допомогу, оскільки усі документи на підтвердження витрат Позивача на правничу допомогу наявні в матеріалах справи та перелічені, зокрема, у постанові;

- неспівмірність витрат на правничу допомогу складності цієї справи, оскільки ця справа не відноситься справ незначної складності чи типової справи, а у постанові чи поданій Відповідачем апеляційній скарзі на додаткове рішення відсутні посилання на докази чи обставини, які б визначали «простоту» цієї справи. При цьому, слід враховувати відсутність значної кількості судової практики у спорах, аналогічних спору розглянутому в цій справі (оподаткування виплати дивідендів нерезиденту), а також необхідність дослідження значної кількості документів та обставин;

- неспівмірність витрат на правничу допомогу витраченому адвокатом часу, оскільки перелік наданих адвокатом послуг був значним та об`ємним, а ні постанова, ні апеляційна скарга Відповідача не містять доводів чи доказів, які б спростовували розумність і обґрунтованість витраченого адвокатом часу (22 години 45 хвилин);

- неспівмірність витрат на правничу допомогу ціні позову є необґрунтованим, оскільки жодні посилання на причини неспівмірності відсутні, а ціна заявлених витрат на правничу допомогу становить менше 1 % (0,97) від ціни позову в цій справі.

Крім того, як вважає Позивач, визначення судом витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн є необґрунтованим, адже при вартості однієї години роботи адвоката 1000,00 грн усі надані адвокатом Позивачу послуги мали обмежитись 5 годинами, що фізично неможливо;

Щодо посилань судом апеляційної інстанції на надання адвокатом послуг, які не відносяться до правничої допомоги (ознайомлення з документами, оформлення і надсилання процесуальних документів і додатків до них), то Позивач стверджує, що такі послуги є невід`ємною складовою роботи адвоката. Підготовка і надання процесуальних документів неможливі без дотримання передбачених у процесуальному кодексі вимог, зокрема, щодо оформлення і направлення позову з доказами для суду і інших учасників справи (статті 160 і 161 КАС) чи відповіді на відзив (стаття 163 КАС), а на такі послуги (оформлення і направлення) адвокатом у цій справі витрачено всього 2 години 15 хв за ціною 500,00 грн за 1 годину, тобто ціна таких послуг склала тільки 1125,00 грн.

Також, як стверджує представник Позивача, законодавчо не врегульовано питання мінімальних чи максимальних гонорарів адвокатів, проте ціна 1 000,00 грн за 1 годину роботи адвоката позивача у цій справі, є нижчою, наприклад, від мінімальної ставки гонорару за 1 годину роботи адвоката рекомендованого, наприклад, рішенням Ради адвокатів Харківської області № 13/1/17 від 21 липня 2021 року - 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати (станом на 1 липня 2021 року це було 1 500,00 грн за 1 годину роботи), чи Рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16 лютого 2018 року - 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати (станом на 1 січня 2021 року це було 1051,00 грн).

Наведене вище у сукупності, за позицією представника Позивача, наведеною у касаційній скарзі, вказує на безпідставність висновків суду апеляційної інстанції про неспівмірність ціни наданих адвокатом послуг складності справи, обсягу наданих послуг, ціни позову та витраченому часу. Правомірність таких висновків спростовується наявними у справі доказами.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

2. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАЯВИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОФЕСІЙНУ ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ ТА ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЇХ ПОНЕСЕННЯ

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судами при вирішенні питання про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу, 17 травня 2021 між Позивачем та адвокатом Хомутовим Г.В. укладено договір про надання правничої допомоги № ЮО-35815811-У, відповідно до якого обсяг правничої допомоги, гонорар адвоката і порядок розрахунків визначається у додатках до вказаного договору.

У додатку № 1 від 26 травня 2021 року до договору погоджено такі обсяг і вартість послуг, а також порядок їх оплати Позивачем адвокату:

- написання позовної заяви, з урахуванням витрат часу адвоката на ознайомлення із актом перевірки відповідача, на підставі якого складено оскаржене податкове повідомлення-рішення, добірка законодавства та судової практики 19000 грн. Адвокатом витрачено на ці послуги 19 годин, ціна яких становить 1000 грн за 1 годину;

- оформлення позовної заяви з урахуванням витрат часу на оформлення згідно з вимогам КАС України, роздрукування позовної заяви і копій додатків до неї, їх посвідчення адвокатом для суду і відповідача, подання документів до канцелярії Запорізького окружного адміністративного суду 750 грн. Адвокатом витрачено 1,5 години, ціна 1 однієї години становить 500 грн;

- представництво адвокатом інтересів клієнта в одному судовому засіданні 2000 грн.

Розрахунок за надані послуги Позивач здійснює з адвокатом протягом семи днів з дня набрання законної сили рішенням у цій справі.

У додатку № 2 від 29 червня 2021 року до договору погоджено:

- ознайомлення з відзивом Відповідача 500 грн. Адвокатом витрачено на ці послуги півгодини, ціна яких становить 1000 грн за 1 годину;

- написання відповіді на відзив Відповідача 1000 грн. Адвокатом витрачено 1 годину, ціна 1 однієї години становить 1000 грн;

- оформлення відповіді відповідно до вимог КАС України, її роздрукування з додатками, їх посвідчення адвокатом і надіслання документів суду і відповідачу поштою 375 грн. Адвокатом витрачено 45 хвилин, а вартість 1 години становить 500 грн.

На підтвердження загального обсягу наданих адвокатом Позивачу в цій справі послуг при її розгляді Запорізьким окружним адміністративним судом надано копії: акта приймання-передачі послуг від вересня 2021 року до договору про надання правничої допомоги № ЮО-35815811-У від 17 травня 2021 року, підписаний Позивачем і адвокатом згідно з яким загальна вартість послуг становить 27625 грн, з яких 6000 грн є витратами, пов`язаними з оплатою представництва адвокатом Позивача у трьох засіданнях у цій справі, які відбулись 24 червня 2021 року, 19 серпня 2021 року і 28 вересня 2021 року, а 21625 грн є ціною послуг, пов`язаних із ознайомленням адвокатом з документами, пов`язаними зі спором, що розглядався у цій справі, а також складанням ним процесуальних документів, додатків до них, їх належним оформленням і направленням (подачею) процесуальних документів суду і Відповідачу.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною ж першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов`язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений Позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 24 червня 2021 року у справі №520/12026/19 та від 3 грудня 2021 року у справі №817/861/18, від 23 червня 2022 року у справі № 640/9792/20.

Як підтверджується матеріалами справи, до суду першої інстанції Відповідач не подавав заяви, в якій би стверджував невідповідність обсягу заявлених витрат на правничу допомогу, хоча був обізнаний про факт подання Позивачем заяви про ухвалення додаткового судового рішення (том 1, а.с. 195, 203, 208), а відтак суд апеляційної інстанції безпідставно переоцінив висновок суду першої інстанції щодо обсягу витрат, який підлягає стягненню з Відповідача з посиланням на неспівмірність таких витрат.

Крім того, Суд також звертає увагу на те, що за змістом статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про те, що зазначення таких послуг як подача до суду відповіді на відзив на позовну заяву не є видом правової/правничої допомоги.

Стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види та зміст заяв по суті справи.

За змістом частин першої та другої цієї статті при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як передбачено статтею 163 КАС у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дасть змогу позивачу підготувати свої пояснення, міркування та аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Наведене вище свідчить про те, що сформовані висновки суду апеляційної інстанції у наведеному ним аспекті щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу за складення відповідної відповіді на відзиві у справі, що розглядалась в порядку загального позовного провадження, не ґрунтується на положеннях процесуального законодавства.

При цьому, висновок щодо можливості стягнення витрат на правничу допомогу за надання такого виду правничої допомоги як складення відповіді на відзив підтверджується постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі №440/4206/19.

Наведене вище у сукупності свідчить про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, однак суд позбавлений можливості та правових підстав і для залишення в силі рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України.

За змістом частин першої та другої цієї статті суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, визначені КАС України межі перегляду справи апеляційним судом передбачають перевірку рішення суду першої інстанції в тій частині, в котрій воно було оскаржене, і з урахуванням наведених у апеляційний скарзі доводів. При цьому вихід за межі апеляційної скарги можливий лише у разі порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому обов`язковими підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, відповідно до частини третьої статті 317 КАС України, є:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Суд звертає також увагу на та, що закріплений КАС України принцип диспозитивності вимагає повного врахування змісту апеляційної скарги: слід виходити не лише з того, в якій частині оскаржується рішення суду, а й з підстав, за яких особа, що подала скаргу, просить скасувати чи змінити рішення.

Як підтверджується змістом апеляційної скарги (том 1, а.с. 235), наведені у ній доводи Відповідача зводились до неспівмірності заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, а також щодо завищення та обґрунтованості таких з посиланням на рекомендовані ставки адвокатського гонорару.

Суд апеляційної інстанції сформував зазначені у судовому рішенні висновки переважно безвідносно до зазначених у апеляційній скарзі доводів, що суперечить вимогам статі 308 КАС України, при цьому твердженням Відповідача щодо завищення гонорару в аспекті рекомендованих ставок правової оцінки у оскарженому рішенні взагалі не надано.

До того ж, як вже було зазначено вище, суд апеляційної інстанції, формуючи висновки щодо неспівмірності не звернув уваги на те, що Відповідач не подавав відповідної заяви, тобто порушив норми процесуального права. На це звертав увагу представник Позивача у відзиві на апеляційну скаргу (том 2., а.с. 58).

Отже, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції при перегляді додаткового рішення, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам не було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли у ході вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Положення статі 341 КАС України, якими окреслено межі касаційного перегляду, не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому Суд констатує, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення питання розподілу судових витрат по справі, зокрема неналежно досліджено зібрані у справі докази та не надано належної оцінки доводам сторін.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

У межах цієї справи суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в частині розподілу судових витрат, зокрема, не врахував відповідних висновків Верховного Суду.

Таким чином, постановлене у рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа в частині вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 3 345 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агрофірма "Солодководне" задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року скасувати.

Справу в частині вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх