ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 280/4671/19

адміністративне провадження № К/9901/8955/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник»

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (суддя Кисіль Р.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (суддя: Лукманова О.М. (доповідач), судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» (надалі також - Позивач, ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник») звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (надалі - також Відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому просило:

- визнати протиправними дії з призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача на підставі наказу від 19 вересня 2019 року №218 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 19 вересня 2019 року №218 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Посилаючись на невідповідність оскаржуваного індивідуального акта та дій щодо призначення перевірки вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), Позивач, зокрема, зазначив, що, підставами для призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки було виявлення недостовірних даних, що містяться у податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал та півріччя 2019 року та податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень 2019 року, з урахуванням ненадання пояснень та їх документального підтвердження на запити контролюючого органу. Проте із змісту запитів контролюючого органу вбачалось, що фактичною причиною їх направлення є: розбіжність між даними податкового кредиту позивача та податковими зобов`язаннями його контрагентів; відсутність придбання товару по ланцюгу постачання; відсутність інформації щодо можливості виготовлення товарів контрагентами. На думку позивача, вказане могло свідчити лише про порушення податкового законодавства з боку контрагентів і не може свідчити про недотримання норм законодавства позивачем.

При цьому Позивач вказував, що надіслані Відповідачем у порядку статті 73 Податкового кодексу України запити - складені з порушенням податкового законодавства, а тому відповідь на них правомірно не надавалась.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що відповідні запити складені податковим органом з дотриманням вимог податкового законодавства, а тому у Позивача не було законних підстав не відповідати на них. З урахуванням цього, дії щодо призначення перевірки та наказ, як зазначили суди, відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №520/2207/19 , просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, Відповідачем на адресу Позивача направлено запити:

- від 12 червня 2019 року №33670/10/08-01-14-07-13 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)», в якому підставою направлення зазначено, що за результатами аналізу даних податкової звітності (податкових декларацій, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту) встановлено оформлення господарських операцій з ТОВ «Віннер Ком» за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження (введення в обіг при первинному продажу) товару (робіт, послуг), а саме було проведено аналіз податкової декларації з податку на додану вартість №9049594533 від 18 березня 2019 за лютий 2019 року розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до податкових декларації з податку на додану вартість №9049594527 від 18 вересня 2019 року за лютий 2019 року, поданих за основним місцем обліку, даних єдиного реєстру податкових накладних за період з дня реєстрації підприємства та іншої податкової інформації, надати відповідні документи на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Віннер Ком»;

- від 11 липня 2019 року №40062/10/08-01-14-07-07 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)», відповідно до якого повідомлено, що було проведено аналіз даних податкової звітності (податкових декларацій, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту) та встановлено оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження (введення в обіг при первинному продажу) товару (робіт, послуг) з постачальником ТОВ «Шеріданс Груп», запропоновано надати відповідні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Шеріданс Груп»;

- від 19 липня 2019 року №42150/10/08-01-14-07-13 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)», в якому зазначено про проведення аналізу даних податкової звітності (податкових декларацій, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту) та встановлення оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження (введення в обіг при первинному продажу) товару (робіт, послуг) з постачальником ТОВ «РОДА ТРАНЗІТ», запропоновано надати відповідні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ «РОДА ТРАНЗІТ»;

- 3 вересня 2019 року №355/10/08-01 -07-05 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)», де повідомлено, що контролюючим органом проведено аналіз даних податкової звітності (податкових декларацій, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту) та встановлено оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження (введення в обіг при первинному продажу) товару (робіт, послуг) з постачальником ТОВ «МАРШАЛ СТАР», запропоновано надати відповідні документи на підтвердження господарських відносин.

У відповідь на ці запити листами від 18 липня 2019 року №147, від 23 серпня 2019 року №548, від 23 серпня 2019 року №547, від 17 вересня 2019 року №940/09 Позивач повідомив про невідповідність запитів вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) та про відсутність законних та обґрунтованих підстав для надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) та про відмову у їх наданні (звільнення від обов`язку надавати відповідь на такі запити відповідно до абзацу 18 пункту 73.3 статті 73 ПК України).

19 вересня 2019 року в.о. начальника ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України прийнято наказ №218 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників: декларації з податку на додану вартість, за період діяльності лютий, березень, квітень, травень 2019 року; фінансової звітності з податку на прибуток підприємств 1 квартал та півріччя 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ «ВІННЕР КОМ», ТОВ «ШЕРІДАНС ГРУП», ТОВ «РОДА ТРАНЗІТ», ТОВ «МАРШАЛ СТАР». Підставою для винесення наказу вказано ненадання інформації та її документального підтвердження на письмові запити контролюючого органу.

20 вересня 2019 року посадовими особами ГУ ДПС у Запорізькій області здійснено вихід на перевірку, де представнику Позивача вручений наказ №218 від 19 вересня 2019 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Запоріжпідшипник».

Разом із копією зазначеного наказу було пред`явлено направлення на проведення перевірки від 19 вересня 2019 року №168 на головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок з окремих питань управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Запорізькій області Бочкову Н.Ю.

На копії наказу представником Позивача було викладено заперечення проти наказу та призначення перевірки, а також надано окремі письмові пояснення щодо недопуску до виїзної документальної перевірки.

Головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Запорізькій області Бочковою Н.Ю. складено акт від 20 вересня 2019 року №73/08-01-05-07/34975392 про відмову у допуску до проведення/відмову від проведення документальної позапланової виїзної перевірки, який також був підписаний представником підприємства за довіреністю.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що:

- основною правовою підставою призначення та проведення перевірки в наказі від 19 вересня 2019 року №218 зазначено саме підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, який передбачає право контролюючого органу провести позапланову перевірку у випадку, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. В той же час, у письмових запитах контролюючого органу взагалі було відсутнє зазначення виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях Позивача. Не зазначення контролюючим органом у своїх письмових запитах виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях позивача виключає можливість застосування підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який чітко встановлює, що повинно бути зазначено у письмовому запиті контролюючого органу. При цьому, для встановлення обґрунтованості застосування цього підпункту при призначенні перевірки не має жодного значення чи надавалися взагалі платником податків будь-які відповіді (відмінны від пояснень та їх документальних підтверджень) на письмові запити контролюючого органу, оскільки підпункт 78.1.4 пункту78.1 статті 78 ПК України встановлює вимоги саме до змісту письмових запитів контролюючого органу незалежно від наявності чи відсутності відповідей платника податків на такі запити.

- підставою для проведення перевірки у наказі визначено підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Аналіз запитів, надісланих Позивачу, загалом призводить до висновку, що причиною їх направлення є отримання податкової інформації, що передбачає підставу для проведення перевірки за підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України;

- в порушення пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України не було пред`явлено службового посвідчення особою, яка зазначена у направленні на проведення перевірки, як головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок з окремих питань управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Запорізькій області. Натомість, на момент початку перевірки за наказом пред`явлено службове посвідчення службової особи Головного управління ДФС у Запорізькій області. Вказана обставина, на думку Позивача, зумовила відсутність у посадової особи Відповідача права приступити до проведення перевірки від Головного управління ДПС у Запорізькій області, та стало однією із законних підстав для недопуску до перевірки.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права звертає увагу на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, підстави для проведення перевірок, визначаються положеннями Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження є обов`язковою передумовою здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому положення підпункту 78.1.4 пункту 78.4 статті 78 ПК України не містять конкретно визначених випадків, що вказують на недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

У свою чергу, згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1);

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків (пункт 3).

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 20 лютого 2018 року по справі №826/12244/14, від 19 березня 2019 року по справі №803/1542/16, від 25 березня 2019 року по справі №806/4875/14, від 17 липня 2019 року по справі №808/553/18 (на які посилається зокрема Позивач у касаційній скарзі) у разі якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема в якому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит, що, в свою чергу, виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.

Враховуючи повноваження суду касаційної інстанції та відсутність обґрунтованих посилань Позивача на порушення норм процесуального права при дослідженні судами доказів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що запити контролюючого органу про надання інформації та її документального підтвердження були сформовані та надіслані Позивачеві відповідно до приписів податкового законодавства, а саме: мають обов`язкові реквізити, перелік інформації, яка запитується та перелік документів, які пропонується надати.

Суд звертає увагу на те, що в запитах, надісланих Позивачу, зазначено, що за результатами аналізу відповідної звітності (податкових декларацій, розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту) виявлено інформацію про відсутність реального джерела походження товару (послуг), яка в сукупності свідчить про недостовірність даних, зазначених у податкових деклараціях.

До того ж, у цих запитах повідомлено, що за невиконання законних вимог контролюючого органу існують правові підстави для призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.4 статті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

В той же час, відповіді на запити Позивачем надані формальні, які не відображають суті поставлених у запитах питань, не було надано запитувану інформацію та документи, які підтверджували б реальність господарських операцій з вказаними у запитах суб`єктами господарювання.

Таким чином, Позивач не скористався наданою йому контролюючим органом можливістю і не надав останньому пояснень та первинних документів, які б усунули сумніви, що виникли у контролюючого органу після отримання певної інформації про ймовірні податкові порушення, як і не спростував таку інформацію. Така бездіяльність платника податків зумовлює настання для нього певних наслідків, а саме - призначення перевірки.

Доводи Позивача щодо того, що посадовою особою Відповідача не надано при виході на перевірку належного посвідчення, не спростовують правомірності дій Відповідача щодо призначення перевірки та наказу, оскільки предметом спору у цій справі є саме наказ про призначення перевірки, та дії щодо призначення перевірки на підставі відповідного наказу, а не правомірність допуску/недопуску до проведення перевірки.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати, що Відповідачем при ухваленні відповідного наказу та дій щодо призначення перевірки були порушенні вимоги частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вірному тлумаченні норм права.

Верховний Суд вважає цитування Відповідачем постанови Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №520/2207/19 на підтвердження передбачених КАС України підстав касаційного оскарження необґрунтованим.

Так, у цій справі касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для призначення позапланової перевірки Підприємства, а відтак і про протиправність оспорюваного Підприємством наказу, оскільки запит контролюючого органу не відповідав наведеним правовим нормам ПК України, що в силу абзацу шістнадцятого пункту 73.3 статті 73 ПК звільняло Позивача від обов`язку надати відповідь на запит.

Наведений висновок свідчить про те, що він сформований за обставин, коли податковим органом було дотримано вимог законодавства при складанні запиту, натомість, у цій справі судами встановлено і матералами справи підтверджено, що контролюючий орган дотримався законодавчо встановлених вимог при складенні та направленні запитів.

У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

Різні обставини, що досліджувалися судами у межах справі, на які посилається Відповідач, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин на противагу аналогічним обставинам, що є ключовим для визначення правовідносин подібними.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний і обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін, у зв`язку з чим наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які

стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. (частина перша статті 350 КАС України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статями 3 343 349 350 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді М.Б. Гусак

Є.А. Усенко