№ 280/512/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 280/512/23

адміністративне провадження № К/990/4377/24, К/990/5102/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №280/512/23 за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправними дій, скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року (головуючий суддя Батрак І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (колегія суддів у складі головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів Божко Л.А., Лукманової О.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури, третя особа - Офіс Генерального прокурора, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №2 від 17 листопада 2022 року про не проходження атестації начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням норм матеріального права;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №1398к від 13 грудня 2022 року про звільнення позивача ОСОБА_1 з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»;

- поновити позивача ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області, яку обіймав станом на день звільнення з органів прокуратури області;

- стягнути з відповідачів на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що позивачем успішно пройдено два етапи атестації: складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

3. Указує, що 17 листопада 2022 року позивач проходив останній третій етап атестації - співбесіду, за результатами якої прийнято рішення №2 про неуспішне проходження позивачем атестації, яке обґрунтоване невідповідністю позивача вимогам професійної компетентності, етики і доброчесності.

4. Наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 13 грудня 2022 року за №1398 к позивача ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 13 грудня 2022 року.

5. Щодо питання доброчесності позивач пояснив, що кадровою комісією не вивчались матеріали стосовно позивача, а саме не установлювалась (не)достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або відповідності вартості майна, указаного у декларації, незважаючи на те, що така інформація наявна у його особистій справі, та в Офісі Генерального прокурора.

6. Переконує, що відповідає вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, а тому успішно пройшов атестацію.

7. З урахуванням викладеного уважав, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року, позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №2 від 17 листопада 2022 року про не проходження атестації начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням норм матеріального права;

- визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №1398к від 13 грудня 2022 року про звільнення позивача ОСОБА_1 з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»;

- поновлено позивача ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та органів прокуратури Запорізької області з 13 грудня 2022 року;

- стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 грудня 2022 року по 17 травня 2023 року у розмірі 66627 грн 68 коп. (шістдесят шість тисяч шістсот двадцять сім гривен шістдесят вісім копійок) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

- в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12790 грн 13 коп. (дванадцять тисяч сімсот дев`яносто гривен тринадцять копійок) рішення допущено до негайного виконання.

9. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підставі пунктів 11-16 розділу IV Порядку №221, Чотирнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур за результатами проведення співбесіди з ОСОБА_1 відповідно до протоколу №6 від 08 липня 2020 року ухвалено рішення від 08 липня 2020 року №2 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.

10. Наказом №1950 від 29 вересня 2020 року керівником Запорізької обласної прокуратури було звільнено позивача з органів прокуратури з 30 вересня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

11. У свою чергу, указані рішення Чотирнадцятої кадрової комісії від 08 липня 2020 року №2 та наказ керівника обласної прокуратури від 29 вересня 2020 року №1950к оскаржені ОСОБА_1 , у судовому порядку (справи №280/7811/20 та №280/5045/20).

12. Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі №280/5045/20 визнано протиправним та скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №2 від 08 липня 2020 року про неуспішне проходження начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди.

13. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №280/7811/20 визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 29 вересня 2020 року №1950 к про звільнення ОСОБА_1 .

14. Постановою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури залишені без задоволення: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі №280/5045/20 [якими скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії №2 від 08 липня 2020 року] залишено без змін.

15. Суди попередніх інстанцій уважали, що з приводу зазначення в рішенні Шістнадцятої кадрової комісії №2 від 17 листопада 2022 року про наявність обґрунтованого сумніву у тому, що спосіб життя прокурора відповідає задекларованим доходам, а також на його відповідність займаній посаді за критерієм доброчесності, слід урахувати висновок Верховного Суду у справі №280/5045/20, яким скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації [на етапі співбесіди].

16. Зазначили, що рішення у справі №280/5045/20 набрало законної сили, а тому висновки суду по цій справі можуть бути застосовані під час розгляду цієї справи у відповідності до положень частини 4 статті 78 КАС України.

17. Тож, цитуючи окремі абзаци постанови Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №280/5045/20 зазначили, що:

- у матеріалах справи містяться копії декларацій позивача за 2011, 2013 роки, у яких останнім відображено інформацію щодо придбання автомобілів Lexus ES 350 2010 року випуску, придбаного у 2011 році, та Nissan Juke 2013 року випуску, придбаного у 2013 році. За цими деклараціями будь-яких доказів щодо недостовірності даних або доказів невідповідності вартості майна доходам позивача судам надано не було;

- як у заздалегідь надісланому позивачу опитувальнику, так і безпосередньо під час співбесіди позивач наголошував на тому, що не має можливості надати документи щодо придбання відображених у деклараціях за 2011, 2013 роки автомобілів Lexus ES 350 2010 року випуску та Nissan Juke 2013 року випуску, у зв`язку із знищенням цих документів під час бойових дій у м. Сніжному Донецької області;

- у матеріалах справи містяться довідки про проходження таємної перевірки доброчесності від 31 січня 2017 року №1943 та від 07 серпня 2017 року №25/2-9869/ра-17, відповідно до яких інформація, яка може свідчити про недостовірність тверджень прокурором у анкеті доброчесності, не надходило. Також наявна довідка про результати перевірки позивача під час перебування на посаді прокурора міста Сніжного Донецької області, передбаченої Законом України «Про очищення влади», у якій зазначено, що у декларації 2014 року указано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» та вартість майна (майнових прав) відповідає доходам, отриманим із законних джерел;

- у Висновку Міністерства доходів і зборів України від 28 травня 2015 року №7990/10/05-16-17-03 містяться відомості щодо позивача ОСОБА_1 , який займав посаду прокурора міста Сніжного Донецької області, про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади». Зокрема, в указаному висновку зазначено, що за результатами проведеної перевірки та підтвердних документів установлено, що ОСОБА_1 , у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік (2014 рік) указав достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) позивача ОСОБА_1

- установлені судами обставини спростовують висновки Кадрової комісії щодо наявності обґрунтованого сумніву у тому, що спосіб життя прокурора не відповідає задекларованим доходам, а також щодо його невідповідності займаній посаді за критерієм доброчесності.

18. Посилаючись на указані висновки Верховного Суду вирішили, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

19. Проаналізувавши статтю 235 КЗпП України суди зазначили, що у разі установлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.

20. Тож вирішили, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є поновлення його з 13 грудня 2022 року на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та органів прокуратури Запорізької області.

21. Також, з огляду на поновлення позивача на посаді, суди попередніх інстанцій вирішили питання про стягнення з Запорізької обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 66627 грн 68 коп. за період з 13 грудня 2022 року по 17 травня 2023 року.

Короткий зміст касаційних скарг

22. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, у лютому 2024 року Офісом Генерального прокурора подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

23. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

24. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано пункт 15 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 грудня 2022 року у справі №640/33526/20, від 01 грудня 2022 року у справі №640/26332/19, від 17 листопада 2022 року у справі №640/16131/20, від 01 листопада 2022 року у справі №260/2585/20, від 14 липня 2022 року у справі №640/1083/20, від 28 вересня 2023 року у справі №640/39174/21, від 22 березня 2023 року у справі №640/25541/19, від 23 листопада 2023 року у справі №640/376/20.

25. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм пунктів 9, 12, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» про проведення атестації кадровими комісіями та щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, пункту 12 Порядку №233 та пункту 8 розділу І, пунктів 15, 16, розділу IV Порядку №221 щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку доброчесності прокурора .

26. Відповідач переконує, що у рішенні кадрової комісії викладено конкретні фактичні обставини, виходячи з яких комісія дійшла висновку про невідповідність прокурора вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності, тобто рішення кадрової комісії відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості.

27. Зазначає, що установлені під час проведення атестації (співбесіди) кадровою комісією факти і обставини мають значення тільки для прийняття рішення у межах її компетенції щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності і жодним чином не свідчать про доведеність його вини у вчиненні правопорушення.

28. Уважає, що судами не ураховано, що кадрова комісія не досліджувала питання та не надавала оцінку наявності або відсутності вини особи у вчиненні правопорушення, а надала у межах компетенції оцінку обставинам щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності.

29. Зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково взяли за основу постанову Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №280/5045/20.

30. Переконує, що у даному випадку має місце юридична оцінка фактів, яка потребує зіставлення установлених фактичних обставин справи, зокрема, з урахуванням преюдиційних обставин із нормами права, якими вони мають бути врегульовані, на підставі чого адміністративний суд під час розгляду справи має самостійно кваліфікувати поведінку особи та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Указує, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права шляхом ненадання оцінки фактам та обставинам, викладеним у рішенні кадрової комісії від 17 листопада 2022 року №2022, які мають значення у справі №280/512/23 та не були предметом дослідження у справі №280/5045/20.

31. Окрім викладеного зазначає про помилкове нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 13 грудня 2022 року [дата наказу про звільнення].

32. З огляду на викладене вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі.

33. Запорізька обласна прокуратура також не погодилась із судовими рішеннями у цій справі та у лютому 2024 року звернулась до Суду із касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

34. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

35. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 липня 2022 року у справі №640/1083/20, від 22 вересня 2022 року у справі №200/7541/20-а, від 04 серпня 2022 року у справах №200/8155/20-а, №160/12019/20, від 23 листопада 2023 року у справі №640/376/20 та від 02 листопада 2023 року у справі №380/6044/21 щодо застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 7, 12, 15, 18, 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пунктів 9-13, розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221.

36. Окрім викладеного вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин у справі та порушенням норм процесуального права - статей 2 6 242 246 322 КАС України.

37. Зауважує, що цитування висновків Верховного Суду у розумінні статей 242 246 КАС України, не може бути належним та достатнім обґрунтуванням для скасування рішення та суперечить принципу верховенства права, оскільки спірні рішення приймались різними складами кадрових комісій, у різний період та мають різні мотиви їх ухвалення.

38. В іншій частині доводи касаційної скарги Запорізької обласної прокуратури у цілому є подібними доводам касаційної скарги Офісу Генерального прокурора.

Позиція інших учасників справи

39. Позивачем 04 та 26 квітня 2024 року подано відзиви на касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури, у яких зазначив, що їх доводи, фактично, зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи на наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є, на його думку, належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження. З урахуванням викладеного просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

40. 05 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №280/512/23.

41. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2024 року для розгляду судової справи №280/512/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

42. Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без руху.

43. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №280/512/23 на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

44. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

45. 09 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №280/512/23.

46. Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури залишено без руху.

47. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за скаргою Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №280/512/23 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

48. Ухвалами Верховного Суду від 04 червня 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі; об`єднано касаційні скарги Запорізької обласної прокуратури (№К/990/5102/24) та Офісу Генерального прокурора (№К/990/4377/24) в одне касаційне провадження; справу №280/512/23 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

49. ОСОБА_1 з 1994 року працював в органах прокуратури України.

50. Відповідно до наказу прокурора Запорізької області №728к від 06 травня 2019 року позивач обіймав посаду начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області.

51. На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо позачергових заходів із реформи органів прокуратури» позивачем подано заяву на проходження атестації.

52. Позивачем 03 березня 2020 року успішно складено два етапи атестації, а саме: 1) іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону; 2) іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

53. Ураховуючи успішне проходження перших двох етапів атестації, позивача допущено до третього етапу атестації у формі проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, з виконанням письмового практичного завдання (пункт 6 розділу І Порядку №221).

54. 23 червня 2020 року на спільному засіданні кадрових комісій від 23 червня 2020 року (протокол від 23 червня 2020 року №1) сформовано і схвалено Графік співбесід прокурорів регіональних прокуратур на 08 липня 2020 року та опубліковано на сайті Офісу Генерального прокурора, згідно якого співбесіда за участі позивача проводилась 08 липня 2020 року Чотирнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур.

55. З урахуванням наведеного та на підставі пунктів 11-16 розділу IV Порядку №221, Чотирнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур за результатами проведення співбесіди з ОСОБА_1 відповідно до протоколу №6 від 08 липня 2020 року ухвалено рішення від 08 липня 2020 року №2 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.

56. Наказом №1950 від 29 вересня 2020 року керівником Запорізької обласної прокуратури звільнено позивача з органів прокуратури з 30 вересня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

57. У свою чергу, указані рішення Чотирнадцятої кадрової комісії від 08 липня 2020 року №2 та наказ керівника обласної прокуратури від 29 вересня 2020 року №1950к оскаржені ОСОБА_1 , у судовому порядку (справи №280/7811/20 та №280/5045/20).

58. Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №280/7811/20 визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 29 вересня 2020 року №1950 к про звільнення ОСОБА_1 .

59. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі №280/5045/20, визнано протиправним та скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №2 від 08 липня 2020 року про неуспішне проходження начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди.

60. Постановою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі №280/5045/20 залишено без змін.

61. На виконання судових рішень в указаних справах ОСОБА_1 поновлено на посаді та повторно включено до графіку проведення співбесід.

62. 17 листопада 2022 року позивач проходив останній третій етап атестації - співбесіду.

63. Так, проаналізувавши надані робочою групою матеріали щодо ОСОБА_1 та його пояснення, Чотирнадцята кадрова комісія констатувала наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності.

64. Тож, за результатами співбесіди кадровою комісією прийнято рішення №2 про неуспішне проходження позивачем атестації, яке обґрунтоване невідповідністю позивача вимогам професійної компетентності, етики і доброчесності.

65. Наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 13 грудня 2022 року за №1398к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 13 грудня 2022 року.

66. Не погоджуючись із указаним рішенням та наказом, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

67. Приписами частин першої-третьої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

68. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

69. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

70. Спірні правовідносини склалися з приводу правомірності звільнення позивача з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури у зв`язку з неуспішним проходженням атестації на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

71. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права зазначає таке.

Щодо рішення Шістнадцятої кадрової комісії №2 від 17 листопада 2022 року

72. Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом за подібних правовідносин вже сформовано правовий висновок щодо застосування пунктів 9, 11, 12, 13, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (у рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди).

73. Зокрема, у постановах від 18 травня 2023 року у справі №140/13270/21, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/154/20, від 02 листопада 2021 року у справах №120/3794/20-а та №640/1598/20, від 04 листопада 2021 року у справі №640/537/20, від 02 грудня 2021 року у справі №640/25187/19, від 16 грудня 2021 року у справі №640/26168/19, від 22 грудня 2021 року у справі №640/1208/20 Верховний Суд висловився щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації як необхідної умови його відповідності критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, а також, що рішення цього органу (кадрової комісії) можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить дискреційним повноваженням цього органу під час атестування прокурорів й ухвалення за наслідками цієї процедури відповідних рішень.

74. У постанові від 12 травня 2022 року у справі №540/1053/21 Верховний Суд зазначив, що досягнути мети атестування прокурорів, яку відповідач означив як підвищення ефективності діяльності прокуратури і рівня довіри до прокурорів, неможливо без зрозумілої, чіткої і передбачуваної процедури та можливості її перевірки судом, а механізм, визначений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» для цілей атестації чинних прокурорів, не може применшувати чи заперечувати існуючих гарантій, зокрема на судовий захист.

75. У постановах від 29 червня 2022 року у справі №420/10211/20, від 11 серпня 2022 року у справі №160/8111/20, від 07 липня 2022 року у справі №560/214/20, не заперечуючи наявність у кадрової комісії дискреційних повноважень надавати оцінку дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності та ухвалювати рішення за наслідками проходження прокурорами атестації, Верховний Суд зазначив, що така дискреція не може бути свавільною, а повинна ґрунтуватися на приписах закону.

76. За загальним правилом під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

77. Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття.

78. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала прокурора під час проведення співбесіди, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про непроходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це потягне.

79. У постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року, посилання на яку [у тому числі] було підставою для відкриття касаційного провадження за скаргами Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури, зазначено, що з огляду на положення пункту 3 частини другої статті 2 КАС України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), суд не вправі втручатися в дискрецію кадрової комісії та перебирати на себе повноваження у вирішенні питання, які законодавством віднесені до компетенції кадрової комісії.

80. Водночас суди попередніх інстанцій під час перевірки рішення кадрової комісії, не втручаючись у дискреційні повноваження указаної комісії та керуючись завданнями адміністративного судочинства повинні дослідити пояснення позивача та надані ним документи на підтвердження наданих ним пояснень щодо фактів встановлених цією комісією під час проведення співбесіди та з`ясувати, чи дійсно вони спростовують висновки комісії, які стали підставою для прийняття спірного рішення.

81. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

82. З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №826/6528/18, від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/18, від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/18).

83. Отже, в аспекті порушених у касаційній скарзі питань та з огляду на існуючу правозастосовчу практику Верховного Суду у цій категорії спорів, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на дискреційність повноважень кадрових комісій та відсутності повноважень у суду здійснювати оцінку предмету атестації.

84. Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання судових рішень у справах №280/5045/20 та №280/7811/20 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області з 01 жовтня 2022 року, та повторно включено до графіку проведення співбесід.

85. Так, порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора урегульовано розділом ІV Порядку №221.

86. Так, за пунктом 12 розділу ІV Порядку №221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

87. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання; Співбесіда проходить у формі засідання комісії (пункт 13 розділу ІV Порядку №221).

88. Відповідно до пунктів 14-16 розділу IV Порядку №221 члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

89. Тобто відомості, які отримано кадровою комісією відповідно до положень Порядку №221, є матеріалами атестації, які досліджуються та обговорюються під час проведення співбесіди, за результатами якої кадрова комісія приймає рішення про успішне чи неуспішне проходження прокурором атестації.

90. Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу ІV Порядку №221).

91. Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

92. Своєю чергою, пунктом 12 Порядку №233 передбачено, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

93. З огляду на наведені правові норми рішення кадрової комісії, ухвалене за результатами атестації, зокрема її третього етапу, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких доведених фактів, прокурор не відповідає займаній посаді та, відповідно, підлягає звільненню.

94. З наведеного можна дійти висновку про те, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації може бути предметом оцінки судом адміністративної юрисдикції, зокрема, на відповідність його обґрунтованості та вмотивованості, тобто дотриманню пункту 12 Порядку №233.

95. У тексті касаційної скарги Офіс Генерального прокурора зазначає, у тому числі, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 9, 12, 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», положень Порядку №221, а також пункту 12 Порядку №233, щодо дискреційних повноважень кадрових комісій на прийняття рішень стосовно прокурорів, та правомочності суду надавати оцінку прокурорам на відповідність вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

96. З урахуванням наведених вище норм та міркувань колегія суддів зазначає, що оцінка критеріїв професійної етики та доброчесності покладається на членів кадрової комісії. Однак, визначення відповідності або невідповідності прокурора таким критеріям має відбуватися на основі сумарної оцінки всієї інформації, яка свідчить про порушення вимог професійної компетентності, професійної етики і доброчесності (за винятком грубих порушень, наявності яких самих по собі є достатньою для твердження про невідповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики чи доброчесності), у тому числі з урахуванням або мотивами відхилення пояснень позивача, доказів, наданих ним на підтвердження своїх пояснень, та матеріалів, що містяться у матеріалах його особової справи.

97. У своїх касаційних скаргах Офіс Генерального прокурора та Запорізька обласна прокуратура, обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження указали, серед іншого, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема, щодо установлення обставин у справі та обґрунтованості судових рішень. Зазначили, що суди формально підійшли до розгляду цієї справи та лише процитували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №280/5045/20 за позовом ОСОБА_1 . Звернули увагу на те, що оскаржуване рішення Шістнадцятої кадрової комісії ґрунтується на ширшому обсязі обставин та містить інші мотиви його ухвалення, ніж ті, що висвітлені у рішенні Чотирнадцятої кадрової комісії [якому Верховним Судом надано оцінку у межах справи №280/5045/20].

98. Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди попередніх інстанцій узяли за основу висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 квітня 2023 року №280/5045/20.

99. Так, у справі №280/5045/20 переглядалось рішення Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 08 липня 2020 року №2 про неуспішне проходження начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди.

100. Судами установлено, що Чотирнадцята кадрова комісія при перевірці виконання практичного завдання з`ясувала обставини, які свідчать, що прокурор не повною мірою відповідає вимогам професійної компетентності, оскільки ОСОБА_1 не надав повної відповіді на всі питання, що ставились у завданні. Також, проаналізувавши надані робочою групою матеріали щодо ОСОБА_1 та його пояснення, кадрова комісія констатувала наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності.

101. Комісія зазначила, що на запитання членів комісії які надсилалися заздалегідь позивачу щодо вартості придбання автомобілів Lexus ES 350 2010 року випуску, придбаного у 2011 році та автомобіля Nissan Juke 2013 року випуску, придбаного у 2013 році, прокурор повідомив, що не пам`ятає їх ціни, а відповідні документи були знищені під час бойових дій. На пропозицію членів кадрової комісії під час проведення співбесіди назвати принаймні орієнтовну ціну придбаних автомобілів прокурор не зміг пригадати суми навіть приблизно. На запитання членів комісії щодо джерел походження коштів на придбання автомобілів, прокурор повідомив, що кошти на придбання автомобілю Lexus ES 350 2010 року випуску використовувалися як власні так і ті які надав рідний брат у готівковій формі, конкретну суму позивач не пам`ятає, а інший автомобіль придбаний за коши родини. При цьому будь-яких документів, що підтверджують реальність правочину, а також його суми, наявність у брата прокурора достатніх коштів для здійснення такого подарунку, прокурор кадровій комісії не надав. Зазначив, що документи згоріли під час бойових дій у м.Сніжному.

102. З огляду на викладене, кадрова комісія констатувала наявність обґрунтованого сумніву у тому, що спосіб життя прокурора відповідає задекларованим доходам, а також на його відповідність займаній посаді за критерієм доброчесності, а тому ухвалила рішення про неуспішне проходження атестації начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 .

103. Із текстів судових рішень у справі №280/5045/20 вбачається, що комісією було проаналізовано копії декларацій позивача за 2011, 2013 роки, у яких останнім відображено інформацію щодо придбання автомобілів Lexus ES 350 2010 року випуску, придбаного у 2011 році, та автомобіля Nissan Juke 2013 року випуску, придбаного у 2013 році.

104. Верховний Суд, погодившись із позицією судів попередніх інстанцій у справі №280/5045/20 констатував, що за цими деклараціями [за 2011 та 2013 роки] будь-яких доказів щодо недостовірності даних або доказів невідповідності вартості майна доходам позивача судам надано не було.

105. Звернув увагу на те, що як у заздалегідь надісланому позивачу опитувальнику, так і безпосередньо під час співбесіди позивач наголошував на тому, що не має можливості надати документи щодо придбання відображених у деклараціях за 2011, 2013 роки автомобілів Lexus ES 350 2010 року випуску та Nissan Juke 2013 року випуску, у зв`язку із знищенням цих документів під час бойових дій у м. Сніжному Донецької області.

106. Зазначив, що у матеріалах справи містяться:

- довідки про проходження таємної перевірки доброчесності від 31 січня 2017 року №1943 та від 07 серпня 2017 року №25/2-9869/ра-17, відповідно до яких інформація, яка може свідчити про недостовірність тверджень прокурором у анкеті доброчесності, не надходило;

- довідка про результати перевірки ОСОБА_1 під час перебування на посаді прокурора міста Сніжного Донецької області, передбаченої Законом України «Про очищення влади», у якій зазначено, що у декларації 2014 року вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» та вартість майна (майнових прав) відповідає доходам, отриманим із законних джерел;

- висновок Міністерства доходів і зборів України від 28 травня 2015 року №7990/10/05-16-17-03 щодо ОСОБА_1 , який займав посаду прокурора міста Сніжного Донецької області, про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», відповідно до якого вартість майна (майнових прав), указаного (указаних) ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік (2014 рік), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.

107. Констатував, що установлені судами обставини спростовують висновки Кадрової комісії щодо наявності обґрунтованого сумніву у тому, що спосіб життя прокурора відповідає задекларованим доходам, а також на його відповідність займаній посаді за критерієм доброчесності.

108. Зауважив, що висновок Кадрової комісії не містить належного обґрунтування не прийняття до уваги пояснень позивача, а також офіційних результатів попередньо проведених перевірок та поданих позивачем декларацій щодо придбаного майна.

109. Водночас, рішення Шістнадцятої кадрової комісії №2 від 17 листопада 2022 року, яке оскаржується у межах цієї справи, обґрунтовано тим, що позивач не надав достатніх обґрунтованих пояснень щодо джерел отримання доходів для придбання ним 28 квітня 2011 року легкового автомобілю Lexus ES350 2010 року випуску вартість якого у поданій декларації не зазначена. Зокрема, позивач повідомив, що у 2011 році він продав автомобіль Toyota Camry, який належав йому на праві власності, та кошти від продажу якого були використані для придбання автомобіля, що було відображено у відповідній декларації. Згідно з наявною у розпорядженні Комісії інформації із матеріалів атестації, у поданій позивачем 27 березня 2012 декларації про майно, доходи - зобов`язання фінансового характеру за 2011 рік дійсно зазначено інформацію про одержання прокурором доходу від відчуження рухомого та нерухомого майна у сумі 200 000 грн. Однак, у деклараціях за 2008 та 2010 роки відомостей про перебування у власності прокурора або членів його сім`ї будь-яких транспортних засобів не зазначено взагалі. Тож Комісія дійшла висновку про те, що надані ОСОБА_1 , на адресу комісії пояснення щодо придбання автомобіля за сімейні кошти, не підтверджуються поданими ним деклараціями.

110. Також, Комісія зазначила, що ОСОБА_1 не надав жодних підтверджень законності джерел походження грошових коштів, необхідних для придбання Nissan Juke 2013 року випуску.

111. Твердження позивача про знищення документів, які стосувалися рухомого майна, під час бойових дій, комісія сприйняла критично, бо позивачем не надано жодних підтверджень неможливості одержання ним відповідних даних з інших джерел.

112. Також, позивач не надав комісії жодних підтверджень законності джерел походження грошових коштів, необхідних для придбання у 2009 році його дружиною квартири у м.Донецьк.

113. Комісією в оскаржуваному рішенні проаналізовано декларації ОСОБА_1 за 2008-2019 роки.

114. З огляду на викладене Суд зазначає, що у рішеннях Чотирнадцятої та Шістнадцятої кадрових комісій хоч і аналізувалися обставини набуття позивачем та членами його сім`ї одного і того самого майна [автомобілів Lexus ES 350 2010 року та Nissan Juke 2013 року випуску], однак такі рішення містять різні мотиви їх ухвалення.

115. Колегія суддів, не ставлячи під сумнів необхідність урахування висновків Верховного Суду, наголошує, що такі висновки мають бути ураховані за умови, якщо фактичні обставини, які досліджувались [зокрема, мотиви ухвалення оскаржуваних рішень], є тотожними.

116. Тож, з огляду на відмінність мотивів ухвалення рішень кадрових комісій, колегія суддів констатує, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки мотивам оскаржуваного рішення Шістнадцятої кадрової комісії, які не були предметом розгляду у межах справи №280/5045/20.

117. Зокрема, у текстах оскаржуваних судових рішень відсутня будь-яка оцінка обґрунтованості сумніву Комісії щодо законності джерел походження грошових коштів, необхідних для придбання дружиною ОСОБА_1 квартири у м.Донецьк.

118. Також, у матеріалах справи наявні:

- копія відповіді Донецької обласної прокуратури від 09 березня 2023 року №24-307вих23 щодо досудового розслідування у кримінальному провадження за фактом руйнування будинку АДРЕСА_1 15 липня 2014 року (том 1, а.с.124);

- копія відповіді Головного сервісного центру МВС від 14 березня 2023 року №31/11731-5026-2023 про відсутність документів, які стали підставою для реєстрації автомобілю Lexus (том 1, а.с.122);

- копія відповіді Головного сервісного центру МВС від 15 березня 2023 року №31/11831-5071-2023 про відсутність документів, які стали підставою для реєстрації автомобілю Nissan Juke (том 1, а.с.123);

- копія запиту до Державної податкової служби України щодо доходів, отриманих батьком ОСОБА_1 за період з 1960-2010 роки (том 1, а.с.137), з додатком свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (том 1, а.с.138), та відповіддю ДПС України №490/ЗПІ/99-00-12-04-02-10 від 24 березня 2023 року (том 1, а.с.139);

- копія запиту до Державної податкової служби України щодо доходів, отриманих ОСОБА_1 протягом 1985-1987 років, 1989 - 1 півріччя 1994 років (том 1, а.с.140), з додатком свідоцтва про державну реєстрацію підприємницької діяльності без створення юридичної особи від 22 січня 1993 року (том 1, а.с.141), та відповіддю ДПС України №556/ЗПІ/99-00-24-04-02-10 від 31 березня 2023 року (том 1, а.с.142).

119. Однак, судами попередніх інстанцій не з`ясовано чи вчинялись позивачем такі дії [направлення запитів до уповноважених органів] перед/під час проходження співбесіди, чи доводились до відома Комісії такі документи, чи/чим обґрунтовував позивач неможливість подання необхідної інформації/вчинення відповідних дій.

120. Також, судами попередніх інстанцій не з`ясовано чи наявне в оскаржуваному рішенні Комісії належне обґрунтування не прийняття до уваги пояснень позивача, а також офіційних результатів попередньо проведених перевірок та поданих позивачем декларацій щодо придбаного майна [висновок Міністерства доходів і зборів України від 28 травня 2015 року №7990/10/05-16-17-03; довідка про результати перевірки ОСОБА_1 під час перебування на посаді прокурора міста Сніжного Донецької області, передбаченої Законом України «Про очищення влади»; довідки про проходження таємної перевірки доброчесності від 31 січня 2017 року №1943 та від 07 серпня 2017 року №25/2-9869/ра-17].

121. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

122. Цей припис безпосередньо уповноважує адміністративний суд на доказування в адміністративній справі, наділяє його повноваженнями на збирання доказів в адміністративній справі.

123. У галузі дії принципу офіційності адміністративний суд зобов`язаний дослідити за власною ініціативою важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучити їх до провадження та встановити їх правдивість. Таким чином, адміністративний суд поряд з активністю сторін у доведенні їх тверджень бере на себе ініціативу під час розгляду адміністративної справи.

124. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі «змушує» адміністративний суд долучатися до процесу доказування в адміністративній справі.

125. Натомість, якщо в силу певних обставин доказів не надано, суд, застосовуючи принцип офіційного з`ясування обставин справи повинен перевірити достовірність висновків.

126. Отже, відповідно до приписів частини четвертої статті 9 КАС України адміністративний суд вправі здійснювати доказування на власний розсуд, визначати його види та зміст.

127. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України (у редакції чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

128. Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

129. Так, ураховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, суди попередніх інстанцій мали б у процесі судового розгляду належно дослідити усі підтверджуючі документи, які б спростували або не спростували обґрунтовані сумніви Кадрової комісії, про які зазначено в оскаржуваному рішенні.

130. Разом із цим, судами попередніх інстанцій не спростовано висновки кадрової комісії з посиланням на докази.

131. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

132. Ураховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не установили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки судів попередніх інстанцій та оскаржувані рішення у цій справі не відповідають завданню адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирішення спору.

133. Водночас, в силу положень статті 341 КАС України, їх установлення судом касаційної інстанції не допускається.

134. З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа №280/512/23 - направленню на новий розгляд.

Щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

135. У тексті касаційної скарги Офіс Генерального прокурора зазначив, що судами попередніх інстанцій помилково нараховано ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 13 грудня 2022 року, оскільки цей день був його останнім робочим днем, за який йому нараховано та виплачено заробітну плату. Зауважує, що позивач уважається звільненим з 14 грудня 2022 року.

136. Задовольняючи позовні вимоги про скасування рішення Шістнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації та наказу про його звільнення, суди попередніх інстанцій вирішили:

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та органів прокуратури Запорізької області з 13 грудня 2022 року;

- стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 грудня 2022 року по 17 травня 2023 у розмірі 66627 грн 68 коп. (шістдесят шість тисяч шістсот двадцять сім гривен шістдесят вісім копійок) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

137. Суди установили, що наказом Запорізької обласної прокуратури від 13 грудня 2022 року №1398к ОСОБА_1 звільнено з 13 грудня 2022 року.

138. Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

139. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

140. З урахуванням викладеного, при новому розгляді справи, за умови, якщо суди попередніх інстанцій дійдуть висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, позивач має бути поновленим на посаді з 14 грудня 2022 року. Відповідно, днем, з якого слід обчислювати період, за який підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, є 14 грудня 2022 року.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

141. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

142. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

143. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

144. Ураховуючи те, що указані порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, то справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

145. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України. Також суду слід урахувати наведене у цій постанові та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв`язку.

IV. Висновки щодо судових витрат

146. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139 327 341 345 349 353 355 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №280/512/23 скасувати.

3. Справу №280/512/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду