ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 280/5260/19
адміністративне провадження № К/9901/21945/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (у складі головуючого судді Татаринова Д.В.), та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.) у справі №280/5260/19,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Запорізької області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора (далі - третя особа), в якому просив:
стягнути з прокуратури Запорізької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2017 року по 19 вересня 2019 року у розмірі 1 593 389,54 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів;
стягнути з Прокуратури Запорізької області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 19 вересня 2019 року за період з 20 вересня 2019 року по день розгляду позовної заяви.
2. Позовна заява обґрунтовувалась тим, що позивача поновлено на посаді рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, яке у подальшому скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року., а постанова суду апеляційної інстанції у подальшому скасована постановою Касаційного адміністративною суду у складі Верховного суду від 19 вересня 2019 року; тобто, остаточно позивача поновлено на посаді лише після ухвалення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного сулу постанови від 19 вересня 2019 року, у зв`язку із чим, час вимушеного прогулу необхідно розраховувати з 26 липня 2017 року до 19 вересня 2019 року; при цьому, період з 09 лютого 2017 року (день незаконного звільнення) до 25 липня 2017 року (день винесення рішення судом першої інстанції) не береться, адже за вказаний період вже стягнуто суму 129 129,70 грн. рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року.
3. Крім того позивач вказував, що станом на дату звернення до суду, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та Касаційною адміністративного суду у складі Верховною суду від 19 вересня 2019 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Запорізької області залишалось не виконаним, у зв`язку із чим з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2017 року по 19 вересня 2019 року у розмірі 1 593 389,54 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з Прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 19 вересня 2019 року за період з 20 вересня 2019 року по 27 грудня 2019 року у розмірі 213 378,90 грн.
5. Суди попередніх інстанції виходили з того, що законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі; негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави; виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
6. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на статтю 236 КЗпП України зазначали, що ця норма передбачає обов`язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб`єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; в цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.
7. В контексті наведеного, суди вказували, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин; Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі; чинне законодавство не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі; Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
8. Суди попередніх інстанції дійшли висновків, що підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі, а так як станом на час розгляду справи, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та постанову Касаційною адміністративного суду у складі Верховною суду від 19.09.2019 про поновлення позивача на роботі виконано лише 28 грудня 2019 року, то з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з 20 вересня 2019 року по 27 грудня 2019 року у сумі 213 379,90 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019, та в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.
10. Як на підставу касаційного оскарження скаржник зазначає необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 19.12.2019 у справі №2а-7683/12/1370, застосованого судом апеляційної інстанції, а саме, щодо непоширення положень статті 236 КЗпП України на працівника у випадку відсутності волевиявлення цього працівника на продовження роботи та взяття ним зобов`язання виконувати роботу, визначену трудовою угодою, з підляганням внутрішньому розпорядку (пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України).
11. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що системний аналіз статті 236 КЗпП України, статей 33 371-373 КАС України дає підстави вважати, що винесення ухвали про виплату незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час виконання судового рішення про поновлення на роботі можливе за умови добросовісного користування таким працівником наданими законом правами, зокрема щодо вчинення ним необхідних дій, спрямованих на примусове виконання належним органом судового рішення про поновлення на посаді.
12. Касатор вказує, що позивач звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою від 04.10.2019 про виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховною суду від 19.09.2019 про поновлення його на посаді першого заступника прокурора Запорізької області, а до 04.10.2019 Генеральною прокуратурою України не отримувались жодні виконавчі документи з даного питання; у той же час, судами попередніх інстанцій проігноровано, що в матеріалах даної справи відсутні відмови Генеральної прокуратури України про невиконання судового рішення про поновлення позивача на роботі та відповідно стягнення коштів на його користь.
13. На переконання Офісу Генерального прокурора, системний аналіз норм статей 21 24 КЗпП України, які, як вважає касатор, у даному випадку поширюються на спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що працівник не може бути допущений до роботи без видання уповноваженою особою відповідного наказу, необхідною умовою (підставою) для видання якого слугує його письмова заява, яка, в свою чергу, не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про взяття працівником зобов`язання виконувати роботу, визначену трудовою угодою, з підляганням внутрішньому службовому розпорядку, а уповноважена особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання передбаченої трудовим договором роботи тощо.
14. У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду надійшла 31 серпня 2021 року.
16. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.08.2020 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 у справі №280/5260/19.
18. Ухвалою судді Верховного Суду від 12.07.2021 Офісу Генерального прокурора відмовлено у задоволенні заявленого в касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання судових рішень, що оскаржуються.
19. Ухвалою судді Верховного Суду від 20.10.2021 дану справу призначено до попереднього розгляду за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Генерального прокурора України від 09.07.2015 №514к позивача призначено на посаду першого заступника прокурора Запорізької області.
21. Наказом Генерального прокурора України №33к від 08.02.2017 позивача звільнено з посади першого заступника прокурора Запорізької області та з органів прокуратури у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
22. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково:
визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №33к від 08.02.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника прокурора Запорізької області з 08 лютого 2017 року у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про пращо України;
поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Запорізької області з 09 лютого 2017 року;
стягнуто з Прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 129 129,70 грн.
Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Запорізької області з 09 лютого 2017 року та в частині стягнення з прокуратури Запорізької області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 28076, 08 грн.
23. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України задоволено, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2017 в адміністративній справі №808/588/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
24. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховною Суду від 19.09.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративною суду від 12.10.2017 скасовано, а постанову Запорізького окружною адміністративного суду від 25.07.2017 залишено в силі.
25. Наказом Генерального прокурора України від 28.12.2019 №565К поновлено старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Запорізької області з 09 лютого 2017 року. Разом з тим встановлено виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 лютого 2017 року по 25 липня 2017 року.
26. Оскільки позивача незаконно звільнено, він звернувся до суду з вказаним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Дане касаційне провадження, відкрито на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки, на думку скаржника, в цій справі є необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №2а-7683/12/1370, застосованого судом апеляційної інстанції, а саме, щодо непоширення положенні статті 236 КЗпП України на працівника у випадку відсутності волевиявлення цього працівника на продовження роботи та взяття ним зобов`язання виконувати роботу, визначену трудовою угодою, з підляганням внутрішньому розпорядку.
28. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
30. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Відповідно до частин 2-3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
33. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
34. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про, зокрема, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
35. Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
36. Частина 7 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачає, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
37. На підставі наведеного, слід зазначити, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
38. При цьому, у пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
39. Відповідно до статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
40. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно обчислювати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
41. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19.12.2019 у справі №2а-7683/12/1370 та від 30.01.2019 у справі 808/1271/18.
42. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
43. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.
44. Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 січня 2019 року у справі 760/9521/15-ц.
45. Відтак, враховуючи наведені вище законодавчі приписи та правові позиції Верховного Суду, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №2а-7683/12/1370, застосованого судом апеляційної інстанції.
46. Як вже було встановлено, рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/588/17 від 25 липня 2017 року Верховний Суд залишив у силі постановою від 19 вересня 2019 року, проте, виконання зазначених судових рішень про поновлення на роботі, незважаючи на негайне виконання, відбулося лише 28 грудня 2019 року.
47. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, зокрема, про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з 20 вересня 2019 року по 27 грудня 2019 року у сумі 213 379,90 грн.
48. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
49. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
50. Із врахуванням наведеного, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновків, що судами попередніх інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права при вирішенні даної адміністративної справи, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
51. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст. 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 280/5260/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук А.Г. Загороднюк В.М. Соколов