ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа №280/7340/23

адміністративне провадження № К/990/16295/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколов В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року (судді: Божко Л.А., Олефіренко Н.А., Суховаров А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивача з 29 січня 2020 року по 19 березня 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням виплаченої суми;

- стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4026,00грн. (чотири тисячі двадцять шість 00 копійок).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №280/7340/23 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) з 29 січня 2020 року по 19 березня 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 29 січня 2020 року по 19 березня 2023 року включно, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

24 листопада 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року відмовлено військовій частині НОМЕР_1 у відстроченні сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №280/7340/23 залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору.

21 грудня 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 , на виконання вимог вищевказаної ухвали, направлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено.

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №280/7340/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, повернуто скаржнику.

31 січня 2024 року військова частина НОМЕР_1 повторно подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №280/7340/23 залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

На виконання зазначеної ухвали, 22 лютого 2024 року скаржник подав клопотання, яке обґрунтовано тим, що первинна апеляційна скарга була подана у передбачений процесуальним законодавством строк, однак через відсутність коштів у апелянта була відсутня можливість вчасно сплатити судовий збір. Скаржник вказує, що сплатив судовий збір та направив до суду апеляційної інстанції документ про сплату. Також, скаржник посилається на обставини введення в Україні воєнного стану.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у задоволення клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №280/7340/23 відмовлено.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №280/7340/23.

Повернуто військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України сплачену ним згідно платіжного доручення №264 від 30 січня 2024 року суму судового збору за подання апеляційної скарги в адміністративній справі №280/7340/23 в розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

У підсумку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави наведені заявником апеляційної скарги для поновлення строку апеляційного оскарження ухвалою суду апеляційної інстанції від 15 лютого 2024 року є неповажними, а також те, що інші зазначені скаржником обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що ним вживались всі можливі заходи щодо оскарження рішення суду першої інстанції, що свідчить про намір скористатися правом на доступ до правосуддя.

Зокрема, скаржник зауважує, що первинну апеляційну скаргу подав у строки, визначені законодавством. Водночас 11 січня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу повернув скаржнику, оскільки він не виконав вимоги ухвали щодо сплати судового збору у встановлений судом строк. У вказаній ухвалі суд роз`яснив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку встановленому законом.

Вдруге із касаційною скаргою апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції 31 січня 2024 року, після перерахунку судового збору за апеляційну скаргу. Вказує, що 30 січня 2024 року сплатив судовий збір та направив до суду апеляційної інстанції документ про сплату.

Скаржник вважає, що через відсутність коштів для сплати судового збору та введення в Україні воєнного стану, наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Позиція інших учасників справи

Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Соколов В.М. ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року визнано поважними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року.

Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року призначено справу до розгляду.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.

Відповідно до ухвали Верховного Суду касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить із такого.

Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.

Статтею 295 КАС України визначено таке:

1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

При цьому, згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81): «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).

Імперативні приписи частина третьої статті 298 КАС України встановлюють обов`язок особи, яка звертається до суду із апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження подати клопотання про його поновлення із зазначенням поважності причин такого пропуску.

Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 КАС України).

Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

Так, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання скаржника та визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №280/7340/23. Запропоновано скаржнику в строк протягом десяти днів з дня отримання вказаної ухвали звернутися до суду із заявою про поновлення строку і вказати інші поважні причини для поновлення строку.

На виконання зазначеної ухвали 22 лютого 2024 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що первинна апеляційна скарга була подана у передбачений процесуальним законодавством строк, однак через відсутність коштів у апелянта була відсутня можливість вчасно сплатити судовий збір.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та які б становили об`єктивно непереборні перешкоди, що пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а тому суд констатував, що причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо необґрунтованості вказаних висновків суду апеляційної інстанції в контексті обставин у цій справі Суд виходить з такого.

У постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 Великою Палатою зазначено про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

У цій справі слід врахувати також й те, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Такі висновки суду узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17, від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 04 листопада 2021 року у справі № 520/15397/2020, від 21 липня 2022 року у справі № П/320/1014/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 640/6479/20, від 22 грудня 2022 року у справі №380/17770/21 та багатьох інш.

Також, не вважається безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження й повторна подача апеляційної скарги у зв`язку з поверненням апеляційної скарги, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2020 року у справі № 580/1020/19 та від 04 березня 2021 року у справі №160/2538/19.

Також, колегія суддів враховує, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.

Суд касаційної інстанції враховує, що попереднє звернення з апеляційною скаргою та її повернення, а також несплата судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Стосовно посилання скаржника на обставини введення в Україні воєнного стану, колегія суддів не заперечує, що вказані обставини могли утруднити дотримання строку на апеляційне оскарження, однак указані доводи не підтверджені достатніми та належними доказами.

Необхідно також зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.

Суд враховує, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №280/7340/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов

.