ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року

м. Київ

справа № 280/7983/23

адміністративне провадження № К/990/20186/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №280/7983/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору Військової частини НОМЕР_2 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, порушеної

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович,

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Ясенової Т.І., суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діяв адвокат Кириленко Андрій Володимирович, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу в повному обсязі додаткової винагороди відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у розмірі до 100 000 грн за період з 07.04.2022 по 25.05.2022 та за період з 14.06.2022 по 25.06.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

1.2. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн за період з 07.04.2022 по 25.05.2022 та за період з 14.06.2022 по 25.06.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням фактично сплачених сум.

2. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у період з 07.04.2022 по 25.06.2022 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей, у складі Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), куди його було відряджено на підставі бойового розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02.04.2022 № 56/гриф, що підтверджено відповідною довідкою В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1799.

2.1. Позивач зауважив, що з відповіді В/ч НОМЕР_1 на адвокатський запит представника позивача про надання інформації щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за квітень, травень та червень 2022 року, передбаченої Постановою № 168, йому стало відомо, що у вказаному періоді до отриманих відповідачем списків військовослужбовців, які приймали участь у бойових діях, відповідно до наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 164-АГ) ОСОБА_1 включено лише двічі, за період з 26.05.2022 по 31.05.2022 та за період з 01.06.2022 по 13.06.2022. За ці періоди позивачу нараховано та виплачено означену додаткову винагороду із розрахунку 70 тис грн пропорційно дням участі. Водночас за період з 07.04.2022 по 25.05.2022 та за період з 14.06.2022 по 25.06.2022 виплати не здійснювалися через ненадходження відповідних списків від В/ч НОМЕР_2 .

2.2. Не погоджуючись із доводами відповідача у відповіді на адвокатський запит представника позивача, за змістом яких В/ч НОМЕР_1 повідомляє про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу означеної додаткової винагороди у вказані періоди через ненадання начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 списків (В/ч НОМЕР_2 ) за формою, наведеною у додатку 2 до Наказу № 164-АГ, позивач наголошує, що цей наказ не зареєстрований та не оприлюднений у встановлений законом спосіб, а тому не є актом Адміністрації Держприкордонслужби у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». У цьому зв`язку позивач наполягає, що він не може бути позбавлений підвищеної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, на підставі зазначеного Наказу.

2.3. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати у період з 07.04.2022 по 25.05.2022 та з 14.06.2022 по 25.06.2022 додаткової винагороди відповідно пункту 1 Постанови № 168 у розмірі до 100 000 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

3. Ухвалою суду першої інстанції від 16.10.2023 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 (В/ч НОМЕР_2 ).

Установлені судами фактичні обставини справи

4. Старший сержант ОСОБА_1 є військовослужбовцем Держприкордонслужби та проходить службу у В/ч НОМЕР_1 .

5. Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2022 № 5-вв «Про відрядження пов`язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з 07.04.2022 з метою прийняття участі у заходах.

6. Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2022 № 37-вв «Про відрядження пов`язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії», позивача направлено у службове відрядження до НОМЕР_3 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », з 27.06.2022 з метою прийняття участі у заходах.

7. У період з 07.04.2022 по 27.06.2022 позивач перебував в оперативному підпорядкуванні (у службовому відрядженні) у В/ч НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що входить в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

8. В/ч НОМЕР_2 видано ОСОБА_1 довідку від 05.08.2022 № 1799, відповідно до якої останній приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022, підстава: бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02.04.2022 № 56/гриф.

9. Згідно з довідкою про грошове забезпечення, складеної та підписаної головним бухгалтером В/ч НОМЕР_1 , за період з квітня по червень 2022 року позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, в розмірі 30000 грн. Крім того, у вересні 2022 року позивачу виплачена додаткова винагорода в розмірі 70000 грн відповідно до Постанови № 168 (доплата до 100000 грн) пропорційно часу участі у бойових діях або заходах за період з 26.05.2022 по 31.05.2022 в розмірі 13548,39 грн (підстава б/р НОМЕР_4 прик.з від 26.05.2022 № 214, ЖОСД № 143 дск, стор.18-21).

10. НОМЕР_5 прикордонний загін (В/ч НОМЕР_1 ) листом від 24.08.2023 вих. № 43.1/М-485-510 у відповідь на адвокатський запит представника позивача повідомив:

(1) ОСОБА_1 з 04.2022- 06.2022 нараховували та виплачували додаткову винагороду за Постановою № 168 до 30 000 грн щомісячно в наступному місяці за попередній у порядку наказу № 164-АГ:

- за квітень 2022 року - наказ начальника В/ч НОМЕР_1 від 08.05.2022 № 243-ОС «Про виплату додаткової винагороди»;

- за травень 2022 року - наказ начальника В/ч НОМЕР_1 від 08.06.2022 № 297-ОС «Про виплату додаткової винагороди»;

- за червень 2022 року - наказ начальника В/ч НОМЕР_1 від 08.07.2022 № 356-ОС «Про виплату додаткової винагороди».

(2) щодо 70 000 грн збільшеної додаткової винагороди - НОМЕР_4 прикордонний загін (В/ч НОМЕР_2 ) щомісяця до 5 числа мав повідомляти В/ч НОМЕР_1 про участь відрядженого ОСОБА_1 з 07.04.2022 по 25.06.2022 у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі додатка 2 до Наказу № 164-АГ, однак повідомлено лише за два періоди: з 26.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 13.06.2022;

(3) через відсутність інших підтверджень участі позивача у бойових діях з 07.04.2022 по 25.05.2022 та з 14.06.2022 по 25.06.2022, В/ч НОМЕР_1 не видала наказ на виплату додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн;

(4) виплата додаткової винагороди за участь у бойових діях у складі В/ч НОМЕР_2 за періоди 07.04.2022 - 25.05.2022 та 14.06.2022 - 25.06.2022 буде здійснена ОСОБА_1 , якщо надійдуть списки військовослужбовців за формою додатка 2 до Наказу № 164-АГ.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.12.2023 позов ОСОБА_1 задоволено:

11.1. визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу у повному обсязі додаткової винагороди відповідно пункту 1 Постанови № 168 у розмірі до 100 000 гривень, за період із 07.04.2022 року по 25.05.2022 року та за період з 14.06.2022 року по 25.06.2022 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

11.2. зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити означену додаткову винагороду за вказані періоди.

12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на вищевказану додаткову винагороду підтверджується довідкою від 05.08.2022 № 1799, виданою В/ч НОМЕР_2 , в тому, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 (підстава: бойове розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02.04.2022 № 56 гриф), яка є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, а відтак і підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди.

12.1. Приймаючи до уваги, що в ході судового розгляду ані В/ч НОМЕР_1 , ані В/ч НОМЕР_2 не ставили під сумнів безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах в межах періодів, які визначені в довідці від 05.08.2022 року № 1799, але з невстановлених причин В/ч НОМЕР_2 не надіслано В/ч НОМЕР_1 в повному обсязі інформації за встановленою формою та у передбачені строки, як цього вимагає пункт 4 Наказу № 164-АГ, що і стало єдиною перешкодою для невиплати позивачу означеної додаткової винагороди, суд цієї інстанції дійшов висновку, що невиконання В/ч НОМЕР_2 обов`язку повідомити В/ч НОМЕР_1 про перебування військовослужбовця на виконані бойових завдань як елементу процедури виплати додаткової винагороди в частині обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не може мати негативних наслідків для такого військовослужбовця, а отже не може впливати на його особисті права, в тому числі на отримання спірної додаткової винагороди.

13. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.05.2024 апеляційну скаргу В/ч НОМЕР_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

13.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд цієї інстанції виходив з того, що видана позивачу В/ч НОМЕР_2 довідка від 05.08.2022 №1799 є чинною, а тому є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах, однак дійшов висновку, що ця довідка все ж не підтверджує права позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі, оскільки підставою для прийняття наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у збільшеному розмірі у розумінні пункту 3 Наказу № 164-АГ є саме списки військовослужбовців. Вказана довідка, за оцінкою суду апеляційної інстанції, не відповідає формі, встановленій додатком № 1 до Наказу № 164-АГ: з неї не можливо встановити, чи перебував позивач саме у районі бойових дій, зміст означеної довідки у частині кількості днів його безпосередньої участі у бойових діях, що становили всі дні за період з 07.04.2022 по 25.06.2022, ставить під сумнів можливість безперервного виконання позивачем бойових завдань у вказаний у довідці період, а визнання того, що позивач весь час безперервно приймав участь у бойових діях та заходах не відповідає встановленому Постановою № 168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

14. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко А.В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

14.1. Ця касаційна скарга подана з підстав передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

(1) пункту 1 Постанови № 168 у взаємозв`язку в цілому з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Мінреінтеграції України від 22.12.2022 № 309, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168;

(2) пункту 2-1 Постанови № 168 у взаємозв`язку в цілому з Інструкцією про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої Наказом МВС України від 18.03.2016 № 188, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме:

- визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

- необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

- порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

(3) пункту 2-1 Постанови № 168 у взаємозв`язку в цілому з наказами Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ про реалізацію вимог постанови № 168, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168.

14.2. Касатор наполягав на тому, що Накази Адміністрації Держприкордонслужби № 164-АГ, № 392-АГ, № 628-АГ містять норми, які зачіпають права громадян (військовослужбовців) на отримання додаткової винагороди, і встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації таких прав, а тому такі накази підлягали обов`язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, а оскільки цього зроблено не було, то, на його переконання, ці накази не можуть регулювати виплату військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

14.3. У цьому зв`язку, зауважив, що за приписами пункту 1 Постанови № 168 серед умов, які надають військовослужбовцям право на отримання додаткової винагороди, визначено не лише безпосередню участь у бойових діях, а передбачено також здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як підставу для такої виплати. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано ту обставину, що навіть сам характер проходження служби на території кордону з державою агресором та республікою білорусь передбачає здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, тим більше, що такі функції позивач виконував на підставі бойових розпоряджень.

14.4. Скаржник доводив, що надані ним докази є належними та достатніми і у співвідношенні з доказами відповідача мають, на його думку, перевагу як по кількості, так і по їх значенню, а враховуючи, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, то, на переконання касатора, суд апеляційної інстанції безпідставно переклав на позивача обов`язок доказування та встановив для позивача надзвичайні та заздалегідь недосяжні стандарти доказування, що призводить до порушення права на справедливий суд, передбачене частиною першою статті 2 КАС України.

15. Ухвалою Суду від 06.06.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 04.03.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

17. Не погодившись із доводами касаційної скарги НОМЕР_5 прикордонний загін (В/ч НОМЕР_1 ) подав до Суду письмовий відзив, за змістом якого просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

17.1. У відзиві відповідач наполягав на тому, що системний аналіз пунктів 3-5 Наказу № 164-АГ дозволяє дійти висновку про те, що саме списки військовослужбовців у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ, являються належним підтвердженням, яке надається прикордонним загоном, у складі якого відряджені військовослужбовці беруть (брали) участь у бойових діях або заходах, прикордонному загону, в якому такі військовослужбовці перебувають на фінансовому забезпеченні, та є безпосередньою підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому Постановою № 168.

17.2. У цьому зв`язку відповідач підкреслив ту обставину, що на адресу В/ч НОМЕР_1 від В/ч НОМЕР_2 з супровідним листом від 29.08.2022 № 22/2718-22-Вих. надійшов список військовослужбовців В/ч НОМЕР_1 , які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах з травня по червень 2022 року у складі В/ч НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 164-АГ, яким підтверджена участь позивача у бойових діях або заходах у складі В/ч НОМЕР_2 за періоди з 26.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 13.06.2022, на підставі якого В/ч НОМЕР_1 нарахована та 26.09.2022 виплачена додаткова винагорода у розмірі 13548,39 грн - за травень 2022 року та 30333,33 грн - за червень 2022 року. В інших листах із Списками підтверджень безпосередньої участі у бойових діях або заходах за квітень-червень 2022 у складі В/ч НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до Наказу №164-АГ, які надходили до В/ч НОМЕР_1 , даних щодо позивача зазначено не було. На цій підставі відповідач доводить, що за інші періоди, визначені позивачем у позовній заяві, участь останнього не підтверджена в повній мірі, а тому у В/ч НОМЕР_1 відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за інші періоди.

17.3. На переконання відповідача, довідка В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1799, на яку позивач спирається як на беззаперечний доказ наявності в нього права на додаткову винагороду у збільшеному розмірі, сама по собі не може слугувати належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки вона не відповідає формі встановленій додатком № 1 до Наказу № 164-АГ, не містить конкретних дат, місць та видів залучення до безпосередньої участі у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови № 168, а лише підтверджує період часу, під час якого військовослужбовець перебував у відрядженні, та являється тільки персональним підтвердженням для окремого військовослужбовця його участі у бойових діях, оскільки вона видається виключно на руки військовослужбовцю і не дублюється для прикордонного загону, в якому такий військовослужбовець проходить військову службу.

17.4. В/ч НОМЕР_1 просила врахувати, що Наказ № 164-АГ передбачає активні дії одного суб`єкта владних повноважень - органу Держприкордонслужби, у складі якого направлені у службові відрядження військовослужбовці приймають участь у бойових діях або заходах, по направленню у встановлені терміни до іншого суб`єкта владних повноважень - органу Держприкордонслужби, в якому вказані відряджені військовослужбовці проходять службу і перебувають на фінансовому забезпеченні, документів визначеної форми - списки за формою додатку 2 до Наказу № 164-АГ, якою має бути підтверджено факт участі відряджених військовослужбовців у вказаних заходах. Тож, саме бездіяльність В/ч НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка виразилася у нездійснені підтвердження участі позивача у бойових діях або заходах перешкоджала відповідачу належним чином встановити стосовно позивача в повному обсязі факт прийняття ним участі в бойових діях або заходах, терміни прийняття такої участі, що в подальшому перешкодило здійсненню нарахування та виплати останньому додаткової винагороди у збільшеному розмірі з дотриманням вимог вказаних нормативно - правових актів. Тому, на переконання В/ч НОМЕР_1 , розгляд обґрунтованості позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу збільшеного розміру додаткової винагороди не може бути відокремленим від вивчення правомірності дій В/ч НОМЕР_2 щодо належного оформлення факту участі позивача у бойових діях або заходах шляхом відпрацювання документів.

Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

18. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

19. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

20. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

21. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю, який проходить службу в Держприкордонслужбі, «збільшеної» до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

22. Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 № 1777-XII передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

23. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.

24. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Держприкордонслужби визначаються законодавством.

25. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

26. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

27. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

28. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

29. Держприкордонслужба входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

30. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306.

31. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

32. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

33. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

34. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

35. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

36. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

37. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

38. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

39. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

40. З 01.02.2023 ці питання врегульовані Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 № 726, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, яким замість нього затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, що із змінами та доповненнями діють і дотепер).

41. А до того означені порядок та умови визначалися, зокрема, наказами Адміністрації Держприкордонслужби «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» від 31.03.2022 № 164-АГ, від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, прийняті на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на виконання пункту 2-1 Постанови № 168.

42. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

43. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, зокрема, у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23 та багатьох інших, відповідно до якої положення Інструкція № 188, що визначали порядок виплати винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, не може застосовуватися до правовідносин, які стосуються додаткової винагороди, виплата якої встановлена Постановою № 168 і пов`язана з дією воєнного стану. У зв`язку з цим Суд підкреслював, що аналогія закону та аналогія права допускається для застосування адміністративним судом виключно з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та лише у випадку взагалі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини. Водночас, за приписами останнього речення частини шостої статті 7 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

44. Роль і значення вищезгаданих наказів Адміністрації Держприкордонслужби, які визначили порядок нарахування і виплати військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди та необхідні документи як умови для виплати підвищеної винагороди, проаналізовані у багатьох постановах Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (зокрема, постанови Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших). У вказаних справах Суд сформував правові висновки щодо застосовності у подібних правовідносинах зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби з урахуванням фактів відсутності їх реєстрації у Міністерстві юстиції України та наслідків для правозастосування в умовах першого року війни. Правові висновки, сформовані Судом у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи, підстав для відступу від них у цій справі Суд не вбачає та надалі зауважує таке.

45. Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду [з 07.04.2022 по 25.06.2022] діяв наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 164-АГ), який уведено в дію з 24.02.2022.

46. Відповідно до пункту 2 Наказу № 164-АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням та інших.

47. Пунктом 3 Наказу № 164-АГ передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:

- бойового наказу (бойового розпорядження);

- журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

- рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

48. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (останній абзац пункту 3 Наказу № 164-АГ).

49. Пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).

50. Пунктом 5 цього Наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.

51. Пунктом 10 цього ж Наказу облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій та підготовку проекту наказу про виплату винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу Держприкордонслужби, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

52. З обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що у період з 07.04.2022 по 25.06.2022 позивач, на підставі бойового розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02.04.2022 № 56/гриф, перебував на виконані бойових завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 (В/ч НОМЕР_2 ) у переліку особового складу прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/ч НОМЕР_1 ).

53. Задовольняючи позов у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на вищевказану додаткову винагороду підтверджується довідкою від 05.08.2022 № 1799, виданою В/ч НОМЕР_2 , в тому, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 (підстава: бойове розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02.04.2022 № 56/гриф).

54. Суд першої інстанції визнав ці докази належними та достатніми, оскільки жодна сторона не заперечувала сам факт участі позивача у бойових діях, а єдиною підставою для невиплати додаткової винагороди за вказані у довідці періоди, було ненадіслання військовою частиною В/ч НОМЕР_2 інформації - списків військовослужбовців у формі за додатком № 2 до Наказу № 164-АГ.

55. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку в оцінці довідки В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1799 та, не заперечуючи її допустимість, належність та достовірність, все ж не вважав цей доказ достатнім для встановлення безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах, а тому виснував, що ця довідка не є підставою для виплати додаткової винагороди, позаяк механізм реалізації права відряджених військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, оскільки за положеннями Наказу № 164-АГ механізм реалізації права відряджених військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання означеної додаткової винагороди поставлено у залежність від вчинення начальниками органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів в яких ці військовослужбовці перебувають на фінансовому забезпеченні про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах у спосіб надсилання документів (списків) згідно додатку 2 до Наказу № 164-АГ. Отже, за висновком апеляційного суду, підставою для прийняття наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у збільшеному розмірі у розумінні пункту 3 Наказу № 164-АГ є саме списки військовослужбовців.

56. Надаючи оцінку доводам касатора, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що після відкриття провадження за цією касаційною скаргою Верховним Судом сформовані висновки щодо застосування положень Наказу № 164-АГ у подібних правовідносинах, які в силу частини третьої статті 341 КАС України підлягають врахуванню під час касаційного перегляду цієї справи.

57. Верховний Суд у постановах від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23, від 23.01.2025 у справі № 120/6981/23, від 30.01.2025 у справі № 120/7088/23 висновував, що процедура підтвердження участі у бойових діях або заходах відряджених військовослужбовців Держприкордонслужби за пунктом 3 Наказу № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі останнім довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації.

58. Тож ураховуючи положення Наказу № 164-АГ, які дозволяють підтвердження участі у бойових діях або заходах на підставі одного з визначених документів, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані військовослужбовцем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

59. У постановах від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23, від 08.08.2024 у справі № 280/2754/23, від 17.01.2025 у справі № 120/7513/23, від 30.01.2025 у справі № 120/7088/23 Верховний Суд наголосив на тому, що надсилання списків за формою згідно з додатком 2 (пункт 4 Наказу № 164-АГ) є елементом процедури виплати додаткової винагороди, зокрема механізмом повідомлення органів, в яких військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць, тоді як підтвердження такого факту здійснюється на підставі конкретно визначених документів, таких як довідка, бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій; рапорт начальника, а відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь цього військовослужбовця у бойових діях або заходах. Отже, відсутність згадки позивача в таких списках не може виключати можливість підтвердження його участі в бойових діях іншими доказами.

60. Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.

61. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2024 у справі № 560/12539/22, від 28.05.2024 у справі № 560/1200/23, від 06.06.2024 у справі № 200/706/23, 12.12.2024 у справі № 120/10649/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.

62. Втім у постановах від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 17.01.2025 у справі № 120/7513/23 та інших Верховний Суд зауважив, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.

63. У постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 та від 17.12.2024 у справі № 120/5140/23 на підставі аналізу положень Наказу № 164-АГ Верховний Суд зазначив, що для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) у розумінні пункту 3 цього Наказу (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт) та навіть якщо підтверджуючі докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування означеної додаткової винагороди.

64. Регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання того чи іншого наказу не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн (постанова Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 120/10649/23).

65. Застосовуючи наведені підходи Верховного Суду у подібних правовідносинах до обставин цієї справи, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції правильно обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком № 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, оскільки позивач не може бути позбавлений права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, у зв`язку з невиконанням військовою частиною формальних процедур реалізації такого права, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Держприкордонслужбою порядку.

66. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 10.10.2024 у справі № 120/14641/23, від 23.09.2024 у справі № 120/4138/23, від 14.11.2024 у справі № 120/4383/23 та № 120/4858/23, від 12.12.2024 у справі № 120/10649/23, від 23.01.2025 у справі № 120/6981/23 та інших.

67. Отже в обсяг предмета доказування у цій справі входили обставини, які підтверджують або спростовують наявність документів, передбачених пунктом 3 Наказу № 164-АГ, як підстави для видачі В/ч НОМЕР_2 довідки від 05.08.2022 № 1799.

68. Принагідно нагадати, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

69. На підставі наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, оскільки неправильно застосував до спірних правовідносин положення Наказу № 164-АГ, зокрема пункт 3, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність документального підтвердження безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 07.04.2022 по 19.06.2022, виходячи з того, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки військовослужбовців, зазначені в додатку № 2 Наказу № 164-АГ.

70. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки наявним в матеріалах справи спискам, до яких включено в тому числі і позивача, а також не визначив чи співпадають періоди, за які В/ч НОМЕР_2 підтверджена безпосередня участь шляхом направлення В/ч НОМЕР_1 у формі за додатком № 2 до Наказу № 164-АГ, з періодами указаними цією ж військовою частиною у довідці від 05.08.2022 № 1799.

71. Суд цієї інстанції не встановив правових підстав для видачі довідки В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1799, зокрема мети її складання, а також не дослідив документів, на підставі яких вона була видана, не витребував інформацію із документальним підтвердженням від В/ч НОМЕР_1 про надходження від В/ч НОМЕР_2 або від безпосередніх командирів, у підпорядкування яких перебував у той час позивач, рапортів з клопотанням про призначення, серед інших, позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та у якому розмірі. Оцінка таких рапортів (за їх наявності) має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки вони є одним із визначених документів, на підставі яких, відповідно до пункту 3 Наказу № 164-АГ, здійснюється підтвердження участі у бойових діях та заходах. Ігнорування змісту цих документів позбавляє суд можливості повно та об`єктивно встановити всі обставини справи.

72. Позиція суду апеляційної інстанції про те, доводи позивача про тривалий період виконання ним бойових завдань не відповідають пропорційному підходу до визначення розміру спірної додаткової винагороди, передбаченому Постановою № 168, є необґрунтованою. Згідно з положеннями Постанови № 168, пропорційний підхід до визначення розміру додаткової винагороди не залежить від тривалості виконання завдань, а базується на доведенні факту безпосередньої участі у бойових діях та заходах. Відтак, суд апеляційної інстанції безпідставно поставив під сумнів участь позивача у бойових діях та заходах, так як оцінка тривалості такої участі не повинна впливати на право позивача на додаткову винагороду, якщо факт виконання бойових завдань чи заходів підтверджено відповідними документами.

73. При цьому, апеляційної суд не надав відповіді на ключове питання, яке стало основою спору та спонукало позивача звернутися до суду: які саме завдання, за якою посадою та в яких умовах виконував військовослужбовець ОСОБА_1 у період його службового відрядження до В/ч НОМЕР_2 та чим це підтверджується.

74. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

75. З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 через невжиття апеляційним судом всіх необхідних заходів для з`ясування обставин справи та їх належного правового аналізу.

76. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

77. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

78. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

79. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, задовольнити частково, скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року, а справу № 280/7983/23 направити на новий апеляційний розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов