ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 280/8421/21
адміністративне провадження № К/990/31189/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Мартинюк Н. М., Соколова В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 (суддя - Бойченко Ю. П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022 (колегія суддів у складі: Чабаненко С. В., Чумака С. Ю., Юрко І. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у якому просив:
- визнати протиправними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в частині спонукання фізичної особи ОСОБА_1 до внесення готівкових коштів у сумі 141 572,37 грн в якості виплати заборгованості боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоматологічна клініка «Дентея» у виконавчому провадженні № 66543000, відкритому 20.08.2021;
- стягнути з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну протиправними діями, в сумі 142 572,37 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з боку державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) мало місце вимагання грошей, тобто кримінальний злочин, вчинений корумпованою посадовою особою. При цьому, позивач стверджує, що «…відносно нього було вчинено злочин, проте з огляду на повну деградацію правоохоронної системи…переконаний, що обраний ним спосіб правового захисту…є найбільш дієвим…». Так, позивач стверджує, що державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) примусив його сплатити грошові кошти в сумі 141 572,37 грн на виконання виконавчого документа, у якому боржником є інша особа, а не ОСОБА_1 .
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз`яснено позивачу його право на звернення із позовом до місцевого загального суду.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки в позові відсутні вимоги щодо вирішення публічно-правового спору, тому наведене унеможливлює розгляд вимог про стягнення моральної шкоди в порядку адміністративного судочинства, а отже, позовна заява ОСОБА_1 має вирішуватись відповідним загальним судом до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022 виключено з мотивувальної частини ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 висновок про наявність кримінального порушення з урахування наведених судом апеляційної інстанції підстав. В іншій частині ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 залишено без змін.
Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, однак дійшов висновку, що з мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції необхідно виключити висновки суду про наявність кримінального порушення, оскільки висновки суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині спонукання позивача до внесення грошових коштів на виконання виконавчого документу, в якому боржником є інша особа, а не ОСОБА_1 , є вимогами спрямованими на вирішення питання наявності/відсутності з боку відповідача ознак кримінального порушення, суперечать приписам статті Кримінального Кодексу України, оскільки саме наведеним Кодексом врегульовані ці питання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник зазначає, що в його випадку не було бездіяльності відповідача, а навпаки, була надмірна активність державного виконавця, не було і рішення, оформленого у вигляді якогось документа або іншого письмового повідомлення. Наголошує, що він оскаржує саме незаконні дії.
Позиція інших учасників справи
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
10.11.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Мартинюк Н. М., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 280/8421/21.
Ухвалою Верховного Суду від 03.01.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.
Однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, визначеним у цій статті шляхом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відтак, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина шоста статті 170 КАС України).
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в частині спонукання фізичної особи ОСОБА_1 до внесення готівкових коштів у сумі 141 572,37 грн в якості виплати заборгованості боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоматологічна клініка «Дентея» - у виконавчому провадженні № 66543000, відкритому 20.08.2021 не є вимогами щодо вирішення публічно-правового спору, а тому цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Суд першої інстанції роз`яснив, що судовий розгляд даного спору повинен здійснюватися місцевим загальним судом.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», приписами частини першої статті 74 якого визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не оскаржуються дії, бездіяльність чи рішення виконавчої служби, вичинених при виконанні виконавчого провадження ВП № 66543000, відкритого на виконання судового рішення у цивільній справі № 336/1575/21.
Отже, оскільки позивачем, як встановлено судом апеляційної інстанції, не оскаржуються дії або бездіяльність чи рішення виконавчої служби, в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим, вимоги про відшкодування майнової шкоди окремо в порядку адміністративного судочинства також не розглядаються.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про виключення з мотивувальної частини ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 висновку суду про наявність кримінального порушення, оскільки такий висновок суперечать приписам статті 2 Кримінального Кодексу України.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині залишеній без змін та рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Висновки щодо судових витрат
Оскільки Верховний Суд не змінив та не ухвалив нове рішення, судові витрати відповідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 в частині залишеній без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк В.М. Соколов