ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року

м. Київ

справа № 280/890/24

адміністративне провадження № К/990/31714/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Ханової Р.Ф., Яковенка М.М.,

розглянув як суд касаційної інстанції у порядку письмового провадження справу №280/890/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Запорізькій області про скасування відмови в реєстрації платника єдиного податку та зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2024 (головуючий суддя Артоуз О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.07.2024 (головуючий суддя Коршун А.О., судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.)

УСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Запорізькій області про скасування відмови в реєстрації платником єдиного податку та зобов`язання Головного управління ДПС у Запорізькім області зареєструвати позивача платником єдиного податку другої групи.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду 26.08.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у справі №280/890/24.

Ухвалою суду від 26.05.2025 суддею-доповідачем розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 27.05.2025.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Запорізькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, відповідно до якої позивач просила суд:

скасувати відмову в реєстрації платником єдиного податку від 14.11.2023 №1489/АП/08-01-67;

зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькім області зареєструвати ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) платником єдиного податку другої групи із ставкою 20% - з 01.12.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що нею було подано заяву про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця в якій були зазначені відомості про обрання системи оподаткування ІІ групи зі ставкою 20%. ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято рішення у формі листа про відмову в реєстрації платником єдиного податку. Позивач категорично не погоджується з вказаним рішенням з підстав його необґрунтованості як нормативно так і документально. Позивачем подано заяву про зміну підстав позову, де вказує, що у листі про відмову в реєстрації платником єдиного податку не зазначено суму податкового боргу, що свідчить про невмотивованість та необгрунтованість прийнятого рішення. Навіть існування податкового боргу у сумі 128,93 грн. свідчить про неспівмірність (непропорційність), тобто недотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача у вигляді відмови у реєстрації платником ЄП і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (забезпечення погашення суми заборгованості). Більше того, положеннями Закону від 04.12.2020 № 1072-IX передбачено списання податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій і пені) платника податків, сукупний розмір якого за усіма податками і зборами не перевищує 3060 грн (включно), що за даними інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, обліковувався станом на 1 листопада 2020 року та залишився несплаченим/непогашеним станом на дату списання такого боргу. Також відсутнє належне підтвердження повноважень на підписання відмови в реєстрації платником єдиного податку. Крім того, пп 298.1.2. п.298.1. ст.298 ПК України не містить жодних застережень (обмежень) щодо отримання «єдиноподатного» статусу, головне в даному випадку - факт реєстрації фізичною особою-підприємцем та подання відразу заяви про обрання статусу платника єдиного податку.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив. Судові рішення мотивовані тим, що станом на день подання заяви про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця платника єдиного податку ІІ групи зі ставкою 20% за позивачем обліковувався податковий борг з плати за землю, що в силу вимог підпункту 1 пункту 299.6 статті 299, підпункту 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 ПК України є підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації таким платником. Суди взяли до уваги, що позивач не заперечує про наявність у неї на дату подання заяви про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця податкового боргу з плати за землю. Докази на користь того, що позивачем було оскаржено або сплачено вказаний податковий борг матеріали справи не містять.

Позивач з рішеннями судів не погодилась, звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що судами порущено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи; судові рішення не можуть відповідати завданням адміністративного судочинства, якого є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України); рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції у цій справі не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, оскільки судами не встановлені фактичні обставини справи в обсязі, достатньому для ухвалення законного рішення з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 242 КАС України);

На переконання позивача, висновки судів першої та апеляційної інстанції є помилковими та суперечливими, судами не надано оцінку щодо недодержання форми та змісту відмови у реєстрації платником ЄП, зокрема, замість вмотивованого рішення відповідачем було складено лист про відмову у реєстрації платником єдиного податку. Підписання відповідачем листа, а не рішення, є порушенням процедури, встановленої п. 295.5 ст., 295.6 ст. 295 ПК України, та створює перешкоди для належної реалізації позивачем права на оскарження такого документу у адміністративному або судовому порядку. Таким чином, відповідач не здійснив належного розгляду заяви позивача та фактично не прийняв рішення, яке було б актом суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України та ПК України, та створював б відповідні правові наслідки для позивача.

Крім того, позивач зазначає, що судами не враховано відсутність належного підтвердження повноважень на підписання відмови в реєстрації платником єдиного податку. Рішення про відмову у реєстрації як платника ЄП приймається контролюючим органом (п.299.6. ст.299 ПКУ), тобто начальником або його заступником, оскільки жодної мови про можливість підписання вказаного рішення уповноваженими особами в законі не йде, як і про можливість перекласти відповідні повноваження на інших осіб. У будь-якому випадку, до справи не надано належних доказів делегування С. Волошину повноважень щодо підписання рішення про відмову у реєстрації платником єдиного податку та погодження з керівництвом ДПС України. Якщо умовно і допустити, що керівник ГУ ДПС у Запорізькій області мав право делегувати право підпису відмови у реєстрацію платником єдиного податку, то згідно відомостей на сайті ДПС України таке делегування стосується тільки права підпису листів про відмову у реєстрації платника єдиного податку, а не рішень. У свою чергу, як вже було зазначено раніше, лист не відповідає критеріям рішення суб`єкта владних повноважень.

Також, позивач указує, що норми ПК України не містять жодних застережень (обмежень) щодо отримання ЄП-статусу, головне - це реєстрація фізичною особою- підприємцем та подання відразу заяви про обрання ЄП; «єдиноподатник» статус отримується в такому випадку автоматично (пп 298.1.2., про що свідчить слово «вважаються»). Як вважає позивач, судом апеляційної інстанції були проігноровані вищезазначені аргументи позивача та не надано жодної оцінки рішенню суду першої інстанції у даній частині.

Доводячи наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, позивач констатує, що підставою для відмови у реєстрації позивача платником єдиного податку ніби-то слугувала наявність у нього податкового боргу. На переконання позивача, долучена відповідачем копія ніби-то «інтегрованої картки платника» не може бути належним, достовірним, достатнім доказом у справі (не містить посилання на джерело (базу), з якого взято інформацію, а також П.І.Б. та посаду уповноваженої особи, яка сформувала зазначену форму, не містить відомостей щодо існування боргу станом на дату подання заяви на реєстрацію платником єдиного податку, а також винесення та вручення податкової вимоги позивачу, до справи не надано копію податкового повідомлення-рішення від 20.05.2021р. №6686896-2411-0803 та доказів його вручення позивачу. Поряд з цим, навіть існування податкового боргу у сумі 128,93 грн. свідчить про неспівмірність (непропорційність), тобто недотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача у вигляді відмови у реєстрації платником ЄП і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (забезпечення погашення суми заборгованості).

Також, у касаційній скарзі позивач посилається на те, що положеннями Закону від 04.12.2020 №1072-IX передбачено списання податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій і пені) платника податків, сукупний розмір якого за усіма податками і зборами не перевищує 3060 грн (включно), що за даними інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, обліковувався станом на 1 листопада 2020 року та залишився несплаченим/непогашеним станом на дату списання такого боргу. Отже, в силу закону сума боргу, про яку відповідач зазначив тільки у відзиві на позов, є мізерною (у 23 рази меншою, ніж передбачений законом ліміт нестягнення боргу).

Як зазначає позивач у касаційній скарзі, майже усі аргументи позивача, що були викладені у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях позивача були проігноровані судом апеляційної інстанції, тобто судом апеляційної інстанції було порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи. За усталеною практикою Верховного Суду (зокрема постанови від 24.04.2019 справі №806/2958/14, від 07.07.2020 у справі №824/717/16-а, від 21.09.2021 у справі №520/525/20, від 26.10.2023 у справі №160/6307/20) в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Позивач зауважує, що якщо у єдиному державному реєстрі судових рішень зробити пошук за наступною фразою: «принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи», то Єдиний державний реєстр судових рішень видає більше 439 постанов Верховного суду з аналогічними висновками.

Позивач не погоджується з посиланням суду апеляційної інстанції та суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №804/2506/16, скільки вважає, що така постанова не є релевантною до справи, що розглядається: суб`єктний склад сторін є різним, інші підстави позову, часовий проміжок також інший (більше 7 років минуло, ПК України зазнав істотних змін), постанова Верховного Суду ухвалена за інших фактичних обставин справи, установлених судами.

Відповідач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги, подав до суду відзив, зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідач указує, що відповідно до пп291.5.8. п291.5. ст291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 на дату подання заяви мала непогашений податковий борг з податку на землю, а саме 128,93грн. Заборгованість у сумі 128,93 грн. з земельного податку з фізичних осіб виникла 30.11.2021 (ІКП за 2021 рік додавався при розгляді судом першої інстанції), а отже після 01.11.2020 року, та не може бути списана у відповідності до Закону від 04.12.2020 № 1072-IX.

Як зазначає відповідач, інформація щодо переліку посадових осіб, уповноважених начальником Головного управління ДПС у Запорізькій області на виконання делегованих повноважень, відповідно до Наказу Державної податкової служби від 31.07.2020 №389 «Про затвердження Порядку делегування повноважень посадовим (службовим) особам апарату та територіальних органів ДПС» (зі змінами), оприлюднюється на субсайті Головного управління ДПС у Запорізькій області у розділі «Уповноважені особи»: (Головна ? ДПС у регіоні ? Уповноважені особи ? Інформація щодо переліку посадових осіб, уповноважених начальником Головного управління ДПС у Запорізькій області на виконання делегованих повноважень) за посиланням: https://zp.tax.gov.ua/dfs-u-regioni/upovnovajeni-osobi-. Повноваження щодо підписання листів про відмову у реєстрації платника єдиного податку були надані Сергію Волошину наказом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 25.01.2021 № 171, інформація про це міститься на субсайті за посиланням: https://zp.tax.gov.ua/dfs-u-regioni/upovnovajeni-osobi-/77596.html. Для ознайомлення з нею необхідно завантажити файл «Dodatok_Povnovazhennya_10.01.2024.docx» та відкрити його на сторінці 237.

Відповідач вважає, що враховуючи вищевикладене, відмова в реєстрації платником єдиного податку від 14.11.2023 № 1489/АП/08-01-67 є чинною та скасуванню не підлягає, а дії ГУ ДПС у Запорізькій області - законними.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 10.11.2023.

Місцезнаходження юридичної особи за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Україна, 70435, Запорізька обл., Запорізький р-н, селище міського типу Балабине, пров. Плавневий, буд. 2.

Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності за КВЕД позивача зазначено: 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Під час подання заяви щодо державної реєстрації фізичної особи-підприємця №1013045-10112023 позивачем обрано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.12.2023 другої групи зі ставкою 20%.

Листом ГУ ДПС у Запорізькій області від 14.11.2023 № 1489/АП/08-01-67 позивачу відмовлено в реєстрації платником єдиного податку та зазначено, що на дату подання заяви заявниця має непогашений податковий борг з податку на землю.

Лист ГУ ДПС у Запорізькій області від 14.11.2023 № 1489/АП/08-01-67 підписано уповноваженою особою-начальником Запорізької ДПІ ГУ ДПС у Запорізькій області.

Позивач, не погодившись з відмовою ГУ ДПС у Запорізькій області, звернулася з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За положеннями підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку регламентується стаття 299 ПК України, пунктом 299.1 цієї статті встановлено, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пунктом 299.3 статті 299 ПК України у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

Таким чином, у разі надходження заяви суб`єкта господарювання контролюючим органом має бути прийняте рішення про реєстрацію такої особи платником єдиного податку у разі відсутності підстав для відмови у такій реєстрації.

Відповідно до пункту 299.5 статті 299 ПК України у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку.

Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Отже Податковий кодекс України передбачає вичерпний перелік випадків, за наявності яких контролюючий орган відмовляє суб`єкту господарювання у реєстрації платником єдиного податку, що також зазначав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, але не виключно, від 24.01.20220 у справі №804/2506/16, від 19.04.2023 №640/25174/20.

Підпунктом 291.5.8. пункту 291.5 статті 291 ПК України визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними інтегрованої картки платника з 30.11.2021 за позивачем рахується податковий борг з податку на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) у сумі 128,93 грн. (арк спр 35. 65-66).

Вказані обставини не були спростовані позивачем під час розгляду цієї справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Судами враховано, що позивач не заперечує наявність у неї на дату подання заяви про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця податкового боргу з плати за землю. Докази на користь того, що позивачем було оскаржено або сплачено вказаний податковий борг матеріали справи не містять.

Відтак, оскільки станом на день подання заяви про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця платника єдиного податку ІІ групи зі ставкою 20% за позивачем обліковувався податковий борг, в силу вимог пункту 299.6 статті 299, пункту 291.5 статті 291 ПК України указане є підставою для відмови у реєстрації позивача платником єдиного податку.

Доводячи необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, позивач у касаційній скарзі зазначає, що судами не надано оцінку недодержання податковим органом форми та змісту відмови у реєстрації платником ЕП.

У свою чергу, з рішення суду першої інстанції слідує, що ураховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.09.2023 щодо критеріїв обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, керуючись пунктом 299.5 статті 299 ПК України, яким визначено, що у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку, дослідивши лист ГУ ДПС у Запорізькій області від 14.11.2023 № 1489/АП/08-01-67 про відмову в реєстрації платником єдиного податку суд встановив, що він відповідає критеріям обґрунтованості (вмотивованості) рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про недодержання відповідачем форми та змісту відмови в реєстрації платником єдиного податку оскільки діючим законодавством не встановлено форми відмови.

Апеляційний суд вказав, що судом не може бути прийнято до уваги посилання позивача під час розгляду цієї справи щодо протиправності прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення через недотримання форми рішення оскільки положення п.299.5 ст. 299 ПК України вимагають надання платнику податків у встановлений строк письмової вмотивованої відмови, що у даному випадку було зроблено відповідачем шляхом надання мотивованої відмови яка викладена у листі № 1489/АП/08-01-67 від 14.11.2023, тобто у даному випадку відповідачем було прийнято рішення у формі листа.

Таким чином, доводи касаційної скарги в частині ненадання судами попередніх інстанцій оцінки змісту і форми оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неврахування суми попередніх інстанцій належного підтвердження повноважень на підписання оскаржуваного рішення.

На підставі матерів справи судами встановлено, що лист ГУ ДПС у Запорізькій області від 14.11.2023 №1489/АП/08-01-67 підписано уповноваженою особою-начальником Запорізької ДПІ ГУ ДПС у Запорізькій області Сергієм Волошиним, якого призначено на посаду наказом ГУ ДПС у Запорізькій області від 04.01.2021 № 24-о.

Суд першої інстанції з`ясував, що відповідно до Положення про Головне управління ДПС у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної податкової служби України 12.11.2020 №643, Головне управління ДПС у Запорізькій області є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. ГУ ДПС забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Запорізької області.

У пункті 7 вказаного Положення передбачено, що ГУ ДПС є контролюючим органом (податковим органом, органом стягнення). У складі ГУ ДПС діють ДПІ, які є його структурними підрозділами та перелік яких затверджується окремим наказом ДПС. ДПІ діють на підставі цього Положення, у межах функцій, визначених статтею 193 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 62 пункту 4 Положення про Головне управління ДПС у Запорізькій області до повноважень ДПІ віднесено здійснення реєстрації та обліку платників податків та єдиного внеску об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, реєстраторів розрахункових операцій.

Пунктом 11 Положення про Головне управління ДПС у Запорізькій області надано начальнику ГУ ДПС право надавати посадовим (службовим) особам ГУ ДПС (його структурних підрозділів) повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС, у межах повноважень, визначених цим положенням та у порядку, встановленому окремим наказом ДПС, зокрема на: підписання у межах компетенції запитів, листів, листів-відповідей, індивідуальних податкових консультацій, повідомлень, довідок, податкових вимог, платіжних інструкцій на примусове списання (стягнення) коштів, висновків, електронних висновків/електронних повідомлень, реєстраційних посвідчень про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, реєстрів, витягів з реєстрів, заяв до органів реєстрації та державної виконавчої служби, направлень на проведення перевірок, ліцензій (дублікатів ліцензій) та додатків до них (дублікатів додатків) на роздрібну та оптову торгівлю підакцизними товарами, зберігання пального; актів, звітів, договорів-доручень, прийняття податкових повідомлень-рішень, взяття на облік, погашення та опротестування податкових векселів, прийняття інших рішень та підписання інших документів у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, законами України, порядками, положеннями та інструкціями, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України та ДПС.

Наказом ГУ ДПС у Запорізькій області від 15.01.2021 № 111 «Про делегування повноважень» уповноважено начальника Запорізької ДПІ ГУ ДПС у Запорізькій області Волошина Сергія на виконання певних функцій, передбачених ПКУ, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідна наказу від 25.01.2021 № 171 «Про внесення змін до наказів ГУ ДПС у Запорізькій області від 15.01.2021 № 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112» п. 1 наказів доповнено підпунктом наступного змісту: підписання довідок про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або відсутність податкових зобов`язань(п. 179.3, п. 179.12 ст. 179 ПКУ, Порядок оформлення і видачі довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або відсутність податкових зобов`язань), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 568); підписання листів про відмову у реєстрації платника єдиного податку (п. 299.5 ст. 299 ПКУ); підписання витягів з реєстру платників єдиного податку (п. 299.9 ст. 299 ПКУ); підписання довідок підтвердження статусу податкового резидента України фізичної особи (п. 170.10 ст. 170 ПКУ); підписання довідок про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) фізичною особою (п. 170.10 ст. 170 ПКУ).

Як встановив суд першої інстанції, матеріалами справи підтверджується наявність у начальника Запорізької ДПІ ГУ ДПС у Запорізькій області Сергія Волошина повноважень на підписання листів про відмову у реєстрації платника єдиного податку. суд відхиляє доводи позивачки з приводу підписання листа «Про відмову у реєстрації платником єдиного податку» підписаний не уповноваженою особою.

Крім того, суд першої інстанції розглянув доводи щодо наявності у позивача автоматично статусу платника єдиного податку, які також зазначені у касаційній скарзі, та вказав, що нормами Податкового кодексу України встановлено порядок обрання, переходу на спрощену систему оподаткування та відмови від спрощеної системи оподаткування яким передбачається можливість та підстави відмови платнику податку в реєстрації платником єдиного податку, що спростовує наведені доводи позивача.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи в частині посилань позивача під час розгляду цієї справи на відсутність повноважень особи, яка підписала цей лист, зазначив, що ці доводи позивача не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на те, що оскаржуване рішення відповідача у формі листа підписано начальником Запорізької ДПІ ГУ ДПС у Запорізькій області - Сергієм Волошиним /а.с. 15/, який відповідно до наказів ГУ ДПС у Запорізькій області №111 від 15.01.2021 та №171 від 25.01.2021 мав повноваження на підписання листів про відмову у реєстрації платника єдиного податку /а.с. 36-38/.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, під час прийняття листа № 1489/АП/08-01-67 від 14.11.2023 про відмову в реєстрації позивача платником єдиного податку діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень,

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Крім того, позивач доводить, що долучена відповідачем копія інтегрованої картки платника не може бути належним, достовірним, достатнім доказом у справі.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як установлено судами у справі, що розглядається, позивач не заперечує наявність у неї на дату подання заяви про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця податкового боргу з плати за землю. Докази на користь того, що позивачем було оскаржено або сплачено вказаний податковий борг матеріали справи не містять.

Позивачем зазначені обставини жодним чином не спростовано.

Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Також, у касаційній скарзі позивач посилається на те, що положеннями Закону від 04.12.2020 №1072-IX передбачено списання податкового боргу.

Суд першої інстанції розглянув доводи позивача, що в силу приписів Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 04.12.2020 № 1072-IX, що податковий борг позивача підлягав списанню з огляду на те, що нормами вказаного закону передбачається, що контролюючий орган здійснює списання без подання заяви платником податків податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій і пені) платника податків, сукупний розмір якого за усіма податками і зборами не перевищує 3060 грн (включно), що за даними інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, обліковувався станом на 1 листопада 2020 року та залишився несплаченим/непогашеним станом на дату списання такого боргу, - та вказав, що податковий борг позивача виник після 01.11.2020.

Касаційний суд погоджується з позицією судів про відхилення посилань позивача на неспівмірність (непропорційність) рішення контролюючого органу, як нормативно необґрунтоване. Підстави відмови в реєстрації платником єдиного податку визначені пунктом 299.6 статті 299 ПК України та не передбачають дискреційних повноважень контролюючого органу під час прийняття рішення про реєстрації платником єдиного податку.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, позивач у касаційній скарзі не обґрунтувала незгоду з такими висновками, порушення судами норм права не доведено, порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не встановлено.

Верховний Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, суд керується, у тому числі, положеннями статті 351 КАС України, яка окреслює підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З касаційної скарги вбачається, що остання не містить правого обґрунтування та підстав для скасування судових рішень, як таких, що ухвалені незаконно.

На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи позивача для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції обґрунтованими.

Пункт 1 частини першої статті 349 КАС України вказує, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 340 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.07.2024 у справі №280/890/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко

Судді Верховного Суду