№ 280/9496/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 280/9496/21

адміністративне провадження № К/990/18412/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 280/9496/21

за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року (головуючий суддя - Блохін А.А., судді: Гайдар А.В., Сіваченко І.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 квітня 2020 року по 31 серпня 2021 року включно та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у серпні 2021 року відповідно до статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII);

- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 частини заробітної плати, а саме посадового окладу та надбавки за вислугу років визначеного за частинами третьої, сьомою статті 81 Закону № 1697-VII за період з 01 квітня 2020 року по 31 серпня 2021 року включно та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань у серпні 2021 року, всього у сумі 517 749, 47 грн, з відрахуванням належних до сплати податків та зборів;

- зобов`язати відповідача проводити нарахування та виплату заробітної плати прокурору Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 у порядок та спосіб, що визначений статтею 81 Закону № 1697-VII (у редакції з 01 січня 2017 року відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») до звільнення чи переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної, окружної прокуратури.

2. Позов обґрунтований тим, що усупереч положенням Закону № 1697-VII, заробітна плата прокурорів місцевих прокуратур з 01 липня 2015 року регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова № 505). Водночас, окреме положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року.

3. Всупереч вказаному рішенню Конституційного суду України відповідач з 01 квітня 2020 року продовжив виплачувати позивачу заробітну плату у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого порушено право власності позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі. З квітня 2020 року по серпень 2021 року включно різниця між фактично нарахованими посадовим окладом, надбавкою за вислугою років, матеріальною допомогою для вирішення соціально побутових питань та посадовим окладом, надбавкою вислугою років і матеріальною допомогою для вирішення соціально побутових питань, які мали бути нараховані позивачу, становить 517 749, 47 грн.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

5. Таке рішення суд першої інстанції мотивував тим, що положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ) визначено, що до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. В контексті цієї норми суд зазначив, що позивачем не надано до суду доказів того, що фінансування прокуратури здійснювалось не згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Також, позивачем не доведено, що оплата його праці є меншою за мінімальну заробітну плату. На переконання окружного суду, відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в розмірі, який зазначає позивач у позовній заяві.

6. Постановою від 07 червня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 квітня 2020 року по 31 серпня 2021 року включно та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у серпні 2021 року відповідно до статті 81 Закону № 1697-VІІ. Зобов`язав Запорізьку обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 частини заробітної плати, яка складає різницю між фактично отриманою з 01 квітня 2020 року по 31 серпня 2021 року заробітною платою та належною до виплати заробітною платою, розрахованою у порядку та спосіб, що визначений частинами другою, третьою - п`ятою, сьомою статті 81 Закону № 1697-VІІ, з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

7. Означене рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року втратили чинність положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому відповідно до приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, з 26 березня 2020 року у працівників прокуратури виникає право на отримання належного розміру заробітної плати, що мала бути нарахована та виплачена відповідачем відповідно до положень статті 81 Закону №1697-VІІ.

8. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем статті 43 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права володіння людиною своїм майном, статті 81 Закону № 1697-VII, а тому грошові кошти, а саме, частина заробітної плати у вигляді посадового окладу, яка була недоотримана позивачем, підлягають нарахуванню та виплаті з урахуванням приписів Рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020року. Тож бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати у зазначений період, виходячи з посадового окладу, передбаченого статтею 81 Закону № 1697-VІІ є протиправною.

9. Водночас, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача в подальшому проводити йому нарахування та виплату заробітної плати у порядок та спосіб, що визначений статтею 81 Закону № 1697-VІІ, оскільки позивач звільнений з посади з 22 жовтня 2021 року на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

10. 18 липня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Запорізької обласної прокуратури, в якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року а залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року.

11. Касаційна скарга подана у зв`язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

12. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

13. На обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідач стверджує про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосував абзац 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, яким передбачено, що до дня переведення прокурорів до обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата їх праці здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановляє оплату праці працівників органів прокуратури (Постанова № 505).

14. Окрім того, при наданні правової оцінки спірним правовідносинам, які виникли після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, судом апеляційної інстанції не враховано, що позивач не був переведений до окружної прокуратури.

15. Отже, неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права полягає у помилковому тлумаченні та застосуванні статті 81 Закону № 1697-VII, яка не підлягала застосуванню, та у незастосуванні до спірних правовідносин абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ і Постанови 505, які підлягали застосуванню при здійсненні оплати праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур до моменту переведення до Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.

16. Касатор зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21 щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

17. Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури.

18. Також ухвалою від 23 серпня 2022 року Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

19. Позивач відзив на касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури не надіслав. Між тим, слід зауважити, що згідно з довідками про доставку документа в кабінет електронного суду, ухвали Верховного Суду від 23 серпня 2022 року про відкриття касаційного провадження у справі № 280/9496/21 та про відмову в зупиненні виконання судового рішення доставлені до електронного кабінету ОСОБА_1 23 серпня 2022 року.

20. Ураховуючи наведене та враховуючи положення частини четвертої статті 338 КАС України, відсутність відзиву позивача не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових рішень.

21. Ухвалою від 07 грудня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

22. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Запорізької області з 07 липня 2000 року по 22 жовтня 2021 року.

23. У спірний період ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, з якої був звільнений з 22 жовтня 2021 року відповідно до наказу керівника Запорізької обласної прокуратури від 22 жовтня 2021 року № 1458к на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, у зв`язку із неуспішним проходженням атестації.

24. До моменту звільнення заробітна позивачу нараховувалась у відповідності до Постанови №505.

25. Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині нарахування за період з 01 квітня 2020 року по 31 серпня 2021 року включно посадового окладу в розмірі, що є меншим ніж встановлений статтею 81 Закону № 1697-VII, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми та положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Нормативне регулювання та позиція Верховного Суду

26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

28. Спір у цій справі виник у зв`язку із бездіяльністю органу прокуратури щодо ненарахування та невиплати позивачу частини заробітної плати за період з 01 квітня 2020 року по 31 серпня 2021 року включно, виходячи з посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII.

29. Касаційне провадження у цій справі відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

30. Спірним питанням у межах цього касаційного провадження є застосування частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахування Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 до прокурорів, які не пройшли атестацію у період заходів реформування прокуратури.

31. Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

32. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначаються Законом № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року.

33. Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII установлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

34. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством (частина друга статті 81 Закону № 1697-VII).

35. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (частина третя статті 81 Закону № 1697-VII).

36. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3 (частина четверта статті 81 Закону № 1697-VII).

37. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома статті 81 Закону № 1697-VII).

38. Пунктом 5 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII визначено, що положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

39. Водночас підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу доповнено, зокрема пунктом 26, яким, серед іншого, визначено, що стаття 81 Закону № 1697-VII застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

40. На підставі цієї норми оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснювалася відповідно до Постанови №505, яка була чинною у спірному періоді.

41. Згідно з пунктами 1, 2, 6 Постанови № 505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.

42. Законом № 113-ІХ, що набрав чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

43. Цим Законом до статті 81 внесені зміни, зокрема частини третю - п`яту викладено у такій редакції:

«Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року».

44. Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 справа № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Визначено, що це положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

45. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

46. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Окрім цього у статті 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

47. У Рішенні від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 Конституційний Суд України визначив, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, визнаній неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

48. Необхідно враховувати, що Верховним Судом сформовано правову позицію щодо застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахування Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 до прокурорів, які не пройшли атестацію у період заходів реформування прокуратури, зокрема у постанові від 14 липня 2022 у справах № 160/13767/20 та № 240/1984/21, яка у подальшому підтримана у постановах від 28 липня 2022 року у справі № 620/1338/21, від 09 серпня 2022 року у справі № 240/15182/21, від 11 серпня 2022 року у справі № 120/3931/21-а, від 18 серпня 2022 року у справі № 200/2499/21-а, від 08 вересня 2022 року у справі №360/931/21, від 29 вересня 2022 року у справі № 160/3129/21.

49. Висновки й підходи, наведені Верховним Судом у цих постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для їхнього неврахування і надалі зауважує таке.

50. Так, зокрема у постанові від 14 липня 2022 року у справі № 160/13767/20, Верховний Суд наголосив, що принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

51. У цьому зв`язку Верховний Суд підкреслив, що правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним законодавчим актом - Законом №113-ІХ, яким передбачена переатестація прокурорів. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі діяла нова редакція статті 81 Закону № 1697-VII.

52. Сам Закон № 113-ІХ визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.

53. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

54. Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону № 113-IX, здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

55. Системний аналіз приписів Закону № 113-ІХ дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови №505, яка була чинною у спірному періоді.

56. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.

57. Суд звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.

58. Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону № 113-ІХ.

59. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 540/1268/21, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, а також у постанові від 14 липня 2022 року у справі № 240/1984/21.

60. Стосовно застосування рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі № 6-р/2020, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, Верховний Суд у наведених справах зазначив наступне.

61. Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої у цьому Рішенні (підпункт 2.2 пункту 2), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.

62. Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами у розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка, відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р (II)/2020, вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

63. Конституція України, як неодноразово зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 21 вересня 2021 року у справі № 160/6204/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 560/4176/19, від 26 листопада 2021 року у справі № 200/14545/19-а, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

64. Тобто Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі № 6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами в редакції Закону № 113-ІХ без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/»оновлені» прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ).

65. Тож за висновком Верховного Суду у вказаних справах, до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласну чи окружну прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення2 Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови № 505.

66. Судами попередніх інстанцій у цій справі установлено, що ОСОБА_1 з 22 жовтня 2021 року звільнено з посади прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області відповідно до наказу керівника Запорізької обласної прокуратури від 22 жовтня 2021 року № 1458к на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, у зв`язку із неуспішним проходженням атестації.

67. Отже, позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.

68. При цьому, суд касаційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин уважає за необхідне урахувати вже сформовані Верховним Судом за подібних правовідносин висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права.

69. За таких підстав Суд констатує, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

70. Підсумовуючи наведене Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01 квітня 2020 року по 31 серпня 2021 року відповідно до вимог статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами та зобов`язання провести нарахування та виплату недоотриманої заробітної плати.

71. У свою чергу, суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права, не в повній мірі виклав мотиви ухвалення прийнятого рішення, а тому його мотивувальна частина підлягає зміні.

72. За змістом частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

73. Відповідно до частини четвертої статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

74. З урахуванням наведеного, касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури необхідно задовольнити частково, скасувавши постанову суду апеляційної інстанції, та в порядку статей 351 352 КАС України залишити в силі рішення суду першої інстанції, однак виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

VІ. Висновки щодо розподілу судових витрат

75. Ураховуючи, що суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь сторони, яка є 5суб`єктом владних повноважень, у силу частини другої статті 139 КАС України з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

76. Зважаючи на відсутність документального підтвердження понесених суб`єктом владних повноважень зазначених витрат, підстави для їх стягнення з позивача відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 351 352 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі №280/9496/21 скасувати.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанові, а в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько