ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 280/956/22
адміністративне провадження № К/990/24078/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Шевцової Н.В.,
Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року (головуючий суддя - Артоуз О.О.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2022 року (головуючий суддя - Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.)
у справі №280/956/22
за позовом ОСОБА_1
до Комунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , скаржник) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок № 53/21.16-87 Комунарського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про відмову у внесенні змін до актового запису про народження ОСОБА_1 № 675, складеного 13 травня 1987 року;
- зобов`язати Комунарський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 № 675, складеного 13 травня 1987 року, шляхом доповнення запису інформацією в графі «Відомості про батька: Національність» - «Німець».
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2022, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2022 року, закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій зазначили, що об`єктом розгляду у цій справі є не питання щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису, що свідчить про приватноправовий характер спору між сторонами. Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу. Суди також вказали, що аналогічна правова позиція наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 та від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
05 вересня 2022 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначені рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що він в позовній заяві оскаржував відмову органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану, у зв`язку з порушенням відповідачем чинних норм Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, тобто рішення ДРАЦС щодо внесення змін до актового запису цивільного стану ОСОБА_1 , при цьому надав належні первинні документи, які підтверджували зазначене. Він не просить визначити, змінити чи відновити власну національність, а лише доповнити графу достовірними відомостями, як це передбачають Правила № 96/5.
Відповідачем відзиву на цю касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року за цією касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до касаційного розгляду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з абзацом першим пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
У цій справі спірні правовідносини пов`язані з відмовою відповідача внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 № 675, складеного 13 травня 1987 року, шляхом доповнення запису інформацією в графі «Відомості про батька: Національність» - «Німець».
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).
Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи (частина друга цієї ж статті).
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року №2398-VI.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 цього Закону).
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 указаного Закону).
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі -Правила №96/5).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил №96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою до Комунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), мав на меті внести зміни до актового запису про народження, зазначивши національність батька «Німець», у задоволенні якої ОСОБА_1 було відмовлено.
У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має право вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Суд погоджується з висновками судів, що об`єктом розгляду у цій справі є не питання щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису, що свідчить про приватноправовий характер спору між сторонами.
Суд вважає правомірним посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18, що такий спір не підлягає розгляду й в порядку цивільного судочинства у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності.
Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні».
Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Такими чином, зважуючи на наведене, а також межі перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій виключно в рамках вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, що визначено частиною першою статті 341 КАС України, Суд зауважує, що підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 у цій справі відсутні, оскільки підстави, на які посилався позивач, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального права і процесуального права.
Керуючись статтями 341 345 349- 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
СуддіН.А. Данилевич О.Р. Радишевська Н.В. Шевцова