Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 282/110/14-ц

провадження № 61-8765св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 ,

представники позивачів - адвокат Макаренко Іван Якович, адвокат Опанасюк Сергій Павлович, адвокат Максимець Олександр Богданович, адвокат Гопка Володимир Володимирович,

відповідач - Державне підприємство «Новочорторийське»,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги:

ОСОБА_44 , ОСОБА_71 , ОСОБА_31 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , подану представником ОСОБА_81 ,

ОСОБА_14 ,

ОСОБА_53 , подану представником ОСОБА_82 ,

ОСОБА_26 , подану представником ОСОБА_83 ,

ОСОБА_67 , ОСОБА_64 , ОСОБА_39 , ОСОБА_42 , ОСОБА_12 , ОСОБА_35 , ОСОБА_75 , ОСОБА_33 , ОСОБА_7 , подану представником ОСОБА_83 ,

ОСОБА_74 , подану представником ОСОБА_83 ,

на постанову Житомирського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Миніч Т. Д., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2014 року ОСОБА_84 в інтересах: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_85 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства (далі - ДП) «Новочорторийське» про визнання права на безоплатну частку державного майна при приватизації.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики № 508 від 15 серпня 2008 року на базі структурного виробничого підрозділу Новочорторийського державного аграрного технікуму було створене ДП «Новочорторийське». На виконання цього наказу було проведено розподіл майна між Новочорторийським ДАТ та ДП «Новочорторийське», а також було проведено звільнення та переведення працівників відповідно до законодавства.

Вказували, що перебували у трудових відносинах з Новочорторийським державним аграрним технікумом, працювали у вказаному господарстві та вийшли на пенсію ще до його реорганізації в ДП «Новочорторийське».

Посилалися на постанову Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 127 «Про затвердження переліку підприємств, що підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» ДП «Новочорторийське» включено до переліку підприємств, що підлягають приватизації.

Звертали увагу на частину першу статті 3 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», у якій зазначено, що право на пільгове придбання акцій, мають працівники підприємств (організацій), майно яких приватизується, а також прирівняні до них особи: колишні працівники таких підприємств (організацій), які вийшли на пенсію, звільнені у зв`язку із скороченням чисельності або штату і не працюють з моменту звільнення в інших суб`єктів господарювання різних форм власності, особи, які мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на зазначеному підприємстві (організації), працівники, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, а також працівники соціально-культурних та лікувально-оздоровчих закладів, що приватизуються у складі підприємств (організацій), на балансі яких вони перебувають.

Стверджували, що на їхнє звернення до відповідача про визнання права на безоплатну передачу частки державного майна при приватизації, їм було відмовлено, оскільки дане питання повинно розглядатись в судовому порядку та рекомендовано звернутись з відповідним позовом до суду.

Ураховуючи наведене, позивачі просили суд визнати за ними право на безоплатну передачу частки державного майна, в тому числі земельної частки (паю) при приватизації ДП «Новочорторийське».

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2014 року у складі судді Замеги І. І. позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 - право на безоплатну передачу частки державного майна, в тому числі земельної частки (паю), при приватизації Державного підприємства «Новочорторийське».

Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки позивачі перебували у трудових відносинах з Новочорторийським державним аграрним технікумом, а саме: працювали у вказаному господарстві та вийшли на пенсію ще до його реорганізації в ДП «Новочорторийське», отже, заявлені ними позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому районний суд послався на положення частини першої статті 3 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», частину третю статті 25 ЗК України, частину першу статті 345 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задоволено частково.

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2014 року в частині вимог про визнання права на земельну частку (пай) при приватизації Державного підприємства «Новочорторийське» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У решті рішення залишити без змін.

Посилаючись на частину першу статті 3 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», апеляційний суд зазначив, що висновки районного суду в частині вимог щодо визнання права на безоплатну частку державного майна при приватизації, прав апелянта не зачіпають, отже, оскаржуване рішення в цій частині скасуванню не підлягає.

При цьому апеляційний суд вказав, що визнаючи за позивачами право на земельну частку (пай), районний суд не врахував, що відповідачем в даній справі зазначено ДП «Новочорторийське», тоді як до участі у справі не залучено Головне управління Держгеокадастру, права та охоронюваний законом інтерес якого зачіпаються судовим рішенням.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_44 , ОСОБА_71 , ОСОБА_31 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_14 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_53 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій скасувати та закрити провадження у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_26 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_67 , ОСОБА_64 , ОСОБА_39 , ОСОБА_42 , ОСОБА_12 , ОСОБА_35 , ОСОБА_75 , ОСОБА_33 , ОСОБА_7 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_74 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У травні 2019 року касаційні скарги надійшли до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Журавель В. І. від 11 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_44 , ОСОБА_71 , ОСОБА_31 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , поданою представником ОСОБА_81 , у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Журавель В. І. від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_53 , поданою представником ОСОБА_82 ,

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Журавель В. І. від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_26 , поданою представником ОСОБА_83 .

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Журавель В. І. від 31 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_67 , ОСОБА_64 , ОСОБА_39 , ОСОБА_42 , ОСОБА_12 , ОСОБА_35 , ОСОБА_75 , ОСОБА_33 , ОСОБА_7 , поданою представником ОСОБА_83 .

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Журавель В. І. від 31 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_74 , подану представником ОСОБА_83 .

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Журавель В. І. від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_14 .

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2021 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_44 , ОСОБА_71 , ОСОБА_31 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, оскільки районний суд своїм рішенням лише визнав наявність у позивачів права на передачу частки, в тому числі земельної частки (паю) при приватизації ДП «Новочорторийське», і не ухвалював рішення про розпорядження землею.

При цьому вказують, що на момент ухвалення рішення районним судом - 11 лютого 2014 року, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області як юридичної особи не існувало, оскільки його державна реєстрація відбулася 24 квітня 2016 року, отже, воно не могло бути залученим до участі у справі.

Звертають увагу на те, що після ухвалення рішення судом першої інстанції позивачі зверталися до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо оформлення необхідних правовстановлюючих документів на земельні паї, в результаті чого було підготовлено та видано накази про надання земельних ділянок у власність частині позивачів.

Касаційна скарга ОСОБА_14 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області строк на апеляційне оскарження судового рішення, чим порушив принцип правової визначеності.

Вказує, що наказом від 31 січня 2017 року № 6-397/14-17-СГ Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передало їй у власність земельну ділянку площею 3,8791 га, кадастровий номер 1823185000:05:004:0032. Отже, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області ще у 2017 році знало про наявність рішення суду першої інстанції.

Вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про незалучення до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оскільки зачіпаються його права та охоронювані закони, є неправильними.

Касаційна скарга ОСОБА_53 , подана представником ОСОБА_82 , мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку тому, що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не містить доводів про те, в чому саме полягають порушені права апелянта та які його охоронювані законом права та інтереси зачіпаються рішенням суду першої інстанції.

Посилається на безпідставне поновлення Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області строку на апеляційне оскарження судового рішення та порушення принципу правової визначеності.

Вказує, що під час розгляду справи апеляційним судом було встановлено, що ДП «Новочорторийське», яке є відповідачем у справі, припинено як юридична особа та правонаступники у нього відсутні. Отже, провадження у справі підлягало закриттю.

Касаційна скарга ОСОБА_26 , подана представником ОСОБА_83 , мотивована тим, що що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області строк на апеляційне оскарження судового рішення, чим порушив принцип правової визначеності.

Посилається на те, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представниками позивачів було заявлено клопотання про закриття апеляційного провадження, проте в оскаржуваній постанові відсутні оцінка доводів вказаного клопотання.

Вказує, що оскаржувана постанова апеляційного суду не містить посилання на те, які питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було вирішено судом в рішенні суду першої інстанції.

Звертає увагу на те, що предметом спору є встановлення юридичного факту наявності у позивачів права на безоплатну передачу частки державного майна, в тому числі земельної частки (паю), при приватизації ДП «Новочорторийське».

Стверджує, що оскаржуване судове рішення належно не мотивоване, апеляційним судом не надано належної правової оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, не зазначено доводів, на підставі яких вони неприйняті судом до уваги.

Касаційна скарга ОСОБА_74 , подана представником ОСОБА_83 , містить аналогічні доводи, що і касаційна скарга ОСОБА_26 .

Касаційна скарга ОСОБА_67 , ОСОБА_64 , ОСОБА_39 , ОСОБА_42 , ОСОБА_12 , ОСОБА_35 , ОСОБА_75 , ОСОБА_33 , ОСОБА_7 , подана представником ОСОБА_83 , містить аналогічні доводи, що і касаційні скарги ОСОБА_26 та ОСОБА_74 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У червні 2019 року та липні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало відзиви на касаційні скарги, у яких зазначило, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та не підлягає скасуванню.

Вказує, що позивачі вийшли на пенсію ще до реорганізації Новочорторийського державного аграрного технікуму у ДП «Новочорторийське», отже, у них не виникло права на безоплатну приватизацію земельної частки (паю), оскільки зазначені особи не були внесені у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Вважає висновки суду апеляційної інстанції про необхідність залучення його до участі у справі правильними, відтак, касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Фактичні обставини, встановлені судами

Позивачі перебували у трудових відносинах з Новочорторийським державним аграрним технікумом, а саме: працювали у вказаному господарстві, деякі з них вийшли на пенсію, ще до його реорганізації в ДП «Новочорторийське».

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики від 15 серпня 2008 року № 508 на базі структурного виробничого підрозділу Новочорторийського державного аграрного технікуму, було створено ДП «Новочорторийське».

На виконання цього наказу було проведено розподіл майна між Новочорторийським державним аграрним технікумом та ДП «Новочорторийське», а також проведено звільнення і переведення працівників на роботу відповідно до законодавства, що регулює трудові відносини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 127 «Про затвердження переліку підприємств, що підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» ДП «Новочорторийське» включено до переліку підприємств, що підлягають приватизації.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_44 , ОСОБА_71 , ОСОБА_31 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , подану представником ОСОБА_81 , підлягає задоволенню.

Касаційна скарга ОСОБА_14 підлягає задоволенню.

Касаційна скарга ОСОБА_53 , подана представником ОСОБА_82 , підлягає частковому задоволенню.

Касаційна скарга ОСОБА_26 , подана представником ОСОБА_83 , підлягає задоволенню .

Касаційна скарга ОСОБА_67 , ОСОБА_64 , ОСОБА_39 , ОСОБА_42 , ОСОБА_12 , ОСОБА_35 , ОСОБА_75 , ОСОБА_33 , ОСОБА_7 , подана представником ОСОБА_83 , підлягає задоволенню.

Касаційна скарга ОСОБА_74 , подана представником ОСОБА_83 , підлягає задоволенню .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У пункті 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Статтями 22 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та відповідно до вище зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2)включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3)одержання КСП цього акту.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України, у редакції на час набрання ним чинності, передбачалось, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до вимог Закону України від 06 вересня 2012 року «Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно з пунктами 3 та 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселенім, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 нього розділу.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України, отже, підлягає скасуванню з огляду на таке.

Щодо відсутності порушених прав Держгеокадастру у Житомирській області та залучення його до участі у справі як відповідача

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 18-рп/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», що визначено як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Встановлюючи наявність порушеного праваГоловного управління Держгеокадастру у Житомирській області, апеляційний суд не зазначив, яке саме право чи інтерес Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області порушено судовим рішенням районного суду.

При цьому апеляційним судом вказано, що належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського запасу є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг щодо неможливості залучення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до участі у справі як відповідача є правильними, оскільки на момент ухвалення рішення районним судом - 11 лютого 2014 року, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області як юридичної особи не існувало, а апеляційний суд згідно зі статтею 367 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду на час його ухвалення.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанцій).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Встановивши, що позивачі звернулися із позовом до ДП «Новочорторийське» за захистом своїх порушених прав щодо встановлення права на безоплатну передачу частки державного майна, в тому числі земельної частки (паю) при приватизації ДП «Новочорторийське», суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що у спорах пов`язаних із паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Висновки апеляційного суду про те, що справа розглянута без залучення відповідачем Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що є порушенням процесуальних норм, колегія суддів вважає неправильними, оскільки на час звернення позивачів до суду такої юридичної особи як Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не існувало, а функції щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, належали Головному управлінню Держземагенства у Житомирській області. Отже, права Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області рішенням районного суду порушено не було.

При цьому Верховний Суд вважає, що апеляційний суд, навівши норми матеріального права, які підлягають застосуванню, тим самим давши оцінку законності та обґрунтованості рішенню суду, скасував його з формальних й неправильних підстав, а саме через незалучення до участі у справі як відповідача Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. А тому Верховний Суд залишає без змін рішення суду, яке відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення.

Щодо відсутності підстав для закриття провадження у справі

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Суд будь-якої інстанції незалежно від стадії судового процесу зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

За змістом пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо припинено юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зазначені приписи слід розуміти так, що суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо шляхом реорганізації чи ліквідації припинено юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі (крім суб`єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві), коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва відповідних прав та обов`язків такої юридичної особи, зокрема не допускають заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні. Не є підставою для закриття провадження у справі повністю або частково інформація про припинення шляхом ліквідації юридичної особи-сторони у справі (інформація про відсутність універсального правонаступництва юридичної особи), якщо спірні правовідносини допускають сингулярне правонаступництво прав та обов`язків цієї особи, і до такого припинення відбулася заміна відповідної юридичної особи як сторони у зобов`язанні, якого стосується спір.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України). Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи-сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті (частина третя статті 414 ЦПК України).

За змістом вказаних приписів рішення суду першої або апеляційної інстанції не можна скасувати в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі, зокрема через припинення шляхом реорганізації чи ліквідації після ухвалення такого рішення щодо юридичної особи, яка була однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва відповідних прав та обов`язків такої юридичної особи, а рішення суду першої або апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим.

Вказані правові висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20).

З огляду на зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_53 у частині закриття провадження у справі немає.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке є правильним по суті спору.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_44 , ОСОБА_71 , ОСОБА_31 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 сплачено 487,20 грн судового збору, що підтверджено квитанцією про сплату № 22415 від 27 квітня 2019 року, ОСОБА_14 сплачено 487,20 грн судового збору, що підтверджено квитанцією від 02 травня 2019 року, ОСОБА_53 сплачено 458,80 грн судового збору, що підтверджено квитанцією № 125/071 від 02 травня 2019 року, ОСОБА_26 сплачено 487,20 грн судового збору, що підтверджено квитанцією № ПН 2794 від 15 травня 2019 року, ОСОБА_67 , ОСОБА_64 , ОСОБА_39 , ОСОБА_42 , ОСОБА_12 , ОСОБА_35 , ОСОБА_75 , ОСОБА_33 , ОСОБА_7 сплачено 4 384,81 грн судового збору, що підтверджено квитанцією № ПН 3195 від 23 травня 2019 року, ОСОБА_74 сплачено 487,20 грн судового збору, що підтверджено квитанцією № ПН 3229 від 23 травня 2019 року, які підлягають стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь платників, оскільки колегія суддів залишає у силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено.

Отже, з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь: ОСОБА_44 , ОСОБА_71 , ОСОБА_31 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 слід стягнути по 97 гривень 44 копійки (487,20:5=97,44);

на користь ОСОБА_14 слід стягнути 487 гривень 20 копійок;

на користь ОСОБА_53 слід стягнути 458 гривень 80 копійок;

на користь ОСОБА_26 слід стягнути 487 гривень 20 копійок;

на користь: ОСОБА_67 , ОСОБА_64 , ОСОБА_39 , ОСОБА_42 , ОСОБА_12 , ОСОБА_35 , ОСОБА_75 , ОСОБА_33 , ОСОБА_7 слід стягнути по 487 гривень 20 копійок (4 384,81:9=487,20);

на користь ОСОБА_74 слід стягнути 487 гривень 20 копійок витрати за сплату судового збору за подання касаційних скарг.

Керуючись статтями 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_53 про закриття провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_44 , ОСОБА_71 , ОСОБА_31 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , подану представником ОСОБА_81 , задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_14 задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_53 , подану представником ОСОБА_82 , задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_26 , подану представником ОСОБА_83 , задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_67 , ОСОБА_64 , ОСОБА_39 , ОСОБА_42 , ОСОБА_12 , ОСОБА_35 , ОСОБА_75 , ОСОБА_33 , ОСОБА_7 , подану представником ОСОБА_83 , задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_74 , подану представником ОСОБА_83 , задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року скасувати та залишити в силі рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2014 року.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь: ОСОБА_44 , ОСОБА_71 , ОСОБА_31 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 по 97 гривень 44 копійки;

ОСОБА_14 487 гривень 20 копійок;

ОСОБА_53 458 гривень 80 копійок;

ОСОБА_26 487 гривень 20 копійок;

ОСОБА_67 , ОСОБА_64 , ОСОБА_39 , ОСОБА_42 , ОСОБА_12 , ОСОБА_35 , ОСОБА_75 , ОСОБА_33 , ОСОБА_7 по 487 гривень 20 копійок;

ОСОБА_74 487 гривень 20 копійок витрати за сплату судового збору за подання касаційних скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк