ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №283/424/22
провадження № К/990/23904/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Коломійця Ігоря Сергійовича - представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Граб Л.С., суддів: Смілянця Е.С., Сторчака В.Ю.) у справі №283/424/22
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, а саме:
серії ВМ №00002626 від 10.12.2021; серії ВМ №00008178 від 14.01.2022; серії ВМ №00008123 від 14.01.2022; серії ВМ №00008260 від 17.01.2022; серії ВМ №00008264 від 17.01.2022; серії ВМ №00008313 від 17.01.2022; серії ВМ №00008271 від 17.01.2022; серії ВМ №00008312 від 17.01.2022; серії ВМ №00008380 від 18.01.2022; серії ВМ №00008357 від 18.01.2022; серії ВМ №00008404 від 18.01.2022; серії ВМ №00008406 від 18.01.2022; серії ВМ №00008616 від 20.01.2022; серії ВМ №00008624 від 20.01.2022; серії ВМ №00008649 від 20.01.2022; серії ВМ №00008681 від 20.01.2022; серії ВМ №00008736 від 21.01.2022; серії ВМ №00008823 від 24.01.2022; серії ВМ №00008903 від 25.01.2022; серії ВМ №00008914 від 25.01.2022; серії ВМ №00009184 від 27.01.2022; серії ВМ №00009101 від 26.01.2022; серії ВМ №00009183 від 27.01.2022; серії ВМ №00008958 від 25.01.2022; серії ВМ №00008922 від 25.01.2022; серії ВМ №00008967 від 25.01.2022; серії ВМ №00008969 від 25.01.2022; серії ВМ №00009019 від 25.01.2022; серії ВМ №00009068 від 26.01.2022; серії ВМ №00009228 від 28.01.2022; серії ВМ №00009230 від 28.01.2022; серії ВМ №00009240 від 28.01.2022; серії ВМ №00009247 від 28.01.2022; серії ВМ №00009250 від 28.01.2022; серії ВМ №00009306 від 28.01.2022; серії ВМ №00009327 від 28.01.2022; серії ВМ №00009399 від 31.01.2022; серії ВМ №00009415 від 31.01.2022; серії ВМ №00009419від 31.01.2022; серії ВМ №00009476 від 01.02.2022; серії ВМ №00009493 від 01.02.2022; серії ВМ №00009495 від 01.02.2022; серії ВМ №00009496 від 01.02.2022; серії ВМ №00009498 від 01.02.2022; серії ВМ №00009503 від 01.02.2022; серії ВМ №00009519 від 01.02.2022; серії ВМ №00009524 від 01.02.2022; серії ВМ №00009674 від 09.02.2022, винесені посадовими особами Укртрансбезпеки щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.132-1 КУпАП;
справи про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
2. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 23 грудня 2022 року позов задоволено частково:
постанови серії ВМ №00002626 від 10.12.2021; серії ВМ №00008178 від 14.01.2022; серії ВМ №00008123 від 14.01.2022; серії ВМ №00008260 від 17.01.2022; серії ВМ №00008264 від 17.01.2022; серії ВМ №00008313 від 17.01.2022; серії ВМ №00008271 від 17.01.2022; серії ВМ №00008312 від 17.01.2022; серії ВМ №00008380 від 18.01.2022; серії ВМ №00008357 від 18.01.2022; серії ВМ №00008404 від 18.01.2022; серії ВМ №00008406 від 18.01.2022; серії ВМ №00008616 від 20.01.2022; серії ВМ №00008624 від 20.01.2022; серії ВМ №00008649 від 20.01.2022; серії ВМ №00008681 від 20.01.2022; серії ВМ №00008736 від 21.01.2022; серії ВМ №00008823 від 24.01.2022; серії ВМ №00008903 від 25.01.2022; серії ВМ №00008914 від 25.01.2022; серії ВМ №00009184 від 27.01.2022; серії ВМ №00009101 від 26.01.2022; серії ВМ №00009183 від 27.01.2022; серії ВМ №00008958 від 25.01.2022; серії ВМ №00008922 від 25.01.2022; серії ВМ №00008967 від 25.01.2022; серії ВМ №00008969 від 25.01.2022; серії ВМ №00009019 від 25.01.2022; серії ВМ №00009068 від 26.01.2022; серії ВМ №00009228 від 28.01.2022; серії ВМ №00009230 від 28.01.2022; серії ВМ №00009240 від 28.01.2022; серії ВМ №00009247 від 28.01.2022; серії ВМ №00009250 від 28.01.2022; серії ВМ №00009306 від 28.01.2022; серії ВМ №00009327 від 28.01.2022; серії ВМ №00009399 від 31.01.2022; серії ВМ №00009415 від 31.01.2022; серії ВМ №00009419від 31.01.2022; серії ВМ №00009476 від 01.02.2022; серії ВМ №00009493 від 01.02.2022; серії ВМ №00009495 від 01.02.2022; серії ВМ №00009496 від 01.02.2022; серії ВМ №00009498 від 01.02.2022; серії ВМ №00009503 від 01.02.2022; серії ВМ №00009519 від 01.02.2022; серії ВМ №00009524 від 01.02.2022; серії ВМ №00009674 від 09.02.2022, - скасовано.
Справу про адміністративні правопорушення з постановами серії ВМ №00002626 від 10.12.2021; серії ВМ №00008178 від 14.01.2022; серії ВМ №00008123 від 14.01.2022; серії ВМ №00008260 від 17.01.2022; серії ВМ №00008264 від 17.01.2022; серії ВМ №00008313 від 17.01.2022; серії ВМ №00008271 від 17.01.2022; серії ВМ №00008312 від 17.01.2022; серії ВМ №00008380 від 18.01.2022; серії ВМ №00008357 від 18.01.2022; серії ВМ №00008404 від 18.01.2022; серії ВМ №00008406 від 18.01.2022; серії ВМ №00008616 від 20.01.2022; серії ВМ №00008624 від 20.01.2022; серії ВМ №00008649 від 20.01.2022; серії ВМ №00008681 від 20.01.2022; серії ВМ №00008736 від 21.01.2022; серії ВМ №00008823 від 24.01.2022; серії ВМ №00008903 від 25.01.2022; серії ВМ №00008914 від 25.01.2022; серії ВМ №00009184 від 27.01.2022; серії ВМ №00009101 від 26.01.2022; серії ВМ №00009183 від 27.01.2022; серії ВМ №00008958 від 25.01.2022; серії ВМ №00008922 від 25.01.2022; серії ВМ №00008967 від 25.01.2022; серії ВМ №00008969 від 25.01.2022; серії ВМ №00009019 від 25.01.2022; серії ВМ №00009068 від 26.01.2022; серії ВМ №00009228 від 28.01.2022; серії ВМ №00009230 від 28.01.2022; серії ВМ №00009240 від 28.01.2022; серії ВМ №00009247 від 28.01.2022; серії ВМ №00009250 від 28.01.2022; серії ВМ №00009306 від 28.01.2022; серії ВМ №00009327 від 28.01.2022; серії ВМ №00009399 від 31.01.2022; серії ВМ №00009415 від 31.01.2022; серії ВМ №00009419 від 31.01.2022; серії ВМ №00009476 від 01.02.2022; серії ВМ №00009493 від 01.02.2022; серії ВМ №00009495 від 01.02.2022; серії ВМ №00009496 від 01.02.2022; серії ВМ №00009498 від 01.02.2022; серії ВМ №00009503 від 01.02.2022; серії ВМ №00009519 від 01.02.2022; серії ВМ №00009524 від 01.02.2022; серії ВМ №00009674 від 09.02.2022, складені посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, направлено до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на новий розгляд.
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23 грудня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
4. 20.04.2023 до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023 за нововиявленими обставинами.
5. В обґрунтування указаної заяви зазначалося, що 06 квітня 2023 року представником позивача засобами електронної пошти отримано лист відповідача за вихідним №2868/3.6/15-23 від 06.04.2023, наданий у відповідь на адвокатський запит, в якому останній просив надати всі копії, починаючи з перших виданих, Свідоцтв про повірку законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки, щодо вказаних у п.3 запиту приладів WIM, як «Вимірювачів швидкості руху транспортних засобів»; до вищевказаної відповіді Укртрансбезпекою було додано наступні копії: Сертифікату UA.TR.001 101-20 Rev.l перевірки типу вимірювача швидкості руху транспортних засобів з позначенням - Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) «Автоматична система зважування ТЗ в русі (WIM)», Підсистема ідентифікації транспортних засобів, від 16.11.2020; Сертифікатів відповідності №№ від UA.TR.001 22 055 20 до UA.TR.001 22 074 20 від 23.12.2020 щодо відповідності Вимірювача швидкості руху транспортних засобів, Інформаційно-телекомунікаційна система (ITC) «Автоматична система зважування ТЗ в русі (WIM)».
6. Однак, як зазначав позивач, Свідоцтв про повірку законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки WIM, як «Вимірювачів швидкості пуху транспортних засобів», надано не було. Таким чином, факт неподання запитуваних документів, а саме: свідоцтв про повірку автоматичних приладів як засобів вимірювання швидкості руху транспортних засобів, на переконання заявника, свідчить як про відсутність таких свідоцтв, так і, відповідно, про відсутність здійснення відповідної повірки.
7. На переконання позивача, нововиявленими обставинами, якими останнім обґрунтовується необхідність перегляду судового рішення у справі №283/424/22, є відсутність повірки приладів WIM 6 та WIM 4, покази яких були використані в оскаржуваних постановах, як вимірювачів швидкості; водночас, наявність такої повірки WIM-ів як вимірювачів швидкості є обов`язковою.
8. При цьому, заявник вказував, що ці обставини не були і не могли бути йому відомі, як на час винесення спірних постанов у справах про адміністративні правопорушення, так і на час розгляд справи №283/424/22 в першій та апеляційній інстанціях. Водночас, як вважав позивач, ці обставини є істотними для справи та не були встановлені судом.
9. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за нововиявленими обставинами.
10. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що нововиявлені обставини-це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
11. В свою чергу, колегія суддів апеляційного суду зазначала, що Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.02.2023 вже надавалась правова оцінка такому доказу, як інформація, зафіксована технічним засобом - вимірювальним обладнанням автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу WIM 6, 6.
12. При цьому, суд апеляційної інстанції звертав увагу, що документів наданих відповідачем (сертифікат перевірки типу: UA.TR.001 76-20, тип призначення ITC Автоматизована система зважування ТЗ в русі. Підсистема вагового контролю транспортних засобів. Дата видачі 17.06.2020, чинний до 16.06.2030; сертифікати відповідності: UA.TR.001 35243-20, UA.TR.001 35244-20, UA.TR.001 35325-20, UA.TR.001 35326-20, UA.TR.001 35327-20, UA.TR.001 35328-20. Тип приладу: Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі. Призначення типу: Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС). "Автоматизована система зважування ТЗ в русі (WIM)". Підсистема вагового контролю. Номер сертифіката повірки типу: UA.TR.001 76-20 Rеv; свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5875, №35-02/6017, №35-02/6018, №35-02/6019, №35-02/6020, виданими ДП "Укрметртестстандарт" відносно приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі; експертний висновок ТОВ "Безпека та інновації інформаційних систем" щодо комплексу "Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) "Автоматизована система зважування ТЗ у русі (WIM), відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженої постановою КМУ від 13.01.2016 №94) достатньо для висновку про те, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів в русі Q-Free HI-TRANS TMU4 WIM відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 та може розцінюватися як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
13. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважав, що мотиви, на які посилався заявник, зводяться до незгоди з судовим рішенням від 23.02.2023 у даній справі, а обставина, на яку посилається останній, ґрунтується виключно на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, позиція сторін
14. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, адвокат Коломієць Ігор Сергійович - представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 283/424/22 та прийняти нове рішення, яким заяву позивача про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023 за нововиявленими обставинами у справі № 283/424/22 задовольнити повністю, в тому числі:
Скасувати Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні апеляційної скарги Державної служби з безпеки на транспорті та задовольнити апеляційну скаргу Позивача в повному обсязі, а саме:
- скасувати рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23.12.2022 у справі №283/424/22 в частині направлення справи про адміністративні правопорушення з оскаржуваними постановами на новий розгляд до Державної служби України з безпеки на транспорті;
- змінити рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23.12.2022 у справі №283/424/22 в частині встановлення в діяннях позивача події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУАП.
- справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУАП.
15. Представник позивача зазначає, що під час розгляду заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами суд апеляційної інстанції повинен був з`ясувати: чи існувала нововиявлена обставина на час розгляду справи?; чи були відомі або могли бути відомі позивачу обставини, якими він обґрунтовує доводи заяви про перегляд на час розгляду справи судом та винесення рішення про перегляд якого подано заяву?; чи є такі обставини істотними, тобто такими, що можуть істотно вплинути на вирішення справи та прийняття іншого рішення суду?; водночас, Сьомий апеляційний адміністративний суд не з`ясував вказаних обставини, чим порушив приписи, зокрема, ст. 361 КАС України.
16. Скаржник вказує, що нововиявленою обставиною, яка обумовлює необхідність перегляду постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у цій справі, є відсутність на час спірних відносин повірки автоматичних приладів фіксації порушень, показники які фігурують у оскаржуваних постановах, як вимірювачі швидкості транспортних засобів, оскільки така повірка WІМ-ів, відбулася лише у 2022 році, тобто поза межами спірних відносин. У зв`язку з цим, на переконання сторони позивача, результати габаритно-вагового контролю, а саме показники навантаження на вісь транспортних засобів, не можна вважати належним чином встановленими, що, в свою чергу, свідчить про недоведеність (відсутність) в діях позивача складу адміністративних правопорушень.
17. Щодо підтвердження того, що вказана нововиявлена обставина існувала, а також не була і не могла бути відома позивачу на час розгляду справи, касатор зазначає, що 06 квітня 2023 року представником позивача засобами електронної пошти було отримано лист відповідача за вихідним №2868/3.6/15-23 від 06.04.2023, наданий у відповідь на адвокатський запит, в якому представник позивача просив надати всі копії, починаючи з перших виданих, свідоцтв про повірку приладів WIM, як «вимірювачів швидкості руху транспортних засобів»; до вищевказаної відповіді відповідачем було додано копії документів, які не мають відношення до процедури повірки, а лише встановлюють відповідність технічної документації щодо WІМ-ів, вимогам законодавства, а також відповідність самих приладів технічній документації, а саме: копію сертифікату UA.TR.001 101-20 Rev.l від 16.11.2020 перевірки типу (щодо відповідність проектної документації Технічному регламенту) та копії сертифікатів відповідності (щодо відповідності приладів затвердженому типу); водночас, свідоцтва про повірку WІМ-ів, як «Вимірювачів швидкості руху транспортних засобів» відповідачем надані не були.
18. Отже, на переконання представника позивача, ненадання відповідачем запитуваних документів, а саме - свідоцтва про повірку автоматичних приладів як засобів вимірювання швидкості руху транспортних засобів, свідчить як про відсутність повірки цих приладів на час фіксації правопорушень як вимірювачів швидкості, так і про відсутність належної повірки приладів в цілому. В подальшому, як зазначає представник позивача, вже під час розгляду судом заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, позивачем було надано суду отримані від балансоутримувача WІМ-ів - Служби автомобільних доріг у Київській області, копії документів, які підтверджують відсутність повірки вказаних приладів як вимірювачів швидкості на час спірних відносин а саме: свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (WІМ-ів, що фігурують у спірних відносинах), що датовані лише 05 січня 2022 року; отже зазначена обставина - відсутність повірки WІМ-ів на час фіксації порушень габаритно-вагового контролю як вимірювачів швидкості, а отже і відсутність належної повірки таких приладів в цілому існувала на час розгляду справи.
19. Представник позивача додатково зазначає, що про наявність зазначеної вище обставини не знав і не міг знати до моменту отримання від відповідача відповіді на адвокатський запит (до 06.04.2023), виходячи з такого: у позивача відсутній доступу до документів, що опосередковують проведення повірки WІМ-ів; вказані документи знаходяться у виробників таких приладів та не знаходяться у відкритому доступі; по-друге, виробник WІМ-ів не відповів на жодний запит адвокатів позивача щодо документів відносно функціонування WІМ-ів; по-третє, відповідно до ст.77 КАС України саме на відповідача покладено обов`язок надати суду докази (документи), які підтверджуються правомірність його дій, в тому числі факт проведення належної повірки приладів.; по-четверте, позивачем за власною ініціативою було вжито всі можливі заходи щодо отримання доказів, що стосуються функціонування WІМ-ів.
20. Щодо істотності обставин, зазначених позивачем як нововиявлені, та їх безпосередній вплив на вирішення справи, а також помилковість висновків Сьомого апеляційного адміністративного суду при розгляді заяви позивача, представник позивача зазначає, що повірка WІМ-ів як вимірювачів швидкості руху транспортних засобів, є обов`язковою та істотною умовою їх законної експлуатації та необхідною умовою для належного (достовірного) встановлення навантаження на вісь транспортного засобу, а за своєю сутністю Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) «Автоматична система зважування ТЗ в русі (WІМ)» є саме системою, яка згідно технічної (експлуатаційної) документації складається з наступних складових підсистем (елементів): пристроїв контролю значень швидкості; пристроїв габаритного контролю; пристроїв контролю навантаження; засобів розпізнавання номерних знаків та ідентифікації транспортного засобу; засобів фото- та відеофіксації; засобів захисту інформації та ін.
21. Скаржник зауважує, що з наявної в матеріалах справи технічної (експлуатаційної) документації виробника вбачається, що «Автоматична система зважування ТЗ в русі (WІМ)» здатна проводити вимірювання показників габаритно-вагового контролю за умови, що контрольований транспортний засіб рухається у визначеному діапазоні швидкостей, а відтак достовірність показнику швидкості руху такого транспортного засобу та її перебування у визначених межах є визначальною умовою достовірності усіх подальших результатів вимірювання визначеним комплексом WІМ показників габаритно-вагового контролю, у зв`язку з чим достовірність результатів вагового контролю перебуває у прямій залежності саме від достовірно виміряного значення швидкості руху контрольованого транспортного засобу.
22. Отже, на переконання касатора, фактична відсутність даних про повірку, а також даних про відповідні характеристики похибок вимірювачів швидкості руху транспортних засобів, що входять до Підсистеми ідентифікації транспортних засобів відповідних Інформаційно-телекомунікаційних систем (ІТС) «Автоматична система зважування ТЗ в русі (WІМ)», свідчить про неможливість (неправомірність) законного використання відповідачем таких результатів вимірювань WІМ-ів, що не було враховано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали.
23. Відтак, за позицією сторони позивача, нововиявлена обставина, якою позивачем було обґрунтовано необхідність перегляду судового рішення у справі №283/424/22 - відсутність повірки приладів WІМ 6 та WІМ 4, є істотною та такою що безпосередньо впливає на вирішення справи та прийняття іншого рішення судом, оскільки вона спростовує достовірність результатів вимірювання відповідачем перевищення показників габаритно-вагового контролю та відповідно виключає наявність підстав притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
24. Представник позивача додатково звертає увагу, що необхідність повірки засобів вимірювання тих чи інших значень (в тому числі визначенні похибок таких вимірювань) для правомірного використання показників законодавчого врегульованих засобів вимірювальної техніки відповідає як приписам статей 1, 3, 7, 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» так і практиці Верховного Суду, відображеній у постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №557/322/17.
25. До Верховного Суду від Державної служби України безпеки на транспорті надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
26. Відповідач, окрім іншого зазначає, що представник позивача намагається видати нові докази та нові обставини за нововиявлені, що є неприпустимим, та при великій кількості постанов, користуючись фаховою правовою допомогою адвокатів, позивач не був обмежений у праві на звернення як до органу вищого рівня так і до суду при встановленні обставин, які на його думку порушують його права.
27. Відповідач зауважує, що посадові особи відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті у своїй роботі не використовують інформацію про вимірювання швидкості транспортних засобів при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України., про що було повідомлено представника відповідача відповіддю вих.№ 6186/3.6/15-22 від 23.10.2022 на адвокатський запит вих.№.07-1410 від 14.10.2022. Отже, на переконання відповідача, швидкість транспортних засобів не відноситься до предмету спору у вказаній справі, її показники не відносяться до ознак адміністративних правопорушень, за вчинення яких позивача притягнуто до відповідальності і інформація про швидкість не використовувалась при винесені оскаржуваних постанов.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
28. Касаційна скарга адвоката Коломійця Ігора Сергійовича представника позивача ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 06.07.2023.
29. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
30. Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Коломійця Ігора Сергійовича представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №283/424/22.
31. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
34. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
35. Завданням адміністративного судочинства у силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
36. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами встановлені статтею 361 КАС України, згідно з частиною першою якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
37. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
38. Згідно з частиною четвертою статті 361 КАС України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
39. Відтак, як вірно визначив суд апеляційної інстанції, нововиявлені обставини-це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
40. Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі № 640/19240/21, поряд з іншим зазначав, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
41. Нововиявлені обставини-це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
42. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
43. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
44. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
45. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
46. Водночас, істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.
47. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.
48. Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо (подібні висновки висловлені також Верховним Судом у постанові від 20.07.2019 у справі №855/268/19).
49. Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі № 802/1462/16-а вказав, що перегляд за нововиявленими обставинами є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
50. Поряд з цим, необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як було зазначено вище, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку.
51. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2019 у справі №855/268/19, від 28.10.2020 у справі №200/11289/19-а та від 12.11.2020 у справі №804/2223/17.
52. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
53. У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
54. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).
55. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18.11.2004 року у справі "Pravednaya v. Russia", пп.27, 28).
56. Отже, вірними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Ознаку "не були і не могли бути відомі особі" слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.
57. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 21.01.2021 у справі № 826/13811/16.
58. Поряд з цим, як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові 03.02.2021 у справі №826/20239/16 перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лиш перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
59. Повертаючись до матеріалів даної справи, наявність нововиявлених обставин, що істотно впливають на вирішення даного адміністративного спору позивач обґрунтовував тим, що 06 квітня 2023 року представником позивача засобами електронної пошти було отримано лист відповідача за вихідним №2868/3.6/15-23 від 06.04.2023, наданий у відповідь на адвокатський запит, в якому останній просив надати всі копії, починаючи з перших виданих, Свідоцтв про повірку законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки, щодо вказаних приладів WIM, саме як «Вимірювачів швидкості руху транспортних засобів».
60. До вищевказаної відповіді Укртрансбезпекою було додано певний перелік документів, однак, як указує скаржник, свідоцтв про повірку законодавчо врегульованих засобів вимірювальної WIM як «Вимірювачів швидкості пуху транспортних засобів» надано не було. А тому, на переконання позивача, факт неподання запитуваних документів, а саме: свідоцтв про повірку автоматичних приладів саме як засобів вимірювання швидкості руху транспортних засобів, свідчить як про відсутність таких свідоцтв, так і, відповідно, про відсутність здійснення відповідної повірки.
61. Відтак, нововиявленими обставинами, якими позивачем обґрунтовувалась необхідність перегляду судового рішення у справі №283/424/22, є відсутність повірки приладів WІM 6 та WІM 4, як вимірювачів швидкості, покази яких були використані в оскаржуваних постановах. Сторона позивача вважала, що наявність повірки «WIM-ів» як вимірювачів швидкості є обов`язковою.
62. Виходячи із наведеного та визначених критеріїв, з яких суд повинен виходити при оцінці заявлених учасником справи обставин як нововиявлених, колегія суддів Верховного Суду приймає доводи представника позивача про те, що спірні обставини існували під час розгляду і вирішення цієї справи та ухвалення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023, а також під час розгляду справи ці обставини об`єктивно могли не бути відомі ні заявникові, ні суду.
63. Водночас, оцінюючи критерій (ознаку) істотності спірних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте), колегія суддів виходить з наступного.
64. Як видно зі змісту позовної заяви, однією із підстав даного позову була відсутність повірки «WIM-ів».
65. Відповідно до статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі - Закон №1314-VII) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
66. Згідно пункту 5 абзацу другого частини 1 статті 3 Закону №1314-VII до сфери законодавчо регульованої метрології належать такі види діяльності, зокрема, як контроль безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів.
67. Частина 2 статті 7 Закону №1314-VII передбачає, що результати вимірювань можуть бути використані у сфері законодавчо регульованої метрології за умови, що для таких результатів відомі відповідні характеристики похибок або невизначеність вимірювань.
68. Відповідно до статті 8 Закону №1314-VII у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
69. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №1314-VII законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
70. Повертаючись до матеріалів даної справи, судами попередніх інстанції було проаналізовано подані відповідачем докази, що стосувались сертифікації та повірки згаданих у цій справі «WIM-ів», та з яких суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що автоматичний прилад для зважування дорожніх транспортних засобів в русі (відповідний WIM) відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010.
71. Так, зокрема, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем до відзиву на позовну заяву було надано:
- сертифікат перевірки типу: UA.TR.001 76-20, тип призначення ITC Автоматизована система зважування ТЗ в русі . Підсистема вагового контролю транспортних засобів. Дата видачі 17.06.2020, чинний до 16.06.2030;
- сертифікати відповідності: UA.TR.001 35243-20, UA.TR.001 35244-20, UA.TR.001 35325-20, UA.TR.001 35326-20, UA.TR.001 35327-20, UA.TR.001 35328-20. Тип приладу: Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі. Призначення типу: Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС). Автоматизована система зважування ТЗ в русі (WIM). Підсистема вагового контролю. Номер сертифіката повірки типу: UA.TR.001 76-20 Rеv;
-свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5875, №35-02/6017, №35-02/6018, №35-02/6019, №35-02/6020, виданими ДП «Укрметртестстандарт» відносно приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі;
-експертний висновок ТОВ Безпека та інновації інформаційних систем щодо комплексу Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) Автоматизована система зважування ТЗ у русі (WIM), відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженої постановою КМУ від 13.01.2016 №94.
72. З огляду на наведене, слід дійти висновку, що позивач помилково ототожнює відсутність повірки автоматичних приладів фіксації порушень («WIM-ів) як «Вимірювачів швидкості руху транспортних засобів» із відсутністю повірки цих приладів, як засобів вимірювальної техніки. А тому доводи та докази, висвітлені позивачем у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ґрунтуються на переоцінці тих доказів і обставин, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи по суті, що свідчить про неприйнятність вказаної заяви позивача.
73. Таким чином, відмовляючи у задоволення заяви позивача про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 за нововиявленими обставинами., суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не наведено обставин, які є нововиявленими відповідно до статті 361 КАС України.
74. На підставі наведеного, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права (статей 3, 8, 8, 17 Закону №1314-VII) чи порушення норм процесуального права (статей 77, 90, п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України та статей 247 251 252 КУпАП) не знаходять свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
75. Колегія суддів також відхиляє посилання представника позивача на висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 03.12.2019 у справі №557/322/17, в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутні документи на пристрій, яким проводилося контрольне зважування автомобіля, це позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред`являються до таких пересувних контрольних пунктів.
76. По-перше, за відмінних обставин, у наведеній справі вагово-габаритний контроль транспортного засобу проводився пересувним контрольним пунктом, а у справі, що розглядається - автоматизованим комплексним приладом (Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) Автоматизована система зважування ТЗ у русі (WIM).
77. По-друге, у цій справі встановлено наявність необхідних документів (сертифікатів зокрема) на пристрій (WIM) за своєю спеціалізацією, а відсутність повірки «WIM-ів» саме як вимірювачів швидкості, не вказує на релевантність висновків, висловлених Верховним Судом у справі №557/322/17.
78. А тому правовідносини у наведеній справі не є подібними зі спірними правовідносинами.
79. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
80. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
81. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
82. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд не встановив порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
83. А тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
84. Суд вважає, що в контексті обставин цієї справи, ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.
85. Доводи касаційної скарги висновків цієї постанови та оскаржуваного судового рішення не спростовують.
86. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 2 242 341 345 349 350 355 356 359 361 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу адвоката Коломійця Ігоря Сергійовича - представника позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №283/424/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк,
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду