Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 285/2102/15-ц

провадження № 61-16797св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2020 року у складі судді Сташківа Т. Б. та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь») у червні 2015 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 124 314,79 грн.

Зазначений позов мотивований тим, що 12 листопада 2013 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік «Фарма» (далі - ТОВ «Юнік «Фарма») було укладено договір про надання овердрафту № 41/2013-Ю, відповідно до якого товариство отримало кредит у розмірі 1 860 000 грн.

Цього ж дня, з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором, між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до якого останній зобов`язався солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість в сумі 3 124 314,79 грн, яку позивач просить стягнути з поручителя ОСОБА_1 .

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 березня 2019 року замінено позивача у справі з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор»).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 22 грудня 2020 року позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» заборгованість за кредитним договором № 41/2013-Ю від 12 листопада 2013 року на загальну суму 3 124 314,79 грн, у тому числі: сума непогашеного Овердрафту з 04 листопада 2014 року в розмірі 1 619 000 грн; проценти з 30 вересня 2014 року - 206 971,72 грн; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 24 838,78 грн; пеня за несвоєчасну сплату заборгованості за Овердрафтом - 352 143,59 грн; 30 % річних за порушення кінцевого терміну погашення заборгованості за Овердрафтом - 244 846,03 грн; 30 % річних за порушення кінцевого терміну погашення заборгованості процентами - 15 433,91 грн; сума інфляційного збільшення заборгованості по Овердрафту - 616 839,14 грн; сума інфляційного збільшення заборгованості по процентах 44 241,63 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскільки боржник належним чином не виконав грошові зобов`язання за кредитним договором, а поручитель і боржник згідно з вимогами статті 554 ЦК України відповідають перед кредитором як солідарні боржники, то з поручителя підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.

Житомирський апеляційний суд постановою від 13 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2020 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір суд врахував вимоги закону та встановивши, що боржник і поручитель належним чином зобов`язань, передбачених кредитним договором, не виконують дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від ОСОБА_1 у жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/15-ц, від 17 грудня 2019 року у справі № 641/1793/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 916/1041/17, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 27 липня 2021 року у справі № 910/18943/20.

Апеляційним судом не враховано, що новий доказ має виключне значення для правильного вирішення справи, при цьому не мотивував свій висновок відсутністю підстав для врахування нового доказу під час апеляційного розгляду справи, тим самим створив протиріччя.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 27 листопада 2019 року у справі № 910/19179/17 було встановлено обставини про те, що у ТОВ «Юнік Фарма» не виникло зобов`язань за договором про надання овердрафту за поточним рахунком від 12 листопада 2013 року № 41/2013-Ю, як наслідок не виникло зобов`язань у ОСОБА_1 за договором поруки від 12 листопада 2013 року № 41/2013-Ю-П-2.

Розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відсотках та пені є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та бути доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

У судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення відсотків та нараховану на них неустойку після 11 листопада 2014 року на умовах визначених у договорі, оскільки строк його дії закінчився 11 листопада 2014 року, тому до застосування підлягали приписи статті 625 ЦК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» у грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а також з урахуванням практики Верховного Суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.

Справа № 285/2102/15-ц надійшла до Верховного Суду 17 листопада 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 14 лютого 2022 року справу призначив до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Юнік «Фарма» 12 листопада 2013 року було укладено договір про надання овердрафту № 41/2013-Ю, згідно з умовами якого товариство отримало кредит у розмірі 1 860 000 грн на строк до 11 листопада 2014 року.

Цього ж дня, з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором, між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній зобов`язався солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором.

У подальшому до кредитного договору внесено зміни і доповнення від 02 грудня 2013 року, 03 січня 2014 року, 03 лютого 2014 року, 24 лютого 2014 року, 25 квітня 2014 року, 26 травня 2014 року, 07 липня 2014 року, 04 вересня 2014 року, якими встановлювався строк дії ліміту овердрафту, з них останній з 04 вересня 2014 року до 03 листопада 2014 року, при цьому, з 03 лютого 2014 року зменшено ліміт офердрафту до 1 619 000 грн та з 24 лютого 2014 року введено фіксовану процентну ставку 25 % річних.

Між Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк» Київська Русь» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Фактор» 11 жовтня 2017 року було укладено договір про відступлення права вимоги № UA-EA-2017-07-28-000017-с/42, зокрема за кредитним договором № 41/2013-Ю від 12 листопада 2013 року, позичальником за яким є ТОВ «Юнік Фарма», та за договором поруки № 41/2013-Ю-П-2 від 12 листопада 2013 року поручителем за яким є ОСОБА_1 .

Судами також встановлено, що на порушення умов кредитного договору позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 11 листопада 2014 року виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 3 124 314,79 грн, яка складається із: суми непогашеного Овердрафту з 04 листопада 2014 року в сумі 1 619 000 грн; процентів за користування кредитом з 30 вересня 2014 року в розмірі 206 971,72 грн; пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 24 838,78 грн; пені за несвоєчасну сплату заборгованості за Овердрафтом - 352 143,59 грн; 30 % річних за порушення кінцевого терміну погашення заборгованості за Овердрафтом - 244 846,03 грн; 30 % річних за порушення кінцевого терміну погашення заборгованості процентами - 15 433,91 грн; суми інфляційного збільшення заборгованості по Овердрафту - 616 839,14 грн; суми інфляційного збільшення заборгованості по процентам - 44 241,63 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) та від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20).

Згідно з підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 договору № 41/2013-Ю про надання овердрафту за поточним рахунком від 12 листопада 2013 року кінцевий термін погашення заборгованості за овердрафтом - 11 листопада 2014 року включно.

Звертаючись до суду з цим позовом, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь», правонаступником якої є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор», просило стягнути з відповідача кредитну заборгованість, яка виникла станом на 15 травня 2015 року, тобто позивачем розрахунок кредитної заборгованості здійснено після спливу визначеного договором строку кредитування.

Розглядаючи цей спір суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, залишили поза увагою положення ЦК України, зокрема про те, що до відносини за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» Глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд на порушення норм процесуального права не перевірив правильність встановлення місцевим судом обставин справи, що мають значення для вирішення спору, не врахував зазначених вимог матеріального права, не дослідив належним чином зібраних доказів, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором і не звернув уваги на те, що розмір заборгованості розраховано після спливу визначеного договором строку кредитування, після якого позивач не мав права нараховувати відсотки за користування кредитними коштами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81 83 84 228 229 235 263 264 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки вищенаведені порушення судами норм матеріального та процесуального права призвели до постановлення незаконних судових рішень, оскаржувані судові рішення слід скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», про стягнення заборгованості направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Сердюк В. А. Стрільчук