ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 285/2343/14-а

адміністративне провадження № К/9901/61063/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

суддів - Єзеров А.А., Желєзний І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Новоград-Волинської міської ради Житомирської області на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01.07.2015 (суддя - Заполовська Т.Г.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 (судді - Одемчук Є.В., Бучик А.Ю., Майор Г.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області про визнання протиправними дій та недійсним рішення,

встановив:

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Новоград-Волинської міської ради Житомирської області щодо підготовки та прийняття нею рішення від 20.03.2014 №557 «Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин» (далі - рішення №557) у частині скасування пункту 4.2 рішення цієї ради від 17.12.2009 №590 «Про передачу у власність земельних ділянок та про інші питання земельних відносин» (далі - рішення №590), яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 2,1095 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним пункт 25 рішення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області №557 у частині скасування пункту 4.2 рішення №590 цієї ради про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 2,1095 га за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що йому на праві власності належать нежитлові споруди, які складаються у комплексі з «Будівлі кормокухні «Є», «Свинарника «Ддд1»» та «Свинарника «Ггг1г11»», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 4.2 рішення міської ради від 17.12.2009 №590 «Про передачу у приватну власність та надання у користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин» йому, як власнику нерухомості, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки для передачі їх в оренду. У вересні 2013 року ТОВ «Геозвягіль» розробило позивачу технічну документацію із землеустрою зазначеної ділянки, яка підлягала затвердженню зі сторони Новоград-Волинської міської ради з вирішенням питання оформлення договору оренди. Однак міська рада прийняла оскаржуване рішення на підставі акту, підписаного незрозумілими особами без зазначення їх посад, складеним без присутності позивача. Більш того, вказане рішення було повністю реалізоване ОСОБА_1 , що потягло фінансові збитки для нього та технічна документація була погоджена і Управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин Новоград-Волинської міської ради, і Управлінням Держземагентства у Новоград-Волинському районі.

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01.07.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Новоград-Волинської міської ради 22 сесії 6 скликання при підготовці та прийнятті рішення №557 від 20.03.2014 в частині скасування п.4.2 рішення Новоград-Волинської міської ради №590 від 17.12.2009 стосовно надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 2,1095 га.

Визнано недійсним п. 25 рішення Новоград-Волинської міської ради 22 сесії 6 скликання №557 від 20.03.2014 в частині скасування п. 4.2 рішення Новоград-Волинської міської ради №590 від 17.12.2009 «Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин» стосовно надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 2,1095 га.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами не надано належної оцінки дійсним обставинам справи, не досліджено належним чином докази, які мають значення для правильного вирішення спору та ухвалено рішення, які підлягають скасуванню.

Зокрема посилався на те, що фактично п. 4.2 рішення міської ради від 17.12.2009 №590 позивачем не виконано, а саме не укладено основний договір оренди, а міською радою не затверджено технічну документацію із землеустрою.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.09.2016 постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01.07.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 скасовано, провадження у справі закрито.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.09.2016 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на момент подання заяви, а саме у зв`язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, ст. 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України.

Постановою Верховного Суду від 16.08.2018 заяву ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.09.2016 скасовано, а справу передано до суду касаційної інстанції для продовження касаційного розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2020 вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі суддів: Стародуба О.П. (головуючий суддя), судді: Кравчук В.М., Єзеров А.А.

Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2020 задоволено заяву судді Кравчука В.М. про самовідвід, відведено його від участі у розгляді справи №285/2343/14. а справу передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду за допомогою автоматизованої системи дукоментообігу суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2020 вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі суддів: Стародуба О.П. (головуючий суддя), судді: Єзеров А.А., Желєзний І.В.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 21.08.2009 ОСОБА_1 придбав нежитлові «Будівлі кормокухні «Є», «Свинарника «Ддд1»» та «Свинарника «Ггг1г11»», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 4.2 рішення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області від 17.12.2009 №590 «Про передачу у приватну власність та надання у користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин», ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки для передачі їх в оренду та зобов`язати укласти попередні договори оренди у відповідності до вимог Положення про оренду земельних ділянок у м. Новоград-Волинському та Порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 2,1095 га для обслуговування нежитлових будівель з уточненням меж та площі земельної ділянки.

На виконання зазначеного рішення 17.11.2011 міськрада та позивач уклали попередній договір оренди землі №14 про передачу в строкове платне користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 та визначили орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки (1641612,90 грн).

23.09.2013 ОСОБА_1 уклав договір з ТОВ «Геозвягель» на виконання комплексу робіт по розробці технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі в АДРЕСА_1 та 12.02.2014 згідно з актом прийому-здачі виконаних робіт отримав технічну документацію.

Протокол визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі погоджено заступником міського голови, заступником начальника управління Держземагентства у Новоград-Волинському районі, висновок про наявність обмежень та погодження технічної документації із землеустрою підписано начальником управління містобудування, архітектури та земельних відносин головним архітектором міста та заступником начальника управління Держземагентства у Новоград-Волинському районі.

В подальшому, відповідач рішенням від 20.03.2014 №557 «Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин» скасував пункт 4.2 рішення №590 щодо надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою, розірвав попередній договір оренди та зарахував вказану земельну ділянку до земель запасу житлової та комунальної забудови.

Приймаючи зазначене рішення міська рада врахувала акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 21.11.2013, керуючись при цьому, ст. 22 ЗУ «Про землеустрій», ст. 141 Земельного кодексу України Податковим кодексом України.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі скасованого відповідачем пункту рішення у позивача вже виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав, а тому таке рішення є виконаним, у тому числі шляхом укладення попереднього договору оренди та виготовлення технічної документації із землеустрою. При цьому позивач, як власник майна, та суб`єкт правовідносин заперечував проти їх зміни або ж припинення.

При цьому судами зроблено посилання на рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 абзацами 5 та 6 п. 5 якого визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Суди визнали безпідставним посилання відповідача, в обгрунтування правомірності своїх дій, на неналежне, на його думку, користування позивачем своїми правами, оскільки в межах розгляду цієї справи перевірці підлягає лише правомірність дій відповідача щодо скасування пунктів свого попереднього рішення і не підлягає перевірці наявність чи відсутність підстав для припинення права користування земельної ділянки за ОСОБА_1 .

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає їх обгрунтованими з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, предметом оскарження у даній справі є правомірність дій відповідача щодо внесення відповідачем змін до свого попереднього рішення, шляхом скасування пункту рішення, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Справи з правовідносинами, що є подібними до правовідносин у даній справі, вже розглядались Верховним Судом.

Зокрема, у постановах від 20.09.2018 у справі №521/17710/15-а, від 22.01.2019 у справі №371/957/16-а, від 13.03.2019 у справі №542/1197/15-а Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

У справі що розглядається предметом оскарження є дії органу місцевого самоврядування щодо скасування пункту 4.2 раніше прийнятого рішення №590 від 17.12.2009, яким позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки для передачі їх в оренду та зобов`язано укласти попередній договір оренди, а також пункт 25 рішення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області №557 у частині скасування пункту 4.2 рішення №590 від 17.12.2009.

За своєю природою рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації є актом індивідуальної дії, при цьому як встановлено судами і не заперечується сторонами, рішення міської ради №590 від 17.12.2009 позивачем частково реалізовано шляхом замовлення та розроблення технічної документації, а також укладення з міською радою попереднього договору оренди земельної ділянки, що виключає можливість відміни дії рішення шляхом його частково скасування.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку щодо протиправності дій та оскаржуваного рішення відповідача та прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на не укладення позивачем основного договору оренди, що, на його думку, свідчить про те, що рішення від 17.12.2009 №590 не реалізовано, а також на несплату позивачем орендної плати за користування земельною ділянкою, є безпідставним в контексті предмету спору і не спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вказане не може впливати на чинність раніше прийнятого рішення щодо надання позивачу дозволу на розробку технічної документації і створювати підстави для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської міської ради Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01.07.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

І.В. Желєзний