Постанова
Іменем України
29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 285/3885/19
провадження № 6-11672св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби, про встановлення факту перебування дітей на утриманні батька та проживання з ним однією сім`єю, припинення стягнення аліментів, зміну розміру аліментів та стягнення аліментів
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2020 року у складі судді Мозгового В. Б. та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
встановити факт перебування їх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його утриманні та факт проживання дітей з ним однією сім`єю з 30 травня 2018 року дотепер;
припинити з 30 травня 2018 року стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, що стягуються на підставі рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2016 року у справі № 285/21/16-ц;
змінити розмір аліментів, визначений на підставі цього рішення, та стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що згідно з рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2016 року, ухваленим у справі № 285/21/16-ц, з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_6 в розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Із 30 травня 2018 року неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з ним та перебувають на його утриманні, однак з нього продовжують стягуватися аліменти на користь відповідача на їх утримання, чим порушується право дітей на належний рівень життя.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 09 січня 2020 року позов задовольнив частково. Встановив факт перебування малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні батька ОСОБА_1 та проживання з ним однією сім`єю з 30 травня 2018 року дотепер. Припинив з 04 листопада 2019 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються на підставі рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2016 року у справі № 285/21/16-ц. Змінив розмір аліментів, визначений на підставі рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2016 року у справі № 285/21/16-ц та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 листопада 2019 року до досягнення дитиною повноліття. В решті позову відмовив. Виконавчий лист у справі № 285/21/16-ц від 22 березня 2016 року, виданий Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області, визнав таким, що не підлягає подальшому виконанню. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 305,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю підстав для встановлення факту перебування дітей на утриманні позивача, у зв`язку з чим розмір аліментів стягнутих судовим рішенням, підлягає зменшенню. Вимоги щодо стягнення аліментів на його користь на утримання дітей, які з ним проживають, задоволенню не підлягають, оскільки між сторонами існує спір про місце їх проживання, тому така вимога є передчасною.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Житомирський апеляційний суд постановою від 01 червня 2020 року рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2020 року в частині припинення стягнення аліментів та зміни розміру аліментів змінив. Замінив в абзацах третьому та четвертому резолютивної частини рішення словосполучення «з 04 листопада 2019 року» на словосполучення «з дня набрання рішенням законної сили». Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасував та в цій частині ухвалив нове, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 листопада 2019 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття. В решті рішення суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у зв`язку із встановленням факту перебування двох синів на утриманні батька вимоги про стягнення аліментів з відповідача на його користь на їх утримання підлягають частковому задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 05 серпня 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2020 року і постанову Житомирського апеляційного суду від 01 червня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, коли відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що важливою гарантією реалізації пріоритету інтересів дитини є положення статті 171 СК України, якою передбачено право дитини на те, щоб її вислухали батьки, інші члени сім`ї, посадові особи з питань, що стосуються її особисто. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, лише якщо цього вимагають її інтереси.
Метою позивача у справі № 285/3885/19ц є саме ухилення його від сплати аліментів, що прямо суперечить інтересам дітей. Якби позивач діяв в інтересах дітей, а не у своїх особистих інтересах, він би звертався до суду з іншим позовом про встановлення місця проживання дітей, надавши суду відповідні докази, з яких би слідувало, що проживання дітей з ним, а не з нею має значні переваги саме в інтересах дітей, і лише вирішивши такий спір на свою користь та сплативши заборгованість з аліментів, позивач отримав би право на звернення до суду щодо зміни розміру аліментів на утримання дітей.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Волинського міськрайонного суду Житомирської області.
28 вересня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони у справі є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2016 року, ухваленим у справі № 285/21/16-ц, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_6 стягуються аліменти в розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 01 березня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.
Сини ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з травня 2018 року проживають разом з батьком ОСОБА_1 та перебувають на його утриманні, а син ОСОБА_6 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , що визнано сторонами в судовому засіданні суду першої інстанції.
Відповідно до довідки Киківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 09 липня 2019 року ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживав у власному будинку на АДРЕСА_1 , з 08 червня 2019 року сім`я ОСОБА_12 за вказаною адресою не проживає у зв`язку з вибуттям на інше місце проживання. На цей час позивач із синами проживає в АДРЕСА_2 , діти відвідують Новоград-Волинську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10, характеризуються позитивно. Позивач працює у ФОП ОСОБА_13 , відповідно до наданої роботодавцем характеристики є працелюбним, наполегливим і відповідальним працівником.
Відповідач із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає на АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 відвідує ЗОШ № 1, згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 12 листопада 2019 року він забезпечений усім необхідним для навчання та відпочинку. Відповідач не працює, їй рекомендовано звернутися до Центру зайнятості для пошуку та отримання роботи.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789Х11 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частинами першою, третьою статті 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Встановивши, що двоє синів сторін проживають та знаходяться на утриманні батька, а менший син - на утриманні матері, хоча аліменти на утримання трьох синів стягнені рішенням суду на користь матері, суди дійшли правильного висновку про зменшення розміру аліментів, стягнених рішенням суду, та стягнення аліментів на утримання двох дітей з відповідача на користь позивача.
Аргументи касаційної скарги про те, що метою цього позову є уникнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, нарахованими на підставі рішення суду у справі № 285/21/16-ц, не спростовують правильність висновків судів у цій справі, оскільки суди не ухвалювали рішення про звільнення позивача від сплати такої заборгованості.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів у частині задоволених вимог, спрямовані на необхідність переоцінки доказів і обставин у тому контексті, який, на думку відповідача, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2020 року в незміненій частині та постанову Житомирського апеляційного суду від 01 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
В. С. Жданова
Є. В. Коротенко