Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 286/811/17

провадження № 61-14691св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Відділ культури і туризму Овруцької районної державної адміністрації, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 07 грудня 2017 року у складі судді Гришковець А. Л. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 31 січня 2018 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Мініч Т. І., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просила визнати конкурс таким, що не відбувся, скасувати результати конкурсу, визнати незаконним протокол та рішення, скасувати наказ про звільнення та прийняття на роботу.

Позивач обґрунтовувала позов тим, що з 01 вересня 2000 року працювала у Відділі культури і туризму Овруцької районної державної адміністрації

(далі - Відділ культури) на посаді директора Овруцького районного будинку культури. 01 липня 2016 року звільнена з роботи на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із прийняттям Закону України

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», а 04 липня 2016 року призначена на посаду тимчасово виконуючого обов`язки директора районного будинку культури.

05 липня 2016 року відповідачем оголошено конкурс, у тому числі й на посаду директора Овруцького районного будинку культури, який проведено 22 серпня 2016 року, на її думку, із порушенням встановленої процедури. Переможцем конкурсу оголошено ОСОБА_2 . Зазначала, що того ж дня наказом Відділу культури № 102-к її звільнено із займаної посади, а наказом від 31 серпня 2016 року № 107-к ОСОБА_2 призначено на посаду директора Овруцького районного будинку культури. Вважала, що рішення конкурсної комісії щодо проведення конкурсного добору на вакантну посаду є незаконним та упередженим, тому що проведення цього конкурсу відбулося із грубим порушенням Закону України «Про культуру», оскільки до складу конкурсної комісії не увійшли представники громадських організацій у сфері культури відповідного функціонального спрямування, засідання комісії проходило формально, співбесіда не проводилася, не враховані її досвід роботи, характеристики та схвальні відгуки. Крім того зазначала, що у неї склалися неприязні стосунки із членами комісії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка до того ж є родичкою ОСОБА_2 , що свідчить про упередженість щодо неї під час голосування.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 07 грудня 2017 року позов задоволено частково. Поновлено строк звернення до суду з позовом. Визнано конкурс, оголошений 05 липня 2016 року Відділом культури на заміщення вакантних посад, в частині проведення конкурсного добору на посаду директора районного будинку культури і заміщення посади, від 22 серпня 2016 року таким, що не відбувся. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції керувався тим, що факт незаконності формування складу конкурсної комісії був встановлений рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 06 березня 2017 року у справі № 286/2347/16-ц. Оскільки зазначене рішення набрало законної сили, тому суд задовольнив вимогу позивача у частині визнання конкурсу, що оголошений 05 липня 2016 року Відділом культури, в частині проведення конкурсного добору на посаду директора районного будинку культури і заміщення посади, від 22 серпня 2016 року, таким, що не відбувся. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що вимога про скасування наказу про звільнення позивача є необґрунтованою, оскільки не відновлює порушених прав позивача.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 31 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з висновком суду про те, що іншим судовим рішенням встановлено факт незаконності формування складу конкурсної комісії. Окрім цього, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що скасування наказу про звільнення позивача не призведе до поновлення її трудових прав, тому що остання була прийнята на роботу для тимчасового виконання обов`язків директора районного будинку культури, не перебуваючи у постійних трудових відносинах із роботодавцем. А тому обраний позивачем спосіб захисту її прав не передбачений чинним законодавством.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у березні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позову про скасування наказу від 22 серпня 2016 року № 102-к, ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Так, суди не взяли до уваги, що, враховуючи, що судами визнано таким, що не відбувся конкурс, оголошений 05 липня 2016 року, вимога про скасування наказу про її звільнення також підлягала задоволенню, оскільки є похідною від основної вимоги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у березні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 213 ЦПК України 2004 року, статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Овруцького районного відділу культури від 01 вересня 2000 року № 100-к ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду директора Овруцького районного будинку культури.

Наказом Відділу культури від 01 липня 2016 року № 36-к ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України.

Наказом Відділу культури від 02 липня 2016 року № 94-к вона призначена з 04 липня 2016 року на посаду тимчасово виконуючою обов`язки директора районного будинку культури згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

05 липня 2016 року Відділом культури і туризму Овруцької райдержадміністрації оголошено конкурс на заміщення вакантних посад, до переліку яких входила й посада директора районного будинку культури.

Згідно з протоколом засідання комісії щодо проведення конкурсного добору на посаду керівників закладів культури від 15 серпня 2016 року № 1 у конкурсі брали участь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За змістом протоколу засідання комісії щодо проведення конкурсного добору на посаду керівників закладів культури від 22 серпня 2016 року № 2 переможцем конкурсу на посаду директора районного будинку культури визнано ОСОБА_2 .

Наказом Відділу культури від 22 серпня 2016 року № 102-к ОСОБА_1 звільнено із посади тимчасово виконуючої обов`язки директора районного відділу культури за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором є таким самим, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Підставами припинення трудового договору, зокрема, є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про культуру» керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

Статтею 21-2 Закону України «Про культуру» визначено, що кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури визначає конкурсна комісія за результатами відкритого та публічного конкурсного добору на зайняття цієї посади. Організацію та проведення конкурсного добору, а також роботу конкурсної комісії забезпечує орган управління.

Порядок конкурсного добору керівника державного чи комунального закладу культури також установлений статтею 21-2 Закону України «Про культуру».

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 21-5 Закону України «Про культуру», керівник органу управління зобов`язаний призначити переможця конкурсу керівником комунального закладу культури не пізніше двох місяців з дня оголошення конкурсу. Підставою для видання наказу про призначення керівника державного чи комунального закладу культури є підписання з ним контракту.

Конкурсний добір керівника державного чи комунального закладу культури згідно із Законом України «Про культуру» складається з наступних етапів: оголошення органом управління конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; формування складу конкурсної комісії; подання документів кандидатами на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; добір кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; призначення органом управління керівника державного чи комунального закладу культури за результатами конкурсу.

Встановлено, що факт незаконності формування складу конкурсної комісії встановлений рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 06 березня 2017 року у справі № 286/2347/16-ц, а тому суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнили вимогу позивача у частині визнання конкурсу таким, що не відбувся.

З урахуванням наведеного, встановивши, що між сторонами існували тимчасові трудові відносини, ними погоджено усі істотні умови, зокрема й те, що позивача призначено тимчасово виконуючої обов`язки директора районного будинку культури, суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для скасування наказу про її звільнення.

Верховний Суд виходить з того, що між сторонами існували тимчасові трудові відносини: позивач тимчасово виконувала посадові обов`язки директора районного будинку культури на період до заміщення вакантної посади на конкурсних засадах; позивача не було призначено на відповідну посаду, а, відповідно, її не може бути поновлено на такій посаді. Перебування у статусі тимчасово виконуючого певні трудові обов`язки передбачає те, що роботодавець вправі звільнити таку особу від виконання таких обов`язків у будь-який момент, коли припинять існувати підстави для такого тимчасового заміщення вакантної посади, у спірних правовідносинах, - коли особа, переможець конкурсу, буде призначена на вакантну посаду.

При цьому, як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, скасування наказу про звільнення позивача не може мали наслідком поновлення її прав, оскільки заявник прийнята на роботу для тимчасового виконання обов`язків директора, не перебуваючи у постійних трудових відносинах із роботодавцем, а поновлення позивача на посаді тимчасово виконуючої обов`язки директора є неможливим.

Аналогічний правовий висновок щодо можливості поновлення працівника на посаді тимчасово виконуючого обов`язки зроблений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17 (провадження № 61-3146св18), підстав відступити від зазначеного висновку судом не встановлено.

Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Справа переглядається виключно у межах доводів касаційної скарги у частині вирішення позовних вимог про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 , оскільки в іншій частині справа відповідно до вимог та доводів касаційної скарги не оскаржена.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 07 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 31 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко