Постанова
Іменем України
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 288/501/16-ц
провадження № 61-5113св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 січня 2022 року у складі судді Рудник М. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2022 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Галацевич О. М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги банк мотивував тим, що 02 липня 2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZRNWGA00004414, за умовами якого АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 36 367,03 доларів США терміном до 02 липня 2028 року, а останній зобов`язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
Відповідно до зазначеного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця у період сплати ОСОБА_1 повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором. У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав.
У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 станом на 24 березня 2016 року має заборгованість у розмірі
130 311,17 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом
29 777,04 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 28 260,91 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 7 524,68 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 64 748,54 доларів США.
Враховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з
ОСОБА_1 частину суми заборгованості за кредитним договором
від 02 липня 2008 року, яка становить 115 311,17 доларів США, що за курсом 26,01 грн відповідно до службового розпорядження Національного банку України (далі - НБУ) від 24 березня 2016 року складає 2 999 243,53 грн, яка складається із: 29 777,04 доларів США заборгованості за кредитом,
28 260,91 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 7 524,68 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 49 748,54 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 06 червня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ZRNWGA00004414 від 02 липня 2008 року у розмірі 115 311,17 доларів США, що еквівалентно 2 999 243,53 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 29 777,04 доларів США; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 28 260,91 доларів США; заборгованості за комісією за користування кредитом - 7 524,68 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором -
49 748, 54 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 06 червня
2016 року.
Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області
від 22 вересня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 06 червня
2016 року задоволено. Заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 06 червня 2016 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 січня 2022 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ZRNWGA00004414 від 02 липня 2008 року у розмірі 42 222,59 доларів США, що еквівалентно 1 098 209,57 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач проходив військову службу в лавах Збройних Сил України в період з 31 січня 2015 року по 08 квітня 2016 року, тому цей період відноситься до особливого періоду, під час якого штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, обмежуються строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що безперервно пеня за договором почала нараховуватись з 06 квітня 2011 року, а тому за визначенням
пункту 8.1.2. кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив в останній день місяця, в якому відбулось порушення термінів оплати на 120 календарних днів, тобто з 31 серпня 2011 року. Тобто суд дійшов висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню припинилося після спливу визначеного договором строку, тобто після 31 серпня 2011 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 січня 2022 року залишено без змін.
Відповідач частково здійснював погашення заборгованості за кредитом із 2008 року по 2011 рік. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки у серпні 2011 року мало місце порушення відповідачем термінів оплати на 120 календарних днів, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що 31 серпня 2011 року відбулось дострокове припинення кредитного договору і обґрунтовано відмовив у стягненні відсотків та пені, нарахованих після цієї дати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У червні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 січня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2022 року, у якій воно просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог банку і постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 січня 2022 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 607/6922/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню припинилося після спливу визначеного договором строку, тобто після 31 серпня 2011 року. Поряд з цим суд першої інстанції вказує на те, що перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався
з 17 травня 2016 року (з останнього платежу відповідача) та закінчився
18 травня 2021 року (п`ятирічний строк позовної давності, передбачений пунктом 5.5 кредитного договору). Таким чином у судових рішеннях судів двох інстанцій зазначені різні дати порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором, що свідчить про не з'ясування судами обставин справи у повному обсязі.
Відповідач рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції до суду касаційної інстанції не оскаржував, тому зазначені судові рішення підлягають перегляду в межах доводів касаційної скарги
АТ КБ «ПриватБанк» (стаття 400 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2023 року справу призначено
судді-доповідачеві.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 липня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ZRNWGA00004414 згідно із яким банк надав останньому кредит у розмірі 36 367,03 доларів США на термін до 02 липня 2028 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором (а. с. 8-10, т. 1).
Відповідно до пункту 8.1 кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику кошти на строк з 02 липня 2008 року по 02 липня 2028 року, включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 36 367,03 доларів США на наступні цілі: у розмірі 29 198,43 доларів США на споживчі цілі, з них
28 000,00 доларів США на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу, а також 840,00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 210,84 доларів США для сплати страхового платежу страхування майна на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 7 168, 60 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно із пунктом 7.2 цього договору. Періодом сплати вважати період з 1 по 5 число кожного місяця. Погашення заборгованості здійснювати в наступного порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 481,06 доларів США згідно із графіком погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.
ОСОБА_1 частково здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку і строки, а саме: з 2008 року по 2011 рік, що має відображення у виписці по рахунку до кредитного договору з 02 липня 2008 року по 02 серпня 2019 року (а. с. 190-191, т. 1).
ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі зобов`язання щодо погашення кредиту з нарахованими процентами за фактичний час його використання належним чином не виконував, що вбачається з виписки з розрахунку заборгованості за кредитним договором № ZRNWGA00004414 від 02 липня 2008 року, тому станом на 24 березня 2016 року є заборгованість перед банком у розмірі 130 311,17 доларів США, яка складається з:
29 777,04 доларів США заборгованості за кредитом, 28 260,91 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 7 524,68 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 64 748,54 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а. с. 3-6,
т. 1).
Однак, АТ КБ «ПриватБанк» вимагало від боржника частину суми заборгованості, яка становить 115 311,17 доларів США, що за курсом 26,01 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24 березня 2016 року складає 2 999 243,53 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 29 777,04 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 28 260,91 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 7 524,68 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 49 748,54 доларів США (а. с. 3-6, т. 1).
Разом з тим, ОСОБА_1 у своєму запереченні та судовому засіданні зазначив, що в період із 31 січня 2015 року він був призваний у Збройні Сили України та перебував на військовій службі по 08 квітня 2016 року, на підтвердження чого надав копію посвідчення серії НОМЕР_1 Командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, військового квитка серії НОМЕР_2 та витяг з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 08 квітня 2016 року № 104 та довідку військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 січня 2017 року № 59. А тому, вважає, що за вказаний період тобто з 31 січня 2015 року та по 08 квітня 2016 року банк не повинен нараховувати штрафні санкції, пеню та відсотки за користування кредитом (а. с. 47 - 49, 167, т. 1).
Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 липня 2016 року було зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» направити до суду детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № ZRNWGA00004414 від 02 липня 2008 року із зазначенням дати її виникнення та періоду існування. Однак банк не виконав вимоги, вказані в судовому рішенні. У своєму листі від 05 серпня 2019 року № 239175-ВБ представник позивача зазначив, що надати суду більш детальний розрахунок заборгованості не виявляється можливим з технічних причин. Щодо здійснення перерахунку з врахуванням перебування відповідача в зоні АТО у період з 31 травня
2015 року по 08 квітня 2016 року, повідомило, що здійснити вищенаведений перерахунок у банку немає можливості оскільки, документів, що підтверджують перебування клієнта на військовій службі, з тих що наявні в банку, недостатньо (а. с. 188, т. 1).
Під час розгляду справи представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності.
Згідно з пунктом 8.1.2. у разі порушення термінів оплати, передбачених пунктом 8.1.1 (у тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі) на
120 календарних днів, сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 здійснював періодичні платежі по погашенню пені в період з 30 березня 2011 року по
17 травня 2016 року, що підтверджується також випискою за договором по рахунку з 02 липня 2008 року по 02 серпня 2019 року, яка має статус первинного документа (а. с. 99-105, 190-191, т. 1).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статтях 525 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)
У статті 611 ЦК України зазначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із пунктом 8.1.2. кредитного договору від 02 липня 2008 року
№ ZRNWGA00004414 у разі порушення термінів оплати, передбачених пунктом 8.1.1 (у т. ч. оплати заборгованості не в повному обсязі) на
120 календарних днів, сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (у повному обсязі) в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Тобто, сторони домовилися про обов`язкову зміну строку виконання зобов`язань за цим кредитним договором у разі виникнення у боржника прострочення з погашення заборгованості за кредитом (у тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів. Отже, сторони самостійно врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту - зміну строку виконання основного зобов`язання.
З пункту 8.1.2 кредитного договору слідує, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника ( ОСОБА_1 ) прострочення з погашення заборгованості протягом 120 днів.
Суд першої інстанції встановив, що порушення строків погашення кредиту у боржника та нарахування пені за договором почалося 06 квітня 2011 року та заборгованість у повному обсязі не погашалася, що підтверджується розрахунком заборгованості. Таким чином, враховуючи умови пункту 8.1.2 кредитного договору, строк повернення кредиту в цілому був змінений на підставі вказаного пункту та настав 31 серпня 2011 року.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості (постанова Верховного Суду від 01 червня 2022 року в справі № 175/35/16-ц).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано встановив, що сума боргу відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 липня 2008 року, яка підлягає стягненню з нього, становить 42 222,59 доларів США, що еквівалентно 1 098 209,57 грн і складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 29 281,43 доларів США; 8536,53 доларів США відсотків за користування кредитом; 2 194,50 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; комісії за користуванням кредитом у розмірі 2 210,13 доларів США, нарахованих банком до 31 серпня 2011 року.
Абзац другий частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та неустойку (штраф, пеню) припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою
статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Таким чином, у цій справі суд першої інстанції правильно вказав про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача відсотків за користування кредитом та пені у строк до 31 серпня 2011 року, тобто до дня дострокового виконання зобов`язань за цим договором (настання строку дочасного погашення боргу у повному обсязі згідно умов договору).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Доводи касаційної скарги про те, що в оскаржуваних судових рішеннях зазначені різні дати порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором, що свідчить про не з`ясування судами обставин справи у повному обсязі є необґрунтованими. 31 серпня 2011 року настав строк повернення кредиту, після якого пеня та проценти за кредитом не можуть нараховуватися, а 17 травня 2016 року відбувся останній платіж за кредитом, від якого обчислюється початок перебігу позовної давності.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у судових рішеннях, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 січня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 травня
2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник