ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 289/2293/23
провадження № 61-1332св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області у складі судді
Мельник О. В. від 27 вересня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Трояновської Г. С., Шевчук А. М.,від 18 грудня 2023 року і виходив з наступного.
Основний зміст позовних вимог та заперечень щодо них
1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державних виконавців Радомишльського районного управління юстиції Соболевського С. В. та Оснача Д. В .
2. Свої вимоги заявниця мотивувала тим, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2011 року у справі
№ 2-18/2011 зобов`язано ОСОБА_4 повернути паркан на попередні межі між земельними ділянками ОСОБА_2. , ОСОБА_5 та ділянкою
ОСОБА_4 , визначені у технічній документації. На підставі вказаного рішення судом видано виконавчий лист № 2-18/2011 від 08 травня 2012 року та державною виконавчою службою Радомишльського районного управління юстиції 31 жовтня 2013 року нібито було відкрито виконавче провадження за
№ НОМЕР_1. У зазначеному виконавчому провадженні стягувачем є
ОСОБА_5 (заміна сторони провадження на ОСОБА_2. на підставі ухвали суду від 03 квітня 2018 року), а боржником - ОСОБА_4 (заміна сторони провадження на ОСОБА_1 на підставі ухвали суду від 26 листопада 2021 року). Вказувала, що рішення Радомишльського районного суду від 07 листопада 2011 року було повністю виконане, про що свідчать відповідні постанови про закінчення виконавчого провадження.
3. ОСОБА_1 вказувала, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження первісному боржнику не направлялася, вона особисто станом на день подання цієї скарги також не отримувала оригінал чи копію постанови, на підставі якої було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, а наявний у матеріалах вказаного виконавчого провадження паперовий носій інформації не є постановою у розумінні Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
4. Із урахуванням зазначеного, заявниця просила поновити строк для подання скарги, зобов`язати орган ДВС скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 31 жовтня 2013 року ВП № НОМЕР_1 та усіх виконавчих документів, які були відкриті у цьому виконавчому провадженні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області
від 27 вересня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу скарги. Скаргу ОСОБА_1 на дії Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 залишено без розгляду.
6. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи те, що ОСОБА_6 звернулася зі скаргою 29 вересня 2023 року і оскаржує рішення й дії, які мали місце 10 років (тривають з 31 жовтня 2013 року), заявницею пропущено строк для звернення до суду із вказаною скаргою. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 було достеменно відомо про наявність виконавчого провадження № НОМЕР_1, у якому вона є боржником, тому заява ОСОБА_6 про поновлення строку на подачу скарги визнана такою, що не підлягає задоволенню, а сама скарга підлягає залишенню без розгляду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 вересня
2023 року залишено без змін. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000, 00 грн.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_1 у поновленні строку на подачу скарги, оскільки наведені нею доводи не свідчать про наявність поважних та об`єктивних причин пропуску строку, з огляду на їх недоведеність належними та достатніми доказами. Будь-яких доказів наявності непереборних обставин, які унеможливили подачу скарги у строки, передбачені статтею 449 ЦПК України, скаржницею наведено не було.
9. Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2 000, 00 грн, апеляційний врахував критерії реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, складність справи та обсяг послуг, наданих адвокатом під час розгляду справи, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, а також надані боржником заперечення на заяву про стягнення судових витрат.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
10. 23 січня2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 грудня
2023 року, поновити строк для звернення до суду зі скаргою та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
11. Підставою касаційного оскарженнявказаних судових рішень зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження», посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
12. У касаційній скарзі заявницязазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки всім доводам, а також зібраним у справі доказам, не вжито всіх передбачених законом засобів для всебічного повного та об`єктивного встановлення обставин, неправильно встановлено фактичні обставини справи. Під час вирішення спору судами проігноровано положення частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими копії постав про відкриття виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін рекомендованим поштовим відправленням. Жодною стороною не надано доказів надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження.
13. Заявниця вказує, що судами також не було враховано положення частини першої статті 261 ЦК України. Стверджує, що вона дізналася про неправомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 31 жовтня 2013 року № НОМЕР_1 лише 18 вересня 2023 року. Судами не встановлено конкретного дня, з якого для неї бере початок відлік строку на оскарження триваючих дій та бездіяльності службових осіб державного органу.
14. Заявниця також посилається на те, що порушення її прав є триваючим, полягає у бездіяльності державних виконавців, які не направили боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 31 жовтня 2013 року, позбавляючи її права оскаржити незаконність їх дій. Порушення її прав полягає у бездіяльності державних виконавців, що проявляється у нескасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 31 жовтня 2013 року.
15. Згідно з доводами касаційної скарги, представником стягувача надано для підтвердження повноваження адвоката як представника, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 0335767, який не відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Апеляційним судом проігноровано недотримання представником стягувача вимог частини четвертої статті 62 ЦПК України щодо підтвердження повноважень адвоката та зобов`язано їй сплатити стягувачу витрати на правничу допомогу, надану ОСОБА_2 . Апеляційний суд не перевірив повноваження адвоката, як це передбачено статтею 62 ЦПК України, зокрема не було перевірено QR-код ордеру на надання правничої (правової) допомоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 289/2293/23.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17. 26 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії та рішення державних виконавців і просила зобов`язати Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 31 жовтня 2013 року ВП № НОМЕР_1 та усі виконавчі документи у цьому виконавчому провадженні.
18. До скарги ОСОБА_1 долучила клопотання про поновлення строку на її подання, пропущеного з поважних причин.
19. Клопотання ОСОБА_1 обґрунтована тим, що постановою державного виконавця від 31 жовтня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1. Однак, вказана постанова боржнику по справі ОСОБА_4 та їй, як спадкоємцю боржника, не направлялася і не вручалася. Про існування вказаної постанови їй стало відомо з відповіді Радомишльського районного суду від 15 вересня 2023 року. Оскільки орган ДВС не направляв постанову стороні боржника, строк на оскарження пропущено з поважних причин.
20. Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2021 року (номер провадження 6/289/46/21) було замінено сторону виконавчого провадження у справі 2-18/2011, а саме боржника ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 .
21. Ухвалою Радомишльського районного суду від 06 червня 2023 року у справі № 289/245/23 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її скарги на постанову державного виконавця про накладення штрафу від 11 січня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Позиція Верховного Суду
22. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
23. Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
24. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
25. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.
26. За змістом пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
27. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
28. Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
29. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
30. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
31. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
32. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
33. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
34. Подібна норма була закріплена у статті 84 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, який був чинний на момент відкриття виконавчого провадження.
35. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
36. Правила, які регулюють умови прийнятності скарг, покликані забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, а зацікавлені особи повинні очікувати, що ці правила будуть застосовані.
37. Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення із скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
38. Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
39. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 920/149/18 надано роз`яснення щодо співвідношення загальної та спеціальної норми, згідно з якими норми, передбачені законом про виконавче провадження, є загальними, а норми, передбачені процесуальним кодексом, є спеціальними, тому строк на оскарження необхідно обраховувати в календарних днях. Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду
від 16 червня 2021 року у справі № 361/1335/20 (провадження № 61-15507св20), від 02 листопада 2021 року у справі № 753/3465/20 (провадження
№ 61-12002св20).
40. За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 449 ЦПК України, дає підстави для висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
41. Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 449 ЦПК України та частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження, тощо.
42. Висновки щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі № 910/7221/17; від 12 січня 2021 року в справі № 910/8794/17; від 12 жовтня 2021 року в справі № 918/333/13-г.
43. За змістом статті 81 ЦПК України обов'язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.
44. При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
45. Відповідно до статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
46. Згідно зі статтею 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
47. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
48. Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
49. Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннямипункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
50. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду
від 02 грудня 2020 року в справі № 143/950/19 (провадження№ 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року в справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року в справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).
51. У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі
№ 466/948/19 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. Водночас заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
52. Право на справедливий судовий розгляд передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли скарга може бути подана протягом визначеного строку. Водночас зацікавлена сторона зобов`язана проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для ознайомлення з розвитком провадження.
53. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2021 року було замінено сторону виконавчого провадження у справі 2-18/2011, а саме боржника ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 . Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирськоїобласті від 06 червня 2023 року у справі № 289/245/23 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її скарги на постанову державного виконавця про накладення штрафу від 11 січня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
54. ОСОБА_1 не заперечувала той факт, що їй було відомо про примусове виконання виконавчого листа № 2-18/2011 та про існування постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 31 жовтня 2013 року.
55. Після прийняття ухвал про заміну боржника у виконавчому провадженні 26 листопада 2021 року та про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця від 06 червня 2023 року ОСОБА_1 26 вересня 2023 року звернулася до суду з цією скаргою, що безумовно свідчить про її обізнаність з судовим рішенням на його примусовим виконанням, яке було розпочато у жовтні 2013 року.
56. Встановивши обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення скарги без розгляду, оскільки заявниця була обізнана про вчинення виконавцем дій та прийняття рішень у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а її доводи не дають підстав для висновку про наявність об`єктивних причин, які перешкоджали боржнику ОСОБА_4 на його правонаступнику ОСОБА_1 протягом десяти років оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження.
57. Зокрема, заявницею не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення скаржника та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного оскарження дій державного виконавця.
58. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
59. Щодо доводів заявниці про те, що апеляційний суд безпідставно стягнув з неї витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн, оскільки, на її думку, ОСОБА_2. на надано достатніх доказів на підтвердження права здійснювати адвокатську діяльність, слід зазначити наступне.
60. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
61. Частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
62. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
63. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.
64. Відповідно до статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
65. У постановах Верховного Суду від 06 липня 2019 року у справі № 855/229/19 та від 26 вересня 2019 року у справі № 910/3845/19 міститься висновок про те, що особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
66. Відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
67. Стаття 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
68. У матеріалах цієї справи наявна копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 11 квітня 2019 року серії КВ № 6367, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 04 квітня 2019 року № 28 (а. с. 80, 81). Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження припинення права ОСОБА_2 на заняття адвокатською діяльністю у порядку, передбаченому законом.
69. Також у матеріалах справи наявна копія про надання правової допомоги від 01 грудня 2023 року з кошторисом витрат на суму 8 000 грн, ордер на надання правничої (правової) допомоги № 0035767 від 01 грудня 2023 року, на якому міститься QR-код.
70. Вказані обставини спростовуються доводи касаційної скарги щодо відсутності повноважень у адвоката ОСОБА_2 на представництво інтересів учасника справи у суді.
71. Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 757/21384/19-ц (провадження
№ 61-15866св19), від 23 вересня 2021 року у справі № 367/862/19 (провадження № 61-8402св21), від 13 вересня 2023 року у справі № 283/2629/19 (провадження № 61-5962св23), від 27 вересня 2023 року у справі № 289/114/23 (провадження № 61-11038св23), від 08 листопада 2023 року у справі № 289/1758/22 (провадження № 61-9684св23).
72. Заявницею не наведено об`єктивних аргументів щодо наявності відстав для відступлення від висновків Верховного Суду, висловлених у постановах
від 27 вересня 2023 року у справі № 289/114/23 (провадження № 61-11038св23), від 08 листопада 2023 року у справі № 289/1758/22 (провадження
№ 61-9684св23), враховуючи сталу судову практику з цього питання.
73. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм ЦПК України чи Закону України «Про виконавче провадження», яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
74. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
75. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
76. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області
від 27 вересня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 18 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович